18 січня 2024 року
м. Київ
Справа № 927/885/17 (927/485/19)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Картере В.І., Огородніка К.М.,
за участю секретаря судового засідання - Багнюка І.І.,
за участю представника Акціонерного товариства "Полікомбанк" - Смосюка С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівертекс"
про розподіл понесених судових витрат на правничу допомогу у сумі 15 000 грн
з розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Полікомбанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023
у складі колегії суддів: Доманської М.Л. (головуюча), Остапенка О.М., Пантелієнка В.О.,
та на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2023
у складі судді Сидоренка А.С.
у справі № 927/885/17 (927/485/19)
за позовом Акціонерного товариства "Полікомбанк"
до Державного реєстратора Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області Симоненко Олени Анатоліївни (відповідач-1),
Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананка Костянтина Вікторовича (відповідач-2),
Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівертекс" (відповідач-3),
Товариства з обмеженою відповідальністю "Олліт" (відповідач-4),
Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма "Сіверянка" (відповідач-5),
Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради (відповідач-6),
про скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна,
в межах справи № 927/885/17
за заявою Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк"
до Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма "Сіверянка"
про банкрутство,
14.12.2023 постановою Верховного Суду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полікомбанк" за вх. № 7801/2023 залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2023 в нескасованій судом апеляційної інстанції частині у справі № 927/885/17 (927/485/19) - залишено без змін.
У поданому ТОВ "Сівертекс" відзиві на касаційну скаргу АТ "Полікомбанк" було заявлено про вирішення питання розподілу судових витрат.
19.12.2023 представником ТОВ "Сівертекс", адвокатом Висіцькою І.В., було надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду клопотання про розподіл судових витрат, в якому наведено прохання покласти судові витрати з професійної правничої допомоги у справі № 927/885/17 (927/485/19) у розмірі 15 000 грн на АТ "Полікомбанк". Крім того, до клопотання додано докази розміру судових витрат, понесених заявником у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Водночас, відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами першою-другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Як вбачається з поданого ТОВ "Сівертекс" клопотання про розподіл витрат на правову допомогу, заявником додано:
1. Належним чином засвідчена копія акту приймання наданих послуг від 14.11.2023 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.08.2023 № 77/2023;
2. Належним чином засвідчена копія акту приймання наданих послуг від 15.12.2023 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.08.2023 № 77/2023;
3. Належним чином засвідчена копія рахунку № 57/2023 від 14.11.2023;
4. Належним чином засвідчена копія рахунку № 60/2023 від 15.12.2023;
5. Належним чином засвідчена копія Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.08.2023 № 77/2023.
Крім того, ТОВ "Сівертекс" надано детальний опис наданих адвокатом послуг.
Пунктом 3.1 Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.08.2023 № 77/2023 сторони погодили, що розмір погодинної оплати послуг адвоката складає 3 000 грн за кожну годину наданих послуг.
Відповідно до актів приймання наданих послуг від 14.11.2023 та від 15.12.2023 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.08.2023 № 77/2023 виконавець надав, а замовник прийняв адвокатські послуги, а саме: підготував та подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу у справі № 927/885/17 - 12 000 грн, а також участь адвоката у судову засіданні в суді касаційної інстанції у справі № 927/885/17, яке відбулося 14.12.2023, - 3 000 грн.
Тобто загальний розмір наданих послуг, які просив розподілити заявник, складає 15 000 грн.
Судова колегія зауважує, що за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Наведене вище повністю узгоджується з твердженням заявника про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята-шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.
Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
Отже, оцінивши заявлені витрати ТОВ "Сівертекс" на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн та подані на їх підтвердження докази, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, участі представника в одному судовому засіданні у Верховному Суді, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені статтею 126 та частиною п'ятою статті 129 ГПК України).
Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що заява ТОВ "Сівертекс" про відшкодування судових витрат з професійної правничої допомоги при розгляді справи № 927/885/17 (927/485/19) у суді касаційної інстанції підлягає частковому задоволенню у сумі 10 000 грн.
Щодо наведених представником АТ "Полікомбанк" у судовому засіданні доводів про відсутність підстав для розгляду питання про відшкодування витрат на правничу допомогу з огляду на недотримання заявником вимог частин першої та другої статті 124 ГПК України, то вони свого підтвердження не знаходять.
Верховний Суд у своїх постановах притримується позиції, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.
Положення статті 124 ГПК України не містять імперативних приписів про те, що у випадку неподання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, суд зобов'язаний відмовити у відшкодуванні судових витрат.
Натомість, частиною другою статті 124 ГПК України, передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Тобто, застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників, зокрема, дій або бездіяльності сторони або її представника під час розгляду справи.
Враховуючи положення пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України, якими передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, метою впровадження якого є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору, а також положення частини восьмої статті 129 ГПК України, сторони не позбавляються права на відшкодування судових витрат у разі їх підтвердження та подання у порядку та строки, встановлені процесуальним законом.
Подібні висновки щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України містяться у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 922/1897/18, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19, від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16223/18, від 21.05.2020 у справі № 922/2167/19, від 10.12.2020 у справі № 922/3812/19, від 31.03.2021 у справі № 916/2087/18, від 06.08.2021 у справі № 906/1202/20, від 02.03.2023 у справі № 910/18611/21.
При цьому колегія суддів відзначає, що існування правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, як підстави для відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, не спростовує викладені вище висновки, оскільки положення статті 124 ГПК України не передбачають прямим процесуальним наслідком, у випадку неподання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, відмову у задоволенні такої заяви. Тобто застосування відповідних положень статті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи, які у цій справі (що нині переглядається) є відмінними від справи № 904/4494/18.
Керуючись статтями 126, 129, 244, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Заяву ТОВ "Сівертекс" про розподіл судових витрат з професійної правничої допомоги у справі № 927/885/17 (927/485/19) задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Полікомбанк" (14000, м. Чернігів, вул. О. Молодчого, 46, код ЄДРПОУ 19356610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівертекс" (14020, м. Чернігів, вул. Малиновського, 55А, код ЄДРПОУ 39076229) 10 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
3. В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.
5. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Картере
К. Огороднік