справа № 758/1947/23 головуючий у суді І інстанції Анохін А.М.
провадження № 22-ц/824/4381/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
17 січня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 лютого 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Подільський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту народження дитини, -
У лютому 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою та просили встановити факт народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь, Україна, від: мати - громадянка України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; батько - громадянин України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь АРК у ОСОБА_1 , яка не перебуває в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 народилася дитина чоловічої статі - ОСОБА_3 . Однак, отримати свідоцтво про народження дитини у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки, факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, який може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації народження відповідно до статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22 лютого 2023 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Вирішено:
- встановити факт народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь, Україна, - у громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- вказати в свідоцтві про народження, що матір'ю дитини є - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка смт. Молодіжне Сімферопольського району АР Крим, Україна, громадянка України;
- вказати в свідоцтві про народження, що батьком дитини є - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Самарканд, Узбекистан, громадянин України.
В апеляційній скарзі Подільський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким заяву залишити без розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заінтересована особа вказує про те, що згідно даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян ОСОБА_1 на момент народження нею дитини перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , актовий запис про шлюб № 1370 від 18 грудня 2004 року, складений Відділом державної реєстрації актів про шлюб реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим. Адвокатом Ляшенко В.І. пред'явлено рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2023 року (справа № 521/18211/22) про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Тобто, ОСОБА_1 народила дитину ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_4 . Проте, в рішенні Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2023 року (справа № 758/1947/23) про встановлення факту народження дитини зазначено, що в свідоцтві про народження дитини, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь, Україна, вказати батьком дитини ОСОБА_2 , що суперечить прямим нормам Сімейного кодексу України. В даному випадку існує спір про право.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в смт. Молодіжне, Сімферопольського району АР Крим, Україна, та є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта.
Заявник ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Самарканд, Узбекистан та є громадянином України, що підтверджується копією паспорта.
У ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь народився син, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого на території АРК, а також копією довідки про народження.
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заява про встановлення факту народження дитини є обґрунтованою, та підлягає задоволенню, оскільки батьки дитини позбавлені можливості безпосередньо зареєструвати народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану.
Апеляційний суд погоджується по суті з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2020 року у справі №644/6785/18, зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи.
Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення юридичних фактів, які розглядаються судом в порядку окремого провадження.
Частиною 1 ст. 317 ЦПК України встановлено, що заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини (ч. 1 ст. 122 СК України).
Відповідно ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною 1 ст. 144 СК України передбачено, що батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх спілкування.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.
Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.
Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них.
У разі смерті батьків або в разі якщо вони з інших причин не можуть зареєструвати народження дитини, державна реєстрація проводиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина чи в якому вона перебуває.
Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів.
Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження.
У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок утворення медичної консультаційної комісії та положення про неї затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.
Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини.
За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Суд враховує, що м. Сімферополь станом на час розгляду цієї справи знаходиться на тимчасово окупованій російською федерацією території України та відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є містом Автономної Республіки Крим, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Вказана обставина виключає можливість зареєструвати факт народження у встановленому законом порядку за місцем народження дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Положеннями ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» із змінами, внесеними згідно із Законом №2217-IX від 21 квітня 2022 року визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Звертаючись до суду із заявою, заявники просили суд встановити факт народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь, Україна, від: мати - громадянка України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; батько - громадянин України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підтвердження факту, що заявники, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебувають в шлюбі з 08 серпня 2019 року, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 , надали копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого установою на тимчасово окупованій території України.
Крім того, у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь народилася дитина чоловічої статі - ОСОБА_3 , батьками записані заявники - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого установою на тимчасово окупованій території України.
Вказані документи відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» із змінами, внесеними згідно із Законом №2217-IX від 21 квітня 2022 року визнаються дійсними в Україні.
Заперечуючи проти задоволення заяви про встановлення факту народження дитини заінтересована особа - Подільський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вказує про те, що згідно даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян ОСОБА_1 на момент народження нею дитини перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , актовий запис про шлюб № 1370 від 18 грудня 2004 року, складений Відділом державної реєстрації актів про шлюб реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим.
Разом з тим, під час перегляду справи судом апеляційної інстанції на спростування зазначених доводів заінтересованої особи представник заявників надав суду свідоцтво серії НОМЕР_3 від 31 жовтня 2018 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , видане установою на тимчасово окупованій території України. Вказане свідоцтво, згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» із змінами, внесеними згідно із Законом №2217-IX від 21 квітня 2022 року визнається дійсним в Україні, а, відтак, мало б бути прийняте до уваги заінтересованою особою.
Таким чином, доводи заінтересованої особи, що заявник ОСОБА_1 на момент народження нею дитини перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 є необґрунтованими не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав до задоволення заяви відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргуПодільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 22 січня 2024 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.