Номер провадження 1-кп/754/115/24
Справа№754/6726/17
Вирок
Іменем України
25 січня 2024 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12017100040005740 від 25.04.2017 р. відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого директором Республіканського вищого училища фізичної культури, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , не судимого,
про обвинувачення за ч.2 ст. 191, ч.3 ст. 191 КК України,
за участі сторони обвинувачення - прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
сторони захисту - захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.3 ст. 191 КК України за наступних обставин.
Так, згідно наказу Міністерства освіти і науки України № 170-К від 05.05.2014 р. ОСОБА_5 призначено виконуючим обов'язки директора Республіканського вищого училища фізичної культури (Училища), згідно наказу міністерства освіти і науки України № 447-К від 04.09.2014 р. ОСОБА_5 з 05.09.2014 р. призначено директором Республіканського вищого училища фізичної культури.
Згідно контракту № 1-185 від 04.09.2014 р., укладеного між Міністерством освіти і науки України, в особі Міністра ОСОБА_11 , та ОСОБА_5 (далі Керівник), останній призначається на посаду директора Республіканського вищого училища фізичної культури на строк три роки з 05.09.2014 р. по 05.09.2017 р.
Відповідно до п. 10 вищевказаного контракту керівник зобов'язаний забезпечити: підпункт 7) стійке фінансово-економічне становище навчального закладу та ефективне управління його майном; підпункт 13) ефективне використання державного майна і його збереження, раціональне використання бюджетних коштів та запобігання погіршення майнового стану навчального закладу; підпункт 15) цільове та ефективне використання коштів загального та спеціального фонду державного бюджету.
Відповідно до п. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999 р. - відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Таким чином, ОСОБА_5 , згідно покладених на нього прав та обов'язків, виконує організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські функції та є службовою особою.
Відповідно до вимог ст. 98 Кодексу законів про працю України № 322-УІІІ від 10.12.1971 р. оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, в межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Крім того, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24.03.1995 р., оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.
Так, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» № 1298 від 30.08.2002 р. передбачено, що преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.
У той же час, абзацем другим підпункту 5 пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» № 557 від 26.09.2005 р. визначено, що преміювання керівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, їх заступників, установлення їм надбавок і доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюються за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.
Листом Міністерства освіти і науки України «Про преміювання, встановлення надбавок і доплат до посадових окладів та надання матеріальної допомоги керівникам та їх заступникам» № 1/9-667 від 25.09.2013 р. визначено, що з 1 жовтня 2013 року преміювання керівників освітніх установ та їх заступників, установлення їм надбавок і доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється з дозволу Міністерства освіти і науки (для освітніх установ, що фінансуються з Державного бюджету) та відповідних вищих органів управління (для освітніх установ, що фінансуються з місцевих бюджетів) у межах наявних коштів на оплату праці, за умови наявності економії фонду заробітної плати та відсутності заборгованості з виплати заробітної плати, стипендії і комунальних платежів.
Крім того, у вищевказаному листі звернуто увагу на те, що відповідальність за правильність і достовірність інформації щодо здійснення виплат премій, матеріальної допомоги, надбавок і доплат до посадових окладів покладається на керівників освітніх установ.
Однак, всупереч вимогам вищевказаного законодавства, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду виконуючого обов'язки директора Республіканського вищого училища фізичної культури, будучи достовірно обізнаним зі статутом підприємства, контрактом з керівником та вимогами чинного законодавства та листа Міністерства освіти і науки України «Про преміювання, встановлення надбавок і доплат до посадових окладів та надання матеріальної допомоги керівникам та їх заступникам» № 1/9-667 від 25.09.2013 р., діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись злочинним умислом, направленим на розтрату грошових коштів Республіканського вищого училища фізичної культури, яке фінансується із загального фонду бюджету міста Києва, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у службовому приміщенні, розташованому в м. Києві, по вул. Матеюка, 4, видав наказ про преміювання працівників училища № 372-К від 22.08.2014 р., достовірно знаючи про те, що вказаний наказ слугує підставою для нарахування премії у вигляді грошових коштів, відповідно до якого незаконно нараховано премію заступнику директора ОСОБА_12 у розмірі 2000 грн. та здійснено зайві відрахування до цільових фондів грошових коштів в сумі 726 грн., чим ОСОБА_5 , здійснив розтрату грошових коштів на користь ОСОБА_12 , заподіявши підприємству збиток на суму 2 726 грн.
Крім того, ОСОБА_5 всупереч вимогам чинного законодавства у сфері оплати праці керівників та їх заступників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, обіймаючи посаду директора Республіканського вищого училища фізичної культури, будучи достовірно обізнаним зі статутом підприємства, контрактом з керівником, вимогами чинного законодавства та листа Міністерства освіти і науки України «Про преміювання, встановлення надбавок і доплат до посадових окладів та надання матеріальної допомоги керівникам та їх заступникам» № 1/9-667 від 25.09.2013 р., діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись злочинним умислом, направленим на розтрату грошових коштів Республіканського вищого училища фізичної культури, який фінансується із загального фонду бюджету міста Києва, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у службовому приміщенні, розташованому в м. Києві по вул. Матеюка, 4, видав наказ про преміювання працівників училища № 494-К від 24.09.2014 р., достовірно знаючи про те, що вказаний наказ слугує підставою для нарахування премії у вигляді грошових коштів, відповідно до якого незаконно нараховано премії наступним працівникам: директору ОСОБА_5 в розмірі 6000 грн. та здійснено зайві відрахування до цільових фондів грошових коштів в сумі 2178 грн., чим здійснив розтрату грошових коштів на користь ОСОБА_5 на загальну суму 8178 грн., заступнику директора ОСОБА_13 в сумі 6000 грн. та здійснено зайві відрахування до цільових фондів грошових коштів в сумі 2178 грн., чим здійснив розтрату грошових коштів на користь ОСОБА_13 на загальну суму 8178 грн., заступнику директора ОСОБА_12 в сумі 6000 грн. та здійснено зайві відрахування до цільових фондів грошових коштів в сумі 2178 грн., чим здійснив розтрату грошових коштів на користь ОСОБА_12 на загальну суму 8178 грн., заступнику директора ОСОБА_14 в сумі 6000 грн. та здійснено зайві відрахування до цільових фондів грошових коштів в сумі 2178 грн., чим здійснив розтрату грошових коштів на користь ОСОБА_14 на загальну суму 8178 грн., заступнику директора ОСОБА_15 в сумі 6000 грн. та здійснено зайві відрахування до цільових фондів грошових коштів в сумі 2178 грн., чим здійснив розтрату грошових коштів на користь ОСОБА_15 на загальну суму 8178 грн., заступнику директора ОСОБА_16 в сумі 6000 грн. та здійснено зайві відрахування до цільових фондів грошових коштів в сумі 2178 грн., чим здійснив розтрату грошових коштів на користь ОСОБА_16 на загальну суму 8178 грн., заподіявши підприємству збиток на загальну суму 49068 грн.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано зач.2 ст. 191 КК України, як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, та ч.3 ст. 191 КК України, як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем повторно.
ОСОБА_5 винним себе не визнав і показав, що з травня 2014 р. він обіймав посаду виконуючого обов"язки директора, а з початку вересня 2014 р. директора Республіканського вищого училища фізичної культури. У вересні 2014 р. ним був премійований увесь педагогічний колектив, в тому числі, і заступники директора, які також вели педагогічну діяльність, до Дня вчителя. Директор та його заступники преміювались за погодженням з Міністерством освіти і науки України, про що свідчать підписи в наказах № 447-к від 04.09.2014 р. та № 494 від 24.09.2014 р. заступника директора з фінансово-господарської та кадрової роботи ОСОБА_15 та головного бухгалтера ОСОБА_17 , які погодили наказ на преміювання, попередньо ознайомившись з погодженням Міністерства освіти і науки України. Він, як директор, і заступники ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 вели педагогічну дільність з різних дисциплін. Профспілковий комітет РВУФК, розглянувши подання та погодження на преміювання Міністерства освіти і науки України, погодив накази. Всіма контролюючими і перевіряючими органами, у тому числі, фінінспекцією і держінспекцією навчальних закладів під час планових та позапланових перевірок за 2014-2015 роки порушень стосовно нарахувань премій виявлено не було. В серпні 2015 р. в іншому кримінальному провадженні було проведено обшуки в училищі та вилучено всю бухгалтерську, кадрову документацію, документи навчальної частини, комп"ютерну техніку, при цьому, документи вилучались без детального опису та відповідної реєстрації - все скидувалось у мішки та вивозилось з території навчального закладу. Під час проведення позапланової перевірки аудиторами досліджувалась лише документація, надана слідчим. Погодження МОН на преміювання працівників відповідно до наказів № 494-К і № 372-К отримувалось, якби його не було, відповідно до контракту, МОН у разі порушення фінансової дисципліни зобов"язане відібрати пояснення директора та головних бухгалтерів та прийняти адміністративне рішення. Протягом його роботи на посаді виконуючого обов"язки директора та директора Республіканського вищого училища фізичної культури на навчальний заклад чинився тиск з боку різних інстанцій - фінінспекції м. Києва, державної інспекції навчальних закладів, поліції, прокуратури, департаменту освіти КМДА, санстанції, МНС та активістів, проводились різного роду перевірки за зверненнями активістів, обшуки, вилучення, мітинги. Всіма цими нападами та рейдерськими атаками керувала група зацікавлених осіб, очолювана ректором Націонаьного університету фізкультури і спорту України ОСОБА_22 , який в подальшому домігся ліквідації Олімпійського коледжу ім. Івана Піддубного та приєднання майна та землі коледжу до очолюваного ним Університету.
Під час судового розгляду судом безпосередньо досліджено докази сторони обвинувачення, зокрема:
- витяг з ЄРДР № 12015100030007089 від 17.06.2015 р., відповідно до якого внесено відомості за ч.1 ст. 191 КК України, відповідно до яких до СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м.Києві надійшла заява ОСОБА_23 про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_24 , не маючи відповідної педагогічної освіти, незаконно займають посади в Республіканському вищому училищі фізичної культури (м. Київ, вул. Матеюка, 4), отримуючи бюджетні кошти у вигляді зарплат та премій, тим самим привласнюючи їх (т.1 а.с. 227);
- витяг з ЄРДР № 12017100040005740 від 25.04.2017 р., відповідно до якого внесено відомості за ч.2 ст. 191 КК України про те, що ОСОБА_5 , обіймаючи посаду виконуючого обов"язки директора Республіканського вищого училища фізичної культури, будучи достовірно обізнаним зі статутом підприємства, контрактом з керівником, вимогами чинного законодавства та листом Міністерства освіти і науки України "Про преміювання, встановлення надбавок і доплат до посадових окладів та надання матеріальної допомоги керівникам та їх заступникам" № 1\9-667 від 25.09.2013 р., діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись злочинним умислом, направленим на розтрату грошових коштів Республіканського вищого училища фізичної культури, який фінансується із загального фонду бюджету міста Києва, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у службовому приміщенні, розташованому в м.Києві, по вул. Матеюка, 4, видав наказ про преміювання працівників училища № 372-К від 22.08.2014 р., достовірно знаючи про те, що вказаний наказ слугує підставою для нарахування премії у вигляді грошових коштів, відповідно до якого незаконно нараховано премію заступнику директора ОСОБА_12 у розмірі 2000 грн. та здійснено зайві відрахування до цільових фондів грошових коштів в сумі 726 грн., чим ОСОБА_5 здійснив розтрату грошових коштів на користь ОСОБА_25 , заподіявши підприємству збиток на суму 2726 грн.; за ч.3 ст. 191 КК України про те, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 12015100030007089 від 17.06.2015 р. встановлено, що ОСОБА_5 всупереч вимогам чинного законодавства видав наказ про преміювання працівників училища № 494-К від 24.09.2014 р., відповідно до якого незаконно нараховано премії директору ОСОБА_5 у розмірі 6000 грн. та здійснено зайві відрахування до цільових фондів грошових коштів у сумі 2178 грн., чим здійснив розтрату грошових коштів на користь ОСОБА_5 на загальну суму 8178 грн., заступнику директора ОСОБА_13 у розмірі 6000 грн. та здійснено зайві відрахування до цільових фондів грошових коштів у сумі 2178 грн., чим здійснив розтрату грошових коштів на користь ОСОБА_13 на загальну суму 8178 грн., заступнику директора ОСОБА_12 у розмірі 6000 грн. та здійснено зайві відрахування до цільових фондів грошових коштів у сумі 2178 грн., чим здійснив розтрату грошових коштів на користь ОСОБА_12 на загальну суму 8178 грн., заступнику директора ОСОБА_14 у розмірі 6000 грн. та здійснено зайві відрахування до цільових фондів грошових коштів у сумі 2178 грн., чим здійснив розтрату грошових коштів на користь ОСОБА_14 на загальну суму 8178 грн., заступнику директора ОСОБА_15 у розмірі 6000 грн. та здійснено зайві відрахування до цільових фондів грошових коштів у сумі 2178 грн., чим здійснив розтрату грошових коштів на користь ОСОБА_15 на загальну суму 8178 грн., заступнику директора ОСОБА_16 у розмірі 6000 грн. та здійснено зайві відрахування до цільових фондів грошових коштів у сумі 2178 грн., чим здійснив розтрату грошових коштів на користь ОСОБА_16 на загальну суму 8178 грн., заподіявши підприємству збиток на загальну суму 49068 грн. (т.1 а.с. 228-229);
- постанова прокурора про об"єденання кримінальних проваджень № 12017100040005740 та № 12017100040005741 (т.1 а.с. 235-236).
- заява ОСОБА_26 про кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 191, 367 КК України, вчинені дректором РВУФК ОСОБА_5 (т.1 а.с. 238-239);
- акт позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного за період з 01.04.2014 по 24.09.2015 р., проведеної у кримінальному провадженні № 12015100030008505, відповідно до якого проведеною ревізією встановлено, що в порушення Кодексу Законів про працю України, Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108\95-ВР, Постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці працівників на підставі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфіери від 30.08.2002 № 1298, пп. 5 п.4 наказу Міністерства освіти і науки України "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем штатних розрядів працівників навчальнх закладів" від 26.09.2005 № 557 всупереч Листу Міністерства освіти і науки України "Про преміювання, встановлення надбавок і доплат до посадових окладів та надання матеріальної допомоги керівникам та їх заступникам" від 25.09.2013 № 1\9-667 при відсутності листів-погоджень від Міністерства осввіти і науки протягом поточного періоду проведено преміювання директора ОСОБА_5 та заступників директора ОСОБА_27 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 за рахунок коштів загального бюджету на загальну суму 45000 грн. та сплату ЄСВ в сумі 6335 грн., чим завдано Коледжу матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 61335 грн. Накази на виплату премій від 27.05.2014 р. № 134-к та від 22.08.2014 № 372-к підписані в.о. директора ОСОБА_5 , від 24.09.2014 № 494 та від 24.02.2015 р. № 52-к підписані директором ОСОБА_5 , № 622-к (дата не встановлена) та від 23.12.2014 № 15-к підписані т.в.о.директора ОСОБА_16 (т.2 а.с. 35-64)
- статут Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного (погоджений у 2015 році);
- висновок судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні № 12015100030007089, відповідно до якого висновки акту позапланової ревізії від 07.12.2015 № 031-30\1961 окремих питань фінансово-господарської діяльності Олімпійського коледжу ім. Івана Піддубного за період з 01.04.2014 по 24.09.2015 р., проведеної на виконання звернення СУ ГУ МВС України в м.Києві від 22.10.2015 № 12\5-2026 та згідно ухвал Голосіївського районного суду м. Києва від 16.10.2015 та від 20.11.2015, в частині завдання шкоди (збитків) коледжу на суму 61,34 тис. грн. внаслідок преміювання директора ОСОБА_5 та заступників директора ОСОБА_28 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 за рахунок коштів загального фонду бюджету на загальну суму 45 тис. грн. та сплати ЄСВ у розмірі 16,34 тис. грн., з урахуванням п. 1.3 Спільного наказу № 346\1025\685\53, нормативно та документально підтверджуються на загальну суму 61335 грн. через втрату активів, а саме: нарахування та виплата премій на загальну суму 45000 грн.; перерахування ЄСВ на загальну суму 16335 грн. (т. 3 а.с. 108-119);
- протоколи обшуку від 21.08.2015 р. у кримінальному провадженні № 12015100030008505 у кабінеті директора, у приймальній директора, у кабінетах заступників директора, у кабінетах відділу кадрів, головного бухгалтера, бухгалтерії РВУФК по вул. Матеюка в м.Києві, відповідно до яких вилучено комп"ютерну техніку та документи у мішках та папках (т.3 а.с. 122-135);
- ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м.Києва від 31.10.2016 р., відповідно до якої у кримінальному провадженні № 12015100030007089 надано тимчасовий доступ слідчим Дніпровського УП ГУ НП в м.Києві до документів, вилучених під час обшуків 21.08.2015 р. у кримінальному провадженні № 12015100030008505 (т.3 а.с. 138);
- наказ № 91-к від 06.05.2014 р., згідно якого в.о. директора Республіканського вищого училища фізичної культури ОСОБА_5 приступив до виконання службових обов"язків з 06.05.2014 р. (т.3 а.с. 144);
- наказ № 373-к від 22.08.2014 р. в.о. директора Республіканського вищого училища фізичної культури ОСОБА_5 про преміювання 13 працівників училища, в тому числі і ОСОБА_12 (2000 грн.), на підставі доповідної заступника директора з фінансово-господарської та кадрової роботи ОСОБА_15 , погоджений головним бухгалтером ОСОБА_17 (т.3 а.с. 195);
- наказ № 494-к від 24.09.2014 р. в.о. директора Республіканського вищого училища фізичної культури ОСОБА_5 про преміювання 164 працівників училища з нагоди дня працівників освіти та фізичної культури і спорту, в тому числі і ОСОБА_5 (6000 грн.), ОСОБА_13 (6000 грн.), ОСОБА_12 (6000 грн.), ОСОБА_14 (6000 грн.), ОСОБА_15 (6000 грн.), ОСОБА_16 (6000 грн.) на підставі доповідної заступника директора з фінансово-господарської та кадрової роботи ОСОБА_15 , погоджений головним бухгалтером ОСОБА_17 , при цьому, проект наказу внесено інспектороми з кадрів ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , погоджено заступником директора з фінансово-господарської та кадрової роботи ОСОБА_15 та головним бухгалтером ОСОБА_17 (т.3 а.с. 206-209);
- листи-погодження на преміювання керівників Республіканського вищого училища фізичної культури ОСОБА_31 від 11.06.2014 р., ОСОБА_32 від 18.12.2014 р., ОСОБА_16 від 26.12.2014 р., ОСОБА_5 від 23.01.2015 р. ОСОБА_13 від 26.12.2014 р. (т.2 а.с. 228-232);
- копії листів в.о. директора Республіканського вищого училища фізичної культури ОСОБА_5 , адресованих Міністерству освіти і науки України, з проханням погодити преміювання керівників училища за період з травня 2014 р. по січень 2015 р. (всього 11), при цьому, які рішення по ним прийняті, не встановлено (т.3 а.с. 234-246);
- постанова прокурора від 17.03.2017 р. про об"єднаннякримінальних проваджень № 12015100030007089 та № 12017100040003286 у кримінальне провадження № 12015100030007089 (т.4 а.с. 63-64).
Також під час судового розгляду зазначеного кримінального провадження допитано ряд свідків.
Так, свідок ОСОБА_33 показала, що в 2015 р. північним офісом Держаудитслужби, в якому вона працює заступником начальника відділу, за зверненням правоохороних органів на підставі ухвали суду проводилась позапланова ревізія у Республіканському вищому училищі фізичної культури, де ОСОБА_5 працював директором. Вона перевіряла питання оренди і була керівником групи, що здійснювала ревізію. У проведенні ревізії приймала участь ОСОБА_34 , яка готувала довідку з питання нарахування заробітної плати працівникам, яка була врахована в акті ревізії. Дані, викладені в довідці ОСОБА_34 , вона не перевіряла, просто внесла їх до акту. Наказ про преміювання працівників Училища повинен бути підписаний керівником, який має право першого підпису, та погоджений профспілкою. Премії керівнику і заступникам керівника на той час виплачувались за погодженням Міністерства освіти, навіть якщо вони працювали тренерами або вчителями. На запит Держаудитслужби на ім"я директора училища ОСОБА_5 не було надано погодження Міністерства освіти і науки України, якому підпорядковувалось училище. Ревізією було встановлено, що такого погодження Міністерства не було. ОСОБА_5 ознайомився з актом ревізії і подав заперечення на нього, які мали пояснювальний характер, оскільки не були підтверджені документально.
Свідок ОСОБА_34 показала, що, працюючи головним державним аудитором Північного офісу держаудитслужби, на підставі ухвали суду проводила позапланову ревізію в училищі, керівником якого був ОСОБА_5 . Нею було опрацьовано накази, згідно яких виплачувались премії заступникам директора училища. На її вимогу керівництвом училища було надано листи-погодження органу вищого рівня на преміювання керівництва навчального закладу та листи-прохання на погодження. Ревізією було встановлено відсутність листів-погоджень на суму приблизно 45000 грн., але на виплату в якості премій частини цієї суми були листи-прохання. Окремі накази на преміювання керівництва були підписані в.о.директора училища ОСОБА_16 . За результатами проведеної ревізії було складено акт, на який було направлено директором заперечення, які відхилені. В лютому-квітні 2016 р. було відшкодовано 8000 грн. в рахунок необгрунтовано виплаченої суми премій, але дані про те, ким відшкодовано, відсутні. Про те, що керівництво училища розуміло, що премії керівництву виплачуються за погодженням з Міністерством, свідчить факт звернення з листами-проханнями до Міністерства, на які не було отримано відповіді. Якщо особа, яка займає адміністративну посаду, одночасно є викладачем, їй нараховується премія як особі, що займає адміністративну посаду, у трудовій книжці такої особи зазначено її адміністративну посаду. За накази на преміювання відповідальність несуть виключно директор і його заступники.
Свідок ОСОБА_35 показала, що, працюючи державним фінансовим інспектором у Державній фінансовій інспекції у м.Києві, в кінці 2015 р. брала участь у ревізії, що проводилась за зверненням правоохоронних органів, в олімпійському коледжі ім. І.Піддубного. Вона перевіряла питання власних надходжень та виявила порушення щодо отримання коштів за платні послуги, не передбачені переліком надання послуг освітніми закладами, про що зазначила в акті ревізії. Виявлене порушення було усунуто. Питанням нарахування премій працівникам коледжу вона не займалась і методологія нарахування премій їй не відома. Частина документів, що надавались на ревізію, знаходилась у коледжі, а частина - в Управлінні поліції по вул. Антоновича. На звернення ревізорів працівники коледжу надавали документи, пояснення. Також вона особисто їздила до Управління поліції на вул. Антоновича, оскільки їй потрібні були банківські виписки. Вона звернулась до слідчого, який ініціював проведення ревізії. У кабінеті слідчого було біля чотирьох, а можливо і більше, мішків з документами в папках, частина документів була прошита, частина ні. В акті вилучення документів було зазначено про вилучення папок, переліку вилучених документів не було.
Свідок ОСОБА_15 показав, що з 2014 р. по даний час він є заступником директора з фінансово-господарської та кадрової роботи Олімпійського коледжу ім. І. Піддубного. 20.08.2015 р. у коледжі (на той час училищі) органом досудового розслідування було проведено обшук, на якому представник навчального закладу присутній не був. В ході обшуку було вилучено ряд документів, які складали у мішки - у бухгалтерії один мішок і у відділі кадрів два мішки. Під час проведення ревізії не було надано документи на преміювання працівників коледжу, оскільки ці документи були вилучені в серпні 2015 р. органом досудового розслідування. На момент видання наказів в.о.директора училища про преміювання працівників були погодження Міністерства освіти, які підписував міністр або заступник. Про погодження знали директор, бухгалтер училища, працівник казначейства. Училище свого рахунку не мало і гроші на виплату заробітних плат перераховувались не на училище, а на казначейство, яке перераховувало гроші на училище. Факт виплати премій свідчить про те, що це було погоджене з Міністерством освіти. В 2019 р. Рахункова палата проводила ревізію в коледжі, при цьому, жодних порушень не виявила. В 2020 р. коледж було ліквідовано, згідно висновку ліквідаційної комісії ніяких збитків встановлено не було.
Провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим суд не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, суд приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_5 виходячи з наступного.
За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Відповідно до змісту статті 92 КПК України, обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна встановити об'єктивну істину та на неї покладається обов'язок доказування, доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначено, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочину завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Склад злочину це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільне небезпечне діяння, як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.
Об'єктивними ознаками злочину є об'єкт і об'єктивна сторона, суб'єктивними суб'єкт і суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б однієї з цих ознак, складу злочину не утворюють.
Так, з об'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 191 КК України, може бути вчинений у формі: привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні; розтрати такого майна зазначеною особою (ч. 1 ст. 191); привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191).
Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем закон передбачає вчинення їх, зокрема: повторно або за попередньою змовою групою осіб (ч. 3 ст. 191).
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», у статті 191 КК передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 456/1181/15-к, ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду України від 28.01.2021 у справі № 757/55923/16-к, постанові Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 409/1994/15-к).
При цьому, розтрата чужого майна - це незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатна передача, обмін, передача в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні. В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб.
Діяння може кваліфікуватися як привласнення чи розтрата лише у разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню такого майна. Така правомочність може обумовлюватись службовими обов'язками, договірними відносинами або спеціальним дорученням.
Суб'єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191) може бути лише службова особа.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. При цьому, під прямим умислом слід розуміти таке психічне ставлення особи до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Крім цього, обов'язковими суб'єктивними ознаками розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив, який у кримінально-правовому розумінні, являє собою прагнення, спонукання особи до незаконного збагачення (як свого, так і третіх осіб) за рахунок вчинення протиправних дій у відношенні інших осіб, суспільства або держави, який може розцінюватись як прагнення задовольнити індивідуальну життєву потребу винного або іншої особи (групи осіб) шляхом завідомо протиправного, передбаченого кримінальним законом, заволодіння чужим майном чи чужими майновими правами, або шляхом звільнення від майнових зобов'язань та зменшення витрат; а також як прагнення протиправно задовольнити потребу винного в набутті майнових цінностей, майнових прав або в звільненні від майнових зобов'язань для особистої вигоди або наживи.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях по справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine заява № 39598/03) від 21.10.2011, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»(Irelandv.theUnitedKingdom) від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine») (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Положеннями ст. 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, ОСОБА_5 на час вчинення інкримінованих йому дій на 22.08.2014 р. обіймав посаду в.о. директора Республіканського вищого училища фізичної культури та на 24.09.2014 р. - директора вказаного Училища, тобто був службовою особою відповідно до п.1 примітки до ст. 364 КК України, оскільки така посада пов'язана із виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, тобто є суб'єктом кваліфікованого складу злочину.
Одним із організаційно-розпорядчих обов'язків, що входили до складу компетенції ОСОБА_5 , як в.о. директора та директора Училища було видання в межах своєї компетенції наказів та розпоряджень, які є обов'язковими для всіх працівників, в тому числі і наказів щодо преміювання співробітників Училища, своїх заступників та себе.
22.08.2014 р. в.о. директора Республіканського вищого училища фізичної культури ОСОБА_5 видав наказ № 373-к про преміювання 13 працівників училища, в тому числі і заступника директора ОСОБА_12 (2000 грн.), на підставі доповідної заступника директора з фінансово-господарської та кадрової роботи ОСОБА_15 , погоджений головним бухгалтером ОСОБА_17 (т.2 а.с. 195).
24.09.2014 р. директор Республіканського вищого училища фізичної культури ОСОБА_5 видав наказ №494-к про преміювання 164 працівників училища з нагоди дня працівників освіти та фізичної культури і спорту, в тому числі і директора ОСОБА_5 (6000 грн.), та заступників директора ОСОБА_13 (6000 грн.), ОСОБА_12 (6000 грн.), ОСОБА_14 (6000 грн.), ОСОБА_15 (6000 грн.), ОСОБА_16 (6000 грн.). При цьому, проєкт наказу внесено інспекторами з кадрів ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , погоджено заступником директора з фінансово-господарської та кадрової роботи ОСОБА_15 та головним бухгалтером ОСОБА_17 (т.3 а.с. 206-209);
Як вбачається з обвинувачення, висунутого ОСОБА_5 , видаючи вказані накази про преміювання керівників Училища, він порушив вимоги чинного законодавства у сфері оплати праці керівників та їх заступників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ. Відповідно до обвинувачення, на час видання зазначених наказів не було відповідного погодження Міністерства освіти і науки України на преміювання директора і заступників директора Училища. Тобто, сторона обвинувачення ставить в провину ОСОБА_5 порушення порядку погодження з Міністерством освіти і науки України зазначених в наказах премій. При цьому, в обвинувальному акті не зазначено, які саме пункти, абзаци, частини нормативних актів порушено обвинуваченим, які ставляться йому у провину, а відтак обвинувачення не розкриває суті конкретного порушення.
Крім того, з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_5 здійснив розтрату грошових коштів на користь інших осіб, заподіявши підприємству збиток. Але якому підприємству було заподіяно діями обвинуваченого збитки досудовим розслідуванням не встановлено. З обвинувального акту вбачається, що потерпілим у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_5 за ч.2 ст. 191, ч.3 ст. 191 КК України є Держава Україна, представник потерпілого не залучений.
Обвинувачений ОСОБА_5 та допитаний свідок ОСОБА_15 - заступник директора з фінансово-господарської та кадрової роботи, показали, що погодження Міністерства освіти і науки України на преміювання керівництва Училища відповідно до наказів № 372-к від 22.08.2014 р. та № 494-К від 24.09.2014 р. було, також було погодження профспілок, оскільки накази завізовані заступником директора ОСОБА_15 і головним бухгалтером ОСОБА_17 , які це роблять тільки після погоджень. Головний бухгалтер надсилає до казначейства заявки та всі необхідні документи для виплат зарплат та премій і після їх опрацювання казначейство перераховує кошти. Наявність погоджень можливо б було довести дослідженням журналу вхідної кореспонденції, який був вилучений під час обшуку і суду не наданий.
Ці твердження обвинуваченого і свідка ніякими доказами не спростовані.
З дослідженого протоколу обшуку вбачається, що дійсно в Училищі було проведено обшуки, під час яких було вилучено ряд документів в мішках і папках, перелік яких у протоколах обшуків відсутній. Свідок ОСОБА_36 підтвердила, що під час проведення ревізії їздила до управління поліції, де документи по цій справі знаходились у мішках.
На запит слідчого Міністерство освіти і науки України надало листи-погодження на преміювання керівників Республіканського вищого училища фізичної культури за період з 11.06.2014 р. по 26.12.2014 р. в кількості п"яти листів-погоджень та копії листів в.о. директора Республіканського вищого училища фізичної культури ОСОБА_5 , адресованих Міністерству освіти і науки України, з проханням погодити преміювання керівників училища за період з травня 2014 р. по січень 2015 р. (всього 11). Які рішення прийнято Міністерством за зверненнями директора Училища ОСОБА_5 досудовим розслідуванням не встановлено. Також слідчим не запитано у Міністерства освіти і науки України інформацію з приводу того, чи надавались погодження на преміювання керівників Училища відповідно до наказів в.о. директора № 372-К від 22.08.2014 р. та директора № 494-к від 24.09.2014 р. Під час судового розгляду така інформація була запитана судом за клопотанням прокурора, за повідомленням Міністерства освіти і науки України, Міністерство не має можливості надати запитувану інформацію, оскільки термін зберігання вихідної кореспонденції становить 5 років.
Відповідно до акту позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного за період з 01.04.2014 по 24.09.2015 р. при відсутності листів-погоджень від Міністерства освіти і науки протягом поточного періоду проведено преміювання директора ОСОБА_5 та заступників директора ОСОБА_37 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 за рахунок коштів загального бюджету на загальну суму 45000 грн. та сплату ЄСВ в сумі 6335 грн., чим завдано Коледжу матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 61335 грн., в той час як відповідно до обвинувального акту підприємству заподіяно збитки на суму 2726 грн. та на суму 49068 грн.
Долучений до кримінального провадження стороною обвинувачення Статут Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного є неналежним доказом, оскільки погоджений та затверджений після інкримінованих ОСОБА_5 подій.
Таким чином, надані стороною обвинувачення докази є суперечливими та не доводять, що ОСОБА_5 вчинив розтрату чужого майна, оскільки останній як керівник Училища, видаючи накази про преміювання керівників Республіканського вищого училища фізчної культури (директора і заступників), виконував свої управлінсько-розпорядчі функції та здійснював розпорядження грошовими коштами у межах попередньо визначеного кошторису на 2014 рік, який не був перевищений, а преміювання працівників у вказаному випадку відбувалось за рахунок фонду економії заробітної плати, що свідчить про відсутність такої об'єктивної ознаки складу злочину.
Досудовим розслідуванням не доведено, що директор і заступники директора Училища були незаконно та безпідставно премійовані за наказами директора № 372-к та 494-к, крім того, досудовим розслідуванням достовірно не встановлено відсутність погоджень Міністерства освіти і науки України на преміювання цих осіб.
Судом не встановлено в діях ОСОБА_5 корисливого мотиву, що є обов"язковим для кваліфікації дій за ст. 191 КК України. За наказом № 373-к було премійовано 13 працівників училища, в тому числі і один заступник директора ОСОБА_12 отримав премію в сумі 2000 грн. (яку за версією слідства розтратив обвинувачений), за наказом № 494-К премійовано 164 працівника училища з нагоди дня працівників освіти та фізичної культури і спорту, в тому числі і директор та 5 заступників (по 6000 грн. кожен), які, крім зайняття адміністративних посад, здійснювали викладацьку діяльність. Суми премій керівникам не були завищеними стосовно сум премій, нарахованих іншим працівникам Училища.
Стороною обвинувачення не доведено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_5 є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.191, ч.3 ст. 191 КК України, зважаючи на відсутність сукупності обов'язкових юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що, у даному випадку, не утворюють складу злочину.
Пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні для того, щоб вважати поза розумним сумнівом доведеним його винуватість у кримінальних правопорушеннях, в яких він обвинувачується.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, з урахуванням викладеного вище, суд вважає за необхідне виправдати ОСОБА_5 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що у діянні ОСОБА_5 є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч.3 ст. 191 КК України.
У зв"язку із виправдання ОСОБА_5 цивільний позов задоволенню не підлягає.
Процесуальні витрати слід віднести на рахунок держави.
Речові докази - документи - підлягають збереженню в матеріалах кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368 371, 373, 374, Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.3 ст. 191 КК України, та виправдати його за цим обвинуваченням за недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінальних правопорушень.
Процесуальні витрати пов'язані із проведенням експертиз, віднести на рахунок держави.
Цивільний позов прокурора залишити без задоволення.
Речові докази - документи - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та облвинуваченому.
Головуючий -