Іменем України
25 січня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1490/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
18.12.2023 до Луганського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача в частині не поновлення нарахування та виплати з 01.08.2023 раніше призначеної пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача поновити з 01.08.2023 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком на рахунок, відкритий у АТ «Ощадбанк»;
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є пенсіонером за віком та перебуваю на обліку відповідача. Виплату пенсії призначено довічно.
З 01.08.2023 відповідач призупинив виплачувати пенсію.
07.12.2023 позивач звернувся до відповідача через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України (https://portal.pfu.gov.ua) з заявою про виплату пенсії на банківський рахунок: НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк».
08.12.2023 відповідач змінив спосіб виплати пенсії зазначивши банківський рахунок: НОМЕР_1 .
10.12.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії з 01.08.2023 (далі по тексту - заява про поновлення).
Заяви та документи надані відповідачу були підписані за допомогою кваліфікованого електронного підпису.
13.12.2023 відповідач надав роз'яснення на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши, що поновлення виплати пенсії з 01.08.2023 можливе лише за умови проведення ідентифікації у режимі відеоконференцзв'язку.
На момент звернення з позовною заявою до суду виплата пенсії не поновлена.
Відповідач позов не визнав, до Луганського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надав відзив на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву зазначено, що 29.01.2018 позивач звернувся із заявою про взяття на облік.
З 01.03.2016 на підставі заяви від 29.01.2018 позивача взято на облік, як одержувача пенсії за віком на пільгових умовах, та, як внутрішньо переміщену особу.
Під час звернення за взяттям на облік позивач просив пенсію виплачувати на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий ним в АТ «Державний ощадний банк України». Згодом 18.04.2019 позивач змінив виплатні реквізити на банківський рахунок № НОМЕР_3 , відкритий ним в АТ «Державний ощадний банк України».
У зв'язку з надходженням від АТ «Державний ощадний банк України» до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області інформації про зміну (не за ініціативою клієнта) діючого рахунку клієнту банку - позивача (відповідно до вимог стандарту ІВАN) 16.09.2019 в електронній пенсійні справі останнього змінено виплатні реквізити банківського рахунку з № НОМЕР_3 на НОМЕР_1 .
З 01.10.2019 по 31.07.2023 пенсія позивачу виплачувалась на вказаний банківський рахунок.
26.05.2023 за вхід. № 2226/8 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області зареєстровано лист АТ "Державний ощадний банк України" від 26.05.2023 № ЕЛ-9373/110.14-20-2023, яким на підставі п. 16 Порядку № 1596 надано інформацію за період з 01.05.2022 по 30.04.2023 по клієнтам, за рахунками яких суми пенсій або грошової допомоги одержуються за довіреністю більше як один рік або не одержуються більше як один рік. У наданій АТ "Державний ощадний банк України" інформації, окрім інших, міститься інформація щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , рахунок IBAN НОМЕР_1 .
З 27.03.2022 відповідно до пункту 10 Порядку № 1596 (доповнено абзацом згідно з Постановою КМУ від 25.03.2022 № 363), заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, одержувача та уповноваженого працівника банку.
Заява про виплату пенсії може подаватися и в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.
Позивач 07.12.2023 через електронну персональну сторінку користувача послуг (особистий кабінет) на веб- порталі електронних послуг Пенсійного фонду України подав заяву, відповідно до норм пункту 10 Порядку № 1596, у якій просив належні йому суми пенсії (грошової допомоги, іншої грошової виплати) починаючи з 07.12.2023 перераховувати на поточний рахунок, який відкрито у 10012/49 - ТВБВ 10012/49 ФІЛІІ? АТ "ОЩАДБАНК", поточний рахунок № НОМЕР_5 .
11.12.2023 за вхід. № 8180/Г-1200-23 відповідачем зареєстровано звернення позивача від 10.12.2023, що надійшло з електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просив відповідача поновити виплату пенсії з серпня 2023 року на банківський рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 , який також зазначено в особистому кабінеті на веб-порталі Пенсійного фонду України.
Листом від 13.12.2023 № 1200-0201-8/25650 Головне управління інформувало позивача, що за результатом розгляду заяви від 07.12.2023, вирішено провести відеоконференцзв'язок та роз'яснено порядок дій, який необхідно вчинити позивачу для подання відповідної заяви.
Оскільки позивач має статус внутрішньо переміщеної особи (набутий до 24.02.2022), відповідач листом від 20.12.2023 вихід. № 1200-0211-6/26581 просило Департамент соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації надати інформацію щодо дійсності довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, у тому числі виданої і на ім'я позивача.
Листом від 21.12.2023 вихід. № 5/4975-31 Департамент соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації повідомив, що станом на 21.12.2023 за даними Інтегрованої системи обліку інформації внутрішньо перемішених осіб (далі - ІСОІ ВПО) є відомості, щодо реєстрації в ІСОІ ВПО, на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), який зареєстрований як внутрішньо переміщена особа в УСЗН Новопсковського відділу Старобільського району Луганської області, реєстрація в ІСОІ ВПО №928-464296 від 29.01.2018.
Не дочекавшись відповіді на зазначений вище запит щодо дійсності довідки внутрішньо переміщеної особи, позивач 13.12.2023 засобами веб-порталу звернувся із заявою щодо поновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам.
За принципом екстериторіальності заяву позивача від 13.12.2023 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яке рішенням від 15.12.2023 №909280137939 відмовило ОСОБА_1 в проведенні перерахунку в зв'язку з поновленням виплати пенсії.
Листом від 08.01.2024 № 1200-0202-9/488 відповідач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та повідомив, що заява про виплату пенсії від 07.12.2023 є первинною, просив скасувати рішення від 15.12.2023 №909280137939 про відмову в поновленні виплати пенсії, що дасть можливість відповідачу поновити заявнику виплату пенсії на оновлений банківський рахунок.
Листом від 08.01.2024 № 1200-0202-9/488 відповідач просив Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути зазначене питання в найкоротші терміни.
Станом на день подання цього відзиву відповіді від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до відповідача не надходило.
Розглянувши звернення від 10.12.2023 відповідач листом № 117-8180/Г-02/8-1200/24 від 09.01.2024, окрім іншого, повідомив позивачу, що для осіб, які взяті на облік як внутрішньо переміщені особи до введення воєнного стану, для продовження нарахування пенсій необхідно пройти фізичну ідентифікацію до 31.03.2024.
Тобто, до кінця березня 2024 року обов'язкова фізична ідентифікація проводиться для тих українських пенсіонерів, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 та отримують виплати через АТ "Ощадбанк".
Позивачу роз'яснено Порядок № 49-2 щодо подання заяви на ідентифікацію у режимі відеоконференцзв'язку.
Додатково повідомлено, що заяву від 07.12.2023 про зміну виплатних реквізитів, подану засобами веб порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, опрацьовано.
Та, що питання поновлення виплати пенсії може бути вирішено після проходження позивачем відео ідентифікації відповідно до Порядку № 49-2
Оскільки виплата пенсії припинена з 01.08.2023 у зв'язку з тим, що позивач більше року не отримував пенсійні виплати зі свого банківського рахунку, та враховуючи, що 16.09.2019 не за ініціативою клієнта - позивача, та беручи до уваги, що з 16.09.2019 по сьогодні позивач не звертався до АТ «Ощадбанк» або органів Пенсійного фонду України для проходження ідентифікації або верифікації особи, для зарахування пенсійних коштів на картку пенсіонера позивач повинен вчинити передбачені законодавством України, у тому числі Порядком № 49-2, дії.
Просить відмовити у задоволені позовних вимог.
Ухвалою суду від 21.12.2023 позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 29.12.2023 відкрито провадження у справі, відстрочено сплату судового збору та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), є внутрішньо переміщеною особою, отримував пенсію за віком, перебуває на обліку відповідача, що підтверджено наявними в матеріалах справи та не заперечується сторонами.
26.05.2023 за вхід. № 2226/8 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області зареєстровано лист АТ "Державний ощадний банк України" від 26.05.2023 №ЕЛ-9373/110.14-20-2023, яким на підставі п. 16 Порядку №1596 надано інформацію за період з 01.05.2022 по 30.04.2023 по клієнтам, за рахунками яких суми пенсій або грошової допомоги одержуються за довіреністю більше як один рік або не одержуються більше як один рік. У наданій АТ "Державний ощадний банк України" інформації, окрім інших, міститься інформація щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , рахунок IBAN НОМЕР_1 .
07.12.2023 позивач через електронну персональну сторінку користувача послуг (особистий кабінет) на веб порталі електронних послуг Пенсійного фонду України подав заяву, відповідно до норм пункту 10 Порядку № 1596, у якій просив належні йому суми пенсії (грошової допомоги, іншої грошової виплати) починаючи з 07.12.2023 перераховувати на поточний рахунок, який відкрито у 10012/49 - ТВБВ 10012/49 ФІЛІІ? АТ "ОЩАДБАНК", поточний рахунок № НОМЕР_5 .
11.12.2023 за вхід. № 8180/Г-1200-23 відповідачем зареєстровано звернення позивача від 10.12.2023, у якій просив відповідача поновити виплату пенсії з серпня 2023 року на банківський рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 , який також зазначено в особистому кабінеті на веб-порталі Пенсійного фонду України.
Листом від 13.12.2023 №1200-0201-8/25650 Головне управління інформувало позивача, що за результатом розгляду заяви від 07.12.2023, вирішено провести відеоконференцзв'язок та роз'яснено порядок дій, який необхідно вчинити позивачу для подання відповідної заяви.
13.12.2023 позивач засобами веб-порталу звернувся із заявою про поновлення виплати пенсії.
Рішенням від 15.12.2023 № 909280137939 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило ОСОБА_1 в проведенні перерахунку у зв'язку з поновленням виплати пенсії.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 абз. 1 статті 92 Конституції України).
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно із частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Статтею 47 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд (пункт 4).
Частиною другою статі 49 Закону № 1058-IV визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Отже, частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду. Цим переліком передбачена можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
У свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 та від 08.06.2016 № 365 визначено умови призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам: знаходження внутрішньо переміщеної особи на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі АТ "Державний ощадний банк України".
Як вбачається з матеріалів справи пенсія позивачу припинена з 01.08.2023 після надходження листа АТ «Ощадбанк» про неотримання позивачем пенсії протягом року.
Вказана підстава припинення виплати пенсії встановлена статтею 49 Закону № 1058-IV.
Проте, припинення виплати пенсії за пунктом 4 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV здійснюється на підставі рішення територіального органу.
Тобто, з урахуванням характеру спірних правовідносин, відповідач припиняючи виплату пенсії приймає рішення та повідомляє про прийняте рішення позивача.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем рішення про припинення виплати пенсії не приймалось, останнім на вимогу ухвали суду від 29.12.2023 не надано рішення територіального органу Пенсійного фонду України про припинення виплати пенсії з 01.08.2023, а також доказів повідомлення позивача про його прийняття.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, припинення виплати пенсії позивачу відбулося безпідставно (без рішення) та не у спосіб, визначений частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що припинення виплати пенсії відбулось не з вини пенсіонера, а з вини пенсійного органу.
Право особи на отримання пенсії (у тому числі і за минулий час) як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.
З наведеного, суд критично оцінює посилання відповідача на норми Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача про необхідність особистого звернення позивача із заявою про поновлення виплати пенсії.
Суд не приймає до уваги рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.12.2023 № 909280137939, оскільки у межах спірних правовідносинах суд перевіряє підстави та обґрунтованість дій (бездіяльності) відповідача при припиненні виплати пенсії позивача.
З урахуванням викладеного, судом встановлено, що позивач з 01.08.2023 не отримує пенсію з вини відповідача.
Таким чином, суми пенсії, невиплачені позивачу, мають бути виплачені.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням викладеного належним способом захисту порушеного права в даному випадку є:
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.08.2023;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.08.2023 на рахунок відкритий у АТ "Державний ощадний банк України".
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки обраний спосіб захисту не відповідає ефективному способу захисту порушених прав у судовому порядку.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Приписами частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Представником позивача подано позовну заяву через «Електронний суд» та ухвалою суду від 29.12.2023 відстрочено позивачу сплату судового збору по даній адміністративній справі у розмірі 858,88 грн до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з коригування обраного способу захисту, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 858,88 грн, стягнути до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 260-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.08.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.08.2023 на рахунок відкритий у АТ "Державний ощадний банк України".
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати позивачу пенсії за один місяць.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Державного бюджету України судовий збір в сумі 858,88 (вісімсот п'ятдесят вісім грн 88 коп.) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.В. Смішлива