Справа № 759/19562/23 суддя в І-й інстанції Поплавська О.В.
Провадження № 33/824/502/2024 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ч. 1 ст. 122-2 КУпАП
ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
15 січня 2024 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Ванджурак Романа Васильовича на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 02 жовтня 2023 року серії ААД № 525106 02 жовтня 2023 року о 12 год. 57 хв. в м. Києві по проспекту Академіка Палладіна 37, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу, подану працівниками поліції за допомогою сигнального диска з червоним сигналом. В подальшому, шляхом переслідування на службовому транспортному засобі Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_2 на синьому фоні, вищевказаний транспортний засіб було виявлено у дворі будинку за адресою: м. Київ, вул. Котельникова, 35. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.4 та 8.9.а ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 02 жовтня 2023 року серії ААД № 525107 02 жовтня 2023 року о 14 год. 00 хв. в м. Києві, по вул. Котельникова 35, ОСОБА_1 керував автомобілем «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення:
- за ст. 122-2 КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) місяці;
- за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Згідно ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 остаточне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
Ухвалюючи зазначену постанову, місцевий суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, вина у вчиненні зазначених правопорушень є доведеною зібраними у матеріалах справи доказами.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Ванджурак Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник ОСОБА_1 адвокат Ванджурак Р.В. вказує про те, що переглянувши ретельно наявні в матеріалах справи відеозаписи, в них відсутній факт керування ОСОБА_1 в той день транспортним засобом взагалі й тим паче в нетверезому стані о 14 год. 00 хв. Ні покази свідка, ні відеозаписи жодним чином не підтверджують вину ОСОБА_1 в пред'явлених йому звинуваченнях, на чому захист акцентував увагу у своїй заяві від 10 листопада 2023 року про закриття провадження у справі, яка міститься в матеріалах справи. Додані до матеріалів справи пояснення свідка ОСОБА_2 працівниками поліції умисно спотворені, позаяк не з'ясовано за який саме час до затримання ОСОБА_1 даний автомобіль під'їхав до будинку за свідченнями свідка, а також де він знаходився в момент прибуття працівників поліції. Насправді, в момент прибуття працівників поліції ОСОБА_1 знаходився на 15 поверсі в будинку по АДРЕСА_2 і вийшов саме після дзвінка працівників поліції. Втім, навіть той факт, що свідок бачила як ОСОБА_1 виходив з автомобіля за певний час до затримання працівниками поліції ніяким чином не свідчить про керування транспортним засобом у час зазначений в протоколі. Будь-які припущення чи догадки працівників поліції не можуть бути визнані судом як докази, достатні для доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Щодо інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, захист окремо звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом 02 жовтня 2023 року. Наявний у справі відеозапис події з бодікамер поліцейських вочевидь взагалі не фіксує факту керування ОСОБА_1 вказаним вище транспортним засобом ні о 14 год. 00 хв. 02 жовтня 2023 року, як то зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, ні у будь-який інший час, а також роботи двигуна цього автомобіля, зрушення з місця, руху тощо. Відповідальність за знаходження біля автомобіля, навіть у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, законодавством не встановлена, як і обов'язку такої особи проходити огляд на стан сп'яніння. Інших належних доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом безпосередньо перед спілкуванням з працівниками поліції суду не представлено, отже не доведено, що він є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Оскаржувана постанова будується на показах неіснуючого свідка й на доказах, які жодним чином не доводять ні факт керування та ігнорування ОСОБА_1 вимоги про його зупинку в 12 год. 57 хв. на проспекті Академіка Палладіна, 37 в м. Києві, ні тим більше факт його керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння о 14 год. 00 хв., задовго до цього запаркованим автомобілем на вул. Котельникова в м. Києві.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Ванджурак Р.В., суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 2.4., 8.9.(а) Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; Вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 122-2 КУпАП невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов'язана скласти протокол, в якому в обов'язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції статті 122-2 та 130 КУпАП та утворюють об'єктивну сторону складу зазначених правопорушень.
Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення від 02 жовтня 2023 року серії ААД № 525106 вбачається, що 02 жовтня 2023 року о 12 год. 57 хв. в м. Києві по проспекту Академіка Палладіна 37, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу, подану працівниками поліції за допомогою сигнального диска з червоним сигналом.
Проте, жодного доказу зазначеним обставинам, матеріали справи не містять. Так, ні долучене до справи відео, ні пояснення єдиного свідка ОСОБА_2 не підтверджують обставин керування ОСОБА_3 транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , по проспекту Академіка Палладіна 37 02 жовтня 2023 року взагалі. Відтак і відсутні будь-які докази спроби зупинки працівниками поліції даного автомобіля в цей день у вказаному місці.
В своєму рапорті на ім'я начальника управління патрульної поліції, лейтенант поліції ОСОБА_4 доповідає, що факт руху автомобіля «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , по проспекту Академіка Палладіна 37 02 жовтня 2023 року з перевищенням швидкості зафіксовано на прилад TRUCAM TC 008390 (а.с. 6).
В той же час, в матеріалах справі відсутнє відео, фото чи будь-яка інша інформація з зазначеного приладу, яка б підтверджувала зазначені обставини.
Отже, як доказів вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та і доказів вини ОСОБА_1 у його вчиненні матеріали справи не містять, що свідчить про відсутність події вказаного правопорушення, як такої.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 02 жовтня 2023 року серії ААД № 525107 вбачається, що цього ж дня о 14 год. 00 хв. в м. Києві, по вул. Котельникова 35, ОСОБА_1 керував автомобілем «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився.
З долученого до матеріалів справи відео, вбачається, що 02 жовтня 2023 року біля 13 год. 23 хв. працівники поліції під'їхали до будинку № 35 по вул. Котельникова в м. Києві. На цей момент біля будинку був припаркований автомобіль «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 . Водія ні в автомобілі ні біля нього не було. Через хвилину з будинку вийшла жінка та повідомила працівників поліції, що з цього автомобіля біля семи хвилин тому (13.16 год.) вийшов сивий чоловік і пішов у напрямку, який вона вказала поліцейським. Після цього поліцейські між собою почали радитись, яким чином і під яким приводом їм викликати водія автомобіля на місце його зупинки. Знайшовши номер телефона ОСОБА_1 , поліцейський зателефонував йому та під вигаданим приводом, а саме наявністю перешкоди для виїзду інших транспортних засобів, попросив підійти до автомобіля. В 13 год. 49 хв. ОСОБА_1 підійшов до автомобіля, де його чекали працівники поліції. На цей момент ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, не заперечував вказаного факту та вказав, що вживав алкогольні напої щойно в себе вдома.
В 14 год. 03 хв. поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки вбачав в останнього відповідні ознаки такого сп'яніння.
У відповідь ОСОБА_1 відмовився проходити тест, пояснивши поліцейському, що на цей момент він не є водієм, вживав алкогольні напої вдома 20 хвилин тому.
Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
В даному випадку на момент висловлення поліцейським пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, останній не був водієм, оскільки прийшов до свого автомобіля з дому в 13 год. 49 хв.
З урахування показів свідка ОСОБА_2 , які зафіксовані на відео, ОСОБА_1 вийшов з автомобіля в 13 год. 16 хв.
При цьому, жодним наявним у справі доказом не було зафіксовано його стан на момент виходу з автомобіля. Працівники поліції на даний момент були відсутні на місці паркування автомобіля «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , а тому об'єктивно не могли бачити, а, відтак, і стверджувати, що ОСОБА_1 на момент виходу з авто був в стані алкогольного сп'яніння, чи за зовнішнім виглядом мав ознаки алкогольного сп'яніння, що в свою чергу давало б останнім право вимагати від нього пройти огляд на стан сп'яніння.
Підійшовши до автомобіля в 13 год. 49 хв., тобто, через 33 хвилини після його паркування, ОСОБА_1 повідомив працівників поліції, що він вживав алкоголь 20 хвилин тому.
Отже, станом на 13 год. 49 хв. 02 жовтня 2023 року, ОСОБА_5 не був водієм в розумінні п. 1.10 Правил дорожнього руху, а відтак на нього не розповсюджувався обов'язок, передбачений п. 2.5 правил, а саме на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відсутність такого обов'язку в особи, яка вже не є водієм, давала ОСОБА_1 право вживати алкоголь після того, як він покинув автомобіль та відмовитись від запропонованого йому поліцейським огляду на стан сп'яніння.
Така відмова, за обставин викладених вище, не утворює складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, через відсутність суб'єкта правопорушення, а саме водія.
Доводи ОСОБА_1 про вживання ним алкоголю вдома, ніяким чином не спростовані працівниками поліції, які не зібрали та не долучили до справи доказів протилежного, а саме доказів перебування ОСОБА_1 на момент виходу з автомобіля в стані алкогольного сп'яніння.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, місцевий суд не зазначив з яких підстав та з урахуванням яких належних та допустимих доказів він дійшов висновку про наявність у діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності складу зазначеного правопорушення, не вказав на докази, які підтверджують керування останнім автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
Посилаючись на протокол про адміністративне правопорушення, пояснення свідка та відеозаписи, місцевий суд не звернув уваги, що дані докази не підтверджують ні факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за адресою і в час, які вказав поліцейський в протоколі, ні факту не зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського, ні факту керування автомобілем з ознаками сп'яніння.
При цьому, місцевий суд не звернув уваги, що відмова особи, яка керувала транспортним засобом за тридцять хвилин до пред'явлення їй вимоги пройти огляд на стан сп'яніння, за умови відсутні доказів про керування нею транспортним засобом в стані сп'яніння чи з ознаками такого сп'яніння, не є порушенням вимог п. 2.5 правил дорожнього руху та не утворює складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи зазначене, місцевий суд дійшов необґрунтованого висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд приходить висновку, що наявними у справі доказами не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 122-2, 130, 245, п.1 ч.1 ст. 247, ст. 280, 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Ванджурак Романа Васильовича задовольнити.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, закрити із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто, у зв'язку із відсутністю події адміністративного правопорушення.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Фінагеєв