65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Cтрахова група “ТАС” (03117, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 65, код ЄДРПОУ 30115243)
до відповідача: Комунального підприємства “Одесміськелектротранс” (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 03328497)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан” (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96, код ЄДРПОУ 35417298)
про стягнення 15671,42 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: Сечко С.В., адвокат, діє на підставі довіреності
від відповідача: Зуєва І.І., адвокат, діє на підставі ордеру
від третіх осіб: не з'явились
Суть спору: Приватне акціонерне товариство “Cтрахова група “ТАС” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства “Одесміськелектротранс” про стягнення 15671,42 грн. сплаченого страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство “Cтрахова група “ТАС” вказує, що 24.08.2020 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю трамваю №2349 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобілем “Renault” державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; постановою Приморського суду м. Одеси від 24.09.2020 у справі №522/15817/20 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; позивач відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту №А505275 від 17.03.2017, витяг №FO-496578 до договору №А505275 від 17.03.2017, здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 56647,48 грн.; на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність трамваю №2349 була застрахована в ТДВ “Страхова компанія “Гардіан” полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №9/2020/26, у зв'язку з чим ТДВ “Страхова компанія “Гардіан” сплатило на користь ПАТ “Cтрахова група “ТАС” страхове відшкодування в розмірі 40976,06 грн. (з урахуванням зносу автомобіля “Renault” державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ); з урахуванням ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” позивач заявляє про право на отримання з відповідача страхового відшкодування на різницю між фактичним розміром шкоди та сплаченою страховою виплатою, що складає 15671,42 грн. (55647,48 грн. - 40976,06 грн.).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 16.02.2023 о 09:45.
24.01.2023 за вх.№2266/23 до суду від відповідача надійшов відзив, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та вказує наступне:
- відповідач із посиланням на обставини справи, норми ЦК України та Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” зазначає, що настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми; страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого; для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування, таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою; з огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик, при цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу;
- відповідач звертає увагу, що зі змісту правової позиції Великої Палати Верховного Суду по справі №755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року вбачається, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди; відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика; в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування;
- відповідач наголошує, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі ст.ст. 3, 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону, шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність; аналізуючи вищевикладені обставини, відповідач приходить до висновку, що обов'язок відшкодування вже виплаченого потерпілій особі страхового відшкодування у межах суми страхового відшкодування покладається на страховика особи, яка завдала шкоду;
- на переконання відповідача, оскільки ліміт відповідальності за умовами договору встановлений у розмірі 100000 гривень, то в межах цієї суми відшкодування шкоди покладається саме на страхову компанію; окрім того, відповідач зауважує, що страховий акт в даному випадку не є належним доказом, оскільки не відповідає вимогам закону, які встановлені для проведення судової автотоварознавчої експертизи; оцінка вартості збитків проводилась без участі та повідомлення представника відповідача, що викликає сумнів в її об'єктивності; ніяких доказів, які б підтверджували зв'язок між пошкодженнями в результаті ДТП та вартістю відновленого ремонту позивачем не надано.
24.01.2023 за вх.№2267/23 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи на стороні відповідача водія тролейбуса ОСОБА_1
14.02.2023 за вх.№4667/23 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи на стороні відповідача Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “ГАРДІАН”.
Ухвалою суду від 16.02.2023 залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; залучено Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан” до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; відкладено розгляд справи на 15.03.2023 о 12:30.
09.03.2023 за вх.№7556/23 до суду від позивача надійшли оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду.
Судове засідання 15.03.2023 об 12:30 не відбулось у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги та зміщенням графіку проведення судових засідань.
Ухвалою суду від 21.03.2023 судове засідання призначено на 04.04.2023 о 14:00. Ухвалою суду від 04.04.2023 відкладено розгляд справи на 11.05.2023 о 14:30. Ухвалою суду від 11.05.2023 відкладено розгляд справи на 01.06.2023 о 16:15. У судовому засіданні 01.06.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 19.06.2023 о 10:15. У судовому засіданні 19.06.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 12.07.2023 о 12:15. Ухвалою суду від 04.07.2023 судове засідання призначено на 19.07.2023 о 12:15. У судовому засіданні 19.07.2023 встановити зв'язок з представником позивача в системі відеоконференцзв'язку “ВКЗ” не вдалось у зв'язку з нестабільним з'єднанням інтернет зв'язку та технічними перебоями системи відеоконференцзв'язку “ВКЗ”. Ухвалою суду від 19.07.2023 відкладено розгляд справи на 05.09.2023 о 15:00.
05.09.2023 за вх.№30504/23 до суду від позивача надійшли письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях позивач вказує на обставини справи, які були також викладені ним у позовній заяві та додатково зауважує, що:
- на момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно правова відповідальність власника трамваю №2349 була застрахована в ТДВ “СК “Гардіан” полісом обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №9/2020/26, у зв'язку з чим ТДВ “СК “Гардіан” сплатило на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 40976 грн. 06 коп. (з урахуванням зносу автомобіля “RENAUL” державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ); відповідно до ст. 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” шкода пов'язана з пошкодженням транспортного засобу, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; таким чином, в межах ліміту, а також з урахуванням зносу ТДВ “СК “Гардіан” за полісом №9/2020/26 було виплачене страхове відшкодування на користь позивача в розмірі 40976 грн. 06 коп.;
- у постанові ВС від 10.07.2018 у справі №922/1436/17 зазначено, що відповідач як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми - статті 29 Закону України “Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” здійснює відшкодування витрат, пов?язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків; відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичними розміром і страховою виплатою (страховим відшкодуванням); таким чином, позивач вважає, що має право вимагати від відповідача сплати заявленої до стягнення суми;
- враховуючи постанову Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2020 у справі про адміністративні правопорушення №522/15817/20, яка набрала законної сили, відповідальною особою за завдані збитки є відповідач, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди громадянин ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем.
Ухвалою суду від 05.09.2023 відкладено розгляд справи на 27.09.2023 о 13:45.
Ухвалою суду від 27.09.2023 витребувано у Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан” в строк до 19.10.2023 матеріали страхової справи за договором/полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №9/2020/26 (застрахований транспортний засіб - трамвай №2349, страхувальник Комунальне підприємство “Одесміськелектротранс”); відкладено розгляд справи на 19.10.2023 о 10:00.
18.10.2023 за вх.№37163/23 до суду від третьої особи ТОВ “Страхова компанія “Гардіан” надійшли письмові пояснення з повідомленням щодо направлення витребуваних судом документів засобами поштового зв'язку.
У судовому засіданні 18.10.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 08.11.2023 о 16:00.
20.10.2023 за вх.№37472/23 до суду від третьої особи ТОВ “Страхова компанія “Гардіан” надійшли письмові пояснення та витребувані судом документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях третя особа повідомляє, що 25.08.2020 Комунальне підприємство “Одесміськелектротранс” повідомило ТДВ СК “Гардіан” про дорожньо-транспортну подію, яка мала місце 24.08.2020 за участю забезпеченого ТЗ - трамвая, н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 ; із фото, наданих з місця ДТП, ТДВ СК “Гардіан” отримало інформацію, що ДТП відбулася за участю трамвая №2949 (у додатку 1 до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) №У-У/2020/26 під порядковим номером 4); 28.09.2020 АТ СГ “ТАС” звернулось до ТДВ СК “Гардіан” із заявою про виплату страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 56647,48 грн.; відповідно до аварійного сертифікату №57-D/77/9 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 05.11.2020, підготовленого аварійним комісаром Видутою Д.Ю.: ринкова вартість - 244487,46 грн.; значення коефіцієнту фізичного зносу - 0.295; вартість відновлювального ремонту - 54094,5 грн. (з врахуванням ПДВ на запасні частини); вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 45240,08 грн.; вартість відновлювального ремонту з врахуванням зносу без ПДВ - 40976,06 грн.; 23.11.2020 страхове відшкодування у сумі 40976,06 грн. було перераховане на рахунок ПрАТ “Страхова група “ТАС”, що підтверджується копією платіжного доручення №4838 від 23.11.2020.
У судовому засіданні 08.11.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 29.11.2023 о 10:20. Ухвалою суду від 29.11.2023 відкладено розгляд справи на 30.11.2023 о 13:00.
Судове засідання 30.11.2023 о 13:00 не відбулось у зв'язку з тим, що 30.11.2023 відбулось несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів Господарського суду Одеської області, що мало наслідком тимчасове виведення з ладу технічного обладнання суду та тривалу відсутність доступу суддів до системи діловодства спеціалізованого суду.
Ухвалою суду від 11.12.2023 судове засідання призначено на 20.12.2023 о 15:30. Судове засідання 20.12.2023 о 15:30 не відбулось у зв'язку технічним збоєм судового сервісу “ВКЗ”. Ухвалою суду від 27.12.2023 судове засідання призначено на 18.01.2024 об 11:45.
У судовому засіданні 18.01.2024 представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги.
У судовому засіданні 18.01.2024 представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судові засідання треті особи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов'язків, а господарський суд, повідомляючи учасників по справі засобами поштового та/або електронного зв'язку зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Справа №916/4/23 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надійшло.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
В судовому засіданні 18.01.2024 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 18.01.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, господарський суд встановив:
17.03.2017 між Приватним акціонерним товариством “Cтрахова група “ТАС” (страховик, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “УЛФ Фінанс” укладений договір добровільного страхування наземного транспорту А505275.
28.12.2019 між Комунальним підприємством “Одесміськелектротранс” (страхувальник, відповідач) та Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан” (страхових) укладений договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) №У-У/2020/26.
Відповідно до п.1.1 договору предметом цього договору є страхування майнових інтересів, що не суперечать закону і пов'язаних з відшкодуванням страхувальником (особою, відповідальність якої застрахована) шкоди, заподіяної ним третій особі, а саме: фізичній особі або її майну та (або) майну юридичної особи, внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу; страховик бере на себе зобов'язання здійснити страхову виплату, на умовах, що регулюються цим договором.
Згідно з п.2.1 договору страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка сталася за участю забезпеченого Т3 і внаслідок якої настає цивільна відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
За п.п. 3.1-3.5 договору страхові суми встановлені окремо для відповідальності за шкоду, що може бути заподіяна третім особам внаслідок експлуатації кожного окремого забезпеченого ТЗ, які зазначені у додатку №1 до договору; загальна страхова сума за договором визначена у додатку №1 до договору; ліміт відповідальності страховика - сума, що не перевищує визначену в п.3.2 договору страхову суму й у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку; ліміт відповідальності страховика при експлуатації кожного окремного забезпеченого ТЗ становить: заподіяння шкоди життю та здоров'ю третіх осіб - 50000 грн.; за заподіяння моральної шкоди третім особам - не відшкодовується; завдання збитку майну третіх - 100000 грн.; страхові тарифи за кожним забезпеченим Т3 зазначені у додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною.
У відповідності до п.п. 4.1, 4.2 договору страховий платіж за кожним забезпеченим ТЗ за договором зазначений у додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною; загальна сума договору складає 3382575 грн., з урахуванням п.1.2 договору; загальний страховий платіж за цим договором зазначений у додатку №1 до договору.
Згідно з п.10.2 договору сума страхових відшкодувань за одним або декількома страховими випадками, що сталися протягом дії договору, не може перевищувати страхову суму (ліміт відповідальності) за договором; всі збитки, що перевищують страхову суму або ліміт відповідальності, зазначені в договорі, відшкодовуються страхувальником самостійно.
Відповідно до п.10.6.1 договору у разі завдання збитків майну третіх осіб розмір збитків визначається: у разі пошкодження ТЗ у розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням зносу, включаючи витрати на усунення пошкоджень, завданих навмисно з метою порятунку потерпілих третіх осіб внаслідок ДТП, з евакуацією ТЗ з місця ДТП.
Додаток №1 до договору №У-У/2020/26 визначає перелік забезпечених транспортних засобів.
24.08.2020 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів:
- ТЗ - трамвай №2349, власник - КП “ОМЕТ”, водій - ОСОБА_1 , номер страхового полісу - 9/2020/26, страховик - ТДВ “Страхова компанія “Гардіан”;
- ТЗ - Renault Logan, НОМЕР_1 , власник - ТОВ “УЛФ Фінанс”, водій - ОСОБА_2 , номер страхового полісу - 6793159, страховик - АТ “Cтрахова група “ТАС”.
Відповідно до ч.6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В матеріалах справи наявна постанова Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2020 по справі №522/15817/20, за якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню по ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу. Приймаючи дане рішення, суд зазначив: 24.08.2020 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №083727 про те, що 24.08.2020 року о 21.00 год. водій керував трамваєм №2349, маршрут №5, в м. Одесі, по вул. Колонтаївській в бік вул. Балківської, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом “Renault Logan”, який зупинився попереду; транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
В матеріалах справи наявний протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №083727, в якому значиться відомості про учасників ДТП.
25.08.2020 КП “Одесміськелектротранс” подало до страховика - ТДВ “Страхова компанія “Гардіан” повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
27.08.2020 водій ТЗ Renault Logan, НОМЕР_1 , який належить ТОВ “УЛФ Фінанс” подав до страховика - АТ “Cтрахова група “ТАС” заяву про настання події.
08.09.2020 ТОВ “УЛФ Фінанс” подало до страховика - АТ “Cтрахова група “ТАС” заяву на виплату страхового відшкодування.
На підтвердження заявлених вимог позивачем надано та матеріали справи містять:
- акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість);
- ремонтна калькуляція №18602_01 від 08.09.2020;
- рахунок №07/09/20/02 від 07.09.2020 здійснений ФОП Цірень В.В.;
- страховий акт АТ “Cтрахова група “ТАС” №20145/01/920 від 09.09.2020, в якому зазначено суму, що належить до сплати - 56647,48 грн.; додаток до страхового акту, який визначає розрахунок суми страхового відшкодування у розмірі 56647,48 грн.;
- платіжне доручення №123918 від 11.09.2020 про сплату АТ “Cтрахова група “ТАС” 56647,48 грн. згідно рахунку №07/09/20/02 від 07.09.2020.
Також в матеріалах справи наявні: пояснення ОСОБА_1 ; посвідчення водія ОСОБА_1 ; подорожній лист №115; фотоматеріали з місця ДТП.
В матеріалах справи наявний аварійний сертифікат №57-D/77/9 від 05.11.2020, за яким:
- замовник - ТДВ “Страхова компанія “Гардіан”;
- виконавець - ФОП Видута Д.Ю.;
- об'єкт дослідження - Renault Logan, НОМЕР_1 ;
- мета дослідження - визначення вартості матеріального збитку;
- узагальнені результати дослідження: ринкова вартість - 244487,46 грн.; коефіцієнт фізичного зносу - 0,295; вартість відновлювального ремонту - 54094,50 грн. (з урахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали); вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 45240,08 грн. (з урахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали); вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ - 40976,06 грн.
У заяві від 24.09.2020 АТ “Cтрахова група “ТАС” просило ТДВ “Страхова компанія “Гардіан” здійснити відшкодування шкоди у розмірі 56647,48 грн.
В матеріалах справи наявний страховий акт ТДВ “Страхова компанія “Гардіан” №ДЦ/2317/1 від 19.11.2020, в якому відображено відомості про подію, яка відбулась 24.08.2020, учасників події та визначено, що подія кваліфікується як страховий випадок та вирішено здійснити страхове відшкодування у розмірі 40976,06 грн.
В матеріалах справи наявне платіжне доручення №4838 від 23.11.2020 про сплату ТДВ “Страхова компанія “Гардіан” на користь АТ “Cтрахова група “ТАС” 40976,06 грн. страхового відшкодування згідно страхового акту №ДЦ/2317/1, регрес за ОСОБА_1 , справа №18602/01/2020/90.
У відповіді від 09.02.2023 на адвокатський запит позивача, ТДВ “Страхова компанія “Гардіан” щодо страхової справи стосовно ДТП, що мала місце 24.08.2020 повідомила, зокрема, про те, що розмір страхового відшкодування становить 40976,06 грн. (без врахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали), який було здійснено відповідно до аварійного сертифіката №57-D/77/9 від 05.11.2020; виплату страхового відшкодування в розмірі 40976,06 грн. було здійснено 23.11.2020.
Вважаючи, що різницю між фактичним розміром шкоди та сплаченою страховою виплатою за спірними правовідносинами має бути стягнуто з відповідача, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є принцип верховенства права.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про страхування” (в редакції на час виникнення події) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Частина 6 Закону України “Про страхування” визначає, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом. Видами добровільного страхування можуть бути, зокерма, страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).
За ч.2 ст. 8 Закону України “Про страхування” страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про страхування” страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України “Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
За ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Закон України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (в редакції на час виникнення події) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п.9.1 ст. 9 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
За п.22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до ст. 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. 2. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Згідно з ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц відступила від висновку, сформульованого ВСУ в постанові від 23.12.2015 у справі №6-2587цс15, відповідно до якого страховик, що виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування. У постанові зазначено, що існує виключна правова проблема, яку необхідно вирішити для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Спрямовування судової практики шляхом неврахування наявності договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності при вирішенні питання про відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою відповідальність згідно із Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", нівелює існування цього правового інституту як такого. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість нього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває права зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ч.6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення страховиком (позивачем - ПАТ “Cтрахова група “ТАС”) потерпілої сторони з власника транспортного засобу винної сторони (відповідача - КП “Одесміськелектротранс”) різниці між сплаченою страховиком відповідача (ТДВ “Страхова компанія “Гардіан”) страхового відшкодування та сумою сплаченою позивачем на користь потерпілої сторони (страхувальника), яка становить за розрахунком позивача - 15671,42 грн. (55647,48 грн. - 40976,06 грн.), за подією (ДТП), яка сталась 24.08.2020.
Позивач, звертаючись з даним позовом до відповідача, вказує на наявність в нього такого права, передбаченого, зокрема, ст. 993, 1194 ЦК України.
Господарський суд зауважує, що дійсно з матеріалів справи вбачається, що винним у ДТП визнано працівника відповідача та відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Разом з тим, господарський суд враховує, що цивільна відповідальність КП “Одесміськелектротранс” застрахована договором не обов?язкового, а добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) №У-У/2020/26 та у вказаному договорі визначений ліміт відповідальності страховика за збитки майну третіх осіб становить 100000 грн. (п.3.4.3 договору). Окрім того, п.10.2 договору передбачено, що всі збитки, що перевищують страхову суму або ліміт відповідальності, зазначені в договорі, відшкодовуються страхувальником самостійно (п.10.2 договору). З матеріалів справи вбачається, що страховик відповідача - ТДВ “Страхова компанія “Гардіан” у страховому акті №ДЦ/2317/1 від 19.11.2020 визнав спірну подію (ДТП) страховим випадком та здійснив сплату страхового відшкодування на суму, яка визначена у аварійному сертифікаті - 40976,06 грн.
Господарський суд зауважує, що у заяві від 24.09.2020 позивач просив страховика відповідача (ТДВ “Страхова компанія “Гардіан”) здійснити відшкодування шкоди, яка за розрахунком позивача склала 56647,48 грн., яка ним була задоволена частково на суму 40976,06 грн. Таким чином, враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що сума завданої внаслідок ДТП шкоди не перевищує ліміту, визначеному в договорі добровільного страхування №У-У/2020/26.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку про те, що оскільки страховиком відповідача (ТДВ “Страхова компанія “Гардіан”) визнано спірну ДТП страховим випадком, враховуючи, що сума страхового відшкодування не перевищила ліміт відповідальності страховика відповідача (ТДВ “Страхова компанія “Гардіан”), а укладаючи договір добровільного страхування №У-У/2020/26, відповідач розраховував, що боржником у деліктному зобов'язанні в межах ліміту страхового відшкодування є саме страховик - ТДВ “Страхова компанія “Гардіан”, господарський суд дійшов висновку, що відповідач, який має застраховану цивільну відповідальність, не має відшкодовувати позивачу різницю страхового відшкодування, а позивач, вважаючи, що сума завданої шкоди більша ніж сума сплаченої страховиком відповідача, має право на звернення до суду з вимогами саме до ТДВ “Страхова компанія “Гардіан” про стягнення такої різниці.
ВП ВС у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц звернула увагу, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
За всіх вищевстановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку про недоведеність, необґрунтованість та відмову у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства “Cтрахова група “ТАС” до Комунального підприємства “Одесміськелектротранс” про стягнення 15671,42 грн.
Іншого позивачем не доведено.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства “Cтрахова група “ТАС” - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 25 січня 2024 р.
Суддя Ю.С. Бездоля