Справа № 683/2037/23
1-кп/683/59/2024
29 січня 2024 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої-судді ОСОБА_1
з участю: секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5 та його законного представника
ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7 та його законного представника
ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10
обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника ОСОБА_12
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів кримінальне провадження про обвинувачення:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оріхівка Приазовського району Запорізької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 23 лютого 2009 року Дунаєвецьким районним судом Хмельницької області за ч.2 ст.307 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання із випробуванням із встановленням іспитового строку 3 роки;
- 23 липня 2012 року вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області за ч.1, ч.2 ст.190 КК України із застосуванням ст.70, 71 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі, звільнений з місць відбування покарання 06 грудня 2018 року по відбуттю строку покарання;
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Котелянка Полонського району Хмельницької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-28 жовтня 2015 року Полонським районним судом Хмельницької області за ч.2 ст.289 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання із випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки;
- 04 квітня 2016 року Полонським районним судом Хмельницької області за ч.2 ст.289 КК України до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі;
- 27 липня 2016 року Полонським районним судом Хмельницької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ч.4 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі, звільнений з місць відбування покарання 13 січня 2023 року по відбуттю строку покарання;
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,
05 травня 2023 року ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , перебуваючи у м. Старокостянтинів Хмельницької області, в обідню пору зустріли неповнолітнього ОСОБА_7 , до якого звернулись із проханням допомогти їм в орієнтуванні по місту Старокостянтинів.
Надалі, неповнолітній ОСОБА_7 зустрів свого знайомого неповнолітнього ОСОБА_5 , разом з яким, на прохання ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , присіли до автомобіля марки «Шкода», моделі «Фабія», номерний знак НОМЕР_1 . В салоні вказаного автомобіля, під час руху, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , яким достовірно було відомо про дію воєнного стану на всій території України, введеного Указом Президент України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, під приводом необхідності проведення операції зі зняття готівкових коштів та здійснення дзвінків, отримали від неповнолітнього ОСОБА_5 належний йому мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 9 Pro» вартістю 5080 грн. із сім-карткою мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» вартістю 150 грн. та сім-карткою мобільного оператора ТОВ «Лайфселл» вартістю 175 грн., а від неповнолітнього ОСОБА_7 - належний йому мобільний телефон марки «Vivo V2120» вартістю 3999 грн. із сім-карткою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» вартістю 150 грн. та сім-карткою мобільного оператора ТОВ «Лайфселл» вартістю 175 грн.
В подальшому, 05 травня 2023 року в проміжку часу між 16 та 17 годинами, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , діючи умисно, спільно, перебуваючи в салоні вищевказаного автомобіля, який був припаркований поблизу магазину «Околиця», розташованого по вул. Житомирське шосе у м. Старокостянтинів Хмельницької області, висловили почергово словесні погрози фізичної розправи на адресу неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , з метою подальшого утримання належних їм мобільних телефонів, які проявились у висловлюваннях щодо спричинення тілесних ушкоджень неповнолітнім руками та можливого застосування автоматичної зброї, у разі надходження вимог від неповнолітніх щодо повернення їм мобільних телефонів. Після чого, продовжуючи утримувати мобільні телефони неповнолітніх, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 виставили неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з салону автомобіля та поїхали у невідомому напрямку, заволодівши вищезазначеними мобільними телефонами із сім-картами, окрім сім-картки мобільного оператора ТОВ «Лайфселл» вартістю 175 грн., яку ОСОБА_7 , після її заміни ОСОБА_11 у телефоні марки «Vivo V2120», забрав.
Таким чином, ОСОБА_9 спільно із ОСОБА_11 , шляхом висловлювання погроз щодо застосування насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, відкрито, умисно, повторно, з корисливих мотивів, викрали мобільні телефони: марки «Xiaomi Redmi Note 9 Pro» вартістю 5080 грн. із сім-карткою мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» вартістю 150 грн. та сім-карткою мобільного оператора ТОВ «Лайфселл» вартістю 175 грн., який належить неповнолітньому ОСОБА_5 , та марки «Vivo V2120» вартістю 3999 грн. із сім-карткою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» вартістю 150 грн., який належить неповнолітньому ОСОБА_7 , чим заподіяли останнім матеріальної шкоди.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 своєї вини у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що 05 травня 2023 року він разом із ОСОБА_11 , з яким раніше відбував покарання, та іншим знайомим ОСОБА_13 на автомобілі «Шкода Фабія», номерний знак НОМЕР_1 , перебували в м. Старокостянтинів з метою пошуку особи на ім'я ОСОБА_14 , який був винен ОСОБА_11 гроші. Біля продуктового магазину в м. Старокостянтинів вони познайомились із ОСОБА_7 , який обіцяв їм посприяти у пошуку ОСОБА_14 . Для пришвидшення пошуку їм необхідний був доступ до мережі інтернет, якого у них не було, і вони усі разом поїхали на АЗС «Авіас» з метою отримання безкоштовного інтернету. Біля 15 години 30 хвилин вони покинули АЗС і поїхали до магазину «Траш», де ОСОБА_7 зустрівся із ОСОБА_5 та привів його до автомобіля. ОСОБА_5 повідомив, що він знає ОСОБА_14 і що той живе в районі «Сахзаводу», куди вони усі разом на автомобілі «Шкода Фабія» поїхали. Коли вони приїхали до місця призначення, то він залишився в автомобілі, а решта вийшли. Біля «Сахзаводу» ОСОБА_7 з ОСОБА_13 ходили по воду, а ОСОБА_5 з ОСОБА_11 шукали «закладки» (наркотичні засоби). Коли усі повернулись до автомобіля, то він почув спір між ОСОБА_11 з одного боку та ОСОБА_5 і ОСОБА_7 з іншого, бо останні обіцяли ОСОБА_11 знайти «закладки», взяли за це гроші, але обіцянки не виконали. При цьому, він бачив, що ОСОБА_5 намагався втекти, а ОСОБА_11 його наздогнав. Після цього ОСОБА_11 та ОСОБА_13 сіли в автомобіль і вони всі поїхали в м. Хмельницький, а ОСОБА_5 і ОСОБА_7 залишились. При цьому, зазначив, що телефон ОСОБА_5 залишився в
автомобілі, бо був на зарядці, де був телефон ОСОБА_7 йому не відомо. Однак, вказував, що коли ОСОБА_7 сів до них в автомобіль, він на прохання ОСОБА_11 неодноразово надавав йому свій мобільний телефон для користування. Він сам телефон ОСОБА_7 у руки не брав. Телефоном ОСОБА_5 при цьому користувались в автомобілі усі. За 8-10 км до м. Хмельницький у них в автомобілі закінчилось пальне і попутний автомобіль дотягнув їх до в'їзду у місто, де вони залишили автомобіль, а самі на таксі поїхали у центр міста Хмельницький, де ОСОБА_13 здав один із телефонів у ломбард. Після цього вони повернулись до автомобіля та були затриманні працівниками поліції.
Своє обвинувачення у вчинені грабежу вважає безпідставним, оскільки жодних погроз на адресу потерпілих він не висловлював, а потерпілі, перебуваючи у різних людних місцях, зокрема на АЗС, у магазині, мали можливість втекти або ж звернутись за допомогою, однак цього не вчинили. Твердження про наявність зброї та погроз її застосування є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу про її існування. Також просить взяти до уваги, що вчинити злочин о 15 годині 40 хвилин він не міг, оскільки о 15 годині 29 хвилин вони ще знаходились на АЗС і навіть ще не зустріли ОСОБА_5 , до якого було їхати 10-15 хвилин.
Обвинувачений ОСОБА_11 своєї вини у чинені інкримінованого йому кримінального правопорушення також не визнав та пояснив, що він, ОСОБА_9 , та ОСОБА_13 05 травня 2023 року перебували в м. Старокостянтинів, де намагались знайти його знайомого на ім'я ОСОБА_14 . Біля продуктового магазину він познайомився із ОСОБА_7 , який у розмові повідомив, що ніби знає ОСОБА_14 . Після цього вони підвезли ОСОБА_7 додому і він приніс їм коньяк. З метою полегшення пошуку ОСОБА_14 , ОСОБА_7 запропонував їм поїхати на АЗС, де є безкоштовний інтернет. На АЗС ОСОБА_7 передав йому свій мобільний телефон, у який він вставив сім-карту ОСОБА_13 , і в онлайн грі він виграв 560 грн. Надалі, для допомоги у пошуку ОСОБА_14 , ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_5 , з яким вони зустрілись біля магазину «Траш». Під час спілкування із ОСОБА_5 , той повідомив, що також грає в інтернет-ігри і хоче виграти гроші, щоб придбати «закладки». Після того, як він показав ОСОБА_5 фото ОСОБА_14 , вони усі разом поїхали до «Сахзаводу», де той ніби проживає, по дорозі вони вживали коньяк і ніхто нікому не погрожував. Біля «Сахзаводу» вони намагались знайти «закладки», які придбали через мережу інтернет, але це їм не вдалось. Водій ОСОБА_13 повідомив, що їм потрібно їхати, бо в автомобілі закінчується пальне, що вони і зробили, а ОСОБА_5 та ОСОБА_7 залишились на місці. При цьому, обидва телефони потерпілих залишились в автомобілі, зокрема, один телефон був у нього в руках, а інший знаходився на зарядці. Не доїжджаючи до м. Хмельницький в автомобілі закінчилось пальне і за допомогою попутного транспорту їх відбуксирували до АЗС «WOG», звідки на таксі вони поїхали у ломбард. В ломбарді вони хотіли здати телефон марки «Redmi 09», але він був у розшуку, тому вони здали інший, за що отримали 500 грн. Після цього вони повернулись до свого автомобіля, де були затримані працівниками поліції. Вказує, що ніяких погроз до потерпілих з метою заволодіння їх телефонами він не висловлював, ніякої зброї в багажнику автомобіля не було, про що потерпілі знали, оскільки багажник був відчинений. Телефон потерпілим він мав намір повернути, після того, як потерпілі віддадуть йому 500 грн., які вони були йому винні.
У своїх додаткових показах ОСОБА_11 також показав, що у нього була домовленість із ОСОБА_5 про 500 грн., тому ОСОБА_5 домовився із ОСОБА_7 і останній дав ОСОБА_5 дозвіл здати належний йому телефон у ломбард.
Незважаючи на такі показання обвинувачених, їх вина у вчинені інкримінованого їм кримінального правопорушення підтверджується наступними безпосередньо дослідженими судом доказами.
Зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_7 , який показав, що 05 травня 2023 року біля 14 години він знаходився біля магазину «Лідер», що у м. Старокостянтинів, де познайомився із трьома чоловіками, як йому стало пізніше відомо, це були ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та водій ОСОБА_13 , які були на автомобілі «Шкода» сірого кольору. Зазначені особи попросили його показати, де знаходиться ломбард, на що він погодився та сів у їх автомобіль. Усі разом вони поїхали на АЗС «Авіас», де ОСОБА_11 попросив у нього телефон, вказуючи, що йому потрібен доступ до мережі інтернет, та обіцяв, що телефон поверне. Там же він зі свого телефону, який знаходився у руках ОСОБА_11 , зателефонував до свого знайомого ОСОБА_5 і домовився про зустріч біля магазину «Траш», оскільки той мав надати їм доступ до мережі інтернет. Коли вони туди під'їхали, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 сказали ОСОБА_5 сісти в автомобіль, після чого двері автомобіля було заблоковано, і вони поїхали в напрямку аеродрому.
Під час руху ОСОБА_5 на прохання ОСОБА_11 передав йому свій телефон, однак з якою метою він це зробив, йому не відомо. Вказує, що по дорозі до аеродрому він звернувся до ОСОБА_11 з проханням повернути телефон, однак останній сказав, що він зайнятий і телефон не віддав. На запитання, куди вони їдуть, ОСОБА_11 сказав, щоб вони замовкли, бо він боксер і застосує силу. Вказує, що з того моменту, як він передав ОСОБА_11 свій телефон, останній більше телефон йому у руки не надавав. Коли вони приїхали до лісосмуги, то на їх адресу почались погрози, а саме, ОСОБА_11 , який знаходився на передньому сидінні, почав словесно погрожувати, говорив, що він спортсмен-боксер і має сильний удар, і щоб вони «не наривались», а ОСОБА_9 , який знаходився на задньому сидінні, повідомив, що в багажнику є автомат, вказуючи туди рукою, та повідомив, що хоча і патронів в автоматі не має, однак він і прикладом може побити. Після цього ОСОБА_11 наказав їм вийти з автомобіля, вийняв сім-карти з їх телефонів, щось шукав у посадці, вони попросили повернути їм телефони, однак він їх не повернув, сів назад в автомобіль та наказав йти за автомобілем, при цьому автомобіль поїхав у напрямку м. Хмельницький. Після цього він та ОСОБА_5 добрались до м. Старокостянтинів, де біля магазину «Траш» зустріли свого знайомого і з його телефону біля 17 години ОСОБА_5 повідомив про злочин поліцію. Також вказує, що по поведінці водія ОСОБА_13 , було видно, що він боїться ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , оскільки слухав їх та виконував усі їх команди. Вказав, що додому обвинувачені його не підвозили і ніякого коньяку він їм не приносив. В автомобіль він сів, оскільки довірився людям і хотів їм допомогти у пошуку ломбарду. Також повідомив, що коли ОСОБА_11 вийняв дві сім-карти з його мобільного телефону, то одну з них, а саме сім картку мобільного оператора ТОВ «Лайфселл» він встиг забрати і вона на даний час знаходиться у нього.
Покази потерпілого ОСОБА_7 повністю узгоджуються із показами потерпілого ОСОБА_5 , який показав, що 05 травня 2023 року в обідню пору до нього зателефонував ОСОБА_7 та попросив зустрітись біля магазину «Траш», мотивуючи це тим, що необхідно роздатку до інтернету, на що він погодився. У вказаному місці він зустрівся із ОСОБА_7 , який підвів його до автомобіля «Шкода» сірого кольору, в якому знаходились, як він пізніше взнав, ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та водій ОСОБА_13 . ОСОБА_9 сказав йому сісти в автомобіль, бо йому треба було телефон. Коли він сів у автомобіль, двері автомобіля заблокувались і автомобіль поїхав. На його запитання, куди вони їдуть, ОСОБА_9 сказав, що побачиш, а ОСОБА_11 сказав, щоб лишнього не питав. По дорозі ОСОБА_9 попросив його розблокувати і передати йому свій телефон, що він і зробив. ОСОБА_9 витягнув його сім-карту і вставив свою. На його неодноразові прохання повернути телефон ОСОБА_9 говорив, що треба почекати. При цьому, ОСОБА_9 повідомив йому, що у нього в багажнику є зброя, вказуючи туди рукою і що він її зараз достане, на що він попросив цього не робити, а ОСОБА_11 , в свою чергу, погрожував побиттям. Біля «Сахзаводу» ОСОБА_11 і ОСОБА_9 кудись ходили, а вони із ОСОБА_7 чекали їх біля автомобіля. Крім цього, там же ОСОБА_9 говорив, що телефони будуть у них і якщо б вони захотіли, то вони б нас побили, а телефони забрали, а ОСОБА_11 говорив, що може «вирубити» з одного удару, бо він майстер спорту по боксу. Там вони знаходились біля однієї години, після чого ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та водій сіли в автомобіль та поїхали в напрямку м. Хмельницький, при цьому його телефон знаходився в автомобілі, а телефон ОСОБА_7 знаходився у ОСОБА_11 . На автобусі вони доїхали до магазину «Траш» та біля 17 години він повідомив на лінію «102» про вчинення злочину. Вказує, що з моменту передачі свого телефону ОСОБА_9 , телефон йому давали лише для введення паролю, незважаючи на те, що він близько п'яти разів просив повернути йому телефон. Крім того, один раз він попросив телефон, щоб подзвонити матері. Однак, отримавши телефон, він зателефонував не до матері, а до свого знайомого ОСОБА_15 , оскільки хотів зафіксувати мобільний номер ОСОБА_9 , сім-карта якого знаходилась у його телефоні. Вказує, що не втікав з місця події, бо їм лише погрожували, а якби почали бити, то він би втік, також мав надію, що йому повернуть його телефон.
Показання потерпілого ОСОБА_5 підтвердив свідок ОСОБА_16 , який показав, що 05 травня 2023 року біля 15 години він разом із своїм знайомим ОСОБА_5 перебував у магазині «Траш», куди прийшов ОСОБА_7 і вони разом з ОСОБА_5 вийшли з магазину. Біля 16-17 години на його номер телефону зателефонував ОСОБА_5 із незнайомого йому номера телефону та сказав: «Мам, давай, я йду вже додому» і поклав слухавку. Він передзвонив на той же номер, слухавку підняли, але ніхто не відповідав. Через деякий час ОСОБА_5 і ОСОБА_7 повернулись до магазину «Траш» і хтось із них викликав поліцію. Вказує, що ОСОБА_5 і ОСОБА_7 були схвильовані та повідомили йому,
що поїхали на автомобілі із незнайомими особами, які в районі «Сахзаводу» погрожували їм зброєю та забрали у них телефони.
Факт перебування автомобіля марки «Шкода», моделі «Фабія», номерний знак НОМЕР_1 , у користуванні ОСОБА_13 підтвердив свідок ОСОБА_17 . Зокрема, вказаний свідок показав, що він є власником автомобіля марки «Шкода», моделі «Фабія», номерний знак НОМЕР_1 . 24 квітня 2023 року вказаний автомобіль він надав в оренду ОСОБА_13 05 травня 2023 року від працівників поліції надійшло повідомлення, що зазначений автомобіль знаходиться в орієнтуванні. Оскільки автомобіль оснащений GPS-трекером, тому він надав відомості про місце знаходження автомобіля. В подальшому він приїхав на автозаправку «WOG», де знаходився автомобіль. На місці події вже були працівники поліції і на його запитання що сталось, орендар ОСОБА_13 нічого пояснити не зміг. Там же працівниками поліції було проведено обшук автомобіля, письмову згоду на проведення якого він надав особисто.
Крім того, вина обвинувачених підтверджується також протоколом обшуку від 05 травня 2023 року та переглянутим у судовому засіданні безперервним відеозаписом цієї слідчої дії. Згідно даних, зафіксованих у протоколі обшуку та на відеозаписі вбачається, що предметом обшуку був автомобіль марки «Шкода», моделі «Фабія», номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився на стоянці АЗС «WOG», що по вул. Старокостянтинівське шосе,2/1 в м. Хмельницький. В ході обшуку у зазначеному автомобілі було виявлено та вилучено між переднім водійським та пасажирським сидінням мобільний телефон «Redmi Note 9 Pro», на задньому лівому сидінні одну сім-карту мобільного оператора «Лайфсел», одну сім-карту мобільного оператора «ВФ Україна», а також квитанцію з ломбарду на ім'я ОСОБА_13 , який здав у ломбард телефон «Vivo» (Т.1 а.с.92-96; Т.2 а.с.12).
Свідок ОСОБА_18 , який був понятим під час проведення 05 травня 2023 року обшуку автомобіля марки «Шкода», моделі «Фабія», номерний знак НОМЕР_1 , що проводився на АЗС «WOG», показав, що під час обшуку в його присутності в передній частині автомобіля було виявлено та вилучено один мобільний телефон, дві сім-карти, а також квитанцію з ломбарду. При цьому, свідок показав, що підкинути телефон працівники поліції не могли, оскільки обшук фіксувався на відеозапис і він особисто спостерігав за працівником поліції, який проводив обшук. Будь-яких зауважень до проведення обшуку у нього не було.
Зі змісту протоколу огляду від 05 травня 2023 року, вбачається, що предметом огляду є телефон марки «Xiaomi Redmi 9А», який належить свідку ОСОБА_16 . При огляді вказаного телефону о 16 годині 09 хвилин зафіксовано вхідний дзвінок з номера телефону мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2 , з якого зі слів ОСОБА_16 до нього телефонував 05 травня 2023 року ОСОБА_5 (Т.1 а.с.98-102).
У протоколах огляду місця події від 06 травня 2023 року та фототаблицями, які є додатками до цих протоколів, зафіксовано місце вчинення злочину - автодорога Н-03 по вул. Житомирське шосе, неподалік магазину «Околиця», в м. Старокостянтинів Хмельницької області (район «Сахзаводу»), куди зі слів потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_5 їх привезли на автомобілі марки «Шкода», моделі «Фабія», номерний знак НОМЕР_1 (Т.1 а.с.116-125).
Відповідно до протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06 травня 2023 року потерпілий ОСОБА_7 вказав на фото ОСОБА_11 та на фото ОСОБА_9 , як на осіб, які 05 травня 2023 року вчинили грабіж належного йому телефону (Т.1 а.с.130-132; .с.145-147).
Відповідно до протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06 травня 2023 року потерпілий ОСОБА_5 вказав на фото ОСОБА_11 та на фото ОСОБА_9 , як на осіб, які 05 травня 2023 року вчинили грабіж належного йому телефону (Т.1 а.с.133-135; .с.142-144).
Факт перебування автомобіля марки «Шкода», моделі «Фабія», номерний знак НОМЕР_1 , у м. Старокостянтинів Хмельницької області з 16 години 50 хвилин 04 травня 2023 року та 05 травня 2023 року з 00 годин і до 17 години 27 хвилин підтверджується скріншотами з програмного забезпечення «Ruhavik», що встановлене на технічному пристрої ОСОБА_17 - власника вказаного автомобіля, який обладнаний GPS-трекером (Т.1 а.с.150-170, а.с.172-173).
Перебування ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 у м. Старокостянтинів Хмельницької області 05 травня 2023 року, окрім їх показань та показань потерпілих, підтверджується записами з камер відеоспостереження готелю «Лідер», що по АДРЕСА_3 , де зафіксовано біля входу у готель о 14 годині 20 хвилин ОСОБА_9 ,
ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , що вбачається з протоколу огляду речових доказів від 25 травня 2023 року та переглянутим у судовому засіданні записом з камер відеоспостереження (Т.1 а.с.202-205, Т.2 а.с.13).
Крім того, згідно записів з камер відеоспостереження кав'ярні «Бон кафе», що по вул. Грушевського,3 в м. Старокостянтинів, вбачається, що о 14 годині 40 хвилин до вказаного кафе під'їхав автомобіль марки «Шкода», моделі «Фабія», номерний знак НОМЕР_1 , з якого вийшли ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , зайшли у кав'ярню, після чого о 15 годині 29 хвилин повернулись в автомобіль, який від'їхав від кав'ярні, що вбачається з протоколу огляду речових доказів від 25 травня 2023 року та переглянутим у судовому засіданні записом з камер відеоспостереження (Т.1 а.с.193-198, а.с.224).
Під час проведення слідчого експерименту потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у присутності законних представників та понятих на місці події вказали на місця, де вони зустрілись із обвинуваченими, а також місце на узбіччі дороги Н-03 по вул. Житомирське шосе поблизу магазину «Околиця» (район «Сахзаводу»), де обвинувачені, погрожуючи їм розправою, відкрито заволоділи їх мобільними телефонами, що підтверджується протоколами проведення слідчого експерименту від 22 травня 2023 року та фототаблицями, що є додатками до цих протоколів (Т.1 а.с.174-178, 179-184).
Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/123-23/5074-ТВ від 23 травня 2023 року ринкова вартість вилученого в ході обшуку 05 травня 2023 року мобільного телефону марки «Xiaomi» моделі «Redmi 9 Pro», який належить ОСОБА_5 , станом на 05 травня 2023 року становить 5080 грн. (Т.1 а.с.109-113).
Згідно довідок ФОП ОСОБА_19 вартість бувшого у використанні мобільного телефону марки «Vivo» моделі «V2120» з вбудованою пам'яттю 32 Gb станом на 05 травня 2023 року становила 3999 грн., вартість станом на 05 травня 2023 року сім-картки мобільного оператора ПрАТ «ВФ України» - 150 грн., сім-картки мобільного оператора ПрАТ «Київстар» - 150 грн., сім-картки мобільного оператора ТОВ «Лайфселл» - 175 грн. (Т.1 а.с.185-189).
Крім того, вина обвинувачених підтверджується: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 05 травня 2023 року, з якого вбачається, що о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_5 повідомив про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, вказуючи, що 05 травня 2023 року у період часу з 15 години 40 хвилин до 16 години по вул. Житомирське шосе в м. Старокостянтинів троє невідомих осіб чоловічої статі заволоділи належним йому мобільним телефоном марки «Xiaomi Redmi 9 Pro» із сім-картою мобільного оператора «Лайфселл» (Т.1 а.с.87); протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 05 травня 2023 року, з якого вбачається, що о 17 годині 40 хвилин законний представник ОСОБА_5 - мати ОСОБА_6 повідомила поліцію про вчинення відносно її сина злочину (Т.1 а.с.88); протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 05 травня 2023 року, з якого вбачається, що о 18 годині 50 хвилин законний представник ОСОБА_7 - мати ОСОБА_8 повідомила поліцію про те, що невстановлені особи 05 травня 2023 року о 16 годині відкрито заволоділи мобільним телефоном марки «Vivo V2120» із сім-карткою, який належить її неповнолітньому сину ОСОБА_7 (Т.1 а.с.89); рапортом старшого-інспектора чергового ОСОБА_20 від 05 травня 2023 року, у якому зафіксовано повідомлення неповнолітнього ОСОБА_5 на лінію «102» 05 травня 2023 року о 17 годині 13 хвилин про викрадення із застосуванням погрози зброєю належних йому та його знайомому телефонів (Т.1 а.с.85-86); витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що за №12023243100000243 05 травня 2023 року о 18 годині 43 хвилини внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України (Т.1 а.с.84).
Усі наведені вище докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до ст.91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень ст.ст.84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності доводять, що ОСОБА_9 спільно із ОСОБА_11 шляхом висловлювання погроз щодо застосування насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, відкрито, умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану викрали належні потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 мобільні телефони із сім-картами.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 просили визнати протокол обшуку автомобіля від 05 травня 2023 року недопустимим доказом, посилаючись на те, що обшук був проведений у відсутності обвинувачених, а також власника автомобіля ОСОБА_17 ; обшук проводив працівник поліції Сікорський, відомості про якого не внесено до протоколу обшуку від 05 травня 2023 року; у протоколі обшуку не описано послідовність усіх дій та не зазначено сейф-пакети, у які були запаковані вилучені речі, що є порушенням ст.104 та ч.3 ст.223 КПК України та призвело до грубого порушення права обвинувачених на захист, тобто з підстав, визначених п.3 ч.2 ст.87 КПК України.
Однак, суд не вбачає достатніх підстав для визнання протоколу обшуку від 05 травня 2023 року недопустимим доказом, з огляду на наступне.
Частина 1 статті 87 КПК України передбачає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК України до наданих сторонами доказів, слід виходити з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.
Для визнання доказу недопустимим відповідно до частини 2 або 3 статті 87 КПК України, необхідно зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення.
Протокол обшуку захисник просила визнати недопустимим доказом відповідно до п.3 ч.2 ст.87 КПК України, оскільки вважає, що під час проведення обшуку були допущені процесуальні порушення, які призвели до порушення права обвинувачених на захист.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17 (провадження №13-3кс22) вказує, що в основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання у них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права. Імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст.3 Конвенції, ч.1 ст.28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п.«с» ч.3 ст.6 Конвенції, ст.59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п.«d» ч.3 ст.6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст.8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (ч.1 ст.63 Конституції України) (абзац 8 розділу «мотиви щодо застосування норми права» постанови ВП ВС від 31 серпня 2022 року). Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України (абзац 9 розділу «мотиви щодо застосування норми права» постанови ВП ВС від 31 серпня 2022 року). З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення, отриманих у їх результаті, відомостей, повинен з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання (абзац 10 розділу «мотиви щодо застосування норми права» постанови ВП ВС від 31 серпня 2022 року). Крім того, процедура отримання доказів у кримінальному провадженні, яка регламентована процесуальним законом, покликана забезпечити й достовірність відомостей, на основі яких приймається рішення у кримінальному провадженні. При цьому, порушення порядку проведення процесуальної дії потребують оцінки можливого впливу на достовірність одержаних відомостей. Тобто під час оцінки джерела доказів з точки зору його допустимості необхідно також переконатися, чи позначилися або могли позначитись процесуальні порушення, якщо вони були допущені, на достовірності та повноті відомостей, які містить дане джерело.
Вбачається, що обшук автомобіля був проведений в порядку ч.3 ст.233 КПК України на підставі письмового дозволу власника автомобіля ОСОБА_17 (Т.1 а.с.90) та письмового дозволу володільця автомобіля ОСОБА_13 (Т.1 а.с.91). В подальшому законність проведення обшуку автомобіля була перевірена слідчим суддею Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області, про що свідчить відповідна ухвала слідчого судді від 09 травня 2023 року (Т.1 а.с.104).
При цьому, допитаний в судовому засіданні в якості свідка власник автомобіля ОСОБА_17 підтвердив, що письмовий дозвіл на проведення обшуку він надав працівникам поліції о 19 годині 43 хвилини, тоді як обшук було розпочато о 21 годині 40 хвилин.
Отже, посилання захисника на те, що на час проведення обшуку автомобіля дозвіл від власника автомобіля був відсутній є безпідставним.
Посилання захисника на те, що обшук проводився у відсутності обвинувачених, також не заслуговують на увагу, оскільки на час проведення обшуку ОСОБА_11 та ОСОБА_9 не мали відповідного процесуального статусу, який би надавав їм можливість бути присутніми під час обшуку. Крім того, питання щодо залучення для участі у проведені обшуку осіб в силу ч.3 ст.233, ч.1 ст.236 КПК України вирішується лише ініціатором проведення обшуку.
Також із переглянутого у судовому засіданні відеозапису обшуку вбачається, що він безпосередньо проводився оперуповноваженим ОСОБА_21 , відомості про якого не зазначено у протоколі про проведення обшуку від 05 травня 2023 року, що, на думку суду, є порушенням п.1 ч.3 ст.104 КПК України. Однак, при перегляді відеозапису обшуку, що є додатком до протоколу обшуку від 05 травня 2023 року, вбачається, що перед початком слідчої дії усі учасники представились, назвали свої анкетні дані та посади, в тому числі, на відеозаписі зафіксовано та встановлено особу оперуповноваженого ОСОБА_21 , який проводив обшук.
Таким чином, хоча і в протоколі обшуку від 05 травня 2023 року не зазначено відомості про оперуповноваженого ОСОБА_21 , який проводив обшук, однак такі відомості містяться на відеозаписі проведення обшуку, що є додатком до цього протоколу, тому суд вважає, що це хоч і є процесуальним порушенням, однак в даному конкретному випадку це порушення ніяким чином не вплинуло на достовірність та повноту відомостей, які містить дане джерело доказу, а тому не є істотним порушенням прав і свобод обвинувачених, в тому числі і їх права на захист.
Також на відеозаписі, який вівся безперервно, зафіксовано послідовність проведення обшуку, конкретні місця та речі, які були виявлені та вилучені під час обшуку, що відображено також у протоколі обшуку. Крім того, у протоколі міститься запис про те, що вилучені під час обшуку речі опечатані у сейф-пакети, що також зафіксовано на відеозаписі. Крім того, факт виявлення та вилучення під час обшуку телефону, двох сім-карт, квитанції з ломбарду, а також їх опечатування у відповідні сейф-пакети підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 , який був понятим при проведенні обшуку.
Таким чином, суд не знаходить підстав ставити під сумнів допустимість результатів вказаної слідчої дії, оскільки під час її проведення, як було зазначено вище, відбувалась відеофіксація. Відеозапис до цієї слідчої дії містить достатні відомості, що відображають хід її проведення.
Близькі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №683/1200/18 (провадження №51-2911км22).
Посилання захисника ОСОБА_10 на постанову Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі №591/4742/16-к (провадження № 51-1733км19) у даному випадку є необґрунтованими, оскільки в названій справі, серед іншого, ставилося питання про порушення органом досудового розслідування порядку проведення обшуку, у ході якого не були зазначені оперативні працівники, які брали участь у вилученні наркотичних засобів, було вказано про місце вилучення предметів та не міститься відомостей про послідовність всіх дій під час проведення обшуку, відсутні будь-які відомості щодо упакування вилучених предметів, в протоколі вказані поняті, які підтвердили, що не були присутніми у ході його проведення.
На відміну від цього, у даній справі при складанні протоколу органом досудового розслідування не допущено таких порушень, як у зазначеній для порівняння справі.
Також суд не бере до уваги твердження захисника ОСОБА_10 про відсутність в матеріалах справи доказів попередньої домовленості між обвинуваченими щодо скоєння злочину.
Так, відповідно до положень ч.2 ст.28 КК України кримінальне правопорушення визнається
вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовились про спільне його вчинення.
При цьому, форма змови - вербальна (словесна) - усна чи письмова або у формі конклюдентних дій - для наявності співучасті не має значення. Змова про вчинення злочину може відбуватись задовго до вчинення злочину чи прямо перед його вчиненням. Ступінь стійкості взаємовідносин між співучасниками не має значення. Ця форма співучасті може бути як простою (співвиконання), так і складною, тобто з розподілом ролей.
Досліджені судом докази, а також поведінка обвинувачених під час вчинення злочину, свідчать про те, що обвинувачені вчинили даний злочин саме групою осіб за попередньою змовою.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 неодноразово вказував, що потерпілі мали можливість втекти або ж попросити допомоги у сторонніх людей, якби їм загрожувала будь-яка небезпека. Однак, та обставина, що потерпілі не втекли та не просили сторонніх людей про допомогу, не свідчить про відсутність вини обвинувачених у вчинені інкримінованого їм кримінального правопорушення.
Так, суд враховує, що у даній справі потерпілі є неповнолітніми особами. Дійсно, вони знаходились у людних місцях та мали змогу залишити обвинувачених або попросити про допомогу. Однак, із показань потерпілих вбачається, що обвинувачені не застосовували до них силу, а лише погрожували таку силу застосувати, належні їм мобільні телефони залишались у обвинувачених, і вони мали надію, що телефони їм все ж таки повернуть. При цьому, як пояснив потерпілий ОСОБА_5 , обвинувачені їх не били, а якби почали бити, то вони б тікали. Про те, що потерпілі відчували загрозу з боку обвинувачених свідчить і той факт, що потерпілий ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що телефони їм не повернуть, попросив у обвинувачених свій телефон, де була сім-карта ОСОБА_9 , щоб нібито зробити дзвінок матері, однак зателефонував до свого знайомого ОСОБА_16 , тим самим зафіксувавши номер телефону ОСОБА_9 .
Таким чином, досліджені судом докази, а саме, показання потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , свідка ОСОБА_16 , які повністю узгоджуються між собою, дані протоколу обшуку від 05 травня 2023 року, в ході якого в автомобілі, в якому знаходились обвинувачені, вилучено телефон та сім-карти, які належали ОСОБА_5 , а також квитанцію з ломбарду про здачу телефону, який належав ОСОБА_7 , у ломбард, показання обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , які не заперечували обставини їх знайомства та спілкування із потерпілими та користування телефонами потерпілих, перебування разом на місці події та залишення місця події із телефонами потерпілих, а також інші досліджені судом докази, які узгоджуються між собою, в своїй сукупності доводять вину ОСОБА_9 та ОСОБА_11 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, а саме, у вчинені грабежу, тобто у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному із погрозами застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану.
Разом із тим, із обвинувачення слід виключити посилання на те, що ОСОБА_9 спільно із ОСОБА_11 , шляхом висловлювання погроз щодо застосування насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, відкрито, умисно, повторно, з корисливих мотивів, викрали сім-картку мобільного оператора ТОВ «Лайфселл» вартістю 175 грн., що належить неповнолітньому ОСОБА_7 , оскільки останній в судовому засіданні показав, що коли вони приїхали до «Сахзаводу», то ОСОБА_11 вийняв з його телефону сім-карту «Лайфселл» і він її забрав. Тобто, потерпілий стверджував, що сім-карту мобільного оператора «Лайфселл», яка знаходилась у його телефоні, перед викраденням телефону він забрав, і вона знаходиться у нього, через що її викрадення не може ставитись у вину обвинуваченим.
Також, заслуговують на увагу доводи обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 щодо часу чинення кримінального правопорушення.
Так, згідно обвинувального акту вчинення злочину мало місце біля 15 години 40 хвилин. Однак, згідно відеозапису з камер відеоспостереження з кав'ярні «Бон кафе», вбачається, що обвинувачені та потерпілий ОСОБА_7 знаходились на автозаправці «Авіас» і покинули її
лише о 15 годині 29 хвилин, після чого вирушили до магазину «Траш», де зустрілись із ОСОБА_5 , та усі разом поїхали до «Сахзаводу». Погрози застосувати насильство обвинувачені почали висловлювати під час руху до «Сахзаводу» у відповідь на прохання потерпілих повернути їм телефони, саме тоді о 16 годині 09 хвилин ОСОБА_5 подзвонив своєму другу ОСОБА_16 , відчуваючи загрозу від обвинувачених та маючи намір зафіксувати їх номер телефону, о 17 годині 13 хвилин потерпілі вже повернулись в магазин «Траш» та повідомили про злочин на лінію «102». При цьому, обвинувачені не заперечують факт перебування разом із потерпілими на місці події до того моменту, як вони їх залишили та на автомобілі поїхали в напрямку м. Хмельницький. Отже, висловлювання погроз та заволодіння телефонами потерпілих мало місце у проміжку часу з 16 до 17 години.
Таким чином, дії ОСОБА_9 та ОСОБА_11 слід кваліфікувати за ч.4 ст.186 КК України як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, поєднане з погрозами застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.
Відповідно до роз'яснень, даних у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди повинні враховувати ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу винного та інші обставини справи і обговорювати питання про призначення більш суворого покарання особам, які скоїли злочин повторно.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів засудженим.
Також, відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне ї достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_9 , судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання, є рецидив злочину.
Суд також враховує, що ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Крім того, обвинувачений не працює, не одружений, будь-яких осіб на утриманні не має, свою вину у вчинені інкримінованого йому злочину не визнав, завдану шкоду не відшкодував, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання у виді позбавлення волі, однак на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний тяжкий злочин. Вказані обставини негативно характеризують обвинуваченого, як особу, схильну до вчинення кримінальних правопорушень, яка не бажає ставати на шлях виправлення та продовжує вчиняти нові злочини.
Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного злочину та особу винного, відсутність обставин, які б пом'якшували покарання, та наявність однієї обставини, яка обтяжує покарання, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, а також для попередження вчинення нових злочинів самим обвинуваченим та іншими особами, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_9 покарання в межах санкції ч.4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_11 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_11 , судом не встановлено.
Суд також враховує, що ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Крім того,
обвинувачений не працює, відомостей про наявність у нього легальних джерел доходів матеріали справи не містять, не одружений, будь-яких осіб на утриманні не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, свою вину у вчинені інкримінованого йому злочину не визнав, завдану шкоду не відшкодував, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання у виді позбавлення волі, однак на шлях виправлення не став і через чотири місяці після звільнення з місць позбавлення волі знову вчинив умисний тяжкий злочин. Вказані обставини вкрай негативно характеризують обвинуваченого, як особу, схильну до вчинення кримінальних правопорушень, яка вперто не бажає ставати на шлях виправлення та продовжує вчиняти нові злочини.
Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного злочину та особу винного, відсутність обставин, які б пом'якшували та обтяжували покарання, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, а також для попередження вчинення нових злочинів самим обвинуваченим та іншими особами, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_11 покарання в межах санкції ч.4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям.
Саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та запобігання вчиненню ними нових злочинів.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_11 слід залишити попередній - тримання під вартою, адже вони засуджуються до позбавлення волі, а тому, перебуваючи на волі, обвинувачені можуть ухилятись від суду та відбування покарання. Лише запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Судові витрати за проведення судової експертизи №СЕ-19/123-23/5074-ТВ від 23 травня 2023 року в сумі 956 грн. в силу ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинувачених на користь держави у рівних частках з кожного, тобто по 478 грн. (956 : 2) з кожного.
Питання про долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.368, 370, 374-376 КПК України, суд
ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Запобіжний захід ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_9 рахувати з 29 січня 2024 року, зарахувавши в цей строк на підставі ч.5 ст.72 КК України строк його попереднього ув'язнення з 05 травня 2023 року по 28 січня 2024 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави 478 грн. процесуальних витрат за проведення експертизи.
ОСОБА_11 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Запобіжний захід ОСОБА_11 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_11 рахувати з 29 січня 2024 року, зарахувавши в цей строк на підставі ч.5 ст.72 КК України строк його попереднього ув'язнення з 05 травня 2023 року по 28 січня 2024 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_11 на користь держави 478 грн. процесуальних витрат за проведення експертизи.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 09 травня 2023 року на вилучене під час обшуку 05 травня 2023 року майно, а саме: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 9 Pro», сім картку мобільного оператора «Водафон» НОМЕР_3 , сім картку мобільного оператора «Лйфселл» НОМЕР_4 , квитанцію із ломбарду, автомобіль марки «SCODA» моделі «Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_5 , 2007 року випуску, сірого кольору.
Речові докази:
- мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 9 Pro»; сім-картку мобільного оператора «Водафон» № НОМЕР_3 , сім-картку мобільного оператора «Лйфселл» № НОМЕР_4 , які передано у кімнату зберігання речових доказів ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області, що по вул. Авіаторів,2 в м. Старокостянтинів Хмельницької області - повернути потерпілому ОСОБА_5 (Т.1 а.с.103, 115);
- квитанцію із ломбарду, яку передано у кімнату зберігання речових доказів ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області, що по вул. Авіаторів,2 в м. Старокостянтинів Хмельницької області - знищити (Т.1 а.с.103, 115);
- автомобіль марки «SCODA» моделі «Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_5 , 2007 року випуску, сірого кольору - залишити власнику ОСОБА_17 за належністю (Т.1 а.с.106);
- скріншоти з програмного забезпечення «Ruhavik» на 19 аркушах паперу формату А4; DVD-R диск із відеозаписами з камер відеоспостереження готелю «Лідер»; DVD-R диск із відеозаписами з камер відеоспостереження кав'ярні «Бон Кафе» - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя: