Справа № 541/243/24
Провадження № 1-кс/541/78/2024
25 січня 2024 року
Слідчий суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного 22 січня 2024 року до ЄРДР за № 12024170550000092 клопотання прокурора Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -
Прокурор Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, а саме, просила накласти арешт, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування майном, яке вилучено в ході огляду речей в приміщенні Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області за адресою: вул. Якова Усика, 34, м. Миргород, Полтавська область, які видав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон в корпусі блакитного кольору марки «ОРРО А17» модель «СРН 2477», ІМЕІ1: НОМЕР_1 ІМЕІ2: НОМЕР_2 .
Прокурор ОСОБА_3 до початку судового засідання подала заяву про розгляд клопотання без її участі, в якій клопотання підтримала та просила задовольнити.
Власник майна ОСОБА_5 , сповіщений про дату, час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Вивчивши клопотання, перевіривши додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання з наступних підстав.
Встановлено, що в провадженні СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170550000092 від 22.01.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в період часу з 12:00 год. по 14:00 год. 22.01.2024 в приміщенні залізничного вокзалу м. Миргород, що за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Залізнична, 27, невстановлена особа, шляхом вільного доступу, здійснила крадіжку мобільного телефону належного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим останньому завдано матеріальних збитків на суму 2400 грн.
У ході розслідування кримінального провадження 22 січня 2024 року було проведено огляд речей в приміщенні Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області за адресою: вул. Якова Усика, 34, м. Миргород, Полтавська область, які видав працівникам поліції ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого було вилучено мобільний телефон марки «Орро» в корпусі блакитного кольору модель СРН 2477.
Подальшим додатковим оглядом було встановлено ІМЕІ1 НОМЕР_1 ІМЕІ2: НОМЕР_2 та повну марку «ОРРО А17» модель СРН 2477.
Власником вказаного майна є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_1 .
Виявлене та вилучене в ході огляду майно визнано речовим доказом, з метою досягнення повноти та всебічності розслідування зазначено кримінального правопорушення, для збереження інформації та у зв'язку необхідністю проведення слідчих дій, для встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Вищезазначений речовий доказ знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області (вул. Якова Усика, 34, м. Миргород, Полтавська область).
Як зазначено прокурором, під час проведення досудового розслідування виникла необхідність накладенні арешту на вилучене майно, а саме: мобільний телефон в корпусі блакитного кольору марки «ОРРО А17» модель «СРН 2477», ІМЕІ1 НОМЕР_1 ІМЕІ2: НОМЕР_2 .
Дані речі мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у даному кримінальному провадженні. Арешт вказаного майна є необхідним для забезпечення його зберігання до закінчення проведення відповідних слідчих дій, зокрема проведення оглядів та судових експертиз, а його повернення може перешкоджати всебічному, повному та об'єктивному дослідженню обстав кримінального провадження. Вищевказаний речовий доказ має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки він може бути використаний як докази, без якого неможливо в повному обсязі довести іншими способами обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до вимог ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Пункт 1 ч. 2 статті 167 КПК України передбачає, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та або зберегли на собі його сліди.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на вищевказане майно, оскільки прокурором доведено, що є ознаки вчинення кримінального правопорушення та зазначений мобільний телефон, який було вилучено в ході огляду 22.01.2024 р., може зберігати на собі сліди кримінального правопорушення, а також несуть у собі відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин, які встановлюються під час досудового розслідування, відповідають критеріям, викладеним у ст. 98 КПК України та було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, з метою збереження речового доказу, вважаю за необхідне клопотання задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 170 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні внесеному 22 січня 2024 року до ЄРДР за № 12024170550000092- задовольнити.
Накласти арешт на тимчасове вилучене майно: мобільний телефон в корпусі блакитного кольору марки «ОРРО А17» модель «СРН 2477», ІМЕІ1: НОМЕР_1 ІМЕІ2: НОМЕР_2 , який вилучено в ході огляду речей в приміщенні Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області за адресою: вул. Якова Усика, 34, м. Миргород, Полтавська область, які видав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом позбавлення права на відчуження, розпоряджання та користуванням власником до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддяОСОБА_1