Справа № 522/14811/22
Провадження по справі № 1-кп/522/2819/23
(повний текст)
12 вересня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022162510000983 від 08.09.2022 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Троїцьке, Любашівського району Одеської області, громадянина України, маючого середню освіту, інваліда 3 групи, офіційно не працевлаштованого, працюючого водієм таксі, маючого на утриманні неповнолітніх дітей: 2012, 2015 та 2022 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-
за участю:
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
07.09.2022 року приблизно о 19:20, ОСОБА_3 , в умовах необмеженої видимості, сухого асфальту, без будь-яких ям та вибоїн на дорозі, керуючи технічно справним автомобілем «Skoda Fabia», р/Н НОМЕР_1 , здійснював рух по лівій смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. Разумовська в м. Одесі, з боку вул. Мечникова в напрямку вул. Сєрова, на якій організовано двосторонній рух по двом смугам руху у кожному напрямку руху, які поділені дорожньою розміткою 1.3 та 1.5 (в переважній більшості стерта) згідно Правил дорожнього руху України.
Під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, який розміщений за нерегульованим перехрестям вул. Разумовська - вул. Садіковська в м. Одесі, та позначений дорожньою розміткою 1.14.2 та дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 згідно Правил дорожнього руху України, які встановлені перед даним пішохідним переходом по ходу напрямку руху автомобіля «Skoda Fabia», р/Н НОМЕР_1 , видимість та оглядовість яких для водія ОСОБА_3 була необмеженою, і призначений для переходу пішоходами проїзної частини вул. Разумовська, водій ОСОБА_3 зменшив швидкість перед даним пішохідним переходом для надання переваги в русі пішоходу, що перетинав проїзну частину вул. Разумовська по даному пішохідному переході.
Будучи у вказаному положенні, водій ОСОБА_3 був не уважним і не стежив за дорожньою обстановкою, що позбавило його можливості безпечно керувати транспортним засобом, постійно контролювати його рух та вчасно реагувати на можливу для нього зміну дорожньої обстановки, в тому числі на пішохідному переході, перед продовженням руху через пішохідний перехід не переконався що це буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки для інших учасників дорожнього руху, почав проїжджати вказаний пішохідний перехід, не переконавшись при цьому у відсутності на пішохідному переході пішохода, який має перевагу в русі при переході проїзної частини по ньому і для якого могла бути створена перешкода чи небезпека, в результаті чого на пішохідному переході передньою частиною кузову автомобіля «Skoda Fabia», р/н НОМЕР_1 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка перетинала проїзну частину вул. Разумовська в м. Одесі, рухаючись по вказаному нерегульованому пішохідному переході справа наліво по ходу напрямку руху автомобіля «Skoda Fabia», р/н НОМЕР_1 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, у виді закритого перелому зовнішньої кісточки правої гомілки без зміщення. Вказане ушкодження спричинене дією тупих твердих предметів за непрямим механізмом, тобто від дії травмуючої сили, прикладеної на відстані від місця перелому та могло бути отримане в умовах ДТП. Зазначені ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому СЕРЕДНЬОЇ тяжкості тілесне ушкодження.
У судовому засіданні ОСОБА_3 просив звільнити його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст.46 КК України, та закрити провадження у справі, посилаючись на те, що він щиро розкаявся у вчиненому, вперше притягується до кримінальної відповідальності та відшкодував завдану шкоду потерпілій і вони з потерпілою досягли примирення.
Потерпіла ОСОБА_5 не заперечувала проти звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_3 та просила закрити кримінальне провадження стосовно останнього на підставі ст.46 КК України, у зв'язку з примиренням з обвинуваченим. Пояснила, що претензій в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди до обвинуваченого не має, оскільки шкода, завдана злочином, їй відшкодована в повному обсязі.
Прокурор щодо задоволення клопотань обвинуваченого та потерпілої не заперечував, так як вимоги клопотання є законними.
Вивчивши клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 286 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілим, з'ясувавши думку прокурора та потерпілого, які вважають клопотання обґрунтованим, маючим відповідну правову підставу та таким, що підлягає задоволенню, суд вважає, що клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.1 постанови «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 року, згідно яких, звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, за умови вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, та за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.8 ст.284 КПК України закриття провадження з підстави передбаченої пунктом 1 частини 2 даної статті не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує.
Так, обвинувачений за ч.1 ст. 286 КК України подав суду письмове клопотання про закриття кримінального провадження щодо нього, звільнення його від кримінальної відповідальності, йому роз'яснено право наполягати на загальному порядку розгляду справи.
Згідно ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до вимог ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Ст. 46 КК України передбачає, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Тобто, матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим є вчинення кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину вперше, факт примирення з потерпілим та відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди (ст. 46 КК України). Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим є виключно згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
При цьому, закон не пов'язує можливість застосування правил ст.46 КК України із визнанням особою вини, обов'язковою передумовою для закриття провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Як вбачається з обвинувального акту, за даними органу досудового розслідування, кримінальне правопорушення за ч.1 ст.286 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , було вчинено ним 07.09.2022, вперше.
ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення ( ч.1 ст.286 КК України) вперше, яке згідно ст.12 КК України - є нетяжким злочином, звернувся до суду із даним клопотанням та дав згоду на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, вказуючи на розуміння наслідків цього закриття. Судом було з'ясовано, відповідно до вимог ч.2 ст. 288 КПК України, думку потерпілої ОСОБА_5 , яка просила суд задовольнити заявлене обвинуваченим клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою, у зв'язку з наявністю підстав й можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Враховуючи наведене, а також думку прокурора та потерпілої щодо можливості задоволення клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України та відсутності будь-яких перешкод для цього, суд вважає за можливе клопотання обвинуваченого задовольнити, звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, керуючись ст. 12 КК України та на підставі ст. 46 КК України, в порядку ст. ст. 284-288 КПК України, із закриттям даного кримінального провадження щодо нього.
Щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні на залучення експертів судом зазначається наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Відповідно до позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17, КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком. Суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Вказане кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою, що є нереабілітуючою підставою.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №342/1560/20, викладеного в постанові від 29.09.2021 року.
На підставі викладеного, у відповідності до ст.126 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_3 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення спеціаліста та експертів для проведення експертиз.
Цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід не обирався.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Питання про скасування арешту майна слід вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст. 174 КПК України.
Керуючись ст. 44, 46 КК України, ст.ст.118, 126, 174, 284-288, ч.2 ст.376 КПК України, суд,-
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілим.
Кримінальне провадження за №12022162510000983 від 08.09.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України - закрити.
Речові докази:
- ДВД - диск з відеозаписом від 07.09.2022,- зберігати при матеріалах кримінального провадження;
-медичну документацію амбулаторної хворої ОСОБА_5 з КНП «МКЛ №11» ОМР, - зберігати при матеріалах кримінального провадження;
-автомобіль «Skoda Fabia», р/Н НОМЕР_1 , наданий обвинуваченому ОСОБА_3 на зберігання,- вважати повернутим за належністю.
Арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.09.2022, а саме на автомобіль «Skoda Fabia», р/Н НОМЕР_1 ,- скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати, пов'язані з залученням спеціаліста КУ «Центр- «077» під час проведення огляду, отриманням та виготовленням копій інформації з інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики м. Одеси на суму - 240,99 гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням:
- експертизи технічного стану транспортного засобу від 14.09.2022 року на суму - 1699,02 гривень;
- транспортно-трасологічної експертизи від 15.09.2022 року на суму - 5148,60 гривень;
- автотехнічної експертизи від 26.09.2022 року на суму - 2265,36 гривень.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали суду складено та проголошено 14.09.2023 року о 14:00 годині в залі суду №131.
Головуючий суддя ОСОБА_6
12.09.2023