ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.01.2024Справа № 910/24368/14
За заявою уповноваженої особи від учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галагана Ю.О.
до Першої української міжрегіональної товарної біржі
Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем"
Терещенка Олега Васильовича
за участю Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "СОРТВІКС", арбітражного керуючого Беніцької В.І.
про визнання результатів аукціону недійсним в межах справи № 910/24368/14
У справі № 910/24368/14
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ" (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдина торгова система - Київ") (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Андіж Трейд")
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем"
про банкрутство
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Від позивача Тучина О.В. - представник
Від відповідача 1 не з'явились
Від відповідача 2 Тучин М.М. - представник
Від відповідача 3 Василевич Д.С. - представник
Від Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" Кожуховська О.Л. - представник
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/24368/14 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ" (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдина торгова система - Київ") (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Андіж-Трейд") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" про банкрутство на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 25.05.2015.
У грудні 2016 року уповноважена особа учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галаган Ю. О. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, що відбувся 25.04.2016 та укладених за його результатами договорів.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач стверджував, що оспорюваний аукціон організовано і проведено з істотними порушеннями вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема: ціну майна боржника визначено на підставі недійсного висновку про його оцінку; порушено правила підготовки аукціону; оголошення про проведення аукціону не містили повної і достовірної інформації про майно ТзОВ "Полірем", його місцезнаходження та фотографічні зображення; розміщено неправдиву інформацію про час і місце проведення аукціону 25.04.2016; порушено правила щодо формування початкової вартості майна банкрута та правила допуску до участі в аукціоні; участь в аукціоні брали заінтересовані і взаємопов'язані особи; відеозапис і протокол оспорюваного аукціону мають суттєві суперечності та не відображають дійсних обставин продажу майна банкрута; ліквідатором не забезпечено продаж майна боржника за найвищою ціною.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.11.2018 (суддя Пасько М.В.) в задоволенні заяви про визнання недійсними результатів аукціону, який відбувся 25.04.2016 в межах справи № 910/24368/14 відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 змінено мотивувальну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 у справі № 910/24368/14, а резолютивну частину цієї ухвали залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 касаційну скаргу уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галагана Юрія Олександровича задоволено повністю, постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 у справі № 910/24368/14 скасовано повністю. Справу № 910/24368/14 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи визначено суддю Чеберяка П.П. для подальшого розгляду справи № 910/24368/14.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.07.2021 прийнято до свого провадження справу № 910/24368/14 в частині розгляду заяви уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галагана Юрія Олександровича про визнання результатів аукціону недійсним в межах справи №910/24368/14 та підготовче засідання призначено на 29.09.2021.
20.08.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про заміну найменування учасника справи та направлення процесуальних документів за його належною адресою.
21.09.2021 до Господарського суду м. Києва надійшло пояснення Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на позовну заяву.
Судове засідання 29.09.2021 не відбулось у зв'язку з відправленням матеріалів справи № 910/24368/14 до Північного апеляційного господарського суду.
Матеріали справи № 910/24368/14 поверунлись до Господарського суду м. Києва.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.12.2021 розгляд справи відкладено на 26.01.2022.
26.01.2022 до Господарського суду м. Києва надійшли заяви уповноваженої особи від учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галагана Ю.О. про виклик експерта.
26.01.2022 до Господарського суду м. Києва надійшли позивача та віповідача 2 про відмову від участі у судових засіданнях Товариству з обмеженою відповідальністю "Андіж Трейд".
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.01.2022 розгляд справи відкладено на 14.03.2022.
Судове засідання 14.03.2022 не відбулось, у зв'язку з запровадженнням Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану з 5:30 год. 24.02.2022.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.05.2022 розгляд справи призначено на 30.05.2022.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.05.2022 відкладено розгляд справи на 25.07.2022.
27.05.2022 до Господарського суду м. Києва надійшли клопотання позивача та відповідача 2 про відкладення розгляду справи.
22.07.2022 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача 3 про повернення без розгляду заяв позивача та відповідача 2 про виклик судового експерта.
22.07.2022 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Андіж Трейд" на клопотання позивача та відповідача 1 про відмову від участі у судових засіданнях Товариству з обмеженою відповідальністю "Андіж Трейд".
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.07.2022 розгляд справи відкладено на 31.08.2022.
Протокольними ухвалами від 31.08.2022 відмовлено в задоволенні клопотань позивача про відкладення розгляду справи, про відмову від участі у судових засіданнях Товариству з обмеженою відповідальністю "Андіж Трейд" та про виклик експерта.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.08.2022 розгляд справи відкладено на 10.10.2022.
Судове засідання 10.10.2022 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.10.2022 розгляд справи призначено на 19.10.2022.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено заяву уповноваженої особи від учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галагана Ю.О. до Першої української міжрегіональної товарної біржі, Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" та ОСОБА_1 за участю Акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", Товариства з обмеженою відповідальністю "СОРТВІКС", арбітражного керуючого Беніцької В.І. про визнання результатів аукціону недійсним в межах справи № 910/24368/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" до судового розгляду по суті на 12.12.2022.
06.12.2022 до Господарського суду м. Києва надійшла заява уповноваженої особи від учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галагана Ю.О. про відвід судді Чеберяка П.П.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.12.2022 визнано необґрунтованою заяву уповноваженої особи від учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галагана Ю.О. про відвід судді Чеберяка П.П. від розгляду справи № 910/24368/14.
12.12.2022 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Андіж Трейд" про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.12.2022 розгляд справи відкладено на 30.01.2023.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.02.2023 розгляд справи відкладено на 22.03.2023.
22.03.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Теремплюс" про відкладення розгляду справи.
22.03.2023 до Господарського суду м. Києва надійшли письмові пояснення ОСОБА_1
22.03.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.03.2023 розгляд справи призначено на 19.04.2023.
19.04.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи.
19.04.2023 до Господарського суду м. Києва надійшли письмові пояснення позивача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.04.2023 розгляд справи відкладено на 24.05.2023.
У судовому засіданні 24.05.2023 було оголошено перерву до 19.06.2023.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.06.2023 розгляд справи відкладено на 05.07.2023.
У судовому засіданні 05.07.2023 було оголошено перерву до 23.08.2023.
28.07.2023 до Господарського суду м. Києва надійшли додаткові долучення позивача до матеріалів справи.
У судовому засіданні 23.08.2023 було оголошено перерву до 27.09.2023.
27.09.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.09.2023 розгляд справи відкладено на 06.11.2023.
У судовому засіданні 06.11.2023 було оголошено перерву до 08.11.2023.
Судове засідання 08.11.2023 не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.11.2023 розгляд справи призначено на 13.12.2023.
У судовому засіданні 13.12.2023 оголошено перерву до 10.01.2024.
У судовому засіданні 10.01.2023 представник позивача надав пояснення по суті позову та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача 2 позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача 3 та Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" щодо задоволення позову заперечили.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, в постанові від 20.05.2021 у цій справі зазначив, що суди попередніх інстанцій обмежились у своїх висновках щодо відмови у задоволені заяви про визнання недійсними результатів аукціону посиланням на відсутність порушень законодавства при проведені аукціону (суд першої інстанції) та застосувавши лише «суб'єктний критерій» визначення права учасника на оскарження аукціону (суд апеляційної інстанції), залишивши поза увагою «критерій зацікавленості в такої особи у продажі майна за найвищою ціною» у співставленні зі статусом уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів), з якими суд касаційної інстанції погодитися не може.
Суд касаційної інстанції вказав, що під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, прав і обов'язків сторін, зокрема з'ясувати та надати всебічну і повну оцінку всім доводам заявника з урахуванням наведеного вище у цій постанові, в тому числі надавши оцінку спірним правовідносинам пов'язаним із оскарженням аукціону із застосуванням «змішаного критерію» визначення кола суб'єктів, які мають право на оскарження аукціону.
Частиною першою статті 316 ГПК України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/24368/14 за заявою ТОВ «Єдина торгова система - Київ» правонаступником якого є ТОВ «Андіж Трейд» (до зміни назви - ТОВ «Полірем Київ») про банкрутство ТОВ «Полірем», яке перебуває на стадії розпорядження майном.
Ухвалою попереднього судового засідання від 08.04.2015 у справі № 910/24368/14 було визнано конкурсними кредиторами ТОВ «Полірем»: ТОВ «Єдина Торгова Система-Київ» на суму 651069,61 грн. (6 090,00 грн. - перша черга, 644 979,61 грн. - четверта черга); ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму 5 433 075,50 грн. (1 218,00 грн. (1 218,00 грн. - перша черга, 5 431 857,70 грн. - четверта черга) та на суму 8 795 221,08 грн. був визнаний забезпеченим кредитором боржника, а також затверджено реєстр вимог кредиторів (т.7. а.с. 88)
Відповідно до протоколу зборів кредиторів боржника № 1 від 29.04.2015 обрано комітет кредиторів ТОВ «Полірем» у складі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Полірем Київ».
Постановою Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 боржника визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Беніцьку В.І.
Після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, ліквідатором боржника було проведено інвентаризацію майна ТОВ «Полірем».
За результатами проведеної інвентаризації виявлено, що все майно (нерухоме та рухоме майно, оборотні засоби і товар в обігу), що належить на праві власності ТОВ «Полірем», окрім одного автонавантажувача є предметом забезпечення виконання зобов'язань кредитора АТ «Райффайзен Банк».
Відтак, до ліквідаційної маси банкрута - ТОВ «Полірем» був включений лише один об'єкт не обтяжений заставою - автонавантажувач G20SC-2, рік випуску - 2004, державний реєстраційний № Т4772КІ.
Відповідно всі інші виявлені оборотні та необоротні активи ТОВ «Полірем», які належали останньому на праві власності не ввійшли до ліквідаційної маси банкрута.
За клопотанням ліквідатора, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 у справі № 910/24368/14 було залучено учасником провадження у справі про банкрутство ТОВ «Полірем» організатора аукціону - Першу українську міжрегіональну товарну біржу (відповідач 1).
Спочатку до продажу пропонувався цілісний майновий комплекс підприємства банкрута - ТОВ «Полірем», за початковою вартістю 15 067 524,62 грн. майна ТОВ «Полірем».
22.01.2016 за згодою заставного кредитора АТ «Райффайзен Банк» був призначений аукціон з продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства банкрута - ТОВ «Полірем» за початковою вартістю цілісного майнового комплексу, визначеною, як сукупність визнаних вимог кредиторів у сумі 15067524,62 грн., зі встановленням терміну подачі заяв на участь в аукціоні до 06.01.2016.
Оголошення про проведення аукціону було розміщено: на веб-сайті Міністерства юстиції України від 17.12.2015 року номер публікації 26336 та на веб-сайті Вищого господарського суду України від 17.12.2015 року номер публікації 26336.
Однак, аукціон не відбувся, в зв'язку з відсутністю зареєстрованих учасників на 06.01.2016.
В зв'язку з цим, був змінений спосіб продажу майна боржника і до продажу пропонувалось майно ТОВ «Полірем» частинами, а саме: все заставне майно, яке було включено до лоту №1 та один об'єкт, який увійшов до ліквідаційної маси боржника ТОВ «Полірем», який був включений до лоту №2.
Комітетом кредиторів та заставним кредитором був погоджений спосіб та порядок продажу майна банкрута частинами на аукціоні з продажу майна боржника ТОВ «Полірем».
25.04.2016 Першою українською товарною біржею був проведений аукціон з продажу майна банкрута - ТОВ «Полірем» частинами.
Оголошення про проведення аукціону було розміщено: на веб-сайті Міністерства юстиції України від 28.03.2016 о 13:33, номер публікації 29625 та на веб-сайті Вищого господарського суду України 25.03.2016 о 14:45, номер публікації 29625.
Відповідно до протоколу проведення аукціону з продажу майна банкрута ТОВ «Полірем» №16/13 від 25.04.2016 переможцем аукціону з продажу майна банкрута:
лот № 1 комплекс будівель та споруд з обладнанням, інвентарем, матеріальними запасами та транспортні засоби, за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 визначено Терещенко О.В. (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) за найвищою ціною продажу об'єкту аукціону у сумі 1 708 978,38 грн. без ПДВ;
лот № 2 автонавантажувач G20SC-2, за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 визначено Терещенко О.В. (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) за найвищою ціною продажу об'єкту аукціону у сумі 2694,84 гривень без ПДВ.
У межах цієї справи, не погоджуючись із результатами проведеного аукціону уповноважена особа учасників (засновників) ТОВ «Полірем» Галаган Ю.О. звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника.
Таким чином, з наведеного вбачається, що оскаржуваний аукціон з продажу майна ТОВ «Полірем» відбувся 25.04.2016.
Отже, продаж майна банкрута відбувався в порядку встановленому нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон про банкрутство).
Розглядаючи вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, господарський суд оцінює в цілому правомірність дій ліквідатора з обрання ним певних способів продажу майна боржника, правомірність формування ним складу майна, яке виставляється на продаж (як цілісного майнового комплексу, так і окремих лотів), дотримання ліквідатором вимог ч. 3 ст. 98 Закону про банкрутство щодо добросовісності та розсудливості, дотримання балансу інтересів боржника та кредиторів.
Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів.
Приписами ч. 3 ст. 55 Закону про банкрутство передбачено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними, а визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу, тобто відновлення прав боржника на реалізоване з торгів майно та в подальшому організацію нового аукціону, за результатами якого майно буде продане за найвищою ціною.
Виходячи з положень наведеної норми, підставами для визнання результатів аукціону недійсними є недодержання ліквідатором або організатором аукціону вимог Закону про банкрутство щодо його проведення, зокрема, порядку визначення початкової вартості майна, яке підлягає реалізації в ліквідаційній процедурі, проведення конкурсу та визначення організатора аукціону, порядку допуску до участі в аукціоні, дотримання строків та часу проведення аукціону, оприлюднення оголошення про проведення аукціону та вимог до його змісту, порядку проведення аукціону (повторного, другого повторного аукціонів).
До предмету дослідження, з питань розгляду недійсності результатів аукціону, входять встановлення обставин підготовки до проведення аукціону (інвентаризація та оцінка майна банкрута), дотримання організатором аукціону вимог, які ставляться Законом про банкрутство до його проведення.
При вирішенні спорів про визнання прилюдних торгів або аукціону недійсними, слід встановити таке: чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні прилюдних торгів або аукціону; чи вплинули ці порушення на результати торгів та аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів або аукціону (постанови Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/494/17, від 25.04.2018 у справі № 910/16955/17, від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14, від 26.09.2019 у справі у справі № 11/19).
Здійснивши перевірку доводів позивача наведених у позовній заяві суд дійшов таких висновків.
Щодо забезпечення продажу майна боржника за найвищою ціною.
Метою аукціону як способу реалізації є, передусім, відчуження майна банкрута за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції, тому початкову чи оціночну вартість майна можна розглядати лише як стартову ціну, яка із першим кроком аукціону втрачає своє значення. При цьому, початкова вартість майна на аукціоні ніяк не впливає на кінцеву ціну реалізації майна, оскільки під час торгів вона може бути як зменшена, так і збільшена. Тобто, ціна майна банкрута формується виходячи зі стану майна, попиту та пропозиції, на які ліквідатор банкрута не має жодного впливу (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 11/19).
Відповідно до ч.1 ст. 43 Закону про банкрутство, початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів, відтак, така вартість ЦМК ніяк не пов'язана з оцінкою (прогнозом) його дійсної вартості і, з високим ступенем вірогідності, може бути завищеною.
Згідно ч. 5 ст. 44 Закону про банкрутство, ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.
Норми Закону про банкрутство не містять визначення поняття цілісного майнового комплексу, однак, виходячи з положень даного Закону, зокрема ст. 33 Закону, можна дійти висновку, що під час продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу в установленому Законом порядку як в процедурі санації, так і у ліквідаційній процедурі, відчужуються всі види майна, призначеного для здійснення підприємницької діяльності боржника, у тому числі приміщення, споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, права на знаки (позначення), що індивідуалізують боржника, його продукцію, роботи, послуги (фірмове найменування, знаки для товарів та послуг), інші права, які належать боржнику, за винятком прав і обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові постанова від 24.10.2018 у справі № 904/5286/15.
Відповідно до вимог частин 1 та 2 ст. 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгівельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
Системний аналіз ст. 43, ч. ч. 1, 5 ст. 44 та ст. ст. 64-66 Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що законодавець, з одного боку, надає ліквідатору право вибору способів продажу активів боржника, зазначаючи про те, що такий вибір повинен здійснюватися з метою забезпечення їх відчуження за найвищими цінами (ч. 1 ст. 44 Закону про банкрутство), з іншого (ч. 5 ст. 44 Закону про банкрутство) - визначає обов'язок ліквідатора застосувати, як переважний, продаж майна боржника цілісним майновим комплексом і тільки після того, якщо продати майно боржника у складі цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.
Продаж майна боржника цілісним майновим комплексом за сукупною вартістю визнаних вимог кредиторів (ч. 1 ст. 43 Закону про банкрутство) є обов'язковою умовою початку продажу майна боржника.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується учасниками справи у заявах по суті, на 22.01.2016 за згодою заставного кредитора АТ «Райффайзен Банк» (лист від 26.11.2015 №140-0-0-00/8/3939) був призначений аукціон з продажу цілісного майнового комплексу підприємства банкрута - ТОВ «Полірем» з встановленням початкової вартості у сумі 15 067 524,62 грн. та терміну подачі заяв на участь в аукціоні до 06.01.2016.
Оголошення про проведення аукціону було розміщене: на веб-сайті Міністерства юстиції України 17.12.2015, номер публікації 26336 та на веб-сайті Вищого господарського суду України 17.12.2015, номер публікації 26336.
Початкова вартість майна визначалась виходячи з сукупного розміру визнаних вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «Полірем», а саме заборгованість перед конкурсними кредиторами становила 6 272 303,54 грн., вимоги заставного кредитора сукупно становили: 8 795 221,08 грн. (ухвала Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 у справі № 910/24368/14).
Проте, аукціон не відбувся, у зв'язку з відсутністю зареєстрованих учасників станом на 06.01.2016.
Відтак, продати майно ТОВ «Полірем» у складі цілісного майнового комплексу не вдалося.
Суд звертає увагу, законодавцем не визначено в обов'язковому порядку проведення трьох аукціонів з продажу майна цілісним майновим комплексом.
Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 21.06.2018 у справі № 914/701/17.
Повторний та другий повторний аукціон передбачені у Законі для того, щоб запобігти ситуаціям, коли майно неможливо продати через його завищену початкову вартість.
При цьому, на розсуд ліквідатора відноситься обрання подальших способів продажу майна (проводити повторний, другий повторний продаж майна у складі цілісного майнового комплексу, а далі перейти до продажу майна з першого, повторного та другого аукціонів з продажу майна окремими лотами, чи одразу перейти до продажу майна окремими лотами). Відтак, ліквідатор може продовжити продаж майна цілісним майновим комплексом із застосуванням продажу з першого та другого повторного аукціонів, відповідно до ст. 66 Закону про банкрутство, якщо дійде висновку, що такий продаж дозволить йому отримати найвищу ціну, або перейти до продажу майна частинами (лотами), якщо така реалізація буде обґрунтована можливістю отримання сумарно вищої ціни за ліквідаційні активи боржника, допоможе прискорити хід ліквідаційної процедури, строки якої обмежено законодавцем до 1 року та буде більш ефективною на предмет відновлення бізнесу майбутніми власниками. (Висновок про застосування норми права викладений у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 21.06.2018 у справі № 914/701/17 та у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.07.2018 у справі № 910/7266/14).
Під найвищою ціною розуміється більша з цін, запропонованих учасниками аукціону (постанова Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, п. 54)
Відповідно до ч.8 ст. 26 Закону про банкрутство до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, про визначення складу майна в разі продажу частини майна у процедурі санації боржника або ліквідації банкрута.
Як встановлено судом, у даній справі, комітетом кредиторів та заставним кредитором був погоджений спосіб та порядок продажу майна банкрута частинами на аукціоні з продажу майна боржника ТОВ «Полірем».
Згідно ст. 57 Закону про банкрутство, початкова вартість майна визначається арбітражним керуючим і підлягає зазначенню у договорі на проведення аукціону.
Як встановлено судом, згідно з додатком № 2 до Договору про проведення аукціону від 22.10.2015, що укладений між ліквідатором ТОВ «Полірем» та Першою українською міжрегіональною товарною біржею (Організатором аукціону) про надання послуг з організації аукціону, початкова вартість Об'єкта продажу: за лот №1 становила 1 675 469,00 грн. без ПДВ. Без можливості зниження початкової вартості на тому ж аукціоні
За лот №2 становила 2 642,00 грн. без ПДВ. без можливості зниження початкової вартості на тому ж аукціоні.
Судом встановлено, що у відповідності до умов Договору про проведення аукціону від 22.10.2015 зниження початкової ціни на спірному аукціоні не відбулось.
Договір про проведення аукціону від 22.10.2015 не оспорений та не визнаний недійсним, відтак, оцінюючи порядок продажу майна боржника, визначений умовами договору, суд має виходити з презумпції правомірності правочину.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов до висновку про відсутність вини відповідачів у продажі майна боржника за відповідною ціною, оскільки ціна продажу цілком залежала від учасників та попиту на майно ТОВ «Полірем», протилежного позивачем не доведено.
Щодо проведення оцінки майна банкрута, яке було виставлене на продаж на спірному аукціоні.
Згідно ст. 43 Закону про банкрутство майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором.
В даній справі, ці вимоги Закону про банкрутство дотримані арбітражним керуючим Беніцькою В.І.
Так, за рішенням комітету кредиторів ТОВ «Полірем» ліквідатором банкрута Беніцькою В.І. із суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Українська експертна група» був укладений договір про проведення незалежної оцінки №1114-П/15 від 28.10.2015.
Однак, суд звертає увагу, що Закон про банкрутство не передбачав обов'язку ліквідатора здійснювати саме експертну оцінку майна боржника, адже при здійсненні своїх повноважень ліквідатор є незалежним, самостійно оцінює майно, виходячи з принципів розумності та ефективності.
Разом з тим, за результатом проведеної оцінки 31.10.2015 суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Українська експертна група» складено звіт про оцінку майна вих. №292/2, відповідно до якого вартість майнового комплексу ТОВ «Полірем» становила: 1 678 111,00 грн., в тому числі: вартість заставного майна становила 1675 469,00 грн. та вартість не обтяженого заставою майна становила 2642,00 грн.
У позовній заяві позивач заперечує дійсність наведеної оцінки майна, зважаючи на те що її виконано експертом Антоновим Володимиром Олександровичем, свідоцтво котрого анульовано відповідно до протоколу №82 від 29.10.2015 засідання Екзаменаційної комісії Фонду державного майна України, м. Київ.
Надаючи оцінку наведеним доводам позивача, суд враховує таке.
Звіт ТОВ «Українська експертна група» від 31.10.2015 підписаний двома оцінювачами: Антоновим Володимиром Олександровичем та Душинським Євгеном Івановичем .
На дату оцінки, зазначену у висновку про вартість Майнового комплексу (31.10.2015):
- ТзОВ «Українська експертна група» отримало у Фонді сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 11.06.2013 №14766/13 за такими напрямками оцінки майна та спеціалізаціями в межах цих напрямків:
І. «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» та спеціалізаціями в межах цього напряму:
1.1. «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них»,
1.2. «Оцінка машин і обладнання»,
1.3. «Оцінка колісних транспортних засобів»,
1.4. «Оцінка літальних апаратів»,
1.5. «Оцінка судноплавних засобів»,
1.7. «Оцінка рухомих речей, крім таких, що віднесені до машин, обладнання, колісних транспортних засобів, літальних апаратів, судноплавних засобів, та тих що становлять культурну цінність» (далі спеціалізації - 1.1., 1.2., 1.3, 1.4, 1.5, 1.7), за напрямком
ІІ. «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та матеріальних активів, у тому числі оцінка прав на об?єкти інтелектуальної власності» та спеціалізаціями в межах цього напряму:
2.1. «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (крім прав на об'єкти інтелектуальної власності)»,
2.2. «Оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності» (далі спеціалізації - 2.1, 2.2.)
Сертифікат діяв до 11.06.2016. У подальшому цей суб'єкт господарювання отримав новий сертифікат суб'єкта оціночної діяльності 17.06.2016 №449/16 за спеціалізаціями: 1.1., 1.2.,1.3, 1.4, 1.5, 1.7, 2.1, 2.2. Сертифікат діяв до 17.06.2019, тобто був чинний станом на день проведення оцінки.
- Душинський Євген Іванович, мав чинні кваліфікаційні документи оцінювача:
1) кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 14.03.2009 МФ №6766, видане Міжнародним інститутом бізнесу спільно з Фондом (за спеціалізаціями 1.1., 1.2., 1.3).
2) кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 18.07.2009 ЦМК №478, видане Українською комерційною школою спільно з Фондом (за спеціалізацією 2.1.).
- Антонов Володимир Олександрович , отримав такі кваліфікаційні документи:
1) сертифікат оцінювача від 25.12.1999 №1495, виданий Міжнародним центром приватизації, інвестицій та менеджменту спільно з Фондом (за спеціалізаціями: 1.1., 1.2., 1.3., 1.4, 1.5., 2.1, 2.2.)
2) кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 26.02.2005 МФ №3492, видане Колективним підприємством «Інформаційно-консультаційний центр» Українського товариства оцінювачів спільно з Фондом (за спеціалізацією 1.7.)
Разом з тим, як вбачається з листа Фонду державного майна України щодо надання інформації та копій документів стосовно оцінювача Антонова В.О. на виконання рішення Екзаменаційної комісії від 29.10.2015 наказом Фонду від 03.12.2015 №1834 виключено інформацію про оцінювача Антонова Володимира Олександровича з Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності від 07.02.2014 № 285. Враховуючи наведене, оцінювач не мав права здійснювати оціночну діяльність за спеціалізацією 1.1. Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них.
Наказом №1834 від 03.12.2015 Фонду державного майна України анульовано з сертифіката оцінювача №1495 виданого 25.12.1999 Фондом державного майна спільно з Міжнародним інститутом бізнесу Антонову Володимиру Олександровичу спеціалізацію 1.1. «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі експертна грошова оцінка земельних ділянок» з 29 жовтня 2015 року.
З наведеного слідує, що станом на день проведення оцінки, тобто 31.10.2015, оцінювач Антонов Володимир Олександрович мав право здійснювати практичну оціночну діяльність за усіма вказаними у його кваліфікаційних документах спеціалізаціями, за виключенням діяльності за спеціалізацією 1.1. «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них».
При цьому, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Душинського Євгена Івановича, за спеціалізацією 1.1. «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них», станом на день проведення оцінки залишалось чинним.
Отже, враховуючи той факт, що до складу майна ТОВ «Полірем», що було предметом оцінки увійшли як об'єкти нерухомості, так і інші активи - обладнання, машини, та матеріальні запаси, а також те, що ТОВ «Українська експертна група» мало чинний сертифікат суб'єкта оціночної діяльності за спеціалізаціями 1.1., 1.2., 1.3., 1.4., 1.5., 1.7., 2.1., 2.2., і те, що кваліфікація оцінювачів Душинського Євгена Івановича надавала можливість здійснювати роботи за спеціалізаціями 1.1., 1.2., 1.3., 2.1., а оцінювача Антонова Володимира Олександровича, відповідно - за спеціалізаціями 1.2., 1.3., 1.4., 1.5., 2.1, 2.2. , згідно з вимогами статті 8 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), вказаний вище суб'єкт оціночної діяльності мав право здійснювати оцінку майна ТОВ «Полірем», і така оцінка станом на дату оцінки є дійсною.
Що додатково підтверджується листом Фонду державного майна України від 07.06.2017 №10-59-11113.
Водночас, долучений позивачем до відповіді на відзив висновок №1/04-17 експертів ПП «Бюро Маркуса» за результатами проведення комплексного експертного дослідження, щодо майнового комплексу ТзОВ «Полірем», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, станом на 31.10.2015 складеного 25.04.2017 на замовлення представника позивача не спростовує ані дійсність оцінки виконаної ТзОВ «Українська експертна група» від 31.10.2015, ані заниженості оцінки спірного майна.
Оскільки, висновок №1/04-17 експертів ПП «Бюро Маркуса» складено 25.04.2017 (через півтора року після оцінки виконаної ТОВ «Українська експертна група»), таке експертне дослідження, носить ретроспективний характер.
Складність проведення ретроспективних оцінок (експертних досліджень) полягає в тому, що після спливу тривалого проміжку часу з моменту оцінки до проведення оцінки іншою особою, дослідження ринку обмежується наявною інформацією, не завжди повно розкритою у лістингах пропозицій. А зробити повний моніторинг ринку на минулу дату, тобто зателефонувати для отримання більш повної інформації та застосувати пошук по Інтернет-сайтах, практично вже неможливо та безрезультатно.
Характерною особливістю даного виду досліджень для визначення остаточного висновку на поставлені перед дослідженням питання є те, що вказані вище фактори роблять істотний вплив на категоричність загального висновку, тобто відповісти на питання можливо лише із ступенем ймовірності, отже остаточні висновки будуть носити вірогідний характер.
Згідно висновку №1/04-17 експертів ПП «Бюро Маркуса», представником позивача на вирішення експертам, серед іншого, поставлено питання:
- яка ймовірна ринкова та початкова вартість для продажу на аукціоні майнового комплексу ТОВ «Полірем», до складу якого входять активи у кількості 944 інвентарних позицій, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. №1, що належить ТОВ «Полірем», станом на 31.10.2015?
Відповідно, за результатом проведеного дослідження, експертами ПП «Бюро Маркуса» визначено, не дійсну, а ймовірну ринкову та початкову вартість майна для продажу на аукціоні.
Водночас, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а судове рішення прийматись на основі цих припущень (постанова Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 910/3140/19).
Також суд звертає увагу й на те, що правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами визначаються Законом України «Про оцінку майна, майнових права та професійну оціночну діяльність в Україні», норми якого визначають, що спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.
Ліквідатор у справі про банкрутство не може нести відповідальність за достовірність оцінки майна, виконаної оцінювачем.
У разі незгоди з вартістю майна, визначеною оцінювачем, позивач не позбавлений права оскаржити дії оцінювача у встановленому законодавством порядку.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22.02.2018 у справі № 5023/5782/11, від 06.06.2018 у справі № Б-50/274-10.
Таким чином, судом відхиляються доводи позивача щодо недійсності проведеної оцінки та заниженої вартості майна банкрута, реалізованого на спірному аукціоні, та, відповідно, що це є підставою для визнання недійсним результатів спірного аукціону.
Щодо визначення початкової вартості майна банкрута.
Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю (ч. 2 ст. 43 Закону про банкрутство).
Згідно ст. 57 Закону про банкрутство початкова вартість майна визначається арбітражним керуючим.
Початкова вартість підлягає зазначенню у договорі на проведення аукціону.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2015 між ліквідатором Беніцькою В.І., як замовником та Першою українською міжрегіональною товарною біржею, як організатором аукціону укладено договір про проведення аукціону. Відповідно до п.1.1. цього договору організатор аукціону взяв на себе зобов'язання за свій рахунок провести аукціон з продажу майна, що належить ТОВ «Полірем» відповідно до умов, які визначені у цьому договорі. Перелік майна, його характеристика, форма проведення аукціону та інша необхідна інформація визначена законодавством вказується у додатках до цього договору, які є його невід'ємними частинами.
Згідно додатку № 1 до договору про проведення аукціону, визначено початкову вартість продажу цілісного майнового комплексу ТОВ «Полірем».
Згідно додатку № 2 до договору про проведення аукціону, визначено початкову вартість продажу майна ТОВ «Полірем» частинами, а саме:
лот №1: 1 675 469,00 грн. без ПДВ без можливості зниження початкової вартості на тому ж аукціоні
лот №2: 2 642,00 грн. без ПДВ без можливості зниження початкової вартості на тому ж аукціоні.
Даними доказами, які містяться в матеріалах справи спростовуються доводи позивача, про те що договір на проведення аукціону укладений ліквідатором з порушенням приписів ст. 57 Закону про банкрутство без визначення початкової вартості майна банкрута.
Щодо публікації оголошення про продаж майна.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/18250/16 дослідження обставин стосовно порядку повідомлення про проведення торгів, на відповідність вимогам статей 58, 59 Закону про банкрутство є одним з елементів доказування під час розгляду справ про визнання недійсними результатів аукціону.
У даній справі судом встановлено, що оголошення про проведення аукціону з продажу майна банкрута, що опубліковано на веб-сайті Міністерства юстиції України від 28.03.2016 о 13:33, номер публікації 29625 та на веб-сайті Вищого господарського суду України 25.03.2016 о 14:45, номер публікації 29625, містить всі відомості, передбачені частиною 1 статті 59 Закону про банкрутство, у тому числі і характеристики майна, що виставляється на продаж. В оголошенні наведено текст договору, що укладається на аукціоні, крім умови про ціну та зазначення особи покупця, а також вміщено фотографічні зображення речей, які продаються, що відповідає вимогам частини 2 та частини 9 статті 59 Закону про банкрутство.
Щодо вміщення в оголошення про проведення аукціону фотографічних зображень речей, що продаються.
В оголошенні вміщуються фотографічні зображення речей, що продаються (ч.9 ст. 59 Закону про банкрутство).
Стверджуючи про порушення законодавства при проведенні спірного аукціону у даній справі, який відбувся 25.04.2016, позивач вказував, зокрема, про те, що в порушення вимог статті 59 Закону про банкрутство в оголошенні про майно, опублікованому на веб-сайті Міністерства юстиції України та Вищого господарського суду України, не відображено повної інформації про майно виставлене на аукціон, зокрема, відсутні знімки основних фондів ТОВ «Полірем» (в тому числі ліній з виробництва, силосів) та товарно-матеріальних цінностей.
Разом з тим, за змістом оголошень розміщених 28.03.2016 на веб сайті Міністерства юстиції України та 25.03.2016 на сайті Вищого господарського суду України до продажу на аукціоні, що відбувся 25.04.2016 пропонувалось майно ТОВ «Полірем» такими лотами:
Лот №1 - «Комплекс будівель та споруд з обладнанням, інвентарем та транспортні засоби за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 (обтяжене заставою)».
Лот №2 - «автонавантажувач G20SC-2, за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1».
Всі лінії з виробництва, силоси, які належали ТОВ «Полірем» увійшли до групи майна - обладнання та інвентар вказаному у лоті №1, який має детальний перелік всіх складових кожної позиції обладнання і інвентарю з визначенням його характеристик та вміщення їх фотографічних зображень.
Аналогічно й лот №2, який пропонувався до продажу на аукціоні в оголошенні містить його технічні характеристики та фотографічне зображення.
Судом також встановлено, що зазначені оголошення містять фотографії об'єктів, що пропонувались до продажу на спірному аукціоні.
При цьому, суд зазначає, що Законом про банкрутство не встановлено мінімальної кількості фотографій речей, виставлених на продаж, як і не встановлений обов'язок створення окремого фотографічного зображення щодо кожної речі що продається (постанова Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №6/36-Б-09).
Окрім того, як зазначено вище з матеріалів справи встановлено що оголошення про продаж майна розміщені на визначених Законом про банкрутство офіційних сайтах, відповідають вимогам статті 59 Закону, а тому особи, яких зацікавило оголошення про продаж (потенційні покупці) безумовно мали змогу отримати більш детальну інформацію з цих загальнодоступних джерел, враховуючи також й те, що в оголошенні, зазначалися контактні телефонні дані для отримання додаткової інформації.
Враховуючи зазначене суд відхиляє доводи позивача, щодо не відображення повної інформації про майно виставлене на аукціон.
Щодо інформації про місцезнаходження майна ТОВ «Полірем», наведеної в оголошенні про проведення аукціону.
Відповідно до частини 4 статті 58 Закону про банкрутство організатор аукціону забезпечує доступ до інформації про майно, що підлягає продажу, а також можливість ознайомитися з майном за його місцезнаходженням.
Оголошення про проведення аукціону на веб-сайті повинно містити відомості про: майно, що продається, його характеристику та місцезнаходження (ч. 1 ст. 59 Закону про банкрутство).
В оголошенні про проведення аукціону 25.04.2016 місцезнаходження майна ТОВ «Полірем», виставленого на продаж визначено за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1.
Вказуючи про порушення ч.1 ст. 59 Закону про банкрутство позивач посилається на те, що основні засоби (виробничі лінії, силоси), що були виставлені на продаж в дійсності знаходяться за іншими адресами: м. Київ, вул. Віскозна, 3 та м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 8.
Як на докази, недостовірності інформації, щодо місцезнаходження наведеного вище обладнання виставленого на продаж на спірному аукціоні, позивач посилається на інформацію зазначену в оголошенні від 17.12.2015, та в оголошенні від 21.03.2016, на не задоволені судами у даній справі клопотання представника позивача про огляд доказів за їх місцезнаходженням та витребування доказів, на договір застави основних засобів №12/14/1126 від 28.12.2010, на протокол огляду місця події від 06.11.2017, за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, буд. 8.
Проаналізувавши наведені докази, суд зазначає, у відповідності до ст. 74 ГПК України, позивач посилаючись на недостовірність інформації про фактичне місцезнаходження майна ТОВ «Полірем» наведене в оголошенні від 25.03.2016 про проведення аукціону, повинен довести, що саме в період з 25.03.2016 (дата публікації оголошення) по 25.04.2016 (дата спірного аукціону), обладнання, яке було виставлено на продаж, та з яким мали змогу ознайомитися потенційні покупці перебувало за іншою адресою (адресами), а також довести й ту обставину, що внаслідок того, що в дійсності частина майна ТОВ «Полірем» знаходилась за іншою адресою (адресами) зазначене завадило конкретному потенційному покупцю придбати спірне майно за вищою ціною.
Отже, в контексті наведеного не має значення де основні засоби (виробничі лінії, силоси) ТОВ «Полірем» перебувають наразі чи перебували у 2010 році, оскільки в межах спору про визнання недійсним результатів аукціону, який відбувся 25.04.2016, такі обставини не стосуються предмету доказування.
Натомість жодного доказу, на підтвердження позиції що фактично в період з 25.03.2016 по 25.04.2016 майно ТОВ «Полірем» було відсутнє за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1 позивачем не надано.
Також, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що будь-хто з потенційних заявників для участі в оскаржуваному аукціоні намагався ознайомитись або ознайомлювався з документами, що стосуються включеного до лоту № 1 обладнання.
З огляду на викладене, порушень приписів ч.1 ст. 59 Закону про банкрутство, щодо надання недостовірної інформації в оголошенні про майно, яке виставлене на продаж судом не встановлено.
Щодо заінтересованості учасників до спірного аукціону.
Правове значення заінтересованості, що підлягає застосуванню у процедурах банкрутства, визначено нормами статті 1 Закону про банкрутство, згідно з якою заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
Згідно частини 2 статті 60 Закону про банкрутство заява на участь в аукціоні повинна містити також відомості про наявність або відсутність заінтересованості заявника стосовно боржника, кредиторів, замовника, організатора аукціону та про характер цієї заінтересованості у разі її наявності.
Позивач, посилаючись на приписи частини 2 статті 60 Закону про банкрутство, зазначає про неправомірність участі в аукціоні та придбання майна ОСОБА_1 - заінтересованою особою стосовно кредитора боржника - ТОВ «Полірем Київ», внаслідок того, що ОСОБА_1 прямо володіє часткою у статутному капіталі зазначеного товариства у розмірі 70 відсотків, є основним кінцевим бенефіціарним власником (контролером) кредитора боржника.
Аналогічно в порушення наведених вище норм, позивач зазначає, про неправомірність допуску іншого заінтересованого учасника до спірного аукціону - ТОВ «Трефік Лайт», в силу того, що дружина ОСОБА_1 , є власником частки у розмірі 80% відсотків статутного капіталу зазначеного товариства.
За наведених обставин, на думку позивача, аукціон з продажу майна ТОВ «Полірем» підлягав визнанню організатором аукціону таким, що не відбувся, оскільки між фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ «Трефік Лайт» була відсутня конкуренція.
Оцінюючи наведені позивачем доводи, суд наголошує, що ГПК України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов?язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов?язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб?єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з?ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому, відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
На підтвердження позиції, стосовно заінтересованості учасників аукціону до кредиторів боржника, позивачем до позову долучено: заяву на участь в аукціоні вих. №57 від 08.04.2016, заяву на участь в аукціоні (без дати та номеру) фізичної особи ОСОБА_1 , протокол про визначення учасників аукціону Першої української міжрегіональної біржі, відомості щодо юридичних осіб ТОВ «Полірем Київ» та ТОВ «Трефік Лайт» у формі таблиці. Додатково під час нового розгляду справи в суді першої інстанції позивачем до заяви вих.№01-018/04/23 від 18.04.2023, сформованої в системі «Електронний суд» 19.04.2023 долучено роздруківку декларації кандидата на посаду ОСОБА_1 за 2018 з веб-сайту Bihus.info.
Поряд з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ТОВ «Трефік Лайт» в заявах про участь в аукціоні, підтверджено відсутність заінтересованості, що не можна визнати недостовірною інформацією, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Із наданих позивачем до позовної заяви відомостей щодо ТОВ «Полірем Київ» та ТОВ «Трефік Лайт» неможливо встановити їх актуальність станом на дату подання учасниками спірного аукціону заяви на участь в аукціоні.
Разом з тим, достовірних доказів на підтвердження заінтересованості ОСОБА_1 та ТОВ «Трефік Лайт» стосовно кредиторів боржника в розумінні приписів статті 1 Закону про банкрутство матеріали справи не містять.
Таким чином, доводи позивача щодо неправомірності допуску до участі в аукціоні заінтересованих відносно кредиторів боржника осіб не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Щодо доступу ТОВ «Трефік Лайт» до аукціону.
В оголошеннях Першої української міжрегіональної товарної біржі, розміщених 28.03.2016 на веб сайті Міністерства юстиції України та 25.03.2016 на сайті Вищого господарського суду України до продажу на аукціоні, що відбувся 25.04.2016 встановлено порядок оформлення участі в торгах, перелік документів і вимоги, що пред'являються учасникам, до їх оформлення.
У позовній заяві позивач стверджує, що наведений порядок учасником аукціону - ТОВ «Трефік Лайт» порушено, оскільки останнім не надано організатору аукціону довіреність уповноваженої особи заявника з повноваженнями на подання заяви, участь в аукціоні та підписання протоколу аукціону, а також довідку органу державної статистики про включення до ЄДРПОУ.
Наведені доводи позивача суд відхиляє з огляду на таке.
Юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.
Із заяви на участь в аукціоні вих. № 57 від 08.04.2016 ТОВ «Трефік Лайт» вбачається, що остання підписана та подана його керівником, повноваження котрого встановлено долученими до заяви: статутом, протоколом №1 загальних зборів засновників, наказом №27/02/2015 від 27.02.2015, відомостями з ЄДРПОУ, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначеного товариства.
Наведене відповідно виключає необхідність подачі керівником ТОВ «Трефік Лайт» разом з цією заявою додатково довіреності.
Щодо довідки органу державної статистики про включення до ЄДРПОУ, суд зауважує постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 842 із функцій Держстату виключено зобов'язання розробляти, затверджувати та видавати довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Зазначена постанова набрала чинності 30.11.2013.
Також, визнано такою, що втратила чинність, постанова Кабінету Міністрів України від 29.06.2011 № 749 «Про надання органами державної статистики платної адміністративної послуги з видачі довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України».
Відповідні зміни внесено у Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118. Зокрема, у пункт 16 зазначеної постанови в абзаці першому слова «Довідка з Реєстру видається» замінено словами «Відомості з Реєстру надаються»
Натомість, як вище вказано, до заяви на участь в аукціоні вих. №57 від 08.04.2016 ТОВ «Трефік Лайт» серед іншого долучено відомості з ЄДРПОУ.
З огляду на встановлене, організатор аукціону правомірно допустив ТОВ «Трефік Лайт» до участі в спірному аукціоні.
Щодо правил, порядку проведення та оформлення результату спірного аукціону.
У відповідності до ст. 64 Закону про банкрутство аукціон проводиться безпосередньо ведучим (ліцитатором). Ліцитатором може бути організатор аукціону.
Перед початком аукціону ліцитатор інформує про: умови договору, що укладається на аукціоні; суму, якій повинне бути кратне перевищення наступної пропозиції над попередньою (крок аукціону), що не може перевищувати 10 відсотків початкової вартості; спосіб повідомлення про готовність укласти договір; початкову вартість.
Якщо перед початком аукціону не було оголошено про інший спосіб повідомлення про готовність укласти договір (за допомогою електронних засобів, шляхом подання пропозицій виключно з голосу тощо), під час аукціону учасники повідомляють про готовність укласти договір на умовах оголошеної ліцитатором ціни, піднімаючи аукціонну картку з номером, повернутим до ліцитатора, або одночасно піднімають картку учасника аукціону і пропонують свою ціну.
Якщо запропонована учасником аукціону ціна є більшою за ціну, запропоновану ліцитатором, то останній називає номер учасника і запропоновану ним ціну. Після кожного оголошення ціни слідує удар молотка ліцитатора.
Якщо протягом триразового оголошення останньої ціни не буде запропоновано вищої ціни, ліцитатор одночасно з третім ударом молотка оголошує переможцем учасника, який запропонував найвищу ціну, та пропонує йому негайно сплатити ціну або частину ціни у випадках, установлених цим Законом. Ліцитатор оголошує переможцю та іншим учасникам аукціону наслідки відмови від негайної сплати ціни.
В позовній заяві позивач додатково посилався на порушення Правил (Положення) про порядок організації та проведення аукціонів (публічних торгів) з продажу майна підприємств банкрутів, затвердженими загальними зборами членів Першої української міжрегіональної товарної біржі, розміщені на офіційному веб-сайті організатора аукціону за посиланням: www.pumtb.com.ua.
Разом з тим, копію зазначеного електронного доказу позивач до позову не долучив, водночас посилання: www.pumtb.com.ua неактивне. За наведеного при оцінці доводів, щодо порушення правил, порядку проведення спірного аукціону суд не керується зазначеними Правилами відповідача 1.
Посилався позивач у позовній заяві й на порушення відповідачем 1 процедур, визначених Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Однак, як вбачається із статті 2 зазначеного Закону, об'єктами малої приватизації є:
- єдині майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, які можуть бути виділені в самостійні суб'єкти господарювання - юридичні особи (у тому числі ті, що передані в оренду, перебувають у процесі реструктуризації), на яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 100 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за такий період не перевищує 70 мільйонів гривень та/або вартості майна яких недостатньо для формування статутного капіталу акціонерного товариства, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані (група А);
- окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А);
- об'єкти незавершеного будівництва, законсервовані об'єкти, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані (група Д);
- об'єкти соціально-культурного призначення, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації (група Ж).
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під жодну із наведених вище ознак, юридична особа, ТОВ «Полірем» не підпадає, сфера дії Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» на правовідносини, що склалися з приводу продажу майна відповідача 2 на спірному аукціоні не поширюється.
Відтак, при перевірці доводів позивача, щодо порушення відповідачем 1 правил, порядку проведення та оформлення результату спірного аукціону суд керується виключно нормами Закону про банкрутство.
Із стенограми запису спірного аукціону, що міститься в позовній заяві, вбачається що відеозапис проводився безпосередньо процедури торгів, та така процедура відбулась відповідно до приписів ч. 4-6 ст. 64 Закону про банкрутство.
Що стосується обов'язку організатора аукціону проінформувати учасників аукціону: про умови договору, що укладається на аукціоні; суму, якій повинне бути кратне перевищення наступної пропозиції над попередньою (крок аукціону); спосіб повідомлення про готовність укласти договір; початкову вартість тощо, суд бере до уваги відсутність будь яких претензій зі сторони учасників аукціону до відповідача 1, щодо невиконання зазначеного обов'язку.
Крім того, необхідність фіксації на відео наведеного вище обов'язку з інформування є припущенням позивача, що не ґрунтується на нормах, які регулюють спірні правовідносини.
Також, позивач в позовній заяві посилається на порушенням ч.5 ст. 64 Закону про банкрутство та, те, що до протоколу спірного аукціону не додано засвідчені організатором тексти договорів, вказані в оголошенні про проведення аукціону, котрі як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить визнати недійсними. До вказаного висновку позивач прийшов з огляду на те що у протоколі про проведення аукціону здійснено помітку, що сумарний обсяг прошитих та пронумерованих сторінок становить 10, без будь яких додатків, та засвідчених печаток.
Наведені доводи суд вважає припущенням позивача, що не підтверджено належними та допустимими доказами.
Однак, суд зауважує, згідно з частинами 2, 4 статті 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
За змістом статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 зазначеного Кодексу).
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У розумінні наведених положень процесуального законодавства рішення господарського спору може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
Зазначаючи про відсутність у позивача договорів купівлі-продажу майна ТОВ «Полірем», останній не заявив клопотання про витребування цих доказів у належних розпорядників, зокрема у відповідача 3 та ліквідатора банкрута, як одночасно з поданням позову, так і в подальшому під час нового розгляду даної справи в суді першої інстанції.
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою встановлено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Щодо розміщення оголошення про продаж майна банкрута на нерухомому майні.
Відповідно до положень частин першої, третьої, четвертої статті 58 Закону про банкрутство під час продажу на аукціоні нерухомого майна оголошення повинно бути також розміщено на нерухомому майні. Організатор аукціону забезпечує доступ до інформації про майно, що підлягає продажу, а також можливість ознайомитися з майном за його місцезнаходженням.
Щодо наявності оголошень на об'єктах продажу, позивач зазначав, що слідчим СВ Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві лейтенантом поліції Ревера М.С. у протоколі огляду місця події від 15.03.2016 встановлено відсутність на майні ТОВ «Полірем» оголошення про продаж, що підтверджено фотографічним зображенням.
Із змісту наведеного протоколу суд встановив, що об'єктом огляду являлась ділянка території по вул. Магнітогорська, 1а. На момент огляду вказана територія знаходилась під охороною невстановлених осіб, у зв'язку з чим слідчий зафіксував відсутність фактичної можливості проведення огляду на території ТОВ «Полірем».
Поряд з тим, обґрунтовуючи позицію стосовно відсутності оголошення про продаж майна банкрута на нерухомому майні, протоколом огляду місця події від 15.03.2016, а також в розрізі доводів позивача про те що в матеріалах справи відсутні докази розміщення на нерухомому майні ТОВ «Полірем» оголошення з грудня 2015 року, суд зазначає, що у частині першій ст. 58 Закону про банкрутство закріплена вимога щодо строку оприлюднення оголошення про проведення аукціону, який становить не пізніше як за 15 робочих днів до дня початку аукціону.
Отже, оголошення про продаж майна на спірному аукціоні підлягало розміщенню на нерухомому майні в період з 05.04.2016 по 25.04.2016.
Таким чином, 15.03.2016, коли слідчим СВ Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві лейтенантом поліції Реверою М.С. за участі позивача та його представників проводився огляд місця події, на нерухомому майні ТОВ «Полірем» і не мало розміщуватися оголошення.
Разом з цим, позивачем не підтверджено свою присутність за адресою нерухомого майна, виставленого на продаж, та фіксацію відсутності розміщення оголошення про продаж на такому нерухомому майна саме в період з 05.04.2016 - 25.04.2016
Відтак, суд відхиляє доводи позивача про порушення частин першої, третьої, четвертої статті 58 Закону про банкрутство, щодо нерозміщення оголошення про продаж майна банкрута на нерухомому майні.
Щодо власника виставленого на продаж майна ТОВ «Полірем».
Частиною першою статті 58 Закону про банкрутство унормовано, що організатор аукціону не пізніше як за 15 робочих днів до дня початку аукціону оприлюднює на веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України (при проведенні електронних торгів - також на своєму веб-сайті) оголошення про проведення аукціону, а також письмово повідомляє про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником.
Як вбачається із матеріалів справи, та встановлено судом власником виставленого на аукціон нерухомого та рухомого майна є ТОВ «Полірем», як юридична особа, суб'єкт господарювання.
Доказів, що право власності на виставлене на аукціон майно належить саме позивачу та/або іншим учасникам (засновникам) ТОВ «Полірем», як фізичним особам, позивач не надав.
Постановою Господарського суд міста Києва від 25.05.2015 ТОВ «Полірем» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, Беніцьку В.І. призначено ліквідатором ТОВ «Полірем», припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 25.05.2015.
Згідно ч.3 ст. 41 Закону про банкрутство з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.
Отже, на час здійснення організатором аукціону дій з підготовки до проведення аукціону, в тому числі щодо оприлюднення оголошень та повідомлення власника майна, Беніцька Б.І. виконувала функції одночасно керівника та ліквідатора ТОВ «Полірем», та відповідно була повідомлена про проведення спірного аукціону.
За наведеного, судом не встановлено, обставин порушення відповідачами приписів ч.1 ст. 58 Закону про банкрутство, в частині не забезпечення повідомлення власника майна про проведення аукціону.
Щодо місця проведення аукціону.
Згідно ч.1 ст. 59 Закону про банкрутство, серед іншого, оголошення про проведення аукціону на веб-сайті повинно містити час та місце проведення аукціону (для електронних торгів - веб-сайт, на якому проводяться електронні торги, та період часу, протягом якого проводяться торги).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в оголошенні, щодо продажу майна ТОВ «Полірем», час та місце проведення оспорюваного аукціону визначено: 25.04.2016 о 14:00, за адресою м. Київ, вул. Ярославів Вал, будинок 33 А, офіс 1. В подальшому, саме за цією адресою був проведений спірний аукціон з продажу майна ТОВ «Полірем» зі здійсненням фіксації даного факту відповідними технічними засобами, що також підтверджується відповідачем 3, як безпосереднім учасником аукціону.
Водночас, спростовуючи наведені обставини до відповіді на відзив позивачем долучено засвідчену представником позивача копію листа - відповіді фізичної особи-підприємця Потульницького Георгія Володимировича від 13.07.2017 на запит №02-015/05/17 від 15.05.2017. Із змісту наведеного листа фізична особа-підприємець Потульницький Георгій Володимирович повідомляє, що він не має можливості надати копію договору оренди (суборенди) приміщення на 25.04.2016 або інший документ, так як Першою українською міжрегіональною біржею аукціон в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33 А, оф.1 не проводився.
Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Судом не взято до уваги копію листа від 13.07.2017 на запит №02-015/05/17 від 15.05.2017, з огляду на те що даний лист не підписаний фізичною особою-підприємцем Потульницьким Георгієм Володимировичем та в ньому не наведено правового зв'язку фізичної особи-підприємця із нерухомими майном, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33 А, оф.1.
Крім того, суд критично оцінює наведені в зазначеному доказі відомості, в силу того, що за відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізична особа-підприємець Потульницький Георгій Володимирович зареєстрований вперше суб'єктом господарювання тільки з 23.05.2016 (тобто, зі спливом одного місяця після того, як відбувся оспорюваний аукціон), та за адресою здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2 , що є відповідно відмінною від адреси зазначеної в оголошенні, щодо продажу майна ТОВ «Полірем».
З огляду на викладене вище суд приходить до висновку, що під час проведення аукціону з продажу майна ТОВ «Полірем», який відбувся 25.04.2016, організатором аукціону та ліквідатором банкрута не було допущено фундаментальних порушень вимог Закону про банкрутство, натомість доводи позивача зводяться до незгоди з його результатом.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні заяви уповноваженої особи від учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галагана Ю.О. про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем", що відбувся 25.04.2016 в межах справи № 910/24368/14 відмовити.
2. Копію рішення направити учасникам провадження у справі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22.01.2024.
Суддя П.П. Чеберяк