№ справи: 940/54/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2928/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Косович Т.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
16 січня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Мазурик О.Ф., Желепи О.В.,
секретар - Черняк Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07 червня 2023 року,
встановив:
у січні 2023 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що його було пропущено з поважних причин.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 07 червня 2023 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - ОСОБА_5 у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 , представника відповідача - Неживка І.В., який брав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з жилого будинку та земельних ділянок. Вказувала, що у зв'язку з тривалою хворобою вона була позбавлена можливості звернутись із заявою про прийняття спадщини. Також зазначала, що між нею та відповідачем, яка є її рідною сестрою, існувала усна домовленість про те, що остання не заперечуватиме на прийняття позивачем спадщини у будь-який час.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 07 червня 2023 року у задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що вона з об'єктивних причин була позбавлена можливості звернутись із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк. Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.
У своїй апеляційній скарзі представник позивача посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність поважних причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини та не взяв до уваги тривалу хворобу позивача, яка перешкоджала у прийнятті нею спадщини. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач є доньками ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач ОСОБА_2 02 листопада 2021 року звернулась із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої Тетіївською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу щодо майна померлою ОСОБА_4 .
З листа Тетіївської державної нотаріальної контори від 12 січня 2023 року, копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що позивачу ОСОБА_1 було роз'яснено, що нею пропущено строк для звернення із заявою про прийняття спадщини.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.
Згідно зі статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може лише спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно не проживав зі спадкодавцем.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20).
Водночас відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.
Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови, тощо.
Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, має стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібних висновків, дійшов Верховний Суд України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.
Враховуючи викладене, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України, тощо.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довела існування об'єктивних та нездоланних перешкод для прийняття нею спадщини після смерті матері.
В обґрунтування вимог про надання додаткового строку для прийняття спадщини позивач посилалась на те, що вона тривалий час хворіє на гіпертонічну хворобу, також має діагноз гідропс рогівки правого ока, термінальний кератоконус, помутніння рогівки, катаракта обох очей. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано копію медичної документації, з якої вбачається, що позивач проходила амбулаторне лікування. При цьому надані позивачем документи (довідки, виписки) не свідчать про те, що лікування ОСОБА_1 відбувалось безперервно від смерті спадкодавця - 21 серпня 2021 року до закінчення шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини, тобто до 21 лютого 2022 року.
Факт перебування на лікуванні в закладі охорони здоров'я у всіх випадках не може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку. Важливими у цьому аспекті є тривалість стаціонарного лікування та ступінь захворювання.
У постанові від 13 квітня 2022 року у справі № 373/118/20 (провадження № 61-20156св21) Верховний Суд дійшов висновку, що нетривале перебування позивача на амбулаторному, а не стаціонарному лікуванні, не є у розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України тими перешкодами, які унеможливлювали звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини як за місцем знаходження спірного майна, так і за місцем свого проживання. Отже, у позивача не було об'єктивних, непереборних, істотних труднощів подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 148/2003/20 (провадження № 61-404св22) зазначено, що під час шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, позивач перебував на лікарняному 30 календарних днів та 10 календарних днів. Тож суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не був позбавлений можливості в інший час протягом зазначеного шестимісячного строку надіслати поштою до нотаріальної контори заяву (повідомлення, телеграму) про прийняття спадщини. Доказів того, що позивач за станом здоров'я фізично не міг цього зробити до суду не надано.
У постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 153/3/16-ц (провадження № 61-6815св18) Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зазначені позивачем причини пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька не можуть бути визнані поважними, оскільки вони не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення цих дій. Позивач не зазначив, що перешкоджало йому подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини засобами поштового зв'язку.
В даному випадку сам по собі факт наявності у позивача гіпертонічної та інших хвороб не свідчать про об'єктивну неможливість звернення із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Позивачем ОСОБА_1 не було надано доказів на підтвердження її перебування на стаціонарному лікуванні, перебування її у безпорадному стані або необхідності сторонньої допомоги, тощо.
Доводи представника позивача у апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 перебуває на амбулаторному лікуванні без госпіталізації, що є поважною причиною пропуску строку, є безпідставними та не свідчать про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Надані до суду копії медичної документації свідчать про те, що позивач знаходиться на обліку в окуліста з 2021 року та проходить курсове лікування (а.с.12). Консультативні висновки офтальмологів, надані до суду, датовані 2018-2019 роками (а.с.74-79), а отже не є доказами поважності пропуску позивачем строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась у серпні 2021 року.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не довела, що встановлений законом строк на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини пропущений нею з поважних причин, які в розумінні статті 1272 ЦК України пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали позивачу у встановлений законом шестимісячний строк звернутися до нотаріальної контори.
Не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог і посилання скаржника у апеляційній скарзі на те, що саме лікування хвороб стало підставою для пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки докази на підтвердження вказаних обставин, зокрема про те, що лікування об'єктивно перешкоджало ОСОБА_1 звернутись із заявою про прийняття спадщини, в матеріалах справи відсутні.
Крім того, позивач пояснила, що відповідач обіцяла їй, що спадщину буде оформлено на них обох, однак потім стала перешкоджати користуватись будинком, що суперечить доводам позовної заяви та апеляційної скарги про те, що заяву про прийняття спадщини не було подано внаслідок хвороби.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції було правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07 червня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 23 січня 2024 року.
Головуючий
Судді