Справа № 2/593/104/2024
"26" січня 2024 р. суддя Бережанського районного суду Тернопільської області Крамар В. М. ознайомившись з позовом ОСОБА_1 до Бережанської міської ради про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,
27 грудня 2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , до Бережанської міської ради про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
01 січня 2024 року ухвалою судді Бережанського районного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Бережанської міської ради про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, - залишено без руху та надано позивачу строк для оформлення позовної заяви відповідно до вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України десять днів з дня вручення ухвали.
Вказану ухвалу прийнято у зв'язку з тим, що в позовній заяві, поданій ОСОБА_1 : всупереч п.2 ч.3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві не вказано відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача; всупереч п.8 ч.2 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві відсутнє зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; всупереч п.9 ч.2 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві та додатках до неї відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Окрім цього, всупереч вимогам ч.5 ст. 177 ЦПК України, позивач не виконав зобов'язання додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів), зокрема, не додав: витяги зі Спадкового реєстру про наявність (відсутність) посвідченого заповіту і спадкового договору, заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину.
Вказане випливає, зокрема з того, що відповідно до абз.2 п.3.3 розділу ІІІ Положення про спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1810/5 від 07.07.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 липня 2011 р. за № 831/19569, реєстратор зі Спадкового реєстру на письмовий запит, складений за формою, наведеною в додатку 10, видає будь-якій особі у разі пред'явлення нею свідоцтва про смерть або іншого документа, що підтверджує факт смерті заповідача, спадкодавця, - витяги зі Спадкового реєстру про наявність (відсутність) посвідченого заповіту і спадкового договору, заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину.
У зв'язку з цим, відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України позивачу в ухвалі зазначено недоліки позовної заяви, спосіб і строк усунення недоліків, а саме: позивачу слід подати оновлену позовну заяву, де слід вказати: відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Окрім цього позивачу в позовній заяві слід вказати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, або додати такий розрахунок у виді окремого документа до позовної заяви. Також позивачу слід додати до позовної заяви: витяги зі Спадкового реєстру про наявність (відсутність) посвідченого заповіту і спадкового договору, заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину.
Ухвалу суду від 01 січня 2024 року представником позивача отримано 02 січня 2024 року о 18 год. 15 хв. 5 с., що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Виходячи з наведеного, останній день на усунення недоліків наведених в ухвалі суду від 01 січня 2024 року з врахуванням ч.6 ст. 272 ЦПК України припадає на 15 січня 2024 року.
Не зважаючи на вказане, позивачем вимоги ухвали від 01 січня 2024 року у встановлений строк, до 15 січня 2024 року, не виконано: оновлену позовну заяву, де вказано: відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, - не подано. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи не подано. Також позивачем не подано: витяги зі Спадкового реєстру про наявність (відсутність) посвідченого заповіту і спадкового договору, заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається не поданою і повертається позивачеві.
Ч.7 ст. 185 ЦПК України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Виходячи з наведеного, позовну заяву ОСОБА_1 до Бережанської міської ради про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, - слід вважати неподаною та повернути її позивачу. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Такий висновок, цілком узгоджується з висновком Верховного Суду викладеному у постанові Верховного Суду від 22.09.2019 року по справі № 705/5060/18 (провадження № 61-3331св19), в якій Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав:
«Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 як неподану, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зазначив, що заявник отримав копію ухвали суду .... , однак у наданий судом строк недоліки позовної заяви не усунув. Проте, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює "право на суд", право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції.
Суд також зазначає, що Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.
Суд нагадує, що національні органи влади, зокрема суди, мають вирішувати проблеми тлумачення внутрішнього законодавства, їх роль обмежується перевіркою відповідності результатів такого тлумачення Конвенції. Це стосується, зокрема, тлумачення судами процесуальних норм, таких як строки подання документів або подання апеляцій (рішення у справі "Кунерт проти Польщі", заява N 8981/17, від 04 квітня 2019 року).
Отже, залишаючи позовну заяву без руху, ОСОБА_1 був поінформований про обов'язок виправити недоліки вказаної заяви, а саме: привести її зміст та форму відповідно до вимог статей 175,177 ЦПК України.
Отже, оскільки ОСОБА_1 не подав позовну заяву, яка повинна відповідати вимогам статтей 175, 177 ЦПК України, і таким чином, не вичерпав наявних засобів захисту свого права, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Таким чином доводи касаційної скарги про те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій перешкоджають та обмежують право позивача на доступ до правосуддя, колегія суддів не бере до уваги з огляду на вищевикладене.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України", заява N 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованим.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів.»
Керуючись ч. ч. 3, 6, 7 ст. 185, ст.ст. 354, 355, п.15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Бережанської міської ради про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, - вважати неподаною та повернути її позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: