Справа № 606/2063/23
18 січня 2024 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Ромазан Л.С.,
при секретарі Будз М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовлі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 68632 грн., а також сплаченого судового збору.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №4715781 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Так, після заповнення відповідачем відповідної електронної заявки на отримання фінансового кредиту на сайті первісного кредитора в мережі Інтернет, що знаходиться за відповідною адресою, ТОВ «МАНІФОЮ» 12.10.2022 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір позики №4715781. 12.10.2022 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладання договору позики №4715781 на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «МАНІФОЮ» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор d67322 на номер телефону, зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 12.10.2022 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №4715781 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.2.1. кредитного договору ТОВ «МАНІФОЮ» передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього договору. ТОВ «МАНІФОЮ» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти. Відповідач взяті на себе зобов'язання виконував неналежним чином, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі, а в деяких випадках не сплачував взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
14.03.2023 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу №14/03-2023, відповідно до умов якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору своє право вимоги за кредитними договорами та сплатив клієнту за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.
Відповідно до Додатку 1 до договору факторингу №14/03-2023 від 15.07.2022 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором (станом на дату відступлення права вимоги) складає 68632 грн.
Просив справу слухати за відсутності представника позивача, у разі неявки відповідача не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.
06.11.2023 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до наданого відзиву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Свої заперечення обґрунтовує тим, позивачем не доведено факт виникнення зобов'язань, не надано належних доказів того, що саме відповідачем було укладено договори та отримано кошти. Також у матеріалах позову відсутні детальний розрахунок заборгованості, оригінали кредитного договору та графіку погашення. Позивачем не доведений факт отримання ним права вимоги до відповідача, а саме в матеріалах справи відсутній оригінал договору про передання права вимоги та оригінали додаткових угод до цього договору, що виключає можливість впевнитися, що право вимоги до відповідача передавалося позивачу.
Судом встановлено, що 12.10.2022 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №4715781, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача про, що свідчить п.9 договору позики.
14.03.2023 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 14/03 - 2023, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» передало (відступило) ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» прийняло належні ТОВ «МАНІФОЮ» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників.
До матеріалів справи долучено реєстр боржників без номера, без дати та без зазначення до якого договору факторингу він є додатком.
Також позивачем долучено акт приймання - передачі Документації без повної дати, в якому не вказано до якого договору факторингу він є додатком.
Крім того, у доданому до позову реєстру боржників № 1 до договору факторингу від 14 березня 2023 року № 14/03 - 2023 не міститься жодних даних про те, що ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Із витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу від 14.03.2023 року №14/03 - 2023 року (без дати, номера), який належним чином не завірений, видно, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 68632 грн.
Позивачем на підтвердження своїх вимог до позову додано копію Додатку 4 до договору факторингу від _03.2023 року без номера, що підписане представниками Первісного кредитора та Нового кредитора. У вказаному повідомленні не зазначено, кому воно адресоване та в ньому не зазначено реквізити договору позики (номер договору та його дата), права вимоги за яким були відступлені новому кредитору.
Позивач у позові вказав, що всупереч умовам договору позики відповідач не виконав свого зобов'язання та не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «МАНІФОЮ», ні на рахунки інших кредиторів.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Даними документами є зокрема, як і визначено Законом, направлення споживачу оферти на укладення договору, отримання акцепту, погодження умов, отримання споживачем екземпляру кредитного договору, підписання даного договору споживачем.
Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено порядок підписання електронного договору, зокрема порядок обміну інформацією, яка є по своїй суті істотними умовами електронного договору. Частина 6 вказаної статті містить відомості щодо порядку підписання електронних договорів, яка відразу робить відсилку на порядок підписання, передбаченого статтею 12.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов'язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент отримання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Таким чином, наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первісному кредитору належним.
Згідно з ч.1 ст.76, ч.1 ст.77, ст.79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом не здобуто достовірних та достатніх доказів того, що до позивача від ТзОВ "Маніфою" перейшло право вимоги до відповідача про стягнення із останнього заборгованості за договором позики від 12 жовтня 2022 року № 4715781, наявні у матеріалах справи письмові докази про виникнення такого права у позивача не містять достовірних та достатніх відомостей, на підставі яких суд міг би прийти до однозначного висновку про наявність у позивача права на звернення до суду із таким позовом до відповідача.
З урахуванням наведеного, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити у повному обсязі у зв"язку із їх недоведеністю.
Керуючись ст.76-80, 263- 265 ЦПК України, ст. 207, 638, 640, 642, 516, 517, 518, 1046, 1048, 1054 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», суд, -
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12 жовтня 2022 року № 4715781 в розмірі 68632 грн. відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Повне рішення складено 23 січня 2024 року.
Учасники справи:
1. Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», місцезнаходження: 03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.6, код ЄДРПОУ 37616221.
2.Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя