11 січня 2024 року м. Дніпросправа № 160/26163/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2023( суддя першої інстанції Златін С.В.) в адміністративній справі №160/26163/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
10.10.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку та не виплату пенсії з 25.07.2018 року до 03.11.2020 року , та нездійснення перерахунку та не виплату пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 р. №124;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу недоотримані суми пенсії за минулий час з 25.07.2018 року до 03.11.2020 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати позивачу пенсію за віком відповідно до ч. 2 п. 4-5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", застосувавши коефіцієнт, збільшення показника середньої заробітної плати в Україні з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,17, з 01.03.2019 р. та виплатити суму заборгованості з урахуванням не виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено частково, а саме: зменшено розмір судового збору ОСОБА_1 за подачу позовної заяви у даній справі до 800 грн.; позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - залишено без руху. Встановлено позивачу строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків шляхом надання до канцелярії суду докази сплати судового збору на банківські реквізити, які вказані в ухвалі суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернуто.
Позивач не погодилась з ухвалою суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено частково, а саме: зменшено розмір судового збору ОСОБА_1 за подачу позовної заяви у даній справі до 800 грн.; позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - залишено без руху. Встановлено позивачу строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків шляхом надання до канцелярії суду докази сплати судового збору на банківські реквізити, які вказані в ухвалі суду.
25.10.2023до суду надійшло від позивача клопотання про звільнення від сплати судового збору. Клопотання обґрунтовано тим, що позивач не може оплатити судовий збір у розмірі 800 грн., оскільки її розмір перевищує 5% річного доходу позивача; позивач є інвалідом 3 групи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернуто.
Ухвала суду вмотивована тим, що відповідно до довідки № 3222 5522 9727 7215 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яка додана до позовної заяви, позивач за період з січня 2022 року по грудень 2022 року отримала дохід у розмірі 27400 грн. 5% від суми 27400 становить 1370 грн., що не перевищує ставку судового збору, яку необхідно сплатити позивачем за подання даного позову до суду - 1073,60 грн. Ухвалою суду від 12.10.2023 зменшено розмір судового збору ОСОБА_1 за подачу позовної заяви у даній справі до 800 грн., що становить 2,91 % від річного доходу позивача. Однак, позивач, звертаючись 25.10.2023р. до суду із клопотанням (вх.№91190/23) доказів сплати судового збору в розмірі 800,00 грн. не надала. Зазначене свідчить про невиконання позивачем вимог ухвали суду від 12.10.2023р.
За правилами статті 132 КАС України судовий збір належить до судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, які несуть сторони в судах усіх рівнів.
При цьому процесуальна норма частини 2 статті 132 КАС України є бланкетною та в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до Закону України «Про судовий збір».
Закон України «Про судовий збір» є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом України "Про судовий збір" (стаття 2 цього Закону).
Стаття 8 Закону України «Про судовий збір» врегульовує питання щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати
Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Також положеннями частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення судових витрат, яких зазнає сторона.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень зменшити розмір судових витрат стосовно сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
У цій справі суд першої інстанції скористався своїм повноваженням на вирішення питання звільняти або не звільняти заявника апеляційної скарги від сплати судового збору і дійшов висновку, що немає підстав для звільнення.
Натомість, врахувавши підстави встановлені пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», задля забезпечення права доступу скаржника до суду у відповідності до наданих йому повноважень приписами частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір», вважав за доцільне зменшити розмір судового збору до 800 грн, оскільки така сума не перевищує 5% розміру річного доходу позивача.
Колегія суддів звертає увагу на те, що суд який розв'язує питання про відкриття провадження (взяття до розгляду заяви, скарги), встановивши за результатами розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення розміру судових витрат, якого зазнає сторона, та дійшовши висновку про потребу реалізації такого свого повноваження, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього розміру. Визначення способу зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є прерогативою відповідного суду.
Також слід зазначити, що норми частини 1 та 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (пункт 59) вказав: «Суд ще раз нагадує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Більше того, Суд вважає, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Таким чином, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції».
Враховуючи викладені обставин, які склалися у цій справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позову позивачеві у зв'язку із невиконанням ним вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, в частині необхідності сплати судового збору у розмірі 800 грн.
Крім того, Суд звертає увагу, що на підтвердження скрутного матеріального становища позивачем разом з позовною заявою до суду першої інстанції надано лише довідку про доходи №3222 5522 9727 7215 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області стосовно отримання пенсії за період з 01.01.2022року по 01.01.2023 року.
Проте, вказана довідка не є достатнім доказом підтвердження скрутного майнового стану позивача, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги та компенсації, тощо).
Аналогічна правова позиція, викладена в ухвалах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №460/1149/19, від 06.02.2020 у справі №420/4366/19 та від 27.12.2019 у справі (212/1558/19).
Доказів, що вказана виплата є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого майнового стану (довідки органу доходів і зборів Державної фіскальної служби України про отриманий дохід, тощо), заявником не надано як і не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху в частині надання додаткових доказів на підтвердження скрутного майнового стану позивача.
Згідно із позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16) передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України "Про судовий збір" є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Звільнення від сплати судового збору на певній стадії судового процесу не створює пільг щодо його сплати на інших його стадіях чи в інших судових провадженнях.
Викладене спростовує доводи апеляційної скарги щодо наявності у суду першої інстанції обов'язку звільнити позивача від сплати судового збору.
За змістом пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Доводи позивача про те, що суд першої інстанції неправомірно не звільнив її від сплати судового збору, не заслуговують на увагу, оскільки, як вже зазначалось, обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору відповідними обставинами та підтвердження належними доказами є обов'язком саме заявника, а приписами КАС України прямо закріплено, що якщо заявник не усунув недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху, у встановлений судом строк, це є підставою для повернення позовної заяви.
Всі інші доводи, які наводяться скаржником в апеляційній скарзі, не свідчать про порушення судом першої інстанцій норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.
Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 про повернення позовної заяви не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 в адміністративній справі №160/26163/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 11 січня 2024 року та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 16 січня 2024 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя А.В. Суховаров