10 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.09.2023 відмовлено в задоволенні клопотання слідчого Слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під за № 42023110000000043 від 10.02.2023, а саме Iphone 13 Pro MAX, MNCA3LL/A, серійний номер - НОМЕР_6, IMEI 1: НОМЕР_1 , ICCID НОМЕР_2 , MEID: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 з сім-картою НОМЕР_5 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Київської міської прокуратури ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7 , а саме мобільний телефон Iphone 13 Pro MAX, MNCA3LL/A, серійний номер - НОМЕР_6 , IMEI 1: НОМЕР_1 , _____________________________________________________________________________
Справа 761/ НОМЕР_7 Слідчий суддя - ОСОБА_8
Апеляційне провадження № 11-сс/824/104/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ICCID НОМЕР_2, MEID: НОМЕР_3, IMEI 2: НОМЕР_4 з сім-картою НОМЕР_5 , який знаходиться у паперовому конверті коричневого кольору, який опечатаний фрагментом паперу з відтиском печатки: «Для довідок № 12 Служба безпеки України Головне управління СБ України у м. Києві та Київській області» за підписом слідчого ОСОБА_9 . Протокол складений старшим слідчим в ОВС- криміналістом слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у місті Києві ті Київській області ОСОБА_9 поміщений до камери схову Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області (квитанція № 11/902-175 про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження).
В апеляційній скарзі прокурор зазначав, що постановою слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві від 11.09.2023 вищевказане майне, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42023110000000043.
На вилученому у підозрюваного ОСОБА_7 мобільному телефоні міститься інформація (листування, переписка в месенджерах), які покладені в основу обґрунтування підозри, та вказані відомості мають доказове значення у кримінальному провадженні.
Прокурор, власник майна ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_10 у судове засідання повторно не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином та клопотань про відкладення судового розгляду не подавали.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора, власника майна та його представника, які не прибули в судове засідання.
Дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023110000000043 від 10.02.2023 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 362 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, та ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 358, а також фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Як убачається із даних витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 10.02.2023 до реєстру внесено відомості за № 42023110000000043 про те, що ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 вчинили несанкціоновані дії з інформацією, яка обробляється в інформаційно-обчислювальних машинах, автоматизованих системах, особою, яка має право доступу до неї, за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 362 КК України; 10.02.2023 до реєстру внесено відомості за № 42023110000000043 про те, що ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 організували схему збуту підроблених документів, а саме перепусток на автомобілі, з метою безперешкодного пересування по території України під час дії комендантської години, під час дії воєнного стану, шляхом повідомлення особам неправдивих відомостей про зазначені перепустки, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 358 КК України; 24.05.2023 до реєстру внесено відомості за № 42023110000000043 про те, що ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинили підроблення офіційного документу, а саме довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_12 , яку у подальшому використано при зарахуванні останньої до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 358 КК України; 24.05.2023 до реєстру внесено відомості за № 42023110000000043 про те, що ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинили підроблення офіційного документу, а саме довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_12 , яку у подальшому використано при зарахуванні останньої до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 358 КК України; 28.06.2023 до реєстру внесено відомості під № 42023110000000043 про те, що ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинили підроблення офіційного документу, а саме довідки про взяття на облік ОСОБА_18 , як внутрішньо переміщеної особи, а також документу щодо дистанційного навчання останньої у ліцеї м. Києва, які у подальшому використано при зарахуванні ОСОБА_18 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 358 КК України; 28.06.2023 до реєстру внесено відомості за № 42023110000000043 про те, що ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинили підроблення офіційного документу, а саме довідки про взяття на облік ОСОБА_18 , як внутрішньо переміщеної особи, а також документу щодо дистанційного навчання останньої у ліцеї м. Києва, які у подальшому використано при зарахуванні ОСОБА_18 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 358 КК України; 03.07.2023 до реєстру внесено відомості за № 42023110000000043 про те, що ОСОБА_11 повторно вчинила несанкціоноване копіювання інформації, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах, маючи право доступу до неї, що призвело до її витоку, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 362 КК України; 03.07.2023 до реєстру внесено відомості за № 42023110000000043 про те, що ОСОБА_11 повторно вчинила несанкціоноване копіювання інформації, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах, маючи право доступу до неї, що призвело до її витоку, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 362 КК України.
23.08.2023 о 14 год. 35 хв. у рамках кримінального провадження № 42023110000000043 від 10.02.2023 ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у вчиненні підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується установою (органом державної влади), і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 358 КК України; у вчиненні підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується установою (органом державної влади), і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його іншою особою, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 358 КК України; у підбуренні до вчинення несанкціонованого копіювання інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах, що призвело до її витоку, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, особою, яка має право доступу до такої інформації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України.
Згідно даних клопотання, 11.09.2023 проведено огляд кримінального провадження № 22022101110000068 від 08.04.2022 за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, а також за підозрою ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 201-2 КК України, в тому числі речових доказів, які було надано прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_20 (вих. від 01.09.2023 № 11-966вих.23) за запитом Слідчого управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві (вих. від 04.08.2023 № 18573/125/23/2-2023).
Проведеним оглядом кримінального провадження № 22022101110000068 від 08.04.2022 встановлено, що 25.08.2022 проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за фактичним місцем проживання ОСОБА_7 , під час якого виявлено та вилучено речі, у тому числі мобільний телефон Iphone 13 Pro MAX, MNCA3LL/A, серійний номер - НОМЕР_6 , IMEI 1: НОМЕР_1 , ICCID НОМЕР_2 , MEID: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , із сім-картою НОМЕР_5 .
25.08.2022 постановою старшого слідчого в особливо важливих справах - криміналіста слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області ОСОБА_9 мобільний телефон Iphone 13 Pro MAX, MNCA3LL/A, серійний номер - НОМЕР_6 , IMEI 1: НОМЕР_1 , ICCID НОМЕР_2 , MEID: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , із сім-картою НОМЕР_5 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 22022101110000068.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 14.11.2022 (справа № 760/16025/22, провадження 1-кс/760/5250/22) у кримінальному провадженні № 22022101110000068 від 08.04.2022 на мобільний телефон ОСОБА_7 . Iphone 13 Pro MAX, MNCA3LL/A, серійний номер - НОМЕР_6 , IMEI 1: НОМЕР_1 , ICCID НОМЕР_2 , MEID: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , із сім-картою НОМЕР_5 , накладено арешт.
01.02.2023 відповідно до квитанції № 11/902-175 про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження, мобільний телефон ОСОБА_7 . Iphone 13 Pro MAX, MNCA3LL/A, серійний номер - НОМЕР_6 , IMEI 1: НОМЕР_1 , ICCID НОМЕР_2 , MEID: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , із сім-картою НОМЕР_5 , який знаходиться у паперовому конверті коричневого кольору, який опечатаний фрагментом паперу з відтиском печатки: «Для довідок № 12 Служба безпеки України Головне управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області» за підписом слідчого ОСОБА_9 , поміщений до камери зберігання речових доказів.
18.09.2023 слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням від 15.09.2023 у кримінальному провадженні № 42023110000000043, погодженим прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , в якому просив накласти арешт на мобільний телефон підозрюваного ОСОБА_7 , а саме мобільний телефон Iphone 13 Pro MAX, MNCA3LL/A, серійний номер - НОМЕР_6 , IMEI 1: НОМЕР_1 , ICCID НОМЕР_2 , MEID: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 з сім-картою НОМЕР_5 , який знаходиться у паперовому конверті коричневого кольору, який опечатаний фрагментом паперу з відтиском печатки: «Для довідок № 12 Служба безпеки України Головне управління СБ України у м. Києві та Київській області» за підписом слідчого ОСОБА_9 . Протокол складений старшим слідчим в ОВС- криміналістом слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві ті Київській області підполковником юстиції ОСОБА_9 поміщений докамери схову Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області (квитанція № 11/902-175 про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження).
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.09.2023 відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчим при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Обґрунтовуючи в клопотанні підстави для накладення арешту на мобільний телефон підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий не навів обґрунтування необхідності арешту такого майна, з посиланням на відповідні мету та підстави, обмежившись лише переліком норм КПК України, які регулюють можливість накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, та зазначивши, що мобільний телефон підозрюваного ОСОБА_7 визнаний речовим доказом.
Разом з тим, як вірно встановлено слідчим суддею, надані суду матеріали не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що мобільний телефон підозрюваного ОСОБА_7 , а саме мобільний телефон Iphone 13 Pro MAX, MNCA3LL/A, серійний номер - НОМЕР_6 , IMEI 1: НОМЕР_1 , ICCID НОМЕР_2 , MEID: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 з сім-картою НОМЕР_5 , відповідає критеріям, передбачених ст. 98 КПК України, враховуючи, що відповідне рішення органу досудового розслідування про визнання його речовими доказами у межах кримінального провадження № 42023110000000043, у матеріалах справи відсутнє.
Даних на підтвердження наявності такого рішення органу досудового розслідування не надано і прокурором під час апеляційного розгляду.
Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документу, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу, та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та дійти висновку про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України, та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.
Ураховуючи наведені обставини, клопотання про арешт майна не містить, тапрокурором не надано доказів того, що мобільний телефон підозрюваного ОСОБА_7 може бути речовим доказом у кримінальному провадженні № 42023110000000043 від 10.02.2023.
Крім того, як обґрунтовано вказав слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, органом досудового розслідування не доведено, що мобільний телефон підозрюваного ОСОБА_7 вилучено в межах даного кримінального провадження.
Так, як убачається із матеріалів судового провадження, слідчий звернувся до Печерського районного суду міста Києва із клопотання про арешт майна в межах кримінального провадження № 42023110000000043 від 10.02.2023.
Згідно даних протоколу огляду від 11.09.2023, складеного слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 , мобільний телефон Iphone 13 Pro MAX, MNCA3LL/A, серійний номер - НОМЕР_6 , IMEI 1: НОМЕР_1 , ICCID НОМЕР_2 , MEID: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , із сім-картою НОМЕР_5 , вилучено 25.08.2022 у ході обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за фактичним місцем проживання ОСОБА_7 , у межах кримінального провадження № 22022101110000068 від 08.04.2022.
При цьому, відповідний протокол обшуку, в ході якого було вилучено вищевказаний мобільний телефон, матеріали клопотання не містять.
Крім того, слідчим у клопотанні не обгрунтовано підстави і мету такого арешту відповідно до положень ст. 170 КПК України, зокрема не доведено, для виконання яких завдань необхідний арешт такого майна, враховуючи, що на вказаний мобільний телефон вже накладено арешт у межах кримінального провадження № 22022101110000068 на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 14.11.2022, а відтак відсутні підстави вважати, що дане майно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, знищене, перетворене чи відчужене.
Таким чином, на переконання колегії суддів, орган досудового розслідування у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
Ураховуючи наведене, арешт на мобільний телефон підозрюваного ОСОБА_7 не може бути накладений за обставин, викладених в клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у його задоволенні в цій частині.
Посилаючись в апеляційній скарзі на те, що постановою слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві від 11.09.2023 мобільний телефон підозрюваного ОСОБА_7 визнано речовим доказам у рамках даного кримінального провадження, є безпідставними, оскільки прокурором до апеляційної скарги не долучено та під час апеляційного розгляду не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.
Викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи про те, що на мобільному телефоні підозрюваного ОСОБА_7 міститься інформація (листування, переписка в месенджерах), які покладені в основу обґрунтування підозри, та вказані відомості мають доказове значення у кримінальному провадженні, самі по собі, за відсутності у матеріалах справи відповідного рішення органу досудового розслідування про визнання їх речовими доказами у кримінальному провадженні, не доводять відповідність вилученого майна критеріям речових доказів, передбаченим ст. 98 КПК України.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3