65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3038/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (код ЄДРПОУ 00851519, 03115, м. Київ, проспект Берестейський, буд.121-В)
до відповідача: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (м. Москва, вул. Житня, буд.14, будівля 1, Росія, 119991) та Генеральної прокуратури Російської Федерації (м. Москва, 125993, МСП-3, вул. Большая Дмітровка, 15А буд.1)
про стягнення 796582018,56 грн. збитків
за участю представників учасників справи:
від позивача: Негодуйко Г.В., адвокат, ордер серія АН №1232998 від 15.08.2023
від відповідача: не з'явився
Позивач Приватне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення 796582018,56 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 та 02 березня 2022 року під час збройної агресії російської федерації на території Херсонської області військовими країни-агресора здійснювались артилерійські обстріли населених пунктів Музиківської СТГ, внаслідок чого була повністю зруйнована трансформаторна підстанція ПС-35/10 "Східна", що належить АТ "Херсонобленерго". У зв'язку з руйнацією трансформаторної підстанції повністю без електропостачання залишилась птахофабрика на 6,2 млн. кур-несучок промислового стада, яка знаходиться за адресою: Херсонська область, Херсонський район, Музиківська СТГ, село Східне, комплекс будівель №2, де здійснювала господарську діяльність філія "Чорнобаївське" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард". Вказані обставини призвели до загибелі кур-несучок, чим було завдано позивачу збитків на загальну суму 796582018,56 грн.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі за даним позовом, визначаючи, чи поширюється на російську федерацію судовий імунітет у справі, яка розглядається, судом враховано наступне.
За приписами ст.3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.79 Закону України "Про міжнародне приватне право", пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Таким чином, Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема, як відповідача.
Разом з цим, згідно із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, після початку війни в Україні, а саме з 2014 року, суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої особі в результаті збройної агресії рф, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
У постановах від 18.05.2022 у справах №428/11673/19 та №760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судовий імунітет російської федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету російської федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов'язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.
Судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а, отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно російська федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах № 490/9551/19 та № 311/498/20.
Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 у справі №428/11673/19 та у справі № 760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету російської федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет російської федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету російської федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що, звертаючись із позовом до російської федерації, для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави російської федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та російською федерацією з цього питання.
При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, відповідно до якої національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом "генерального делікту").
Отже, суд дійшов висновку про застосування у даній справі "деліктного винятку", відповідно до якого будь-який спір, що виник на її території у юридичної особи України, навіть з іноземною країною, зокрема, й російською федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
За приписами ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності.
Згідно ч.8 ст.29 ГПК України, позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України "Про міжнародне приватне право", права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Положеннями п.3 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
Згідно правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 у справі №428/11673/19, загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування), що російська федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду російської федерації.
Так предметом даного позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією рф проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна, а саме - територія Херсонської області.
Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", у разі неможливості здійснення правосуддя судами, розташованими на тимчасово окупованих територіях, територіальна підсудність судових справ, що розглядаються у таких судах, визначається в порядку, передбаченому частиною 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до ч.7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об'єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами, може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.
Так, Голова Верховного Суду розпорядженням від 18.03.2022 №11/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області на Господарський суд Одеської області.
За таких обставин, дана справа підсудна Господарському суду Одеської області.
Ухвалою суду від 24.07.2023 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 24.08.2023.
Ухвалою суду від 24.08.2023 закрито підготовче провадження у справі №916/3038/23; призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 21.09.2023.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сулімовської М.Б. судове засідання, призначене на 21.09.2023, не відбулося.
Ухвалою від 29.09.2023 постановлено провести підготовче засідання у справі №916/3038/23 впродовж розумного строку, призначено судове засідання у справі на 18.10.2023.
17.10.2023 позивачем подано до суду клопотання про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні; визначення генеральної прокуратури рф другим уповноваженим органом, який забезпечує представництво та захист інтересів рф в міждержавних органах, іноземних та міжнародних судах; про залучення до матеріалів справи доказів направлення відповідачу в особі його уповноважених органів через треті країни копії позовної заяви та доданих до неї доказів; додаткові пояснення та заяву про зміну предмета позову.
Ухвалою суду від 18.10.2023 постановлено повернутись на стадію підготовчого провадження у справі №916/3038/23 та замінено судове засідання щодо розгляду справи по суті підготовчим засіданням; визначено відповідачем у справі російську федерацію в особі міністерства юстиції російської федерації та генеральної прокуратури російської федерації; заяву Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" від 17.10.2023 про зміну предмета позову задоволено та прийнято до розгляду; постановлено здійснювати розгляд справи в редакції наступних позовних вимог: стягнути з російської федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" - відшкодування реальних збитків від знищення рухомого майна у розмірі 796582018,56 грн., що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 27229011 доларів США 84 центів; стягнути з російської федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" - 796582,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 27229 доларів США 01 центів; призначено підготовче засідання на 23.11.2023.
Ухвалою від 23.11.2023 підготовче засідання відкладено на 06.12.2023.
Однак, у зв'язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих) електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що підтверджено Актом відповідальних осіб Господарського суду Одеської області від 30.11.2023, судове засідання, призначене на 06.12.2023, не відбулось.
Наказом голови суду від 07.12.2023 №46 "Про введення особливого режиму роботи Господарського суду Одеської області" відновлено роботу в КП "ДСС" та електронній комп'ютерній мережі суду з 08.12.2023.
Ухвалою суду від 08.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №916/3038/23 на 30 днів до 16.01.2024 та призначено підготовче засідання у справі на 21.12.2023.
21.12.2023 від позивача надійшли клопотання про долучення доказів направлення відповідачу пояснень, поданих до суду, та про розгляд справи без участі уповноваженого представника.
Ухвалою від 21.12.2023, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено провести підготовче провадження у розумні строки, закрито підготовче провадження у справі №916/3038/23 та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні 18.01.2024.
В судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Щодо повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи, суд зазначає наступне.
За приписами статті 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, установлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 365 ГПК України).
Згідно з частиною 1 статті 367 ГПК України, в разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території російської федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності". Відповідно до зазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема, проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги Компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією держави - відповідача проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан.
Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За зверненням Міністерства юстиції України Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати в повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами в період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.
Відповідно до частини 2 статті 367 ГПК України, судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладений - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі в перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.
Разом з тим у зв'язку із порушенням російською федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряду інших документів ОБСЄ, у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією від 14.02.1992.
Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в росії та росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинене відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію російської федерації проти України.
З огляду на вищевикладене, на період збройного конфлікту в відносинах з державою - агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, в тому числі в зв'язку із припиненням поштового сполучення.
Крім того, за Законом України від 12.01.2023 №2855-IX, який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м.Києві 20.03.1992 та ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-XII.
Також, у зв'язку з агресією з боку держави - відповідача та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою - відповідачем.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі №916/3038/23 дипломатичними каналами, суд дійшов висновку про повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Відповідно до частини 4 статті 122 ГПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та призначення судових засідань здійснювалися через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України.
Крім того, інформація про час та місце проведення судових засідань була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
При цьому, позивачем, з метою забезпечення отримання відповідачем копії позовної заяви було здійснено переклад позовної заяви із засвідченням автентичності перекладу російської мовою, та направлено копію позовної заяви з додатками позивачу через третю країну Грузію, про що 17.10.2023 подано до суду відповідні квитанції (т.2 а.с.41-44).
Ухвалою від 18.10.2023 суд зобов'язав позивача направити відповідачу через треті країни нотаріально посвідчений переклад ухвал Господарського суду Одеської області у цій справі - від 24.07.2023 про відкриття провадження у справі, від 18.10.2023 - про повернення на стадію підготовчого провадження.
На виконання вимог суду 11.12.2023 позивачем подано докази направлення позивачу нотаріально посвідчених копій ухвал Господарського суду Одеської області (т.2 а.с.82-85).
За наведеного суд констатує, що судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання від відповідача не надходили.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.
Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи.
В судовому засіданні 18.01.2024 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, згідно Статуту (нова редакція) Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард", затвердженого черговими загальними зборами акціонерів ПрАТ "Агрохолдинг Авангард", протокол №2 від 23.04.2019, товариство є юридичною особою з дня його державної реєстрації; є власником майна, переданого йому засновниками та акціонерами у власність, як вклад до Статутного капіталу, майна та продукції, набутих товариством внаслідок його фінансово-господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством (п.п.2.1, 2.4 Статуту).
Згідно п.3.1 Статуту, метою діяльності товариства є одержання прибутку для задоволення соціально-економічних потреб акціонерів та трудового колективу товариства, здійснення виробничої та комерційної діяльності з метою задоволення суспільних потреб у заготівельній діяльності, реалізації продукції м'ясної та птахопереробної промисловості шляхом найбільш ефективного використання майна товариства.
Відповідно до п.3.2 Статуту, предметом діяльності товариства, крім іншого, є діяльність у галузі промислового птахівництва, зокрема: чистопородне розведення високопродуктивної племінної птиці; розведення птиці; розведення свійської птиці; виробництво племінної продукції для одержання батьківських форм гібридів або гібридної птиці певного кросу; виробництво, інкубація яєць та реалізація виведеного добового молодняку птиці; виробництво яєць та м'яса птиці; виробництво, зберігання та реалізація іншої продукції птахівництва; відгодівля та вирощування птиці та худоби; організація птахогосподарств, в тому числі інкубаторіїв, племрепродукторів, племінних птахозаводів, птахофабрик.
Як зазначає позивач, Приватне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" використовувало у своїй господарській діяльності майновий комплекс "Птахофабрика на 6,2 млн. кур-несучок промислового стада" Комплексу будівель №2, що розташований за адресою: Херсонська область, Херсонський район, Музиківська СТГ, с.Східне. Позивач є власником частки та орендарем інших часток нерухомого майна, які входять до складу комплексу.
Означені обставини підтверджуються наступними доказами, поданими позивачем до матеріалів справи (т.1 а.с.55-97):
1) Договором про поділ майна від 29.11.2016 №1468, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форвардтранс Плюс", за умовами якого позивачу у приватну власність виділено птахофабрику на 6,2 млн. кур-несучок промстада (4-й пусковий комплекс) на земельних ділянках, що розташовані у Херсонській області, Білозерський район, с/рада Східненська, Комплекс будівель №2.
2) Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.12.2016 №74646668, про реєстрацію за позивачем права власності на Птахофабрику на 6,2 млн. кур-несучок промстада (4-й пусковий комплекс) на земельних ділянках, що розташовані у Херсонській області, Білозерський район, с/рада Східненська, Комплекс будівель №2.
3) Договором про поділ нерухомого майна від 17.02.2017 №301, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромаш-Захід", Товариством з обмеженою відповідальністю "Дженерал Констакшен", Товариством з обмеженою відповідальністю "Систем Технолоджі Компані-Інвестментс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трансмагістраль", Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Агротрейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрний Холдинг Авангард", за умовами якого позивачу у приватну власність виділено птахофабрику на 6,2 млн. кур-несучок промстада (3-й пусковий комплекс) на земельних ділянках, що розташовані у Херсонській області, Білозерський район, с/рада Східненська, Комплекс будівель №2.
4) Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.02.2017 №780666554, про реєстрацію за позивачем права власності на Птахофабрику на 6,2 млн. кур-несучок промстада (3-й пусковий комплекс) на земельних ділянках, що розташовані у Херсонській області, Білозерський район, с/рада Східненська, Комплекс будівель №2.
5) Договором про поділ нерухомого майна від 16.02.2017 №294, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромаш-Захід", Товариством з обмеженою відповідальністю "Дженерал Констракшен", Товариством з обмеженою відповідальністю "Систем Технолоджі Компані-Інвестментс", за умовами якого позивачу у приватну власність виділено пташники №1, №4, галерею для транспортування яєць №10 птахофабрики на 5 млн. кур-несучок промислового стада (ІІ пусковий комплекс, площадка промислового стада), кормове обладнання №11, 13, мостіння №ІІ, на земельних ділянках, що розташовані у Херсонській області, Білозерський район, с/рада Східненська, Комплекс будівель №2.
6) Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.02.2017 №80561541, про реєстрацію за позивачем права власності на пташники №1, №4, галереї для транспортування яєць №10 птахофабрики на 5 млн. кур-несучок промислового стада (ІІ пусковий комплекс, площадка промислового стада), на земельних ділянках, що розташовані у Херсонській області, Білозерський район, с/рада Східненська, Комплекс будівель №2.
7) Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22.01.2019 №153435994, про реєстрацію за позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна будівлі та споруди, площадки ремонтного молодняка (перший пусковий комплекс птахофабрики), розташований у Херсонській області, Білозерський район, с/рада Східненська, Комплекс будівель №2.
8) Договором оренди №5 від 01.02.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дженерал Констракшен" та Приватним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард", за умовами якого позивачу передано у строкове платне користування основні засоби, в тому числі птахофабрику на 6,2 млн. кур-несучок промислового стада (3 пусковий комплекс), що знаходиться в Херсонській області, Білозерський район, с/рада Східненська, Комплекс будівель №2е.
9) Договором оренди №4 від 01.02.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Агротрейд" та Приватним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард", за умовами якого позивачу передано у строкове платне користування основні засоби, в тому числі птахофабрику на 6,2 млн. кур-несучок промислового стада (3 пусковий комплекс), що знаходиться в Херсонській області, Білозерський район, с/рада Східненська, Комплекс будівель №2г.
10) Договором оренди №6 від 01.02.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромаш-Захід" та Приватним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард", за умовами якого позивачу передано у строкове платне користування основні засоби, в тому числі птахофабрику на 6,2 млн. кур-несучок промислового стада (3 пусковий комплекс), що знаходиться в Херсонській області, Білозерський район, с/рада Східненська, Комплекс будівель №2д.
11) Договором оренди №1 від 01.02.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Форвардтранс Плюс" та Приватним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард", за умовами якого позивачу передано у строкове платне користування основні засоби, в тому числі пташники №№8, 9, 10 птахофабрики на 6,2 млн. кур-несучок промислового стада (4 пусковий комплекс), що знаходиться в Херсонській області, Білозерський район, с/рада Східненська, Комплекс будівель №2а.
12) Договором оренди №7 від 01.02.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрний Холднинг Авангард" та Приватним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард", за умовами якого позивачу передано у строкове платне користування основні засоби, в тому числі птахофабрику на 6,2 млн. кур-несучок промислового стада (3 пусковий комплекс), що знаходиться в Херсонській області, Білозерський район, с/рада Східненська, Комплекс будівель №2ж.
13) Договором оренди №2 від 01.02.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Трансмагістраль" та Приватним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард", за умовами якого позивачу передано у строкове платне користування основні засоби, в тому числі птахофабрику на 6,2 млн. кур-несучок промислового стада (3 пусковий комплекс), що знаходиться в Херсонській області, Білозерський район, с/рада Східненська, Комплекс будівель №2б.
14) Договором оренди №3 від 01.02.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Систем Технолоджі Компані-Інвестментс" та Приватним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард", за умовами якого позивачу передано у строкове платне користування основні засоби, в тому числі пташники №№2, 6, 11, 12 птахофабрики на 5 млн. кур-несучок промислового стада (ІІ пусковий комплекс, площадка промислового стада), що знаходиться в Херсонській області, Білозерський район, с/рада Східненська, Комплекс будівель №2н та 2в.
15) Договором оренди №ІФ-7/1/2013 від 01.02.2013, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Чорнобаївське" (орендар), за умовами якого орендарю передано в оренду виробничі приміщення та майно, що знаходяться в с.Східне Білозерського району Херсонської області.
Комплекс будівель №2, що розташований за адресою Херсонська область, Музиківська СТГ, с.Східне використовувала одна із філій товариства - філія "Чорнобаївське", яка здійснювала господарську діяльність відповідно до норм чинного законодавства України та на підставі Статуту товариства і Положення про філію.
26.05.2020 Приватним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард" (покупець) було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Слов'яни" (постачальник) договір поставки №76, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю добовий молодняк (курчат).
На виконання означеного договору позивачу було поставлено курчат на підставі наступних накладних: №145 від 01.06.2021, №141 від 29.05.2021, №144 від 31.05.2021, №9 від 06.01.2022, №6 від 05.01.2022, №1 від 04.01.2022, №12 від 17.01.2022, №15 від 18.01.2022, №18 від 20.01.2022, №21 від 21.01.2022, №3 від 13.01.2021, № 10 від 17.01.2021, №19 від 13.08.2020, №27 від 16.08.2020, №28 від 17.08.2020, №22 від 14.08.2020, №47 від 31.08.2020, №29 від 04.02.2021, №39 від 08.02.2021, №35 від 06.02.2021, №34 від 05.02.2021, №212 від 23.11.2021, №220 від 25.11.2021, №215 від 24.11.2021, №108 від 10.11.2020, №112 від 13.11.2020, №109 від 11.11.2020, №121 від 25.11.2020, №124 від 26.11.2020, №127 від 28.11.2020, №130 від 29.11.2020, №99 від 29.10.2020, №102 від 30.10.2020, №103 від 31.10.2020, №229 від 03.12.2021, №227 від 02.12.2021, №223 від 01.12.2021, №143 від 15.12.2020, №146 від 16.12.2020, №147 від 18.12.2020, №150 від 19.12.2020, №96 від 01.01.2022, №94 від 02.01.2022, №95 від 02.01.2022, №96 від 05.01.2022, №97 від 06.01.2022, №98 від 08.01.2022, №99 від 12.01.2022, №100 від 24.01.2022,3 №101 від 26.01.2022, №102 від 29.01.2022, №103 від 31.01.2022, №104 від 02.02.2022, №105 від 05.02.2022, №106 від 07.02.2022, №107 від 09.02.2022, №108 від 22.02.2022, №109 від 22.02.2022, №110 від 22.02.2022, №111 від 23.02.2022, №112 від 23.02.2022, №50 від 01.09.2020, №53 від 02.09.2020, №56 від 04.09.2020, №71 від 14.09.2020, №74 від 15.09.2020, №77 від 17.09.2020, №83 від 22.09.2020, №86 від 23.09.2020, №89 від 25.09.2020, №81 від 19.03.2021, №78 від 17.03.2021, №75 від 16.03.2021 (т.1 а.с.100-140).
Як слідує з Інвентараційного опису запасів філії "Чорнобаївське" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" за рахунком "164" станом на 01.03.2022 (т.1 а.с.141-142), облікована фактична наявність птиці (курей-несучок) кросу "Новогейт Уайт промислове стадо" - у кількості 4379712 голів, фактична вага - 8102843,02 кг.
З 24 лютого 2022 року збройні сили російської федерації здійснили повномасштабне вторгнення на територію України та з 01 березня 2022 року перебували на території селища Східне Херсонського району Херсонської області (Музиківська СТГ).
Вказані обставини відображені в наказі Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 "Про затвердження переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 30 квітня 2022 року".
Також, в наказі Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, Музиківська сільська територіальна громада Херсонської області включена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та визначено період, під час якого відбувались бойові дії - з 01.03.2022 по 11.11.2022.
01 та 02 березня 2022 року під час збройної агресії російської федерації на території Херсонської області, військовими країни-агресора здійснювались артилерійські обстріли населених пунктів Музиківської СТГ, внаслідок чого була повністю зруйнована трансформаторна підстанція ПС-35/10 "Східна", що належить АТ "Херсонобленерго". У зв'язку з руйнацією трансформаторної підстанції повністю без електропостачання залишилась Птахофабрика на 6,2 млн. кур-несучок промислового стада, яка знаходиться за адресою: Херсонська область, Херсонський район, Музиківська СТГ, село Східне, комплекс будівель №2, де здійснювала господарську діяльність філія "Чорнобаївське" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард".
Крім обстрілів, російськими військовими були заблоковані під'їзні шляхи до населених пунктів Музиківської СТГ, що повністю унеможливило здійснення доставки комбікорму на окуповану територію з інших регіонів України.
Через відсутність електроенергії не працювали системи життєзабезпечення Птахофабрики, внаслідок чого філія "Чорнобаївське" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" протягом 30 діб повністю втратила вказаний біологічний актив.
Як зазначає позивач, близько 90000 тушок курей-несучок було забито і безкоштовно передано мешканцям м.Херсона та працюючим комунальним закладам, решта птиці загинула та вимушено була похована в землю на території птахофабрики, оскільки провести належним чином утилізацію було неможливо.
Вказані обставини були широко висвітлені в засобах масової інформації (т.1 а.с.180-190); через загибель птиці ситуація в регіоні кваліфікувалася правоохоронними органами як екоцид, здійснений окупантами; у зв'язку з неможливістю утилізації птиці Херсонщина перебувала на порозі екологічної катастрофи, і це питання стало настільки критичним, що окремо піднімалося на засіданні Генасамблеї ООН.
Відносно нестачі електроенергії, комбікормів, падежу птиці позивачем було складено відповідні акти №1 від 27.02.2022, №2 від 01.03.2022, №3 від 07.03.2022, №б/н від 25.04.2022 (т.1 а.с.143-155).
Згідно з актом №1 від 10.05.2022 на списання довгострокових біологічних активів тваринництва (вибраковка тварин) ф.ДБАСГ-4 (т.1 а.с.156), по рахунку "164" філії "Чорнобаївське" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" проведено вибракування птиці "Новоген Уайт, промислове стадо", що обліковувалась на рахунку "164" за матеріально-відповідальною особою ОСОБА_1 , у повному обсязі вагою 8102843,02 кг, причина вибракування - падіж птиці у зв'язку з військовою агресією російської федерації.
У зв'язку із завданим руйнуванням, пошкодженням та викраденням майна позивач звернувся до правоохоронних органів з відповідними заявами.
На підставі поданих позивачем заяв правоохоронними органами відкрито ряд кримінальних проваджень, а саме:
- кримінальне провадження №42022232010000024 від 06.03.2022 за ст.441 КК України;
- кримінальне провадження №12022230000000600 від 07.04.2022 за ч.1 ст.438 КК України;
- кримінальне провадження №12022230000001044 від 05.05.2022 за ч.1ст.438 КК України;
- кримінальне провадження №42022232240000043 від 31.05.2022 за ч.1 ст.438 КК України;
- кримінальне провадження №12023231080000446 від 22.02.2023 за ч.1 ст.438 КК України.
У даних кримінальних провадженнях ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" визнано потерпілим.
Також, Розпорядженням Голови Херсонської обласної ради від 12.06.2023 №61 "Про доповнення переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставини непереборної сили", перелік суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставини непереборної сили (внаслідок агресії російської федерації), було доповнено ПрАТ "Агрохолдинг Авангард", як підприємства, що має виробничі потужності на території Херсонської області, для господарської діяльності, здійснюваної за їх допомогою, а саме за адресою виробничих потужностей - Комплекс будівель №2 (комплекс птахофабрики), с.Східне, Музиківська СТГ.
Крім того, правоохоронними органами в межах кримінальних проваджень було вжито ряд заходів по встановленню розміру матеріальної шкоди, заподіяної позивачу в результаті збройної агресії російської федерації.
Так під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023231080000446 від 22.02.2023 за ч.1 ст.438 КК України, на підставі постанови прокурора Олешківської окружної прокуратури Херсонської області Миколаївським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України було проведено судово-економічну експертизу.
На вирішення експертизи були постановлені питання - Яка середня ринкова вартість однієї курки-несучки 4-5 місяців промислового стада станом на 01.03.2022, 30.06.2022, 30.09.2022, 31.12.2022 на території України?
Проведення експертизи доручено старшому судовому експерту Миколаївського відділення ОНДІСЕ МЮ України Шапошниковій Е.О., яка має вищу економічну освіту, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта п'ятого класу за спеціальністю 12.1 "Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів" (Свідоцтво №136 від 01.02.2019 року, видане Одеським НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України, строк дії до 01.02.2024 року). Стаж експертної роботи з 2019 року.
Відповідно до висновку експерта №23-1615 від 03.05.2023, середня ринкова вартість однієї курки-несучки 4-5 місяців промислового стада станом на 01.03.2022 року склала 181 грн. 88 коп. (т.1 а.с.162-172).
Враховуючи кількість птиці, що перебувала на птахофабриці (відповідно до Інвентаризаційного опису від 01.03.2022 по філії "Чорнобаївське" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" за рахунком "164") та її вартість (визначену експертом - висновок експерта №23-1615 від 03.05.2023), позивачем здійснено розрахунок збитків, які підприємство понесло внаслідок втрати біологічного активу, та складає: 4379712 голів х 181,88 грн. = 796582018,56 грн.
Отже, розмір реальних збитків від загибелі поголів'я птиці, яке перебувало на філії "Чорнобаївське" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард", та які підприємство понесло внаслідок збройної агресії російської федерації, за розрахунком позивача складає 796582019,56 грн., які, за твердженням позивача, мають бути відшкодовані відповідачем, що і зумовило звернення до суду із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.
Так, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, 24 лютого 2022 року Президентом України було видано Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", відповідно до якого з 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан.
Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, Музиківська сільська територіальна громада Херсонської області включена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та визначено період, під час якого відбувались бойові дії - з 01.03.2022 по 11.11.2022.
01 та 02 березня 2022 року під час збройної агресії російської федерації на території Херсонської області, військовими країни-агресора здійснювались артилерійські обстріли населених пунктів Музиківської СТГ, внаслідок чого була повністю зруйнована трансформаторна підстанція ПС-35/10 "Східна", що належить АТ "Херсонобленерго". У зв'язку з руйнацією трансформаторної підстанції повністю без електропостачання залишилась Птахофабрика на 6,2 млн. кур-несучок промислового стада, яка знаходиться за адресою: Херсонська область, Херсонський район, Музиківська СТГ, село Східне, комплекс будівель №2, де здійснювала господарську діяльність філія "Чорнобаївське" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард".
Крім обстрілів, російськими військовими були заблоковані під'їзні шляхи до населених пунктів Музиківської СТГ, що повністю унеможливило здійснення доставки комбікорму на окуповану територію з інших регіонів України.
Через відсутність електроенергії не працювали системи життєзабезпечення Птахофабрики, внаслідок чого філія "Чорнобаївське" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" протягом 30 діб повністю втратила вказаний біологічний актив.
Як слідує з поданих доказів, відносно нестачі електроенергії, комбікормів, падежу птиці позивачем було складено відповідні Протоколи (Акти) руйнування/пошкодження майна №1 від 27.02.2022, №2 від 01.03.2022, №3 від 07.03.2022, №б/н від 25.04.2022 (т.1 а.с.143-155).
Згідно з актом №1 від 10.05.2022 на списання довгострокових біологічних активів тваринництва (вибраковка тварин) ф.ДБАСГ-4 (т.1 а.с.156) по рахунку "164" філії "Чорнобаївське" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард", проведено вибракування птиці "Новоген Уайт, промислове стадо", що обліковувалась на рахунку "164" за матеріально-відповідальною особою ОСОБА_1 , у повному обсязі вагою 8102843,02 кг, причина вибракування - падіж птиці у зв'язку з військовою агресією російської федерації.
Також, згідно висновку експерта №23-1615 від 03.05.2023 Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, акту №1 від 10.05.2022 на списання довгострокових біологічних активів тваринництва (вибраковка тварин) ф.ДБАСГ-4 (т.1 а.с.156) по рахунку "164" філії "Чорнобаївське" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард", та проведених розрахунків, розмір реальних збитків, які позивач поніс внаслідок загибелі поголів'я птиці, складає 796582018,56 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За приписами ч. 1 ст. 49 Закону України "Про міжнародне приватне право", права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди (а саме - знищення майна позивача) мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.
Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до ст.17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року), кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно зі ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За приписами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.3 ст.386 Цивільного кодексу України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Таким чином, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв'язку із цим набуває права на відшкодування заподіяної йому майнової шкоди.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У силу статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Приписами частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювача збитків; причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
При вирішенні відповідних спорів слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відсутність будь-якої із зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
У той же час, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, а також надати докази протиправності дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між вказаними діями та заподіяними збитками.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року, військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов'язав російську федерацію припинити військову агресію проти України.
Також, Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі - атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини і вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року "Про заяву Верховної Ради України "Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу цивільного правопорушення, а саме - збройної агресії росії проти України, в розумінні частини 3 статті 75 ГПК України, є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, чинним законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини в завданні шкоди повинен доводити сам заподіювач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини в спірних правовідносинах. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц.
Cуд враховує, що захист права власності гарантується першою статтею Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає в тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.
Крім того, згідно з пунктами 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "у випадках, коли застосування правила державного імунітету від юрисдикції обмежує здійснення права на доступ до суду, суд має встановити, чи обставини справи виправдовують таке обмеження" (Sabeh El Leil v. France (скарга № 34869/05), рішення від 29.06.2011, § 51; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14.03.2013 року, § 59).
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, обмеження права на справедливий суд, зокрема, шляхом застосування судового імунітету держави, є таким, що відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод лише у разі, якщо таке обмеження: 1) переслідує законну мету, 2) є пропорційне меті, яка переслідується, та 3) не порушує самої сутності права на доступ до суду (Ashingdane v the United Kingdom (скарга № 8225/78), рішення від 28.05.1985, § 57; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14.03.2013, § 55; Fogarty v. the United Kingdom (скарга № 37112/97), рішення від 21.11.2001, § 33; Cudak v. Lithuania (скарга № 15869/02), рішення від 23.03.2010, § 55).
Російська федерація порушує норми міжнародного права, оскільки вчиняє збройну агресію проти України, тому на неї не поширюється судовий імунітет, вона не може посилатись на імунітет від судового переслідування в Україні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц.
За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності в формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Таким чином, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.
За таких умов, пред'явлення позовних вимог до російської федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.
За результатами дослідження зазначених вище доказів, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що територія, на якій розташована Птахофабрика на 6,2 млн. кур-несучок промислового стада, Комплекс будівель №2, де здійснювала господарську діяльність філія "Чорнобаївське" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард", - Херсонська область, Херсонський район, Музиківська СТГ, село Східне, з 01.03.2022 по 11.11.2022 була окупована, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022.
В свою чергу, поголів'я птиці було знищене внаслідок руйнації трансформаторної підстанції, завданої обстрілами військ рф, від якої поставлялась електрична енергія до птахофабрики на 6,2 млн. кур-несучок промислового стада, внаслідок чого не працювали системи життєзабезпечення фабрики. Крім того, російськими військовими були заблоковані під'їзні шляхи до населених пунктів Музиківської СТГ, що повністю унеможливило здійснення доставки комбікорму на окуповану територію з інших регіонів України.
Водночас, заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір збитків підтверджено висновком експерта №23-1615 від 03.05.2023 Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, актом №1 від 10.05.2022 на списання довгострокових біологічних активів тваринництва (вибраковка тварин) ф.ДБАСГ-4 по рахунку "164" філії "Чорнобаївське" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард", та складає 796582018,56 грн.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02)).
Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
Вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є законною, обґрунтованою та документально доведеною, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відповідного відшкодування.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується повний склад цивільного правопорушення, то вимога позивача про стягнення завданої матеріальної шкоди у розмірі 796582018,56 грн. (реальні збитки) підлягає задоволенню.
Щодо розподілу у даній справі судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, з урахуванням ціни позову у цій справі розмір судового збору за його подання становить 939400,00 грн. (350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
З огляду на те, що позивач від сплати судового збору за розгляд даного спору звільнений, судовий збір за подання позову у даній справі підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з держави Російська Федерація (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (м. Москва, вул. Житня, буд.14, будівля 1, Росія, 119991) та Генеральної прокуратури Російської Федерації (м. Москва, 125993, МСП-3, вул. Большая Дмітровка, 15А буд.1) на користь Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (код ЄДРПОУ 00851519, 03115, м. Київ, проспект Берестейський, буд.121-В) - відшкодування реальних збитків від знищення рухомого майна у розмірі 796582018 (сімсот дев'яносто шість мільйонів п'ятсот вісімдесят дві тисячі вісімнадцять) грн. 56 коп., що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 27229011 (двадцять сім мільйонів двісті двадцять дев'ять тисяч одинадцять) доларів США 84 центи.
3. Стягнути з держави Російська Федерація (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (м. Москва, вул. Житня, буд.14, будівля 1, Росія, 119991) та Генеральної прокуратури Російської Федерації (м. Москва, 125993, МСП-3, вул. Большая Дмітровка, 15А буд.1) в дохід Державного бюджету України - 939400 (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп. судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч.ч.1, 2ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повне рішення складено і підписано 26.01.2024.