Справа № 638/15759/16-к
Провадження № 1-кп/638/103/24
29 січня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
за участю: прокурорки ОСОБА_2
захисниці ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12016220480003425 внесеному до ЄРДР 15 липня 2016 року стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, розлученого, військовозобов"язаного, раніше не судимого, інвалідності, хронічні захворювання спростовує, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, -
встановив:
В провадженні Дзержинського районного суду міста Харкова перебуває вказане кримінальне провадження.
Відповідно до розпорядження № 02-06/1297 від 08 грудня 2020 року вказане кримінальне провадження передане судді ОСОБА_1 .
В судовому засіданні 14 грудня 2023 року прокурор заявила клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 на строк до 60 днів, зазначивши, що існують ризики, впливу на потерпілого, свідків, а також те, що ОСОБА_5 на шлях виправлення не став та продовжує порушувати закон, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 296 КК України, уникає від явок до суду, штучно затягує розгляд справи, альтернативні запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Відповідно до ухвали від 14 грудня 2023 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід- тримання під вартою. Строк тримання під вартою визначено до 11 лютого 2024 року.
У судовому засіданні 29 січня 2024 року прокурорка заявила клопотання про продовження терміну запобіжного заходу ОСОБА_5 тримання під вартою.
Обвинувачений та захисник не заперечували проти клопотання прокурора.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов наступного.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до статті 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Крім того, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, є реальними та триваючими, а альтернативні запобіжні заходи не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Суд звертає увагу на те, що обвинувачений може переховуватись від суду. Також зазначене свідчить і про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. Даних про стан здоров'я, які унеможливлюють прибування в умовах ізоляції від суспільства суду не надано.
Суд вважає встановленим існування ризиків передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України: переховування від органів суду; незаконний вплив на свідків.
Судом оцінено сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 інкримінуємого йому злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у скоєні злочину, санкція статті за пред"явленим обвинуваченням передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років позбавлення волі, приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, який розлучений. Доказів того, що в нього є сім"я , суду надано не було. Також не надано даних про працевлаштування ОСОБА_5 . Все наведене ніяким чином не мінімізує існування вказаних вище ризиків, актуальність яких підтверджена достатніми доказами. Обвинувачений не має утриманців, холостий, не має постійного офіційного місця роботи, що вказує на те, що він не має тісних зв"язків з країною, в якій здійснюється судочинство, а відповідно існує ризик втечі обвинуваченого від правосуддя з метою уникнення покарання у разі доведеності його вини. Ризик втечі оцінено у світлі факторів, пов"язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв"язками та усіма видами зв"язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови § 58).
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги, що обвинувачений підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. На дійсний час відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов"язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає та в якому здійснюється розгляд справи.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу судом враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії», згідно якого, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Суд, враховуючи дані про особі обвинуваченого, вважає, що наявні підстави ствердити наявність публічного інтересу, який виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість вчиненого та відповідно, можливість ухилення від явки до суду з метою уникнення покарання.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Зі змісту КПК України вбачається, що перевірка обґрунтованості підозри під час досудового розслідування по кримінальному провадженню при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, а також продовження строків тримання під вартою під час досудового розслідування в повному обсязі покладається виключно на слідчого суддю, що постановляє відповідні ухвали.
А питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення та чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення під час судового розгляду кримінального провадження вирішуються судом тільки при ухваленні вироку, відповідно до ст. 368 КПК України.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваних, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Розглядаючи можливість інших альтернативних запобіжних заходів, про які просять обвинувачений та сторона захисту, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тому що єдиним альтернативним запобіжним заходом , який можливо застосувати до обвинуваченого на дійсний час, суд вважав заставу, тому що саме цей альтернативний запобіжний захід в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та має бути стримуючим механізмом для уникнення обвинуваченого від правосуддя шляхом переховування та втечі .
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів в доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Застосування інших м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого, про які він заявив в своїх клопотаннях, безпідставне.
За таких обставин суд вважає, що на теперішній час ризики, передбачені чинним КПК України, з урахуванням вищенаведених позицій Європейського суду з прав людини, які були враховані слідчими суддями при обранні запобіжного заходу, продовжують існувати і на теперішній час.
За вказаних обставин клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволення, клопотання обвинуваченого не підлягає задоволенню.
Для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд обирає тримання його під вартою на 60 днів.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 331, 372 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, до 28 березня 2024 року включно з визначеною
Сумою застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає 214720 ( двісті чотирнадцяти тисячам сімсот двадцяти гривнам), які необхідно внести на відповідний рахунок до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 1) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває АДРЕСА_1 , 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом 7 днів з дня її проголошення через районний суд апеляційної скарги.
Повний текст документу виготовлений 29 січня 2024 року.
Суддя: ОСОБА_6 .