ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
28 вересня 2010 року 10 год. 23 хв. № 2а-12115/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовомВідкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»
ДоГорлівської об'єднаної державної податкової інспекції
Провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
За участю представників сторін
від позивача: Радченко А.М. за дов. № 598/11.5.2 від 09.08.2010 р.
від відповідача: не з'явився
Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2010 р. № 0005321540/0, № 0005331540/0, № 0005341540/0.
Представник позивача адміністративний позов підтримав, вимоги просив задовольнити, вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що винесені податковим органом з порушенням чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню у судовому порядку.
В наданих суду письмових запереченнях, відповідач просив у позові відмовити, при цьому здійснював посилання на правомірність донарахування платнику податкового зобов'язання по комунальному податку у зв'язку з порушенням останнім п. 4.1 Рішення Горлівської міськради № V/42-2 від 29.12.2008 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 20.03.2006 р. № V/32-5 «Про затвердження Положення про комунальний податок».
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до наступних висновків.
Заявлено вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішення, дію чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Податковою інспекцією було проведено камеральну перевірку податкових декларацій (розрахунків) щодо комунального податку за 3, 4 квартали 2009 року та 1 квартал 2010 року, за результатами якої складено акти від 20.07.2010 р. № 372/15-0 (за 4 квартал 2009 року), № 373/15-0 (за 3 квартал 2009 року), № 374/15-0 (за 1 квартал 2010 року).
Камеральною перевіркою встановлено, що розмір податкового зобов'язання з податку у податковій декларації (розрахунку), є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації (розрахунку) у рядку 4 невірно вказана ставка комунального податку, а у рядку 5 невірно нараховано суму податку за базовий податковий звітний період, що призвело до заниження податкового зобов'язання у 3 кварталі 2009 року на 3,40 грн., у 4 кварталі 2009 року на 25,5 грн. та у 1 кварталі 2010 року на 28,90 грн., чим було порушено вимоги п. 4.1 Рішення Горлівської міськради № V/42-2 від 29.12.2008 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 20.03.2006 р. № V/32-5 «Про затвердження Положення про комунальний податок»згідно п. 24 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
У зв'язку з виявленими порушеннями податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення:
- по акту № 372/15-0 повідомленням-рішенням № 0005321540/0 від 05.08.2010 р. визначено суму податкового зобов'язання по комунальному податку на загальну суму 42,50 грн., в т.ч. основний платіж 25,50 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 грн.;
- по акту № 373/15-0 повідомленням-рішенням № 0005331540/0 від 05.08.2010 р. визначено суму податкового зобов'язання по комунальному податку на загальну суму 20,40 грн., в т.ч. основний платіж 3,40 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 грн.;
- по акту № 374/15-0 повідомленням-рішенням № 0005341540/0 від 05.08.2010 р. визначено суму податкового зобов'язання по комунальному податку на загальну суму 45,90 грн., в т.ч. основний платіж 28,90 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 грн.
Позивач не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду задля відновлення прав та охоронюваних законом інтересів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Порядок розрахунку комунального податку визначений за формою, що затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2003 року № 625 та узгоджено Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності на виконання підпункту «ї»підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до встановленого порядку розрахунку комунальний податок за базовий податковий (звітний) період дорівнює сумі, що отримана в результаті множення річного фонду оплати праці на ставку комунального податку (%), яка визначена рішенням органу місцевого самоврядування в межах граничного розміру.
Відповідно до вимог ч. 3 ст.15 Закону України «Про систему оподаткування», місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.
Згідно ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Статтею 18 Декрету Кабінету міністрів України «Про місцеві податки і збори»визначено, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.
Так, Рішенням Горлівської міської ради № V/42 від 29.12.2008 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 20.03.2006 р. № V/32-5 «Про затвердження Положення про комунальний податок»збільшено ставку комунального податку, який став складати 20 % від офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано розрахунки комунального податку за ставкою 10 % річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, яка є максимальною граничною для комунального податку. Розрахунки було проведено відповідно до положень ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори».
Податкова інспекція не погодилася з такими розрахунками, посилаючись на порушення платником податків п. 4.1 Рішення Горлівської міської ради № V/42 від 29.12.2008 р., відповідно до якого ставка обчислення комунального податку встановлена на рівні 20 % від офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу.
Суд вважає таку позицію податкового органу необґрунтованою та безпідставною, адже фактично у зазначеному рішенні було змінено об'єкт оподаткування та збільшено ставку, що суперечить Декрету Кабміну «Про місцеві податки і збори», який за своєю юридичною силою є вищим.
Згідно із Законом України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»Декрет діє на правах Закону України «Про оподаткування», положення якого щодо нарахування та сплати місцевих податків і зборів є обов'язковими для виконання на всій території України.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Постановою Пленуму Верховного суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»встановлено, що нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону, а якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Крім того, п. 4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач провів розрахунок комунального податку за законодавчо установленою максимально-граничною межею розміру ставки комунального податку, тому цей розрахунок не може вважатися таким, що призводить до заниження суми податкового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень.
Акт державного або іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, оскільки Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»має вищу юридичну силу ніж Рішення Горлівської міської ради № V/42 від 29.12.2008 р., суд при прийнятті рішення керується саме Декретом.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції від 05.08.2010 р. № 0005321540/0, № 0005331540/0, № 0005341540/0.
Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції від 05.08.2010 р. № 0005321540/0, № 0005331540/0, № 0005341540/0.
3. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання повного тексту постанови:01.10.2010 р.