"25" червня 2009 р. справа № 4/379/08-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевська Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Коршуна А.О.
при секретарі судового засідання: Гулій О.Г.
за участю представників сторін:
позивача : - не з'явився;
відповідача: - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
на постанову господарського суду Запорізької області від 24.09.2008 року
у справі №4/379/08-АП
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
до відкритого акціонерного товариства «Запоріжелектромонтаж», м. Запоріжжя
про стягнення 33 685,65 грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах, -
Постановою господарського суду Запорізької області від 24.09.2008 року у справі №4/379/08-АП (суддя -Зінченко Н.Г.) в задоволенні адміністративного позову Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до відкритого акціонерного товариства «Запоріжелектромонтаж», м. Запоріжжя про стягнення 33 685,65 грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах - відмовлено.
Постанова суду з посиланням на Закон України «Про пенсійне забезпечення»та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мотивована тим, що фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з»ст.13 закону України «Про пенсійне забезпечення»до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого ст.12 цього Закону є об'єктом оподаткування збором на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не відносить зазначені витрати до кола загальнообов'язкових платежів.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 24.09.2008 року у справі №4/379/08-АП як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не прийняв до уваги факту наявності у відповідача обов'язку по відшкодування пільгової пенсії, зокрема за списком №2 як законодавством, що діяло до 01.01.2004р. так і законодавством, що діє сьогодні. Обов'язку доводити відповідність професії ОСОБА_2 списку №1 у управління не виникло, оскільки пенсіонер працював на посаді, передбаченій списком №2, вказаний факт не оспорено відповідачем, 1, у позовній заяві зазначено саме норми законодавства, якими передбачено відшкодування пільгових пенсій за списком №2.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання не з'явились представники сторін. Від позивача по справі надійшла заява про розгляд справи без участі представника. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду представника відповідача не надходило, підстави відсутності представників відповідача суду не повідомлені.
З урахуванням наданої заяви та доказів отримання відповідачем ухвали суду, нез'явлення в судове засідання представників сторін не заважає розгляду скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство "Запоріжелектромонтаж - є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", а також платником страхових внесків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі Запорізької області.
Громадянину ОСОБА_2 на підставі протоколу від 19.10.2004 р. № 700332 з 19.09.2004 р. призначена і виплачується відповідно до останніх розпоряджень про перерахунок, пенсія на пільгових умовах відповідно до п., п. "б", "з" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за Списком № 2. При цьому ОСОБА_2 працював у ВАТ "Запоріжелектромонтаж" електромонтажником по кабельним мережам 13 років 01 місяців та 09 днів, що підтверджується довідкою № 815 від 18.10.2004 р., уточнюючою особливий характер роботи або умов праці, необхідний для призначення пільгової пенсії.
З урахуванням вищезазначених обставин, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по фактичним витратам на виплату та доставку пенсій за період з січня 2006 року по червень 2008 року
Як зазначено судом першої інстанції, господарський суд Запорізької області відмовив в задоволенні позову оскільки з аналізу чинного законодавства про пенсійне забезпечення випливає, що та обставина, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону є об'єктом оподаткування збором на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (поряд із іншими виплатами на користь найманих працівників) не відносить зазначені витрати до кола загальнообов'язкових платежів. Такий висновок ґрунтується на наступному.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у відповідних випадках зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим законом.
Виходячи з приписів пункту 15 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовується в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
При цьому, частину другу ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка передбачала, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрата на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів "б" - "з" цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого ст.12 цього ж Закону, у відповідному розмірі, було виключено відповідно до Закону України від 17.02.2000 р. № 1461-14 "Про внесення змін до деяких законів України".
Таким чином, на момент прийняття Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Закон України "Про пенсійне забезпечення" не передбачав обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідних пільгових пенсій на підставі ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообов'язкового платежу.
Разом з тим, у відповідності до абзацу четвертого пп.1 п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особливий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затверджених Кабінетом міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 % з наступним збільшенням розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком у відповідності до даного Закону.
Таким чином, абз. 4 пп.1 п.2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" прямо визначений обов'язок лише щодо відшкодування витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом міністрів України.
Як зазначено судом, в ході судового розгляду справи, позивач не довів відповідність професії пенсіонера ОСОБА_2 вищевказаному списку виробництв, робіт, професій, посад і показників.
Отже, виходячи з вищезазначеного та враховуючи норми чинного законодавства, суд першої інстанції здійснив висновок, що у ВАТ "Запоріжелектромонтаж" не виникло обов'язку відшкодовувати Управлінню Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя фактичні витрати на виплату та доставку пільгової пенсії за спірний період гр. ОСОБА_2
Судом першої інстанції зазначено, що в судовому засіданні встановлено, що позивачем дійсно пропущений встановлений п. 2 ст. 99 КАС України річний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, оскільки Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя заявлені вимоги про стягнення заборгованості за період з січня 2006 року по червень 2008 року, а адміністративний позов № 7251/12 подано 30.07.2008 р. Разом із тим, клопотання ВАТ "Запоріжелектромонтаж" про застосування ст., ст. 99, 100 КАС України судом відхиляється, так як суд дійшов висновку що заявлені Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя позовні вимоги не підлягають задоволенню по суті.
Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги про стягнення з ВАТ "Запоріжелектромонтаж" заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_2 в сумі 33 685,65 грн. є нормативно необґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що задоволенню не підлягають.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду не може погодитись з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.
Відповідно до абз.1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом_Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Як свідчать матеріали справи, Громадянину ОСОБА_2 у 2004 році була призначена та виплачується пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" після досягнення пенсійного віку та при наявності трудового стажу, передбаченого п. "б" ст. 13 Закону "Про пенсійне забезпечення".
П. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 регулює порядок призначення пільгових пенсій. Вказана норма делегує Пенсійному фонду повноваження з виплати пільгових пенсій до створення професійних та корпоративних фондів, а також у частині відшкодування пенсій, зокрема призначених відповідно до п. "б" ст. 13 Закону "Про пенсійне забезпечення", відсилає до раніше чинного законодавства.
До вступу в дію Закону № 1058 Пенсійний фонд України у своїй діяльності керувався, зокрема, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1992 № 1788-ХІІ (далі -Закон № 1788) та Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 27.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400).
Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі - Закон № 1251) до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі): збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону № 1251 платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Тобто до набрання чинності Законом № 1058 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за всіма його ставками було віднесено до системи загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) і встановлено обов'язок його сплати.
Відповідно до абзацу 4 п. 1 ст. 2 Закону № 400 для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Вказана норма внесена до Закону № 400 згідно з п. 1 Закону "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000 № 1461-ІП (далі - Закон № 1461).
Окрім того п. 1 ст. 2 розділу І Закону № 1461 встановлює ставку збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами третім і четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону № 400.
На підставі розділу II Закону № 1461 частину другу статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 3, ст.10, N 32, ст.459; 1996 р., N 31, ст.146) виключено. Вказаною нормою передбачено обов'язок відшкодування пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону № 1788.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що після виключення ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у 2000 році і до вступу в дію з 01.01.2004 року Закону № 1058 діюче на той час законодавство не передбачало обов'язку підприємств, установ та організацій відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.
Навпаки, норма щодо покриття витрат по пільговим пенсіям не була виключена із законодавства остаточно, її законодавець лише перемістив із Закону "Про пенсійне забезпечення" у Закон "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" і почав розглядати як одну із ставок названого збору.
Оскільки збір на обов'язкове державне пенсійне страхування належить до обов'язкових платежів і законодавчо встановлено обов'язок його сплати, то, відповідно, до набрання чинності Законом № 1058 було передбачено і обов'язок відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону № 1788, як однієї з його ставок.
Окрім того до вступу в законну силу Закону № 1058 порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування регулювався Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 4-6 від 3 червня 1999 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України № 436/3729 від 5 липня 1999 року, та Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 16-6 від 19.10.2001 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України № 998/6189 від 29.11.2001, які втратили чинність.
На час звернення позивача до суду діє Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, зареєстрована у Міністерстві Юстиції України від 16.04.2004 № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1), у якій збережено порядок відшкодування пільгових пенсій, встановлений попередніми Інструкціями.
Відповідно до п. п. 6.1 п. 6 Інструкції № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для підприємств, установ й організації, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання - 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Тобто обов'язок відшкодування пільгової пенсії, зокрема, за списком № 2 передбачено як законодавством, що діяло до 01.01.2004р., так і законодавством, що діє на момент звернення позивача з позовом.
У зв'язку з тим, що ВАТ "Запоріжелектромонтаж" є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на підставі наведених вище норм у нього є обов'язок відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгової пенсії пенсіонерам, які отримали пільговий стаж за списком № 2, працюючи на вказаному підприємстві.
З довідки від 18.10.2004 № 814, виданої відповідачем ОСОБА_2, вбачається, що вказана особа з 01.04.1989 по 16.04.1992 року займала посаду майстра будівельних та монтажних робіт. Дана робота дає право на пільгове пенсійне забезпечення по списку № 2, розділ XXVII, підрозділ 27 6. З довідки від 18.10.2004 № 815 вбачається що з 15.07.1974 по 24.08.1987 ОСОБА_2 обіймав посаду електромонтажника по кабельним мережам 5 розряду. Ця робота дає право на пільгове пенсійне забезпечення по списку № 2, розділ XXXIII, підрозділ 33. Фактів, викладених у довідках, відповідач у судовому засіданні не оскаржив.
Таким чином, у зв'язку з досягненням 55-річного віку в вересні 2004 року ОСОБА_2 правомірно призначена пільгова пенсія по п. "б" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З даного моменту у відповідача виник обов'язок відшкодувати витрати на витрати на виплату та доставку пенсій вказаному пенсіонеру.
Більш того, судом не враховано посилання на норми п.2 Прикінцевих положень Закону №1058, на норми Закону №1788 та Закону №400, оскільки вони стосуються відшкодування пільгової пенсії за списком №2, а п.2 Прикінцевих положень Закону №1058 відсилає до названих Законів при призначенні пільгової пенсії.
Колегія суддів задовольняючи позов частково, виходить з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи та наданий суду розрахунок, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по фактичним витратам на виплату та доставку пенсії за період з січня 2006 року по червень 2008 року в сумі 33685,65 грн.
Однак, статтею 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом для захисту порушених прав, інтересів, свобод, а відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропуск вищезазначеного строку є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову, за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи викладене, позивачем частково пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заборгованості.
Враховуючи вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства, та приймаючи до уваги, що позивачем, який звернувся до суду першої інстанції з позовом про захист свого порушеного права 30.07.2008р., не було доведено наявність поважних причин пропуску ним строків позовної давності на звернення до суду за захистом свого порушеного права, таким чином, колегія суддів вважає, що позивачу слід відмовити у поновленні строку на звернення до суду з позовом про захист порушеного права за цей період.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що адміністративний позов підлягає задоволенню лише в частині щодо стягнення заборгованості за липень 2007 року -червень 2008 року в розмірі 18 965,91 грн.
Керуючись 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, 202, ч.2 ст.205, 207 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу постанову господарського суду Запорізької області від 24.09.2008 року у справі №4/379/08-АП -задовольнити частково.
Постанову господарського суду Запорізької області від 24.09.2008 року у справі №4/379/08-АП - скасувати.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запоріжелектромонтаж»суму в розмірі 18 965,91 грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах за липень-грудень 2007 року та 2008 рік.
В решті позовних вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Ухвалу в повному обсязі складено та підписано 22.07.2009 р.
Головуючий: Н.А Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: А.О. Коршун