21 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 340/2877/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чабаненко С.В. ,
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі №340/2877/22 за позовом ОСОБА_1 до Мар'янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про скасування пункту рішення та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Мар'янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (далі - відповідача), в якому просила:
- скасування пункту 1 рішення Мар'янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 23 грудня 2021 року №441 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність;
- зобов'язання Мар'янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області після скасування (припинення) воєнного стану повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання безоплатно у власність земельної ділянки та дозволу на розроблення документації із землеустрою від 07 вересня 2021 року (вхідний №1472 від 07 вересня 2021 року);
- зобов'язання Мар'янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області після скасування (припинення) воєнного стану надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території колишньої Великовисківської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, орієнтовним розміром 5,37 га за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 3523181200:02:001:9051, розташованої на території Марянівської територіальної громади (колишньої Великовисківської сільської ради Маловисківського району) Кіровоградської області.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року відмовлено у задоволені позовних вимог.
Позивач, не погодившись з судовим рішенням, звернулось з апеляційною скаргою в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права просить, рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування скарги зазначено, що не відповідає фактичним обставинам зазначення відповідачем у пункті 1 оскаржуваного рішення від 23 грудня 2021 року № 441 як підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою того, що позивачем до свого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, від 07 вересня 2021 року не додано погодження землекористувача, оскільки позивачем до цього клопотання додано нотаріальну заяву фермерського господарства «ІСКАНДЕР-73» від 02 вересня 2021 року про погодження вилучення частини земельної ділянки з кадастровим номером 3523181200:02:001:9051, яка перебуває у нього в оренді відповідно договору оренди землі від 02 жовтня 2014 року.
При розгляді справи знайшли підтвердження доводи позивача, що відповідач при прийнятті оскаржуваного пункту 1 рішення від 23 грудня 2021 року № 441 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» діяв не у межах і не у спосіб, визначений ЗК України, прийнявши невмотивоване та безпідставне рішення з підстав не надання позивачем погодження землекористувача на вилучення частини земельної ділянки, адже як встановлено судом та підтверджено належними та достатніми доказами ОСОБА_1 додав до свого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідне погодження землекористувача, передбачене частиною б статті 118 ЗК України.
Суд встановивши обставини подання позивачем погодження землекористувача на вилучення частини земельної ділянки, які спростовують правомірність оскаржуваного пункту 1 рішення відповідача від 23 грудня 2021 року № 441, не надав належної оцінки підставам відмови в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладеним у пункті 1 рішення Мар'янівської сільської ради Новоукраїнського району від 23 грудня 2021 року №441, не розглянув по суті позовні вимоги позивача щодо оскарження спірного рішення відповідача та зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Суд розглянув лише позовну вимогу про зобов'язання надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою, відмову у задоволенні якої обґрунтував підставами, які не були покладені в оскаржуване рішення відповідача від 23 грудня 2021 року № 441 як підстави для його прийняття та відмови в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, а також не були предметом та підставами адміністративного позову позивача.
Крім цього, суд не врахував приписи абзацу 1 частини 7 статті 118 ЗК України, згідно з яким відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання, та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядкую
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
При цьому, частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту.
Отже, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних. обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Розглядаючи клопотання позивача від 07 вересня 2021 року Мар'янівська сільська рада зобов'язана була перевірити його на відповідність вимогам статей 118, 121 ЗК України і за наслідками перевірки - дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або, у разі виявлення обставин, передбачених абзацом 1 частини 7 статті 118 ЗК України, - надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Крім цього, висновок суду стосовно передчасності звернення позивача з позовом щодо зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної у графічних матеріалах земельної ділянки у власність за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером - 3523181200:02:001:9051, яка перебуває в користуванні фермерського господарства «ІСКАНДЕР-73» згідно з договором оренди від 02 жовтня 2014року до його припинення та повернення земельної ділянки власнику, не відповідає приписам частин 6, 7, 9 статті 118 ЗК 'України:
При цьому, скаржник зазначає, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або у користування є лише першою стадією у процедурі вирішення питання про передачу земельної ділянки зацікавленій особі. Натомість, іншим окремим етапом процедури відведення земельної ділянки є рішення про затвердження проекту землеустрою, яке є одночасно рішенням про передачу зазначеної земельної ділянку у власність чи у користування.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
07.09.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до Мар'янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області із клопотанням від 07.09.2021 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території колишньої Великовисківської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області орієнтовним розміром 5,37 га за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 3523181200:02:001:9051, розташованої на території Мар'янівської територіальної громади (колишньої Великовисківської сільської ради Маловисківського району) Кіровоградської області (а.с.16).
До клопотання додано копії: паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.17), статуту фермерського господарства «Іскандер-73» (а.с.18-23), договору оренди землі від 02.10.2014 р. (а.с.24-26), інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.27), довідки Великовисківської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області про розмір земельної частки (паю) (а.с.28), викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру про бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.29), нотаріальну копію заяви про погодження вилучення частини земельної ділянки (а.с.30).
Так, Фермерським господарством «Іскандер-73» 02.09.2021 надано погодження на вилучення земельної ділянки загальною площею 49,85 га для ведення фермерського господарства (кадастровий номер 3523181200:02:001:9051), яка перебуває в оренді у фермерського господарства «Іскандер-73» на підставі договору оренди землі від 02 жовтня 2014 року, укладеного між головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та ОСОБА_2 (в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за №7517372), на користь та за умови надання за рахунок вилученої земельної ділянки з кадастровим номером 3523181200:02:001:9051 у власність земельних ділянок членам фермерського господарства «Іскандер-73», зокрема ОСОБА_1 . Погодження оформлено заявою від 02.09.2021 р., яка засвідчена приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу та зареєстрована у реєстрі за номером 687 (а.с.30).
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, земельна ділянка з кадастровий номером 3523181200:02:001:9051 перебуває у користуванні Фермерського господарства «Іскандер-73» (право оренди земельної ділянки) на підставі договору оренди землі від 24.11.2014, строк дії якого до 30.10.2029 (а.с.15).
Пунктом 1 рішення тринадцятої сесії восьмого скликання Мар'янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 23.12.2021 р. №441 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» відмовлено ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земельної ділянки комунальної власності площею 49,8500 га кадастровий номер 3523181200:02:001:9051, у зв'язку з тим, що до заяви не додано погодження землекористувача, що передбачено частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України (а.с.36).
Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд виходив з того, що право постійного користування земельною ділянкою ФГ на сьогодні не припинено. Припинення права користування орендованою земельною ділянкою не настає автоматично в силу добровільної відмови від права користування нею. Добровільна відмова є лише підставою для розірвання договору оренди та прийняття власником рішення про припинення права користування земельною ділянкою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За змістом статті 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 33 Земельного кодексу України, земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Згідно статті 31 Земельного кодексу України, землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).
Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв'язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).
За змістом частини 1 - 4 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.
Відповідно до частини 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Тобто, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України в редакції на час виникнення спірних правовідносин, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії, як зокрема: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні).
Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність, про що вірно зазначено судом першої інстанції.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Так, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Зазначений висновок про виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідає висновку в ухвалі Конституційного Суду України від 29 вересня 2015 року № 44-у/2015 (Справа № 2-40/2015), постанові Верховного суду України від 19.01.2016 року № 21-3690а15 (справа № 824/167/15-а).
01.09.2021 позивач звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території колишньої Великовисківської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області орієнтовним розміром 5,37 га за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 3523181200:02:001:9051, розташованої на території Мар'янівської територіальної громади (колишньої Великовисківської сільської ради Маловисківського району) Кіровоградської області.
Суд бере до уваги п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18), де міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.
За приписами законодавства відповідний орган, як суб'єкт розпорядження надрами, зобов'язаний навести відповідне мотивування прийнятого рішення відповідно до положень чинного законодавства, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Пунктом 1 рішення Мар'янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 23.12.2021 р. №441 відмовлено ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земельної ділянки комунальної власності площею 49,8500 га кадастровий номер 3523181200:02:001:9051, у зв'язку з тим, що до заяви не додано погодження землекористувача, що передбачено частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України.
Як зазначалось, ФГ «Іскандер-73» 02.09.2021 надано погодження на вилучення земельної ділянки загальною площею 49,85 га для ведення фермерського господарства (кадастровий номер 3523181200:02:001:9051), яка перебуває в оренді у фермерського господарства «Іскандер-73» на підставі договору оренди землі від 02 жовтня 2014 року, укладеного між головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та ОСОБА_2 (в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за №7517372), на користь та за умови надання за рахунок вилученої земельної ділянки з кадастровим номером 3523181200:02:001:9051 у власність земельних ділянок членам фермерського господарства «Іскандер-73», зокрема ОСОБА_1 .
Погодження оформлено заявою від 02.09.2021 р., яка засвідчена приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу та зареєстрована у реєстрі за номером 687 (а.с.30).
Відповідно до п. "а" ч.1 ст.141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
Згідно ч.3 ст.142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч.4 ст.142 ЗК України).
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, погодження землекористувача на припинення права користування земельною ділянкою, є лише одним з етапів визначеної Земельним кодексом України процедури вилучення земельної ділянки, яка передбачена ст.149 Земельного кодексу України.
Відповідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна судом встановлено що земельна ділянка з кадастровий номером 3523181200:02:001:9051 перебуває у користуванні Фермерського господарства «Іскандер-73» (право оренди земельної ділянки) на підставі договору оренди землі від 24.11.2014 р., строк дії якого до 30.10.2029 р.
Отже, припинення права користування орендованою земельною ділянкою не настає автоматично в силу добровільної відмови від права користування нею. Добровільна відмова є лише підставою для розірвання договору оренди та прийняття власником рішення про припинення права користування земельною ділянкою.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі № 816/1331/17, від 12 червня 2020 року у справі № 480/303/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 480/1610/21, від 07 березня 2023 року у справі № 480/1612/21.
Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою ФГ «Іскандер-73» не припинено.
За частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Зазначене свідчить, що у разі якщо земельні ділянки перебувають у користуванні громадян передаються у власність чи користування відповідним рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Таким чином, оскільки право користування іншою особою на земельну ділянку, на сьогодні не припинено в порядку, визначеному законом, вказаний у рішенні обставини може бути підставами для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки відповідач в силу приписів ст. 116, 118 ЗК України, не має право приймати відповідне рішення.
Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем в частині позовних вимог.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На думку суду, приймаючи оспорюванні рішення, відповідач діяв з додержанням Земельного кодексу України, зазначене рішення відповідає вимогам чинного законодавства, а саме ст. 116, 118 ЗК України.
Таким чином, відповідач представив належні та допустимі докази обґрунтованості оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статями 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі №340/2877/22 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі №340/2877/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко