майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"18" січня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1357/20
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кравець С.Г.
секретаря судового засідання: Круглецької А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Верхацький І.В. - довіреність №14-114 від 26.12.2022,
від відповідача: Слюсар О.М. - довіреності №007-24-1222 від 29.12.2022, №007-3-1223 від
22.12.2023;
Шароварський В.В. - довіреності №007-25-1222 від 29.12.2022, №007-2-1223 від 22.12.2023,
від третьої особи: Кучерук М.Г. (приймала участь у судових засіданнях 02.11.2023,
21.11.2023) - адвокат, довіреність 01-51-0623 від 30.06.2023;
Гончарук О.М. (приймала участь у судових засіданнях 19.12.2023, 18.01.2024) - адвокат,
довіреності №01- 54-0623 від 30.06.2023, №01-155-1223 від 19.12.2023,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз
України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на
стороні відповідача - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи
"Житомиргаз"
про стягнення 361 402 925, 61 грн. (згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог).
У судовому засіданні оголошувалися перерви з 02.11.2023 до 21.11.2023, з 21.11.2023
до 19.12.2023, з 19.12.2023 до 18.01.2024.
Процесуальні дії по справі.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (далі - відповідач, ТОВ "Житомиргаз збут") про стягнення 361 402 925, 61грн боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №18-412-Н від 05.11.2018 в частині своєчасного розрахунку за придбаний природний газ.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.11.2022 закрито провадження у справі № 906/1357/20 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено та скасовано ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.11.2022 у справі №906/1357/20, а справу №906/1357/20 направлено до Господарського суду Житомирської області для продовження розгляду.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз Збут" залишено без задоволення, а ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 у справі №906/1357/20 залишено без змін.
Ухвалою суду від 03.05.2023 суддею Кравець С.Г., справу №906/1357/20 прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 06.06.2023.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.06.2023 відкладено підготовче засідання на 30.06.2023.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2023 витребувано з Господарського суду Житомирської області та/або Північно-західного апеляційного господарського матеріали даної справи у зв'язку з розглядом касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз Збут".
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.06.2023 зупинено провадження у справі №906/1357/20 до повернення матеріалів справи №906/1357/20 з Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз Збут" залишено без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 у справі №906/1357/20 залишено без змін.
14.08.2023 до Господарського суду Житомирської області з Верховного Суду повернулись матеріали справи №906/1357/20, які 21.08.2023 передано судді Кравець С.Г., у зв'язку з її перебуванням у відпустці.
Ухвалою суду від 22.08.2023 провадження у справі №906/1357/20 поновлено; підготовче засідання у справі призначено на 27.09.2023.
У підготовчому засіданні 27.09.2023 представники відповідача повідомили суд, що мають намір подати клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з чим, у судовому засіданні суд оголосив перерву до 09.10.2023, про що ухвалою суду від 27.09.2023 повідомлено третю особу - АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз".
Ухвалою суду від 09.10.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача - ТОВ "Житомиргаз збут" від 06.10.2023 про зупинення провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1357/20 до судового розгляду по суті на 02.11.2023.
Ухвалою суду від 02.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача - ТОВ "Житомиргаз збут" від 02.11.2023 про поновлення строку на подання зустрічного позову; повернуто заявнику без розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ "Житомиргаз збут" від 02.11.2023 до АТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання недійсним пункту 4.1 договору купівлі-продажу природного газу №18-412-Н від 05.11.2018 та додані до неї документи.
У судовому засіданні оголошувалися перерви з 02.11.2023 до 21.11.2023, з 21.11.2023 до 19.12.2023, з 19.12.2023 до 18.01.2024.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського від 15.01.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Житомиргаз збут" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 02 листопада 2023 року у справі № 906/1357/20 залишено без змін.
Представник позивача в судових засіданнях при розгляді справи по суті позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві №39/5-3059-20 від 05.11.2020, відповіді на відзив №39/5-862-21 від 01.02.2021, письмових поясненнях №39/10-6424-21 від 01.10.2021, з урахуванням заяви №39/10-1020-22 від 05.07.2022 про зменшення розміру позовних вимог, письмових пояснень (від 20.07.2022 вх. № 10420 (т.1, а.с.1-6, т.7, а.с.9-12, т.8, а.с.54-56, 63-67, т.9, а.с.75-76, 104-106).
Представники відповідача в судових засіданнях при розгляді справи по суті проти задоволення позову заперечили, просили у позові відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 04.10.2021, додаткових поясненнях від 20.07.2021, додаткових поясненнях від 10.09.2021 (т.6, а.с.155-175, т.7, а.с.175-192, т.8, а.с.12-15).
Третя особа - АТ "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" навела свої доводи з приводу предмету спору у письмових поясненнях від 06.10.2021 та поясненнях від 02.11.2021 (т.8, а.с.70-76, 105-106).
У судовому засіданні суд закінчив з'ясування обставин та перевірку їх доказами, заслухавши учасників справи, і проголосив вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
05.11.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (далі - покупець/відповідач) укладено договір №18-412-Н купівлі-продажу природного газу (далі - договір) (т.1, а.с.10-14), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати покупцеві у 2018 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з п.1.2 договору природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.
Відповідно до пункту 2.1 договору, продавець передає покупцеві з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року (включно) природний газ обсягом до 44 557,314 тис. куб. метрів (сорок чотири мільйони п'ятсот п'ятдесят сім тисяч триста чотирнадцять кубічних метрів).
Продавець передає покупцеві природний газ у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу.
Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики та бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п.3.1 договору).
Відповідно до п.3.2 договору приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі.
Згідно з пунктом 3.3 договору, покупець зобов'язується подати не пізніше 08 числа місяця, що наступає за місяцем купівлі-продажу природного газу, продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця (за наявності) два примірника акта приймання-передачі природного газу, де визначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його ціна та фактична вартість.
Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що продавець до 12 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, після подачі покупцем документів визначених пунктом 3.3, повертає покупцеві один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (за її наявності). У разі не підписання продавцем акта приймання-передачі природного газу продавець у той же строк письмово повідомляє покупцеві про причини такого не підписання акта та надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта.
За умовами пункту 4.1 договору, кількість природного газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494.
Відповідно до пункту 5.1 договору, ціна за 1000куб.м газу становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Всього до сплати за 1000куб.м газу разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 61 коп.).
Порядок зміни ціни та її застосування встановлюються постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 року №867. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.5.2, п.5.3 договору).
Відповідно до пункту 11.1 договору, цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представників сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 листопада 2018 року, і діє в частині продажу природного газу до 30 листопада 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
29 листопада 2018 року між сторонами підписано Додаткову угода №1 до Договору купівлі-продажу природного газу (т.1, а.с.15-16), в якій доповнено пункт 2.1 розділу 2, викладено пункт 3.2 розділу 3, додано пункт 3.3 розділу 3 та викладено розділ 11 щодо строку дії договору у наступній редакції: цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 листопада 2018 року і діє в частині продажу природного газу до 31 грудня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковими угодами №2 від 26.12.2018, №3 від 18.01.2019, №4 від 22.02.2019, №5 від 20.03.2019, №6 від 29.03.2019, №7 від 19.04.2019, №8 від 15.05.2019, №9 від 27.06.2019, №10 від 27.06.2019, №11 від 16.07.2019, №12 від 29.07.2019, №13 від 27.08.2019, №14 від 30.09.2019, №15 від 17.10.2019, №16 від 13.11.2019, №17 від 12.12.2019, №18 від 30.01.2020, №19 від 27.02.2020, №20 від 23.03.2020, №21 від 23.04.2020, №22 від 30.04.2020, №23 від 27.05.2020, №24 від 25.06.2020, №25 від 03.07.2020, №26 від 27.07.2020 сторони вносили зміни до договору купівлі-продажу природного газу, зокрема, в частині обсягів споживання, ціни природного газу, строку дії договору, кількості та фізико-хімічних показників природного газу (т.1, а.с.17-43).
Вищенаведені додаткові угоди також підписані повноважними представниками сторін та скріплені відтисками печаток цих юридичних осіб.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №18-412-Н купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 щодо своєчасного проведення розрахунків, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 361 402 925, 61грн боргу за спожитий природний газ.
Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що АТ "Житомиргаз" як Оператор ГРМ здійснює облік спожитого природного газу, зокрема, визначає спожиті побутовими споживачами, обсяги природного газу на території Житомирської області (крім м.Коростишів та Коростишівського р-н.), а ТОВ "Житомиргаз Збут", як постачальник здійснює нарахування оплати за спожитий природний газ згідно наданих Оператором ГРМ даних та збір коштів за використаний природний газ з побутових споживачів. Доводить, що для формування актів приймання-передачі між ТОВ "Житомиргаз збут" та АТ "НАК Нафтогаз України" використовуються саме ті обсяги спожитого природного газу побутовими споживачами, які формує та надає облікова організація АТ "Житомиргаз", оскільки іншого порядку здійснення обліку спожитого газу, в тому числі побутовими споживача, законодавством на ринку природного газу не передбачено. Вказує, що за результатами вибіркового аналізу відповідності обсягів спожитого газу окремими побутовими споживачами Житомирської області, визначених відповідно до фактичних показників встановлених у їх домоволодіннях приладів обліку, ТОВ "Житомиргаз збут" виявлені суттєві розбіжності з даними, що отримані від АТ "Житомиргаз", а також виявлено масові факти коригування Оператором ГРМ обсягів спожитого газу закритих періодів. Також зазначає, що відповідач не визнає заявлену позивачем в даній справі суму основного боргу, оскільки при розрахунку заборгованості позивачем не враховано переплату відповідача, яка виникла внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 27.02.2019 року №143. Вказує, що TOB "Житомиргаз збут" є виключно власником розподільчого рахунку, однак не є розпорядником такого рахунку та жодним чином не може вплинути на списання коштів, їх розщеплення та перерахування, а відтак, і спрямування цих коштів на оплату послуг позивача. Стверджує, що є всі підстави вважати, що до складу компенсації витрат, понесених позивачем в процесі виконання ним постачання із спеціальними обов'язками, яку позивач отримає з Державного бюджету України включено також суму заборгованості, заявлену у даній справі.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачу/абоненту) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач - оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За умовами ч.2 ст.714 ЦК України, до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
На виконання умов договору, позивачем у період з листопада 2018 - липень 2020 року передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 2 567 735 650,88грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2018 року на суму 290 563 247,76грн (газ, прийнятий у листопаді 2018 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2018 року на суму 388 770 218,14грн (газ, прийнятий у грудні 2018 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2019 року на суму 386 523 780,88грн (газ, прийнятий у січні 2019 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2019 року на суму 308 029 504,90грн (газ, прийнятий у лютому 2019 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2019 року на суму 241 680 046,93грн (газ, прийнятий у березні 2019 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2019 року на суму 125 952 637,84грн (газ, прийнятий у квітні 2019 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 травня 2019 року на суму 48 473 967,18грн (газ, прийнятий у травні 2019 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 червня 2019 року на суму 23 568 058,85грн (газ, прийнятий у червні 2019 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 липня 2019 року на суму 23 008 397,80грн (газ, прийнятий у липні 2019 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 серпня 2019 року на суму 20 129 893,42грн (газ, прийнятий у серпні 2019 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2019 року на суму 22 675 502,10грн (газ, прийнятий у вересні 2019 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2019 року на суму 81 878 319,30грн (газ, прийнятий у жовтні 2019 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2019 року на суму 121 690 522,33грн (газ, прийнятий у листопаді 2019 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2019 року на суму 192 084 576,60грн (газ, прийнятий у грудні 2019 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2020 року на суму 90 518 808,71грн (газ, прийнятий у січні 2020 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 29 лютого 2020 року на суму 78 343 034,93грн (газ, прийнятий у лютому 2020 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2020 року на суму 4 687 126,57грн (газ, прийнятий у березні 2020 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2020 року на суму 60 694 796,02грн (газ, прийнятий у квітні 2020 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 травня 2020 року на суму 27 669 984,89грн (газ, прийнятий у травні 2020 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 червня 2020 року на суму 16 133 997,83грн (газ, прийнятий у червні 2020 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 липня 2020 року на суму 14 659 227,90грн (газ, прийнятий у липні 2020 року) (т.1, а.с.44-64).
Зазначені Акти підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
Як пояснив представник позивача та вбачається з наданих позивачем документів, відповідачем було частково проведено розрахунки за поставлений газ на загальну суму 2 205 635 101,18грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою позивача по договору №18-412-Н купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 за період з 27.12.2018 по 26.08.2020 (т.1, а.с.77-92).
Судом встановлено, що ТОВ "Житомиргаз Збут" зверталось до АТ "НАК Нафтогаз України" з листом №10702-Сл-3478-0920 від 04.09.2020, в якому просило передплату в сумі 697 624,09грн по договору купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 №18-413-РО зарахувати в оплату по договору купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 №18-412-Н (т.8, а.с.96). Вказані кошти були зараховані в якості погашення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 №18-412-Н в сумі 697 624,09грн.
У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з пунктом 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від'04 березня 2002 року № 256 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місцем купівлі-продажу природного газу.
Отже, враховуючи надання відповідачу послуг з постачання природного газу за період листопада 2018 - липень 2020 року на загальну суму 2 567 735 650,88грн та здійснені відповідачем проплати у розмірі 2 205 635 101,18грн, а також взаємні зарахування в сумі 697 624,09грн неоплаченими станом на час звернення з позовом до суду залишився борг в сумі 361 402 925, 61грн за договором №18-412-Н купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018.
Посилання відповідача на невідповідність фактичним обсягам споживання природного газу та зазначеним обсягам природного газу в актах приймання-передачі, господарський суд оцінює критично, оскільки відповідач самостійно зазначав фактичні обсяги поставленого природного газу в актах та погодився із вказаними обсягами.
За умовами пункту 3.2 договору, приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформлюється актом приймання-передачі.
Судом враховується, що саме на покупця (відповідача) покладено обов'язок за умовами п.3.3 договору подати не пізніше 8 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його ціна та фактична вартість.
Матеріалами справи підтверджується оформлення сторонами у відповідності до умов договору актів приймання-передачі газу у спірний період. Будь-яких зауважень чи заперечень щодо обсягів та вартості поставленого природного газу зі сторони відповідача зазначені акти не містять.
За таких обставин, господарський суд доходить до висновку, що вартість та об'єм природного газу були встановлені за взаємною згодою сторін, відображені у відповідному договорі №18-412-Н купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 та додаткових угодах до нього, і такий договір був частково виконаний відповідачем, про що свідчать акти приймання - передачі природного газу та проведена часткова відповідачем поставленого газу, що ним не заперечувалось в процесі розгляду справи. При цьому, при прийнятті газу за укладеним з позивачем договором відповідачем не було заявлено ні про порушення обсягу поставленого газу, ні про порушення положень договору щодо вартості газу. Обсяг фактичного використаного (розподіленого) природного газу, зокрема, споживачами, які не забезпечені лічильниками газу, визначався за нормами споживання Операторами ГРМ. Зазначена інформація використана відповідачем при складанні актів приймання-передачі газу у спірний період і відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем на момент їх складання була повною і достовірною.
Крім того, матеріали справи не містять і відповідачем не надано доказів, які б свідчили про оскарження, скасування чи визнання недійсним договору або вказаних актів приймання-передачі природного газу. З огляду на вищевикладене, суд вважає чинними договір купівлі-продажу природного газу №18-412-Н від 05.11.2018 та відповідно Акти приймання-передачі до нього.
З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2019 ТОВ "Житомиргаз збут" зверталось до АТ "НАК Нафтогаз України" з листом №10702-Сл-2962-0419 "Щодо необхідності виконання постанов Кабінету Міністрів України №63 від 30 січня 2019 р. та №143 від 27 лютого 2019", в якому зазначало про направлення коригуючих актів приймання-передачі та актів розрахунків до них з проханням в термін до 01.05.2019 року здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку Акціонерного товариства "НАК Нафтогаз України" та повідомити суму переплати ТОВ "Житомиргаз збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року (у розрізі договорів) (т.6, а.с.181-205).
Позивач листом від 25.04.2019 повідомив відповідача про відсутність підстав для коригування заборгованості та штрафних санкцій (т.6, а.с.180).
Доказів врегулювання питання щодо обсягів переданого природного газу шляхом підписання коригувальних актів за спірний період в порядку передбаченому договором сторонами не надано.
Суд вважає помилковим посилання відповідача на неврахування позивачем Постанови КМУ №143 від 27.02.219, оскільки дана постанова набрала чинності 07.03.2019. Водночас за договором постачання природного газу, на вартість коригування якого посилається відповідач, відбулось за період з листопада 2018 року по лютий 2019 року. Отже, сторони мають керуватися нормами права, чинними на момент виникнення спірних відносин.
Суд враховує, що Верховним Судом викладено позицію про відсутність правових підстав для зміни ціни у разі, якщо на момент спірних відносин сторони діяли відповідно до вимог законодавства, чинного на той час, договірні відносини фактично виконані, підписані акти, проведено оплату тощо. Тому, доводи відповідача щодо зміни вартості отриманого товару (без коригування обсягу отриманого природного газу) після виконання договору, є безпідставними.
Поряд з цим, господарський суд вважає за необхідне звернутися до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.06.2022 у справі №910/9617/20, основним питанням якої було розгляд впливу постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 р. №143 на договірні відносини із реалізації природного газу.
Верховний Суд зазначив, що причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами змісту, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 "Питання споживання природного газу".
Також в постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 р у справі №910/9617/20 зазначено: "Верховним Судом у постанові від 12.11.2020 у справі №904/3173/19 зроблено висновок, відповідно до якого постанови від 30.01.2019 р. №63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" та від 27.02.2019 р. № 143 "Питання споживання природного газу" не покладають на АТ "НАК "Нафтогаз України" зобов'язання повернути ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" чи іншим суб'єктам господарювання будь-які грошові кошти, у тому числі, за виконаними господарськими договірними зобов'язаннями. Крім того, вказані постанови не наділяють суб'єктів господарювання правом вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України". Посилання ТОВ "Дніпропетровськаз збут" на те, що в нього виникло безпосередньо з актів цивільного законодавства право вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України" з приводу повернення грошових коштів внаслідок проведеного коригування чи право на коригування завершених грошових зобов'язань, - є таким, що ґрунтуються на довільному тлумаченні ТОВ "Дніпропетровськаз збут" змісту наведених постанов Кабінету Міністрів України, що не відповідає їх дійсному змісту.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом і у постанові від 25.05.2022 у справі №910/978/21 за подібних правовідносин.
Таким чином, кошти отримані позивачем на підставі укладеного з позивачем договору в якості оплати за природний газ і зазначена підстава у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 27.02.2019 №143, не відпала.
Посилання відповідача на приписи Закону України від 17.11.2020 №1006-1X "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" щодо відшкодування НАК "Нафтогаз України" коштів із Державного бюджету України, є недоведеними.
Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів належного виконання зобов'язань перед позивачем по проведенню оплати на суму 361 402 925,61грн відповідачем на надано.
Також суд зазначає, що 29.08.2021 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", яким було внесено зміни до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (далі - Закон), статтею 1 якого передбачено, що заборгованість (грошові зобов'язання) суб'єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, а саме: заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату.
Положення статті 1 зазначеного Закону визначають поняття реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу (далі - Реєстр), як відкритого загальнодоступного переліку підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Аналізуючи дані норми Закону, господарський суд зазначає, що ними визначено процедуру врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення.
Даним Законом не передбачено припинення зобов'язання щодо суми основного боргу за поставлений газ, а лише визначено певну процедуру (заходи), які надають можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом. Тобто, в даному випадку повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/10142/21.
Факт наявності боргу за договором купівлі-продажу природного газу №18-412-Н від 05.11.2018 у сумі 361 402 925,61грн відповідач фактично визнав, що підтверджується підписаним представниками сторін актом звіряння розрахунків станом на 30.09.2021 (т.9, а.с.170). Наведеним підтверджується обґрунтованість вимог позивача щодо боргу за поставлений газ в заявленій сумі.
Враховуючи встановлені у справі обставини у їх сукупності, в т. ч. порушення відповідачем умов договору та нездійснення ним оплати боргу за поставлений природний газ в сумі 361 402 925,61грн, а також норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений природній газ в сумі 361 402 925,61грн правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 361 402 925,61грн заборгованості обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 1, 2, ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (10003, Житомирська область, м.Житомир, Перемоги Майдан, буд.10, код ЄДРПОУ 39577504) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720):
- 361 402 925,61грн заборгованості;
- 735 700,00грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 29.01.24
Суддя Кравець С.Г.
Друк:
1 - в справу
2 - позивачу через систему "Електронний суд",
3 - відповідачу через систему "Електронний суд",
4 - третій особі через систему "Електронний суд".