Справа № 369/15916/23
Провадження №2/369/6357/23
06.12.2023 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчко А.Я. вивчивши матеріали заяви представника позивача заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області Олексія Денисюк про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом скасування державної реєстрації права власності, повернення земельних ділянок, -
Позивач Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом скасування державної реєстрації права власності, повернення земельних ділянок.
У жовтні 2023 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову. Просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3222482001:01:007:0695, здійснювати її поділ чи об'єднання, яка на праві власності належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а також заборонити проведення на вказаній ділянці будь яких робіт.
Свою заяву мотивували тим, що Рішенням Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 10 сесії 26 скликання № 6/2 від 20.12.2011 ОСОБА_1 надано у приватну власність земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 та за кадастровим номером 3222482001:01:007:0695, що розташована в с. Гореничі.
На підставі вказаного рішення 13.02.2012 ОСОБА_1 видано державний акт на право власності серія ЯМ № 322569. Даний акт 13.02.2012 зареєстровано у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322240001000371.
Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного" виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 29.12.2018 № 612 спірна земельна ділянка відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 року відноситься до 44 кварталу виділу 35;-а відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року, відноситься до 68 кварталу виділу 20 Приміського лісництва ДП «Київське лісове господарство».
Згідно листа ДП «Київське лісове господарство» № 02-02/879 від 14.11.2018 спірна земельна ділянка частково накрадається на земельну ділянку ДП «Київське лісове господарство» (квартал 68, виділ 20 Приміського лісництва ДП «Київське лісове господарство»), яка перебуває у постійному користуванні вказаного підприємства на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а саме плану, лісонасаджень, карти-схеми розподілу території лісгоспу.
Згідно відповіді ДП «Київське лісове господарство» №. 02-02/136 від 14.02.2019 спірна земельна ділянка відносилась і на даний час обліковується в землях лісогосподарського призначення лісового фонду Приміського лісництва квартал 68 виділ 20 згідно матеріалів лісовпорядкування 2014 року, та за матеріалами лісовпорядкування 2003 року - квартал 44, виділ 25. ДП «Київське лісове господарство», як постійний користувач спірної земельної ділянки, на момент прийнятті оспорюваного рішення згоду на вилучення з постійного користування частини земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3222482001:01:007:0695 не надавало.
Листом № 02-1448 від 03.10.2007 ДП «Лісове господарство» погодило .вилучення земельної ділянки Приміського лісництва (квартал 44), площею 0,84 га, 'розташованої в межах населеного пункту с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області. У погодженні зазначено, що вилучення вказаної земельної ділянки, площею 0,84 га; та зарахування її до земель запасу Гореницької сільської ради з послідуючим використанням для потреб не пов'язаних з веденням лісового господарства можливе за умови відшкодування збитків землекористувачу, що передбачено статтями 156, 157 Земельного кодексу України, постанови Кабінету міністрів України № 284 від 19.04.1993 та № 21 від 14.01.2004 оформлення правовстановлюючих документів згідно чинного законодавства.
Факт віднесення спірної земельної ділянки, з кадастровим номером 3222482001:01:007:0695, до земель лісогосподарського призначення підтверджується Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Київське лісове господарство» 2015 року, Проектом організації та розвитку; лісового господарства Виробничої частини ДЛГО «Київліс» Державного лісогосподарського об'єднання «Київліс» 2004 року, Планом лісових насаджень Приміського лісництва ДП «Київський лісгосп», лісовпорядкування 2014 року, планово-картографічними матеріалами, а саме планами лісонасаджень, картами- схемами розподілу території лісгоспу.
Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства згідно листа № 04-48/334 від 18.02.2019 повідомило, що на момент прийняття оспорюваного рішення погодження, на вилучення з постійного користування частини земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3222482001:01:007:0695 не надавало, згода на зміну цільового призначення цієї земельної ділянки не надавалась.
Таким чином, обґрунтованим є припущення про високу ймовірність відчуження, реєстрації, поділу, об'єднання, зміни конфігурації спірної земельної ділянки, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів держави.
Вважають дані обставини достатніми для задоволення заяви.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, додані до неї матеріали та матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. ч. 1, 3-7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтування його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з'ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачам здійснювати певні дії.
Водночас, в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Також має досліджуватись чи не призведе невжиття заявленого заходу/ів забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Разом з тим, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Отже, з вищевказаного вбачається, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного спору.
Таким чином, звертаючись з відповідною заявою, заявник, серед іншого, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Однією з підстав вжиття заходів забезпечення позову прокурор вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222482001:01:007:0695 не відводилась у приватну власність, а її реєстрація в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена на підставі підробленого державного акту.
Однак, суд звертає увагу, що оцінка обставин вибуття спірної земельної ділянки надається і вирішується судом під час розгляду справи по суті на підставі зібраних у підготовчому провадженні доказів, а не під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19).
Потенційна можливість вчинення відповідачем дій, які будуть спрямовані на відчуження спірних земельних ділянок чи інше розпорядженнями ними, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, з урахуванням вищевказаних приписів законодавства, вважає, що прокурором не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав, саме за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, які є предметом даного спору. Крім того позивачем при зверненні до суду з даною заявою не було надано суду містять актуальних доказів належності вищевказаних земельних ділянок відповідачу, що у разі задоволення заяви може призвести до порушення прав третіх осіб.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області Олексія Денисюк про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом скасування державної реєстрації права власності, повернення земельних ділянок - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Андрій ВОЛЧКО