Справа № 359/3223/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4411/2024
17 січня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гижицької Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 березня 2023 року у складі судді Усатової І.А.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Київської митниці Держмитслужби, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, в якому з урахуванням уточнень просив: стягнути з Державного бюджету України на його користь 263 000 грн моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю щодо неповернення валюти, вилученої за протоколом про порушення митних правил від 29 січня 2017 року № 0052/125120103/17 та протиправними рішеннями Київської митниці ДФС про відмову у поверненні йому цієї валюти на виконання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2017 року у справі № 359/1716/17, шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України.
Позов обґрунтовано тим, що за протоколом від 29 січня 2017 року №0052/125120103/17 про порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, складеного посадовою особою Київської митниці ДФС, у ОСОБА_1 вилучена валюта у розмірі 2 030 євро та 3 500 грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 травня 2017 року у справі про порушення митних правил №359/1716/17, яке набрало законної сили 1 червня 2017 року, судом встановлений факт правомірності володіння майном - валютою, яка ввозилася на територію України та ухвалено повернути вилучену валюти ОСОБА_1 . Крім того, постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2017 року у справі №359/1716/17 роз'яснено постанову від 05 травня 2017 року у цій же справі та констатовано, що станом на даний час відсутні підстави для неповернення вилучених грошових коштів ОСОБА_1 згідно протоколу про порушення митних правил №0052/125120103/17 від 29 січня 2017 року. Тобто, вказаним судовим рішенням також зазначено про обов'язковість виконання постанови від 05 травня 2017 року у справі № 359/1716/17 та повернення вилучених коштів ОСОБА_1
Бориспільський міськрайонний суд Київській області у червні 2017 року направив супровідним листом свою постанову від 5 травня 2017 року до Київської митниці ДФС для виконання.
Позивач зазначає, що 19 червня 2017 року звернувся із письмовою заявою до Київської митниці ДФС про повернення йому грошових коштів.
Не отримавши коштів, позивач отримав на поштову адресу рішення від 30 червня 2017 року №5255/1/10-70-05-47, згідно якого митний орган відмовив у видачі коштів з посиланням на те, що позивач не вправі забрати кошти без надання документів, що підтверджують зняття цієї валюти за межами митної території України з рахунку позивача, що встановлено п.2 гл.2 Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої постановою Правління НБУ від 27.05.2008 №148, а подані до заяви документи не є підставою для пропуску на митну територію України коштів.
Крім цього Митний орган надав відповідь від 12 липня 2017 року на повторне звернення позивача, з якої вбачається про відмову у поверненні коштів з тих же вищевикладених мотивів щодо неможливості видачі з каси митниці вилучених та прийнятих на зберігання готівкових коштів без подання документів, визначених Національним банком України, а саме без наявності документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах), які були відкритті виключно на ім'я такої фізичної особи-резидента, якою переміщувалася через митний кодон України готівка в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро. суду здійснюється у встановленому Додавши, що виконання рішення законодавством порядку - в даному випадку відповідно до роз IX Порядку №627.
Таким чином, як зазначає позивач, судове рішення не виконувалося та кошти позивачу Київська митниця ДФС не повертала, втім добровільне виконання рішення суду є її законодавчо встановленим обов'язком, який є похідним від дій особи (подання заяви чи звернення до виконання виконавчого документа суду), на користь якої сплачуються кошти.
З огляду на бездіяльність Київської митниці ДФС у поверненні коштів за судовим рішенням, яке було направлено судом для виконання, та яке стосувалося законних інтересів позивача, оскільки суб'єкт владних повноважень притримував у себе його кошти та з урахуванням тієї обставини, що позивач неодноразово звертався до Митниці з одного і того ж питання щодо повернення вилученої валюти та отримував формальні відмови в її видачі, а також того, що Митний орган вимагав здійснення митного декларування валюти для її видачі, ОСОБА_1 08 серпня 2017 року звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС, у якому просив визнати протиправну бездіяльність Київської митниці ДФС щодо неповернення вилучених коштів та просив зобов'язати митний орган повернути вилучену за протоколом про порушення митних правил валюту.
Поряд з тим, враховуючи вказану відмову Митного органу у видачі коштів, у встановлені процесуальні строки з дотриманням предметної юрисдикції спору, зазначене рішення суб'єкта владних повноважень було також оскаржено до суду.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року у справі №802/1339/17-а, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року та постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року, визнано протиправну бездіяльність Київської митниці ДФС щодо неповернення вилучених коштів ОСОБА_1 та зобов'язано Київську митницю ДФС повернути вилучену за протоколом про порушення митних правил №0052/125120103/17 від 29 січня 2017 року валюту.
У постанові від 22 вересня 2017 року суд встановив, що 19 червня 2017 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області направлено на виконання Київській митниці ДФС постанови Бориспільського міськрайонного суду у Київській області від 05 травня 2017 року та Апеляційного суду Київської області від 01 червня 2017 року у справі №359/1716/17 відносно ОСОБА_1 за ст.471 Митного кодексу України, однак вказані рішенням не виконані. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 задоволена заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 802/1339/17-а - зобов'язано Київську митницю ДФС протягом 30 днів з дня набрання постановою законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення в частині зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії. Проте Київська митниця ДФС продовжувала протиправно утримувати кошти та висувала заявнику умови виконання судового рішення, а саме повернення валюти ставила у залежність від її митного декларування, в іншому разі - вилучену валюту для її використання на митний території України не повертала ОСОБА_1 .
Предметом спору у вказаній справі №802/2543/17-а були об'єднанні вимоги щодо визнання рішень суб'єкта владних повноважень протиправними, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями.
Про причини неможливості задоволення заяви позивача Київська митниця ДФС вказала у листі-відповіді від 30 червня 2017 року №5255/1/10-70-05-47 та інших. Отже, правовим питанням у вказаній справі була правомірність рішення Київської митниці видати кошти заявнику зі складу митниці за його заявою. Спірні правовідносини між позивачем та Київською митницею ДФС виникли з підстав незаконної відмови митниці задовольнити його заяву від 19 червня 2017 року. Вимога ОСОБА_1 визнати рішення Київської митниці ДФС протиправним у цій справі обґрунтована тим, що постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області набрала законної сили, тому відмова у поверненні валюти є порушенням його права на мирне володіння майном. Вимогу про відшкодування моральної шкоди позивач пов'язав iз протиправною бездіяльністю Київської митниці ДФС повернути валюту на виконання судового рішення, яке було направлено судом їй для виконання та із прийняттям нею незаконного рішення від 30 червня 2017 року, яким відмовлено видати кошти позивачу за заявою від 19 червня 2017 року.
Позов мотивований тим, що 19 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Київської митниці ДФС із заявою, в якій посилаючись на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2017 року про повернення валюти, просив повернути кошти, вилучені за протоколом про порушення митних правил №0052/125120103/17 від 29 січня 2017 року. Проте, листом №5255/1/10-70-05-47 від 30 червня 2017 року Київська митниця ДФС повідомила позивача про те, що готівку в розмірі 2 030 євро та 3 500 грн, вилучену згідно протоколу про порушення митних правил № 0052/125120103/17 від 29 січня 2017 року та щодо якої прийнято судове рішення, він може отримати для вільного використання на території України за умови надання документів, що підтверджують зняття цієї валюти за межами митної території України з його банківського рахунку. 22 червня 2017 року позивач повторно звернувся до Київської митниці ДФС із заявою про виконання судового рішення щодо повернення валюти, вилученої згідно протоколу про порушення митних правил № 0052/125120103/17 від 29 січня 2017 року.
також 22 червня 2017 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з письмовою заявою щодо виконання відповідачем судового рішення про повернення вилучених коштів. Листом №5616/1/10-70-61-B-113 від 12 липня 2017 року Київська митниця ДФС відмовила позивачу у поверненні вилучених коштів, мотивуючи тим, що виконання судового рішення здійснюється у встановленому законодавством порядку, визначеному Національним банком України та відповідно до Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №627 від 30.05.2012. За результатами опрацювання заяви, листом Державної фіскальної служби України №9214/B/99-99-05-03-02-14 від 21 липня 2017 року позивача повідомлено, що питання видачі товарів зі складу митниці врегульовані Порядком роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №627 від 30 травня 2012 року, положеннями якого, серед іншого, регламентовано дії у разі прийняття особою рішення про вивезення (повернення) товарів за межі митної території України.
05 травня 2017 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області позивачу видано виконавчий документ №3/359/1511/2017, який разом із заявою про примусове виконання пред'явлений для виконання до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області. 18 серпня 2017 року головним державним виконавцем Яценко Яною Василівною, у зв'язку з тим, що в постанові від 05 травня 2017 року відсутні заходи примусового виконання рішень, керуючись положеннями Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернуто стягувану без прийняття до виконання.
18 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з заявою про вирішення питання, пов'язаного з виконання постанови у справі про порушення митних правил. На вказану заяву, листом №B-83/2017 від 20 вересня 2017 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області повідомив позивача про те, що з приводу порушених прав, свобод чи інтересів він може звернутись до суду із адміністративним позовом щодо оскарження бездіяльності Київської митниці ДФС.
Листом Київської митниці ДФС №10164/2/10-70-61-47 від 19 грудня 2017 року, з урахуванням раніше поданої заяви на отримання готівкових коштів на території України, повідомлено позивача, що він може отримати іноземну валюту вилучену за протоколом про порушення митних правил № 0052/125120103/17 від 29 січня 2017 року, за умови її письмового декларування та без надання банківських документів про зняття цієї валюти з банківського рахунку. Дату та час отримання готівкових коштів запропоновано узгодити у касі Київської митниці ДФС за телефоном.
19 березня 2018 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Київської митниці ДФС з письмовою заявою про повернення коштів на виконання судового рішення від 22 вересня 2017 року у справі № 802/1339/17-а.
У зв'язку з невиконанням судового рішення та неповернення коштів, ОСОБА_1 звернувся у Вінницький окружний адміністративний суд з позовом доКиївської митниці ДФС про визнання протиправним рішення та відшкодування моральної шкоди за наслідками розгляду якого рішенням суду від 15 липня 2019 року на користь позивача з держави стягнуто 160 000грн. моральної шкоди
Проте постановою Сьомого апеляційного адміністративного від 19 листопада 2019 року за наслідками апеляційного розгляду справи апеляційну скаргу рішення суду скасовано, а провадження у справі закрито з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.238 КАС України, а саме у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зазначає, що вказані рішення Київської митниці ДФС про відмову у видачі валюти за розглядом заяв позивача та її бездіяльність з повернення коштів, потягнули за собою наслідки у вигляді розладу здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань. Оскаржуваними рішеннями та діями митного органу йому завдано стрес, приниження. Позивач неодноразово звертався до Київської митниці ДФС із заявами про повернення вилученої валюти за судовим рішенням, втім митний орган приймав рiшення про відмову у поверненнi коштів.
Дії Київської митниці ДФС, що виражалися у її бездіяльності та рішеннях в питаннях повернення валюти за наслідками розгляду заяв про видачу коштів, викликали у позивача психічне напруження у зв'язку вдовами і його заяв у видачі коштів на виконання судових рішень, розчарування в діяльності митного органу, відчуття приниження і зневаги з боку органу державної влади, втрати довіру до органу держави, який позбавив його права одержати кошти у червні 2017 року, що зруйнувало його душевний спокій, завдало моральних переживань, змусило нервувати, створювало дискомфорт.
Неправомірна поведінка Київської митниці ДФС призвела до того, що позивач був змушений захищати своє порушене право у судовому порядку, а отже витрачати значних зусиль та часу для його відновлення. Захист свого права вимагав від нього додаткових зусиль для організації свого часу, побуту, так як у зв'язку із необхідністю прийняття участі у судових процесах для належного відстоювання своїх прав, позивач відривався від виконання своїх трудових обов'язків. Усі ці обставини призвели до виникнення у нього переживань, стресу, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані.
Факт завдання неправомірними діяннями (бездіяльністю та рішеннями) Київської митниці ДФС моральної шкоди та її розмір, позивач обґрунтовує невиконанням судових рішень, що змушувало його неодноразово звертатися за захистом порушеного права до різних органів державної влади (її посадових осіб) та до суду. Оскаржувати рішення, дії та бездіяльність Київської митниці ДФС, що призвело до порушення його звичного способу життя, втрати здоров'я, великої кількості часу.
Посилається на те, що хворіє на хворобу Крона та йому призначена II група інвалідності безстроково. Вказує, що звертався за медичною допомогою саме через стрес, який стався внаслідок неправомірних дій митниці у зв'язку з неповеренням коштів на виконання судового рішення.
Окрім того, вказує, що має на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей та непрацездатну матір. Ситуація з невиконання судових рішень на користь позивача та його прав Київською митницею ДФС була систематичне порушення психотравмуючою для нього. Постійні думки позивача про неможливість працювати особі з інвалідністю для соціальної адаптації, страх втратити роботу, що буде мати наслідком погіршення матеріального становища його родини та страх за своє життя, безумовно завдало йому стрес, який позивач переживає кожний день свого життя.
Позивач вказує, що тривала боротьба на захист своїх прав виснажує його, викликає розчарування в діяльності органу державної влади, що створює додаткове психічне напруження викликане постійним безпідставним звинуваченням позивача у тому, що це ним створена штучна ситуація щодо неможливості повернення коштів, яка систематично відтворювалася Київською митницею ДФС не лише у документах адресованих позивачу, а також у її процесуальних документах по суті справи, які подавалися до судових установ. Протиправними рішеннями, діями та бездільністю Київської митниці ДФС було порушено право власності позивача на вилучену у нього валюту. За рішенням про відмову у поверненні коштів позивач тривалий час був позбавлений права на використання коштів за призначенням, втім на достатній правовій підставі міг би з червня 2017 року використовувати ці кошти для виконання договірних зобов'язань, натомість змушений був брати кошти у борг для їх належного виконання.
Визначаючи розмір шкоди позивач виходить з очевидної протиправності рішень та бездіяльності Київської митниці ДФС за якими порушено право позивача на одержання вилученої валюти, чим було створено психотравмуючу ситуацію для позивача. А тому, вважає визначений експертом розмір моральної шкоди справедливим і співмірним.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 5 076 грн судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність рішення суду вимогам закону, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким змінити рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 березня 2023 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 10 000 грн до 263 000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не в повному обсязі врахував принципи розумності, виваженості та справедливості при визначенні розміру моральної шкоди.
Скаржник вказує, що подані ним документи, підготовлені експертами, стосувалися визначення розміру моральної шкоди, завданої позивачу, а його позовні вимоги стосувалися якраз цих обставин, а отже вони є належними доказами.
Вказано, що суд не дослідив та не дав оцінки цілому ряду письмових доказів, зібраних у справі, які стосуються розміру моральної шкоди, завданої позивачу.
Крім того, судом першої інстанції не враховано роз'яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 199 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з наступними змінами, відповідно до яких, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Зазначає, що суд при визначенні розміру моральної шкоди не урахував негативний вплив наслідків незаконної поведінки державного органу на якість життя позивача, який переживав постійні стресові ситуації через неповернення коштів, відчував хвилювання та побоювання, що втратить житло, сім'ю.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві вважає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції судом ґрунтовно дослідженні обставини справи, надана правова оцінка всім доказам та визначено розмір завданої шкоди в грошову еквіваленті, що є співмірним та достатнім. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 березня 2023 року залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши Щегель Т.О. в інтересах Київської митниці Держмитслужби, яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, про дату, місце та час якого, судом повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд справи за їх відсутності.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду оскаржується лише в частині моральної шкоди, яку позивач просить збільшити, а тому в іншій частині рішення суду не переглядається.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як убачається зі справи, постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2017 у справі № 359/1716/17, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 01.06.2017, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 471 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн з поверненням, вилученої згідно протоколу про порушення митних правил № 0052/125120103/17 від 29.01.2017, валюти в розмірі 2030 євро та 3500 грн (а.с. 26-29 т.1).
Внаслідок чого, 19.06.2017 позивач звернувся до Київської митниці ДФС з письмовою заявою про повернення вказаної валюти.
Проте, листом № 5255/1/10-70-05-47 від 30.06.2017 Київська митниця ДФС повідомила позивача про те, що готівку в розмірі 2030 євро та 3500 грн, вилучену згідно протоколу про порушення митних правил № 0052/125120103/17 від 29.01.2017 та щодо якої прийнято судове рішення, він може отримати для вільного використання на території України за умови надання документів, що підтверджують зняття цієї валюти за межами митної території України з його банківського рахунку (а.с. 35 т.1).
Так, 22.06.2017 позивач повторно звернувся до Київської митниці ДФС із заявою про виконання судового рішення щодо повернення валюти, вилученої згідно протоколу про порушення митних правил № 0052/125120103/17 від 29.01.2017 (а.с. 36-38 т.1).
Листом № 5616/1/10-70-61-В-113 від 12.07.2017 Київська митниця ДФС відмовила позивачу у поверненні вилучених коштів, мотивуючи тим, що виконання судового рішення здійснюється у встановленому законодавством порядку, визначеному Національним банком України та відповідно до Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 627 від 30.05.2012 (а.с. 39-40 т.1).
За результатами опрацювання заяви, листом Державної фіскальної служби України № 9214/В/99-99-05-03-02-14 від 21.07.2017 позивача повідомлено, що питання видачі товарів зі складу митниці врегульовані Порядком роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 627 від 30.05.2012, положеннями якого, серед іншого, регламентовано дії у разі прийняття особою рішення про вивезення (повернення) товарів за межі митної території України.
Убачається, що 05.05.2017 Бориспільським міськрайонним судом Київської області позивачу видано виконавчий документ № 3/359/1511/2017, який разом із заявою про примусове виконання пред'явлений для виконання до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.
18.08.2017 головним державним виконавцем Яценко Яною Василівною, у зв'язку з тим, що в постанові від 05.05.2017 відсутні заходи примусового виконання рішень, керуючись положеннями Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання.
18.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з заявою про вирішення питання, пов'язаного з виконанням постанови у справі про порушення митних правил.
На вказану заяву, листом № В-83/2017 від 20.09.2017 Бориспільський міськрайонний суд Київської області повідомив позивача про те, що з приводу порушених прав, свобод чи інтересів він може звернутись до суду із адміністративним позовом щодо оскарження бездіяльності Київської митниці ДФС (а.с. 34 т.1).
Так, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.09.2017, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.09.2018, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Київської митниці ДФС щодо неповернення ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 2030 євро та 3500 грн, вилучених згідно протоколу про порушення митних правил № 0052/125120103/17 від 29.01.2017. Зобов'язано Київську митницю ДФС повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2030 євро та 3500 грн, вилучені згідно протоколу про порушення митних правил № 0052/125120103/17 від 29.01.2017 (а.с. 89-97 т.1).
22.09.2017 позивач повторно звернувся до Київської митниці ДФС із заявою щодо повернення валюти, вилученої згідно протоколу про порушення митних правил № 0052/125120103/17 від 29.01.2017.
У відповідь на вказану заяву листом № 8177/1/10-70-05-05-47 від 12.10.2017 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що станом на 11.10.2017 постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 22.09.2017 по справі 802/1339/17-а не набрала законної сили (а.с. 45 т.1).
04.10.2017 Бориспільська місцева прокуратура повідомила ОСОБА_1 про те, що за результатами розгляду його звернення, 03.10.2017 прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017111100000265 та відповідно до статті 26, частини 7 статті 214 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні доручено провести слідчому відділу Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області. Попередня правова кваліфікація - частина 2 статті 382 КК України.
Листом Головного управління ДФС у Київській області № 3933/В/10-36-22-03 від 16.11.2017 позивача повідомлено, що за дорученням прокуратури Київської області від 28.09.2017, в межах законодавчо визначеної компетенції, управлінням внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Київській області ГУ ДФС у Київській області здійснюється розгляд його заяви щодо можливих неправомірних дій з боку службових осіб Київської митниці ДФС. З метою встановлення всіх обставин Київською митницею ДФС, за дорученням та участю управління внутрішньої безпеки, здійснюється службова перевірка згідно наказу Київської митниці ДФС № 230 від 01.11.2017.
23.11.2017 позивач звернувся до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини стосовно невиконання Київською митницею ДФС рішення Бориспільського міськрайонного сулу Київської області від 05.05.2017 в частині повернення вилучених у нього коштів.
29.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до Національного антикорупційного бюро України із заявою з приводу можливих неправомірних дій та бездіяльності окремих посадових осіб Київської митниці ДФС України, щодо можливого неналежного проведення посадовими особами УВБ ГУ ДФС у Київській області службового розслідування.
Листом № 26-01/780 від 19.12.2017 Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю звернувся до першого заступника Голови Державної фіскальної служби України Білана Сергія Васильовича з проханням дати доручення розглянути питання, порушені ОСОБА_1 та вижити заходи реагування для виконання Київською митницею ДФС постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2017 в частині повернення заявнику вилученої у нього валюти в розмірі 2030 євро та 3500 грн.
Листом № 111-006/45130 від 06.12.2017 Національне антикорупційне бюро України повідомило позивача про те, що у заяві не наведено конкретних фактів та обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних корупційних правопорушень, підслідних детективам Національного антикорупційного бюро України.
Листом Київської митниці ДФС № 10164/2/10-70-61-47 від 19.12.2017, з урахуванням раніше поданої заяви на отримання готівкових коштів на території України, повідомлено позивача, що він може отримати іноземну валюту вилучену за протоколом про порушення митних правил № 0052/125120103/17 від 29.01.2017, за умови її письмового декларування та без надання банківських документів про зняття цієї валюти з банківського рахунку. Дату та час отримання готівкових коштів запропоновано узгодити у касі Київської митниці ДФС за телефоном (а.с. 46-47 т.1).
Листом № 334/2/10-70-05-47 від 16.01.2018 Київська митниця ДФС, після звернення позивача в телефонному режимі 04.01.2018 щодо замовлення грошових коштів вилучених за протоколом про порушення митних правил № 0052/125120103/17 від 29.01.2017, звернулася до ОСОБА_1 для погодження точної дати та часу отримання грошових коштів (а.с. 48 т.1).
19.03.2018 позивач повторно звернувся до Київської митниці ДФС з заявою про повернення коштів на виконання судового рішення від 22.09.2017 у справі № 802/1339/17-а (а.с. 61 т.1).
Листом № 2212/1/10-70-05-47 від 26.03.2018 Київська митниця ДФС повідомила позивача про те, що вилучені кошти не були пропущені на митну територію України та не були оформлені у митному відношенні. Відтак, позивачу буде надана митна декларація для внесення вилученої валюти з метою декларування та митного оформлення для дотримання законності переміщення валютних цінностей на митну територію України (а.с. 62 т.1).
Не погоджуючись із рішеннями Київської митниці ДФС, оформленими листами № 5255/1/10-70-05-47 від 30.06.2017, № 5616/1/10-70-61-В-133 від 12.07.2012, № 8177/1/10-70-05-05-47 від 12.10.2017 та № 10164/2/10-70-6147 від 19.12.2017 про відмову у поверненні вилучених коштів, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним рішення та відшкодування моральної шкоди й рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі № 802/2543/17-а задоволено. Визнано протиправними рішення Київської митниці ДФС у відмові за заявою ОСОБА_1 в поверненні коштів, вилучених у нього за протоколом про порушення митних правил № 0052/125120103/17 від 29.01.2017 на виконання постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2017 у справі № 359/1716/17. Стягнуто на користь ОСОБА_1 із Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди 160 000 грн, завданої протиправними рішеннями Київської митниці ДФС про відмову в поверненні йому вилученої за протоколом про порушення митних правил № 0052/125120103/17 від 29.01.2017 валюти шляхом їх списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. Вирішено питання судових витрат.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року скасовано, провадження у справі № 802/2543/17-а закрито у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (а.с. 157-162 т.1).
Районний суд, задовольняючи позов частково та стягуючи на користь позивача моральну шкоду, в розмірі 10 000 грн виходив з засад розумності, виваженості, справедливості та вважав вказану суму співмірною до завданої шкоди.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Так, розмір моральної шкоди позивач оцінив у 263 000 грн й визначаючи такий розмір він просив врахувати тривалість тяжких переживань, внаслідок ситуації, що пов'язана з неповерненням коштів за рішенням Київською митницею ДФС, тяжкого ступеня психологічного впливу, що встановлено експертом та визначено можливий розмір моральної шкоди на рівні 40,5 мінімальних заробітних плат на момент винесення рішення суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України та ч. 1, п. п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача до відповідач про стягнення моральної шкоди, завданої неправомірними діями (бездіяльністю) повязаними з невиконанням судового рішення щодо повернення вилучених коштів.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно положень ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Отже, ст.1173 ЦК України є спеціальною необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення моральної шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність його вини не є обов'язковою.
Відповідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 455/1076/16-ц).
Згідно з п. 5 Постанови Пленуму ВС України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.95, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. (Абзац пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Умовою відповідальності є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов'язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності).
Районним судом підставно враховано правову позицію викладену Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14, від 21 лютого 2019 року у справі № 670/499/16-а.
Предметом доказування у вказаній справі є протиправність дій відповідача, які полягають у тривалому не виконанні рішення суду про повернення грошових коштів та причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями відповідача та спричиненням моральної шкоди позивачу (наявність причинного зв'язку).
Факт завдання неправомірними діяннями (бездіяльністю та рішеннями) Київської митниці ДФС моральної шкоди та її розмір, позивач обґрунтовує невиконанням судового рішення, що змушувало його неодноразово звертатися за захистом порушеного права до різних органів державної влади (її посадових осіб) та до суду та оскаржувати бездіяльність Київської митниці ДФС, що призвело до порушення його звичного способу життя, втрати здоров'я, великої кількості часу.
Отже враховуючи, що судовим рішенням було вирішено повернути кошти ОСОБА_1 , які були вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил, а тому у митного органу не було підстав для відмови у виконанні вказаного рішення, що і було установлено постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.09.2017
Разом з тим, неналежне виконання органами державної влади своїх повноважень, що призвело до порушення прав позивача, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов'язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.
Аналізуючи надані сторонами докази у своїй сукупності з обставинами справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підставність заявлених вимог про стягнення моральної шкоди, остільки внаслідок бездіяльності відповідача щодо повернення коштів позивач вимушений звертатися за захистом своїх прав до різних органів державної влади та судових інстанцій.
Установлено, що за наслідками вирішення справи про порушення митних правил, постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2017 ухвалено про повернення ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 2030 євро та 3500 грн, вилучених згідно протоколу про порушення митних правил № 0052/125120103/17 від 29.01.2017.
За наслідками звернення у адміністративний суд за захистом прав з причини невиконання судового рішення протягом тривалого часу, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.09.2017, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 та постановою Верховного Суду від 05.09.2018, визнано протиправною бездіяльність Київської митниці ДФС щодо неповернення ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 2030 євро та 3500 грн, вилучених згідно протоколу про порушення митних правил № 0052/125120103/17 від 29.01.2017 та зобов'язано Київську митницю ДФС повернути ОСОБА_1 вилучені кошти (а.с. 89-97 т.1).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 й стягнення моральної шкоди у вищому розмірі, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
З урахуванням конкретних обставин справи та з урахуванням загальних засад розумності, справедливості, пропорційності, заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги на суму 10 000 грн.
З огляду на викладене та матеріали справи, у їх сукупності, колегія суддів вважає безпідставними, необґрунтованими твердження апеляційної скарги про неспівмірний розмір моральної шкоди, завданий позивачу внаслідок бездіяльності Київської митниці ДФС.
Районний суд з достатньою повнотою з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну правову оцінку й ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 січня 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: