Справа № 159/5490/23
Провадження № 2/159/87/24
15 січня 2024 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Шишиліна О.Г.,
за участю секретаря Панечко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом підприємства теплових мереж «Ковельтепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за комунальні послуги,
У вересні 2023 підприємство теплових мереж «Ковельтепло» (далі - ПТМ «Ковельтепло») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за комунальні послуги.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ПТМ «Ковельтепло», надає послуги з постачання теплової енергії квартири АДРЕСА_1 , власником якої є відповідач ОСОБА_2 . Користуючись послугами, які надає ПТМ «Ковельтепло», а саме послугами теплової енергії та теплопостачання гарячої води квартири, відповідач, всупереч Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 526 ЦК України в добровільному порядку не здійснює оплати за надані послуги, унаслідок чого станом на 01 серпня 2023 року, за період з лютого 2021 року по липень 2023 року включно, виникла заборгованість перед позивачем по комунальних послугах у розмірі 119 524,11 грн. Вимоги позивача про необхідність погасити борг відповідач ігнорує. Несвоєчасна оплата відповідних комунальних послуг дестабілізує фінансовий стан підприємства. Посилаючись на норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивач ПТМ "Ковельтепло" просить позов задовольнити повністю.
Відповідно до ухвали суду від 06.11.2023 року по справі відкрито провадження за правилами глави 10 ЦПК України, тобто у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 12, ч.1, 2 ст.13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
05.12.2023 в порядку ч.10 ст. 187 ЦПК України ОСОБА_1 повідомлено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, опубліковане 07.12.2023 року про розгляд справи та дату судового засідання. У визначений строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, доказів на спростування вимог, що викладені в позовній заяві в порядку ст. 83 ЦПК України суду не надав.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, попередньо подавши заяву про розгляд справи у її відсутності, просить позов задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився без поважних причин, хоча про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, в порядку ч.11 ст. 128. ЦПК України , про причини неявки суд не повідомила, відзив не подала.
Приймаючи до уваги думку представника позивача, яка не заперечувала проти заочного вирішення справи, суд ухвалив рішення про заочний розгляд справи відповідно до положень ст. ст. 280-283 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ПТМ «Ковельтепло» надає послуги з постачання теплової енергії та теплопостачання гарячої води квартири АДРЕСА_1 , власником якої є відповідач ОСОБА_1 , вказана обставина, доводиться Інформаційною довідкою з Державного реєстр речових прав власності на нерухоме майно № 187850718.
В силу ст.322 ЦК України обов'язок утримувати майно покладено на власника, якщо інше не встановлено договором або законом.
На обґрунтування розміру заборгованості відповідача перед позивачем за надані комунальні послуги позивач посилається на розрахунки боргу, здійснені відповідно тарифів, затверджених відповідними рішеннями виконавчого комітету Ковельської міської ради. Згідно вказаних розрахунків станом на 01 серпня 2023 року, за період з лютого 2021 року по липень 2023 року включно, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по комунальних послугах у розмірі 119 524,11 грн.
Судом встановлено, що письмовий договір між сторонами не укладався, однак ПТМ «Ковельтепло» надавало комунальні послуги, а ОСОБА_1 , як власник житла користувалась ними, тобто договір фактично існував.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до частини першої статті 5 зазначеного Закону, До житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до положень частин 1, статті 9 цього Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
У відповідності до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК Української РСР.
Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.
Крім того, варто зазначити, що сама по собі відмова споживача від отримання послуг з теплопостачання гарячої води без реального і санкціонованого компетентними органами відключення його житла від теплопостачання не звільняє останнього від оплати таких послуг.
Відтак, ОСОБА_1 набуваючи у власність квартиру у багатоквартирному будинку з централізованою системою опалення була обізнана з рівнем благоустрою будинку,а також передбачала необхідність виконання зобов'язань по оплаті житлово-комунальних послуг .
Судом встановлено, що ПТМ «Ковельтепло» надає послуги з централізованого опалення у належну відповідачу квартиру, а відповідач є споживачем послуг, однак не оплачує отримані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості на 01.08.2023 становить 119 524,11 грн.
Суду надані докази на підставі яких можна дійти висновку, що обов'язок оплачувати послуги позивача покладено на власника житла, яким є відповідач у справі.
Доказів, які б спростовували наведені вище обставини, у тому числі, і щодо тарифів та розміру заборгованості, суду не надано.
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
В силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути також судові витрати по справі, які складаються з судового збору в сумі 2415,60 грн., сплаченого позивачем при зверненні до суду з даним позовом та 268,40 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні з заявою про видачу судового наказу, у прийнятті якої судом було відмовлено.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 89, 141, 259, 274, 280, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов підприємства теплових мереж «Ковельтепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь підприємства теплових мереж «Ковельтепло» заборгованість по оплаті за комунальні послуги в сумі 119 524,11грн., судовий збір 2684 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржене відповідачем безпосереднього до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст складено 25.01.2024 року.
Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН
Позивач - підприємство теплових мереж «Ковельтепло», код ЄДРПОУ 30514446, адреса: Волинська область, м.Ковель, вул. Володимирська, 97 а.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .