Справа № 2-4316/12
Провадження № 6/369/295/23
09.10.2023 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчко А. Я., перевіривши заяву (боржника 1) ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, (стягувач) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», (первісний стягувач) Акціонерне товариство «Універсал Банк», (боржник 2) ОСОБА_2 , про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню частково,
04.10.2023 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла заява (боржника 1) ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, (стягувач) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», (первісний стягувач) Акціонерне товариство «Універсал Банк», (боржник 2) ОСОБА_2 , про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню частково.
Суддя, перевіривши матеріали справи вважає, що заява (боржника 1) ОСОБА_1 ,про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню частково, підлягає поверненню заявнику з наступних підстав.
За змістом положень частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Розділом VI Цивільного процесуального кодексу України регулюються процесуальні питання пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Так, згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України, встановлено, що суд за заявою сторони визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви встановлені ст. 183 ЦПК України.
За приписами ч. 2 ст. 183 ЦПК України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
08.02.2020 року набули чинності зміни до Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких, зокрема, ч. 2 ст. 183 ЦПК України, доповнено абзацом другим, де вказано, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Вимога про надання доказів надіслання заяви, скарги, клопотання чи заперечення іншим учасникам справи (провадження) стосується подання таких на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
Такий правовий висновок сформований у постанові Верховного суду від 05.11.2020 року у справі № 591/1581/20.
Заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню є заявою, поданою на стадії виконання судового рішення.
При цьому до заяви заявником не долучено підтвердження направлення вказаної заяви з додатками іншим учасникам у справі.
Так, згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку.
У відповідності до положень пунктів 59, 61 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009року №270«Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.
Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення копії заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та доданих до неї документів іншим учасникам справи може бути лише бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.
Саме опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником (постанова Верховного Суду від 18.04.2019 року у справі № 914/1955/17).
Суд також вважає за необхідне зазначити, що статтею 432 ЦПК України передбачено розгляд заяви про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню розглядається судом у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Отже, оскільки нормами ЦПК України передбачений обмежений строк для розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, необхідною передумовою дотримання судом основних засад цивільного судочинства під час розгляду зазначеної категорії заяв є направлення заявником учасникам справи тексту самої заяви та доказів на підтвердження викладених в ній обставин, позаяк сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таку заяву для надання їм достатнього часу для ознайомлення з її змістом та можливості підготовити свої пояснення (заперечення) на відповідну заяву.
Таким чином, неотримання учасниками справи копії заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасників справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою. При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Отже, зазначені вимоги до заяв, передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов'язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судового процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992 року, заява № 12964/87).
У рішенні у справі «Bellet v. France» від 04.12.1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010 року).
Відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 183 ЦПК України, суд,
Заяву (боржника 1) ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, (стягувач) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», (первісний стягувач) Акціонерне товариство «Універсал Банк», (боржник 2) ОСОБА_2 , про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню частково - вважати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Суддя Андрій ВОЛЧКО