ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
29 вересня 2010 року 11 год. 20 хв. № 2а-9754/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юком»
ДоДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва
ПроВизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
За участю представників сторін
від позивача: Князь С.С. за дов. від 26.04.2010 р.
від відповідача: Олійниченко І.В. за дов. № 84 від 27.07.2010 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юком»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання неправомірними дій по невизнанню поданої позивачем податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року; зобов'язання визнати податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити. Вважає дії податкового органу у невизнанні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року неправомірними, адже подана позивачем декларація містить усі обов'язкові реквізити, підписана керівником підприємства та скріплена печаткою підприємства, Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємств затверджений Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143, зареєстрований у Мін'юсті України 08.04.2003 р. за № 271/7592 та п. 4.5 Наказу ДПА України від 31.12.2008 р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України платником податків порушено не було. Стверджує, що податковою інспекцією не було вказано чіткі підстави невизнання поданої платником податків
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити. У наданих письмових запереченнях вказує, що надана позивачем податкова декларація з податку на прибуток підприємства цілком правомірно була не визнана податковим органом, так як позивачем були порушені вимоги оформлення податкової звітності, так, всупереч правил встановлених вимогами п. 1.6 Наказу № 143 та п. 4.3, п. 4.4, п. 4.5 Наказу від 31.12.2008 р. № 827.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.
Заявлено позовні вимоги про оскарження дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання останнього вчинити певні дії.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішення, дію чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Позивачем поштою була надіслана податкова декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року, але не була визнана як податкова звітність, оскільки при її оформленні було порушено вимоги оформлення податкової звітності, затверджені Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 «Про затвердження форми декларації податку на прибуток підприємства та порядок її складання»із змінами та доповненнями та п.4.5 Наказу ДПА України від 31.12.2008 р. № 827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», про що зазначено в листах ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 11.05.2010 р. № 16235/10/28-005 та від 28.05.2010 р. № 18527/10/28-005. В даних листах було акцентовано увагу на те, що достовірність даних у поданій позивачем декларації мала бути затверджена підписами керівника підприємства і головного бухгалтера та засвідчено печаткою.
Позивач не погодився з такою позицією податкового органу та звернувся до суду за захистом порушених прав, адже вважає, що подана ним декларація містить усі необхідні реквізити, оформлена у відповідності до Наказів ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 та від 31.12.2008 р. № 827.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що в задоволенні вимог позивача належить відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст.. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»п.п. 4.2.2. п. 4.2., а також пунктом 4.3. цієї статті.
Відповідно до абз. 5 п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Так, в установлений строк позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року. Але, податковою інспекцією дану податкову декларацію не було визнано, як таку, що не відповідала встановлених вимогами п. 1.6 Наказу № 143 та п. 4.3, п. 4.4, п. 4.5 Наказу від 31.12.2008 р. № 827.
Відповідно до абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Вимоги щодо оформлення, заповнення, подання податкової декларації з податку на прибуток визначені Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за № 271/7592 (далі -Наказ № 143).
Зокрема, п. 1.6 Наказу № 143 передбачено, що достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства; оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).
Декларація складається із заголовної та двох основних частин і десяти додатків, з яких сім (К1 - К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а три (Р1 - РЗ) подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин - К1/1 та К1/2. Частина К1/2 заповнюється платниками податку, які нараховують амортизаційні відрахування на суму витрат, пов'язаних із видобутком корисних копалин. У разі, якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність відповідних операцій, платники податку не подають податковому органу передбачені відповідним рядком декларації додатки (п.3.1 Наказу № 143).
Отже, відповідно до п.1.6 оригінал декларації з відповідними додатками, подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4.
Також, Наказом ДПА України від 31.12.2008 р., № 827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України»затверджено Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (далі -Методичні рекомендації), які охоплюють повний цикл ведення та захисту документів податкової звітності (далі -документи податкової звітності), які подаються до органів державної податкової служби підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та фізичними особами - підприємцями (далі -платники податків).
Розділом 4 Методичних рекомендацій, зокрема п. 4.2 визначено, що податкова звітність приймається підрозділом ведення та захисту податкової звітності (за необхідності, в останній день строку подання звітності із залученням працівників інших підрозділів) без попередньої перевірки зазначених показників від платника податків або іншої особи, на яку покладено обов'язки подання органам ДПС податкової звітності.
Відповідно до п. 4.3 податкова звітність має бути:
- надана адресату звітності за формами встановленого зразка, що діють на момент подання документа, з обов'язковими додатками;
- повністю заповненою, а саме: наявні обов'язкові реквізити та значення показників, що не заповнюються через відсутність інформації, мають бути прокреслені;
- документи податкової звітності, що подаються на паперових носіях, мають бути заповнені чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації або інших засобів, які забезпечують збереження записів протягом установленого терміну зберігання звітності;
- без підчисток, помарок, малопомітних виправлень;
- підписана відповідними посадовими особами, скріплена печаткою платника податків.
Згідно з п.4.4 Працівники ОДПС при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність:
- підписів посадових осіб;
- печатки платника податків;
- обов'язкових реквізитів;
- обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності, які є невід'ємною частиною податкової декларації або уточнюючої звітності та не можуть бути самостійним документом;
- прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.
У цьому контексті під обов'язковими реквізитами розуміються:
- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
- звітний (податковий) період;
- назва платника податків;
- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ;
- ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи;
- місцезнаходження платника податків;
- назва ОДПС, до якого подається звітність;
- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);
- підписи посадових осіб, засвідчені печаткою.
Пунктом 4.5 встановлено, що якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме:
1) у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;
2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);
3) не скріплено печаткою платника податків;
4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;
5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);
6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання;
7) подана ксерокопія звітних документів;
8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, поданий позивачем до податкового органу Додаток К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року не скріплено підписами керівника і головного бухгалтера та не засвідчено печаткою підприємства.
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про цілковиту правомірність в діях податкової інспекції щодо невизнання декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, так як Товариство з обмежено відповідальністю «Юком»до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва разом з податковою декларацією з податку на прибуток за І квартал 2010р. надало Додаток К1/1,який не відповідає вимогам встановленим п. 1.6 Наказу № 143 та п.4.3,п.4.4, п.4.5 наказу від 31.12.2008 р. № 827.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення позову, адже не вбачає в діях відповідача протиправності та невідповідності вимогам чинного законодавства.
Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПостановиВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання повного тексту постанови: 01.10.2010 р.