Справа № 954/455/23
провадження № 2/650/337/24
25 січня 2024 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого - судді Сікори О.О.,
за участю секретаря - Чечун В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Велика Олександрівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 В АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості: за кредитним договором № 3743713746 в розмірі 30977,44 грн, з яких: 14968,01 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2187,26 грн - сума заборгованості за рiчними відсотками, 7356,56 грн - сума заборгованості за щомісячними вiдсотками, 6 465,61 грн - сума заборгованості за пенею; за кредитним договором № 002/6146790-СК в розмірі 5675,17 грн, з яких: 2832,98 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1942,19 грн - сума заборгованості за відсотками, 900,00 грн - сума заборгованості за пенею; за кредитним договором № 10000659269 в розмірі 9218,50 грн, з яких: 3100,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6118,50 грн - сума заборгованості за відсотками. Всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі: 45 871,11 грн. Судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 3743713746 позивач зазначив такі обставини та обґрунтування.
22 березня 2019 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «ФК «ЦФР», який був первісним кредитором (ідентифікаційний код: 35725063) кредитний договір № 3743713746 від 22 березня 2019 року, а також, отримала примірник кредитного договору та погодила отримати шляхом роздрукування з веб-сайту кредитодавця www.kreditmarket.ua умови отримання кредитів від ТОВ «ФК «ЦФР».
13 грудня 2022 року між ТОВ «ФК «ЦФР» тa ТОВ «ФК «ЄАПБ», який є позивачем у справі, укладено Договір відступлення права вимоги № 20221213, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги (Права вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між ТОВ «ФК «ЦФР» і Боржниками (Портфель Заборгованості).
Згідно з п. 1.2. Договору відступлення прав вимоги, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля заборгованості за цим Договором, ТОВ «ФК «ЄАПБ» заміняє ТОВ «ФК «ЦФР» у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «ФК «ЦФР» за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами.
Відповідно до Реєстру Боржників за кредитними договорами, укладеними між Позичальником та ТОВ «ФК «ЦФР» - Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 20221213 від 13 грудня 2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача у вказаному розмірі.
Згідно з п. 6.2.3. Договору відступлення прав вимоги, Права Вимоги переходять до ТОВ «ФК «ЄАПБ» з моменту підписання сторонами цього Договору, після чого ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФК «ЦФР» умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення Права Вимоги. Додаткового оформлення відступлення Права вимоги у цих випадках не вимагається.
Згідно з п. 3.1. Договору відступлення прав вимоги, ТОВ «ФК «ЦФР» гарантує, що йому належить Право Вимоги за Портфелем заборгованості до Боржників, зазначених у Реєстрі Боржників.
Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.
Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором.
3 моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 13 грудня 2022 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
В обґрунтування позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 002/6146790-СК позивач зазначив такі обставини та обґрунтування.
22 березня 2019 року ОСОБА_1 уклала з Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК», який був первісним кредитором, Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 002/6146790-СК, підписанням якого акцептувала Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua та беззастережно приєдналася до умов договору.
Строк дії Кредитного ліміту за Кредитним договором становить 365 днів з моменту повідомлення Банком про факт встановлення кредитного ліміту. При цьому після закінчення зазначеного періоду, строк дії Кредитного ліміту автоматично пролонгується, окрім випадків: якщо Банк прийняв рішення не продовжувати строк дії Кредитного ліміту; направлення Клієнтом до Банку письмової заяви про відмову від користування лімітом Кредитної лінії та/або про закриття Поточного рахунку.
20 травня 2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір факторингу № HI/11/3-Ф, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, a AT «ТАСКОМБАНК» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» Права Вимоги за кредитними Договорами, договорами Поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення Прав Вимоги.
Відповідно до додатку № 1 до Договору факторингу № HI/11/3-Ф від 20 травня 2021 року Реєстру прав вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача у вказаному розмірі.
Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.
Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 20 травня 2021 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
В обґрунтування позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 10000659269 позивач зазначив такі обставини та обґрунтування.
22 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ФІНАНС», який був первісним кредитором, та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 10000659269, який відповідно до його п. 9.10 було підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора на номер його мобільного телефону, який зазначений в п.10 Кредитного договору - реквізити та підписи сторін.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.
Згідно з п. 2.4. Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС» суми кредиту.
В п 9.14 Кредитного договору, відповідач підтвердив, що перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»; б) вказана в частинах першій та другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті Товариства; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «IHBECT ФІНАНС», що розміщені на Веб-сайті Товариства, за адресою: https://cashberry.com.ua, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
11 травня 2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 11052021, відповідно до умов якого TOB «IHВЕСТ ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно з п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Реєстру боржників від 11 травня 2021 року до Договору факторингу № 11052021 від 11 травня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у вказаній сумі.
Всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здiйснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
Таким чином, в разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 11 травня 2021 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 10000659269 у вказаному розмірі.
11 грудня 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позов в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог та наводить такі обґрунтування.
Так, відповідач заявила про застосування позовної давності як до основних вимог, так і вимог про стягнення пені, штрафу та неустойки, з яких остання обрахована позивачем більше ніж за один рік.
Позовні вимоги відповідач не визнала в повному обсязі, оскільки кошти, зазначені позивачем, нею не отримувалися.
Щодо вимог по кредитному договору № 002/6146790-CК та щодо вимог по кредитному договору № 3743713746 заперечила отримання коштів, зазначених позивачем.
Щодо укладання договору № 10000659269 про надання споживчого кредиту заперечила укладання цього договору, їй не відомо про умови та правила цього кредитування та не відомо про існування ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс».
Відповідач зазначає, що правовою підставою позову є саме надання відповідачу кредиту на умовах укладеного договору, за яким позивач як новий кредитор просить стягнути заборгованість, при цьому в той же час позивачем не доведено факту користування відповідачем кредитними коштами, а отже, і укладення ним відповідного кредитного договору.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів про надання їй кредиту у заявленому розмірі та підставність нарахування процентів за користування ним. Позивачем не представлено виписку по рахунку як первинний бухгалтерський документ, що підтверджує видачу кредиту та дійсну суму заборгованості. Довідка позивача про видачу кредиту є одностороннім документом, як і розрахунок заборгованості, які не є об'єктивними доказами та фінансовими документами, що підтверджують вказані факти.
Паспорт кредиту не є формою правочину, а лише способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Проте у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором також не є належним доказом видачі та отримання позики, оскільки не є первинним документом, а також не є безспірним доказом розміру заборгованості, а є лише обґрунтуванням позовних вимог щодо розміру заборгованості, яка повинна бути підтверджена саме первинними документами.
Отже, у позовній заяві відсутні належні та допустимі докази укладення між сторонами кредитного договору та отримання нею кредитних коштів за цим договором у зазначеному розмірі та на умовах, передбачених у них.
Щодо вимог по кредитному договору № 3743713746 відповідач зазначає, що відсутність доказів на підтвердження повної оплати за договором факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволені заяви про стягнення заборгованості.
Щодо вимог по кредитному договору № 002/6146790-СК, то звертаючись до суду з позовом позивач вказував, що він є кредитором за договором факторингу № 1/11/3-Ф 1645705917 від 20 травня 2021 року, укладеним останнім з АТ «ТАСКОМБАНК», право вимоги від якого перейшло до позивача. Однак копія акту прийому-передачі реєстру прав вимог з додатком до договору факторингу позивачем надана не була, хоча саме з підписанням вказаного акту сторони визначили момент відступлення прав вимог та їх перехід до позивача.
Також відповідач зазначає, що договір № 10000659269 від 22 червня 2019 року про надання споживчого кредиту із ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» не укладався. Ніяких коштів від товариства відповідач не отримувала, про сплату будь-яких відсотків не домовлялася, про умови і правила надання цього кредиту їй не відомо.
Відповідач зазначає, що жодного з передбачених законом розрахункових документів, яким би підтверджувалось здійснення кредиторами грошового переказу їй, позивач не надав, зазначені гроші вона не отримувала.
До того ж позивачем не доведено по договору взагалі як сума позики 3100 грн з процентами у розмірі 1395 грн, всього 4495 грн (графік платежів), стала позовними вимогами у розмірі 9218,50 грн. Звертає увагу суду, що хоча ці кошти нею не отримувалися, позивач не додав жодного розрахунку i його обґрунтування.
Також і по цьому споживчому договору, копія акту прийому-передачі реєстру прав вимог згідно з додатком до договору факторингу позивачем надана не була, хоча саме з підписанням вказаного акту сторони визначили момент відступлення прав вимог та їх перехід до позивача.
У зв'язку з викладеним, відповідач просить відмовити у задоволенні позовної зави Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повністю, зазначені кошти від кредитних організацій нею як вказано позивачем не отримувалися.
Від представника позивача відповідь на відзив не надійшла.
29 грудня 2023 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких вона зазначає про те, що на її адресу надійшла відповідь на відзив від позивача, яку вона просить суд не брати до уваги, оскільки її спрямовано не до суду, який розглядає цивільну справу.
По-перше, згідно зі статтями 260-262 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Отже, укладення договору факторингу не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. А всі зазначені позивачем договори датуються 2019-2020 роками, тобто понад 3 роки тому поза межами позовної давності. Також позивач вимагає стягнення не тільки основного боргу, а і пені за вказаними договорами, хоча річний строк позовної давності давно минув.
По-друге, позивачем жодним чином не підтверджено перерахування їй будь-яких коштів.
Долучена інформаційна довідка від 19 липня 2023 року з нерозбірливою печаткою та нерозбірливим підписом свідчить про використання платіжного сервісу ТОВ «Платежі Онлайн», суму транзакції 3100 грн. Але ким, якою компанією проведена транзакцiя, хто замовник цих послуг і яке відношення має ТОВ «Платежі Онлайн» до вказаного кредитного договору і до неї особисто - не вказано. Також не зрозуміло кому проведено перерахування коштів і чи дійсно ці кошти хтось отримав. У довідці зазначена картка Приват-банку, використання і належність якої не відомо.
Вважає цей доказ неналежним і недопустимим, та простить суд не приймати його до уваги. Долучений розрахунок до відповіді на її відзив також не є належним доказом видачі та отримання позики, оскільки не є первинним документом, а також не є безспірним доказом розміру заборгованості, а є лише обґрунтуванням позовних вимог щодо розміру заборгованості, яка повинна бути підтверджена саме первинними документами.
По-трете, згідно із частиною третьою статті 179 ЦПК України до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п'ятою статті 178 цього Кодексу. У частинах 3, 4 статті 178 ЦПК України зазначено, що копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Відповідь на відзив адресована Нововоронцовському районному суду Херсонської області, судді Каневському В.О., проте справу розглядає Великоолександрівський районний суд Херсонської області, а тому взагалі просить не приймати до уваги відповідь на відзив, яку не направлено до належного суду.
У зв'язку з викладеним, відповідач просить відмовити у задоволенні позовної зави.
Представник позивача на судове засідання не з'явився, просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 на судове засідання не з'явилася, заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності, у задоволенні позовних вимог просила відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 3743713746 суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до Паспорта кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 3713476, який містить підпис відповідача ОСОБА_1 вбачається, що останню було ознайомлено з інформацією необхідною для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору, згідно з якою сума кредиту мала становити 16800 грн, яка підлягала поверненню шляхом внесення щомісячних платежів в одному розмірі в сумі 1296,34 грн, яка складалася з: тіла кредиту, річних та щомісячних процентів. При цьому щомісячні проценти становили однакому суму - 502,32 грн, а річні та щомісячні проценти змінювані.
Відповідно до Заяви № 3743713746 від 22 березня 2019 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» від 22 березня 2019 року, яка містить підписи ОСОБА_1 та директора з продажів ТОВ «ФК «ЦФР» Раковського Д.В., вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до ТОВ «ФК «ЦФР» із заявою про отримання кредиту в сумі 16800 грн.
Також у зазначеній заяві вказано, що ОСОБА_1 згодна з тим, що підписаний нею паспорт кредиту № 3713746 від 22 березня 2019 року містить умови укладеного нею кредитного договору, а ця заява разом з паспортом кредиту (включно з його наступними змінами) та з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» становлять кредитний договір між останнім та ОСОБА_1 . Також вказаною заявою ОСОБА_1 підтвердила, що умови кредиту, зокрема умови про сукупну вартість кредиту/кредитів їй роз'яснені та зрозумілі.
Крім того, у вказаній заяві ОСОБА_1 погодилася отримати умови отримання кредитів від ТОВ «ФК «ЦФР» шляхом роздрукування з веб-сайту кредитодавця www.kreditmarket.ua, а також засвідчила, що їй повідомлено кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, передбачені частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ризиків фінансових послуг», частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», частиною четвертою статті 6, частинами другою та третьою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також всі інші умови, повідомлення про які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до довідки ТОВ «ФК «ЦФР» від 24 грудня 2022 року зазначено про факт оформлення ОСОБА_1 кредиту у вказаній компанії на загальну суму 16800 грн. Також із вказаної довідки вбачається, що ОСОБА_1 здійснювалися внесення платежів на його погашення у розмірі 1300 грн 03 травня 2019 року, 05 червня 2019 року, а також 02 серпня 2019 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ЄАПБ» вбачається, що станом на 13 грудня 2022 року останнім розраховано, що сума простроченої заборгованості становить 30977,44 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом 14968,01 грн, прострочена заборгованість за відсотками 2187,56 грн, прострочена плата за щомісячними платежами 7356,56 грн, за штрафом/пенею 6465,61 грн.
13 грудня 2022 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», який є позивачем у справі, укладено Договір відступлення права вимоги № 20221213, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги (Права вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між ТОВ «ФК «ЦФР» і Боржниками (Портфель Заборгованості).
Згідно з п. 1.2. Договору відступлення прав вимоги, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля заборгованості за цим Договором, ТОВ «ФК «ЄАПБ» заміняє ТОВ «ФК «ЦФР» у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «ФК «ЦФР» за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами.
Відповідно до Реєстру Боржників за кредитними договорами, укладеними між Позичальником та ТОВ «ФК «ЦФР» - Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 20221213 від 13 грудня 2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача у вказаному розмірі.
Згідно з п. 6.2.3. Договору відступлення прав вимоги, Права Вимоги переходять до ТОВ «ФК «ЄАПБ» з моменту підписання сторонами цього Договору, після чого ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФК «ЦФР» умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення Права Вимоги. Додаткового оформлення відступлення Права вимоги у цих випадках не вимагається.
Згідно з п. 3.1. Договору відступлення прав вимоги, ТОВ «ФК «ЦФР» гарантує, що йому належить Право Вимоги за Портфелем заборгованості до Боржників, зазначених у Реєстрі Боржників.
Так, згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою цієї статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частина перша статті 1055 ЦК України визначає, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Із встановлених фактичних обставин та зазначених вимог закону суд не встановив, що між сторонами спору виникли правовідносини, які випливають із кредитного договору, а отже у відповідача не виникло зобов'язання щодо повернення вказаних позивачем коштів в порядку повернення грошових коштів на умовах отриманого кредиту.
Так, із Заяви № 3743713746 від 22 березня 2019 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» вбачається, що сторони погодили, що кредитний договір становить: вказана заява, паспорт кредиту, а також умови отримання кредитів від ТОВ «ФК «ЦФР», у зв'язку з чим факт укладення сторонами відповідного договору має бути підтверджений наданням суду вказаних документів.
Натомість позивач надавши заяву на отримання кредиту та паспорт кредиту не надає суду умови отримання кредитів від ТОВ «ФК «ЦФР», що в свою чергу не дозволяє суду встановити, чи дійсно такі умови були передбачені на момент підписання відповідачем вказаних заяв та визначити остаточні умови кредитування, які узгодили між собою сторони.
Суд зазначає, що само по собі ознайомлення відповідача з паспортом споживчого кредиту та підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).
Відповідні правові висновки Верховного Суду викладені в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, а також ухвалі Великої Палати Верховного суду від 07 липня 2021 року та Окремої думки від 07 липня 2021 року у тій самій справі.
Так само вказані заяви підписані відповідачем свідчать лише про висловлений ним намір укласти кредитний договір на умовах зазначених в паспорті кредиту, заяві на отримання кредиту і умовах отримання кредитів від ТОВ «ФК «ЦФР», та не можуть відокремлено від останнього свідчити про укладення такого договору.
Позивач не надав суду примірника умов отримання кредитів від ТОВ «ФК «ЦФР», а проведений судом за власною ініціативою у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 85 ЦПК України огляд веб-сайту за адресою: www.kreditmarket.ua не дозволив ознайомитися із вказаними умовами, у зв'язку з відсутністю зазначеної адреси на Web-сервері.
З огляду на наведене, зважаючи на те, що умови отримання кредитів від ТОВ «ФК «ЦФР» є невід'ємною частиною кредитного договору про укладення якого зазначає позивач, їх ненадання свідчить про відсутність доказів того, що між сторонами були узгоджені усі істотні умови вказаного договору та його було фактично укладено.
Наявна в матеріалах справи довідка про надання відповідачу суми в розмірі 16800 грн та часткове її повернення відповідачем не може бути достатньою підставою для їх стягнення в межах заявлених вимог та підстав для їх задоволення, оскільки їх заявлено до стягнення саме як суму отриманого кредиту та на його умовах, чого судом не було встановлено.
При цьому, суд бере до уваги що, відповідно до частини першої статті 13 та частини другої статті 264 ЦПК України, суд при розгляді справи та ухваленні рішення, обмежений заявленими позивачем підставами позову та не може вийти за межі позовних вимог.
Крім того, суди досліджуючи боргові розписки чи договори позики, повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки (постанова Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2789цс16).
Оскільки вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за річними відсотками, суми заборгованості за щомісячними відсотками та суми заборгованості за пенею є похідними від основної вимоги про стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу, у задоволенні якої відмовлено, вони також не підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 002/6146790-СК суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до Паспорта споживчого кредиту за карткою «Велика П'ятірка» від 22 березня 2019 року, який містить підпис відповідача ОСОБА_1 вбачається, що останню було ознайомлено з інформацією необхідною для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору, згідно з якою сума кредиту мала становити суму кредитного ліміту від 0 до 100000 грн в залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит) строком на 12 місяців, яка надається у виді кредитної лінії. Відповідна інформація була чинною до 21 квітня 2019 року.
Відповідно до Заяви-договору про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАКСОМБАНК» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб № 002/6146790-СК від 22 березня 2019 року, яка містить підписи ОСОБА_1 та керівника АТ «ТАКСОМБАНК», а також печатку останнього, вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до АТ «ТАКСОМБАНК» із заявою про отримання кредитного ліміту в сумі 1000 грн.
Також у зазначеній заяві вказано, що ОСОБА_1 згодна з тим, що підписавши вказану заяву вона Акцептує Публічну пропозицію АТ «ТАКСОМБАНК» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (розміщені на сайті https://tascombank.ua) на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб і беззастережно приєднується до умов вказаного Договору. Згодна, що дана Заява-договір, а також Тарифи Банку є невід'ємними частинами Договору. Підтверджує, що вона ознайомлена зі змістом Договору банківського обслуговування.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 002/6146790-СК від 22 березня 2019 року за період з 20 травня 2021 року по 30 червня 2023 року заборгованість станом на 30 червня 2023 року становить 5675,17 грн, з яких: 2832,98 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1942,19 грн - сума заборгованості за відсотками, 900,00 грн - сума заборгованості за пенею.
20 травня 2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «САПБ», укладено Договір факторингу № HI/11/3-Ф, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, a AT «ТАСКОМБАНК» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» Права Вимоги за кредитними Договорами, договорами Поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення Прав Вимоги.
Відповідно до додатку № 1 до Договору факторингу № HI/11/3-Ф від 20 травня 2021 Реєстру прав вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача у вказаному розмірі.
Так, згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою цієї статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частина перша статті 1055 ЦК України визначає, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Із встановлених фактичних обставин та зазначених вимог закону суд не встановив, що між сторонами спору виникли правовідносини, які випливають із кредитного договору, а отже у відповідача не виникло зобов'язання щодо повернення вказаних позивачем коштів в порядку повернення грошових коштів на умовах отриманого кредиту.
Так, із Заяви-договору про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАКСОМБАНК» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб № 002/6146790-СК від 22 березня 2019 року вбачається, що сторони погодили, що кредитний договір становить: вказана заява-договір, паспорт споживчого кредиту, а також акцентована відповідачем Публічна пропозиція АТ «ТАКСОМБАНК» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, у зв'язку з чим факт укладення сторонами відповідного договору має бути підтверджений наданням суду вказаних документів.
Натомість позивач надавши Заяву-договір про приєднання та паспорт споживчого кредиту не надає суду Публічну пропозицію АТ «ТАКСОМБАНК» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб станом на час подання вказаної заяви, що в свою чергу не дозволяє суду встановити, чи дійсно відповідні умови кредиту були передбачені на момент підписання відповідачем вказаної заяви і паспорта споживчого кредиту та визначити остаточні умови кредитування, які узгодили між собою сторони.
Суд зазначає, що само по собі ознайомлення відповідача з паспортом споживчого кредиту та підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).
Відповідні правові висновки Верховного Суду викладені в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, а також ухвалі Великої Палати Верховного суду від 07 липня 2021 року та Окремої думки від 07 липня 2021 року у тій самій справі.
Так само вказана заява-договір підписана відповідачем свідчать лише про висловлений ним намір укласти кредитний договір на умовах зазначених в паспорті споживчого кредиту та в Публічній пропозиції АТ «ТАКСОМБАНК» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, та не можуть відокремлено від останнього свідчити про укладення такого договору.
Позивач не надав суду примірника Публічної пропозиції АТ «ТАКСОМБАНК» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, а проведений судом за власною ініціативою у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 85 ЦПК України огляд веб-сайту за адресою: https://tascombank.ua не дозволив ознайомитися із вказаною публічною пропозицією в редакції станом на 22 березня 2019 року.
Вказаний веб-сайт за посиланням: https://tascombank.ua/files/Publichna_propozytsiya_TASCOMBANK_DKBO.pdf містить Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка набрала чинності 06 грудня 2023 року. Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб станом на 22 березня 2019 року вказаний сайт не містить.
З огляду на наведене, зважаючи на те, що Публічна пропозиція АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб є невід'ємною частиною кредитного договору про укладення якого зазначає позивач, її ненадання свідчить про відсутність доказів того, що між сторонами були узгоджені усі істотні умови вказаного договору та його було фактично укладено.
Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості не може бути достатньою підставою для її стягнення в межах заявлених вимог та підстав для їх задоволення, оскільки вказану заборгованість заявлено до стягнення саме як суму отриманого кредиту в межах кредитного ліміту та на умовах визначених саме в Публічній пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, акцептування якої судом не було встановлено.
При цьому, суд бере до уваги що, у відповідності до частини першої статті 13 та частини другої статті 264 ЦПК України, суд при розгляді справи та ухваленні рішення, обмежений заявленими позивачем підставами позову та не може вийти за межі позовних вимог.
Крім того, суди досліджуючи боргові розписки чи договори позики, повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки (постанова Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2789цс16).
Оскільки вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за відсотками та суми заборгованості за пенею є похідними від основної вимоги про стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу, у задоволенні якої відмовлено, вони також не підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 10000659269 суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до наданого позивачем Договору № 10000659269 про надання споживчого кредиту від 22 червня 2019 року вказано, що між ТОВ ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та « ОСОБА_2 » було укладено договір, відповідно до умов якого перший зобов'язався надати останньому на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним відповідно до умов договору та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума на який надається кредит: 3100 грн.
Вказаний договір відповідно до його п. 9.10 було підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора на номер його мобільного телефону, який зазначений в п.10 Кредитного договору - реквізити та підписи сторін.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.
Згідно з п.п. 2. Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС» суми кредиту.
В п. 9.14 Кредитного договору, відповідач підтвердив, що перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»; б) вказана в частинах першій та другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті Товариства; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «IHBECT ФІНАНС», що розміщені на Веб-сайті Товариства, за адресою: https://cashberry.com.ua, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
11 травня 2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 11 травня 2021 року, відповідно до умов якого TOB «IHВЕСТ ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно з п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Реєстру боржників від 11 травня 2021 року до Договору факторингу № 11052021 від 11 травня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у вказаній сумі.
Із встановлених фактичних обставин та зазначених вимог закону суд не встановив, що між сторонами спору виникли правовідносини, які випливають із кредитного договору, а отже у відповідача не виникло зобов'язання щодо повернення вказаних позивачем коштів в порядку повернення грошових коштів на умовах отриманого кредиту.
Так, частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За встановленими у цій справі обставинами вбачається, що договір № 10000659269 між сторонами укладався в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, у зв'язку з чим позивач повинен був надати суду докази того, що вказаний договір дійсно був підписаний сторонами, зокрема відповідачем у порядку, передбаченому п. 9.9 зазначеного договору і офертою, та відповідно до вищезазначених вимог закону.
Разом з цим позивач не надав суду докази надходження коду - одноразового ідентифікатора на телефонний номер відповідача, на підтвердження факту підписання останнім електронним підписом вказаного договору, а з урахуванням заперечень останнього щодо оформлення ним вказаного кредиту, не надав суду витягу з історії відвідувань зазначеного сайту відповідачем.
Крім того, відповідно до п.2.2 Договору № 10000659269 про надання споживчого кредиту від 22 червня 2019 року кредитор зобов'язався перерахувати ОСОБА_1 суму кредиту протягом трьох робочих днів з моменту його укладення, що також узгоджується з відомостями відображеними у розділі ІІІ Оферти.
Натомість позивач не надав суду докази того, що сума в розмірі 3100 грн була перерахована на банківську карту позивача.
Таким чином, суд встановивши, що позивач не надав доказів на підтвердження факту укладення між TOB «IHВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 кредитного договору та отримання останньою грошової суми в розмірі 3100 грн на умовах кредитного договору, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача, який є правонаступником первісного кредитора, вказаної суми заборгованості, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення суми заборгованості і за відсотками.
Відповідно до частин першої, п'ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями частини другої статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В пункті 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
Таким чином, зважаючи на те, що суду не надано доказів укладення відповідачем із первісними кредиторами вказаних кредитних договорів, а останнім заперечуються такі обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з огляду на відмову у задоволенні позову судові витрати понесені позивачем слід покласти на нього.
Керуючись статтями 6, 7, 12, 13, 19, 43, 76, 81, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, та наведеними положеннями цивільного законодавства, Великоолександрівський районний суд Херсонської області
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Сікора