Справа № 650/3108/23
провадження № 3/650/57/24
25 січня 2024 року в смт Велика Олександрівка суддя Великоолександрівського районного суду Херсонської області Сікора О.О., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною третьою статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії А4437 № 66 від 31 жовтня 2023 року ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він будучи командиром гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 14 жовтня 2023 року о 10.00 год. самовільно залишив місце служби в районі виконання бойових завдань військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , прибувши до частини лише о 14.00 год. вказаного дня, чим допустив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-11 КУпАП.
На судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, направив до суду клопотання в якому просив закрити провадження у справі, у зв'язку з тим, що його дії про вчинення яких зазначено в протоколі не можуть бути кваліфіковані за інкримінованою йому статтею, оскільки вони вчинені як в умовах воєнного стану так і в умовах особливого періоду.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, а також наведені особою, яка притягається до адміністративної відповідальності у клопотанні доводи, суд дійшов таких висновків
Диспозиція частини третьої статті 172-11 КУпАП встановлює відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Відповідно до вказаного протоколу вбачається, що уповноважена особа кваліфікувала дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 172-11 КУпАП, а отже доведенню підлягає відповідний склад адміністративного правопорушення, який полягає в самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 квітня 2022 року № 70 та витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 грудня 2023 року № 336 вбачається, що ОСОБА_1 з 21 квітня 2022 року по 04 грудня 2023 року проходив службу як віськовослужбовець у військовій частині НОМЕР_1 в званні на посаді командира гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії А4437 № 66 від 13 жовтня 2023 року ОСОБА_1 свою вину у перебуванні в СЗЧ не визнав, а у письмових поясненнях зазначив, що він 14 жовтня 2023 року поїхав із солдатом ОСОБА_2 до медичної служби батальйону , так як останній був під наглядом медиків і повинен був приїхати до медпункту. Він надав вказаному солдату автівку та вирішив поїхати з ним, оскільки у солдата був погіршений стан.
Відповідно до письмових пояснень солдата ОСОБА_3 від 15 жовтня 2023 року останній пояснив, як 15 жовтня 2023 року о 10.30 год. він був свідком того, як командир ВВП ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_4 приїхав в пошуках командира відділення ОСОБА_1 , але останнього не було.
Відповідно до рапорту командира ВВП ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_4 від 14 жовтня 2023 року останній зазначив, що о 10.00 год. 14 жовтня 2023 року при патрулюванні і перевірці особового складу на пунктах постійної дислокації в с. Тягинка було виявлено відсутність молодшого сержанта ОСОБА_1 , якого він впродовж трьох годин шукав по всім адресам ППД особового складу, але останнього не було. Коли він побачив автомашину ОСОБА_1 неподалік від медпункту спитав у медика молодшого сержанта ОСОБА_5 , яка чергувала, про наявність у медпункті ОСОБА_1 , яка відповіла, що останнього немає у медпункті. Тільки о 14.00 год. 14 жовтня 2023 року ОСОБА_1 прибув до командира і повідомив, що був у медпункті.
Таким чином, наведені докази свідчать про те, що ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем був відсутній на місцем несення служби в період часу з 10.00 год. по 14.00 год. 14 жовтня 2023 року.
Разом з цим, суд не встановив, що ОСОБА_1 самовільно залишив вказане місце несення служби, з урахуванням того, що самовільним є таке залишення частини або місця служби, що вчинене без дозволу (наказу) начальника (командира).
В матеріалах справи відсутні відомості про те, хто саме станом на 14 жовтня 2023 року був начальником або командиром, якому безпосередньо був підпорядкований ОСОБА_1 (відповідних наказів або витягів з них не надано) та відповідно його пояснення про ненадання дозволу або наказу залишити місце несення служби та обставини за яких було встановлено відсутність ОСОБА_1 .
Крім того, матеріали справи не містять доказів проведення за вказаним фактом службової перевірки, а також проведення належної перевірки відомостей щодо причин відсутності ОСОБА_1 зазначених ним у письмових поясненнях, які на перший погляд могли свідчити про поважність причин його відсутності у військовій частині, що в свою чергу спростувало б наявність у останнього умислу на залишення військової частини всупереч інтересам служби, або навпаки підтвердило б його наявність.
Посилання командира ВВП ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_4 на слова медика молодшого сержанта ОСОБА_5 є поясненнями з чужих слів, а отже не можуть бути взяті до уваги. Крім того, повідомлені вказаним медиком обставини є неконкретними та не охоплюють період відсутності ОСОБА_1 за місцем несення служби.
Вказане, на думку суду, виключає наявність обов'язкової ознаки у складі адміністративного правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 , а саме - суб'єктивної сторони, адже суд не встановив, що його дії були спрямовані на самовільне залишення військової частини, а також об'єктивної сторони, оскільки суд не встановив, що наказ або дозвіл командиром чи начальником не видавалися, при тому, що в протоколі про це також не зазначено. В протоколі лише йдеться про те, що ОСОБА_1 був відсутній без поважних причин і без відома командира.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП, а отже особа, яка склала вказаний протокол отримавши від ОСОБА_1 відомості про причини залишення військової частини повинна була зібрати докази, які б підтверджували наявність в діях військовослужбовця умислу, відсутність поважних причин для вчинення відповідних дій.
За встановлених судом обставин дійти висновку про наявність в діях ОСОБА_1 відповідного умислу можливо лише виходячи з припущень, застосування яких при обґрунтуванні вини особи заборонено на конституційному рівні (стаття 63 Конституції України).
Таким чином, оскільки суд не вправі самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення щодо вказаних обставин, а учасниками провадження їх надано не було, слід виснувати про вичерпання судом усіх визначених законом можливостей щодо збору доказів, а отже наявності підстав для розгляду справи за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вказані обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження, а отже провадження у справі належить закрити відповідно до пункту 1 статті 247, пункту 3 частини першої статті 284 КУпАП, у зв'язку з недоведеністю наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-11 КУпАП.
Разом з цим, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі з підстав наведених ОСОБА_1 відповідно до яких самовільне залишення місця несення служби військовослужбовця не може бути кваліфіковане за частиною третьою статті 172-11 КУпАП, зважаючи на те, що передбачена нею об'єктивна сторона відповідного правопорушення не містить такої кваліфікуючої ознаки як: вчинення відповідних протиправних дій або бездіяльності в умовах особливого періоду та / або в умовах воєнного стану, або вчинення відповідних протиправних дій або бездіяльності крім як в умовах особливого періоду та / або крім як в умовах воєнного стану.
Зазначене свідчить про те, що при кваліфікації дій або бездіяльності особи за частиною третьою статті 172-11 КУпАП наявність або відсутність відповідних обставин не мають значення, а отже не підлягаю з'ясуванню.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення охоплює обставини щодо обов'язку особи перебувати у місці несення служби та його залишення за відсутності дозволу або наказу начальника або командира.
Наводячи відповідні твердження ОСОБА_6 покликається на зміст частини четвертої статті 172-11 КУпАП, а також на Закон України № 2839-ІХ, яким було посилено відповідальність за дії вчинені в період воєнного стану, що суд вважає необґрунтованим, оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд наділений повноваженнями встановити наявність або відсутність в діях або бездіяльності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності складу вказаного уповноваженою особою правопорушення, яке визначене у протоколі.
В разі доведення в діях або бездіяльності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ознак складу інкримінованого правопорушення суд вирішує питання про притягнення її до адміністративної відповідальності, або закриває провадження у справі, в разі якщо в діях або бездіяльності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не було встановлено ознак складу інкримінованого правопорушення.
Кваліфікація дій або бездіяльності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при складенні протоколу є дискреційною функцією, яку реалізує виключно уповноважена особа, яка порушила справу про адміністративне правопорушення.
До повноважень суду не належить право суду давати оцінку діям уповноважених осіб з приводу обґрунтованості кваліфікації або не кваліфікації дій або бездіяльності особи за конкретним складом адміністративного правопорушення.
Посилання ОСОБА_1 на практику інших судів, який при цьому надав відповідні постанови, не можуть бути взяті до уваги, оскільки рішення інших суддів і судів у справах про адміністративні правопорушення не мають прецедентного значення, ухвалюються в конкретних справах за конкретних обставин та містять оцінку доказів, яка надана суддею за своїм внутрішнім переконанням.
Керуючись статтями 283, 284 КУпАП, а також іншими наведеними положеннями законодавства, суддя Великоолександрівського районного суду Херсонської області,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-11 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 за протоколом про адміністративне правопорушення серії А4437 № 66 від 31 жовтня 2023 року - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області.
Суддя _________________ Сікора О.О.