Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 січня 2024 року Справа№200/7563/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа, соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості з пенсійних виплат,
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості з пенсійних виплат.
Позивач просить суд: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії з 01.03.2022 року та відмови ОСОБА_1 виплачувати пенсію на визначений банківський рахунок; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 1 березня 2022 року, на банківський рахунок, а саме: поточний рахунок НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПРИВАТБАНК».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є пенсіонером за віком перебуває на обліку, як отримувач пенсії у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. Проте з 01.03.2022 року їй було припинено виплату пенсії, у зв'язку із «тривалою неоплатою».
Позивач вважає такі дії УПФ протиправними, оскільки вони порушують її конституційні права, у зв'язку із чим звернулась до суду із даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. Даною ухвалою позивачу було поновлено строк звернення до суду. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити ОСОБА_1 , мотивуючи це тим, що за період з 01.03.2022 року по 31.08.2022 року нарахування ОСОБА_1 пенсійних коштів проводилось шляхом включення до сформованої відомості через поштове відділення 87520 м. Маріуполь, які передавались для виплати до виплатних об'єктів АТ «Укрпошта», але кошти не були отримані пенсіонером.
З 01.09.2022 року виплата пенсії автоматично припинена у зв'язку з неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 49 Закону № 1058.
Положеннями ст. 49 Закону 1058 передбачено, що в разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд виплата пенсії припиняється.
Враховуючи означене, виплату пенсії ОСОБА_1 було припинено з 01.09.2022 року у зв'язку з тривалим неотриманням.
Згідно з частиною 2 статті 49 Закону № 1058 поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Таким чином, на думку представника відповідача, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області по припиненню виплати пенсії позивачу є правомірними та відповідають нормам діючого законодавства, а саме, ст. 49 Закону України № 1058.
Крім того, представником відповідача було зазначено, що факт припинення роботи відділень АТ «Укрпошта» на тимчасово окупованій території України та території проведення активних бойових дій належить до форс-мажорних обставин та не залежить як від волі Головного управління, так і від волі Позивача.
Також, відповідач зазначив, що органи Пенсійного фонду України не беруть пряму участь в забезпеченні доставки та виплати пенсії. До їх компетенції належить своєчасна підготовка списків одержувачів пенсій, їх направлення до уповноваженого органу АТ «Укрпошта» та проведення відповідного фінансування з метою виплати призначених пенсій тощо.
Особа, яка звертається до органів Фонду з заявою про призначення пенсії, самостійно обирає більш зручний для неї спосіб виплати пенсії, про що в заяві ставиться відповідна відмітка. Норми чинного законодавства не містять прямого обов'язку органів ПФУ самостійно змінювати спосіб виплати пенсії особі у зв'язку з припиненням роботи відділень АТ «Укрпошта» та відкривати поточні рахунки в банку. Тобто, вказана норма не є імперативною.
Відповідач також вказує на той факт, що ОСОБА_1 перебуває на тимчасово окупованій території України, на якій органи державної влади не здійснюють свої повноваження, своєчасне внесення інформації до відповідних держаних реєстрів не проводиться та мають місце інші негативні наслідки, зумовлені окупацією. Наявність окупації також спричинила зростання кількості злочинів та інших протиправних діянь, які полягають у незаконному отриманні грошових коштів, в тому числі пенсій, сторонніми особами замість їх законних одержувачів. У зв'язку з цим існує необхідність для загострення контролю з боку органів державної влади та інших розпорядників бюджетних коштів при проведення процедури ідентифікації громадян які звертаються до уповноважених органів з відповідними заявами тощо.
Відтак, представник відповідача зазначає, що позивачем не доведено протиправність дій Головного управління, оскільки Відповідачем в межах своїх функціональних повноважень вжито вичерпних заходів, спрямованих на нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 . Відсутність у підприємства поштового зв'язку можливості провести виплату пенсії на території Маріупольського району Донецької області не входить до компетенції Головного управління, не залежить від його волевиявлення та є обставиною непереборної сили, на яку Головне управління жодним чином не може вплинути.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 . Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . Перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (з дислокацією у м. Маріуполь) як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До 01 березня 2022 року призначені ОСОБА_1 пенсійні виплати надходили на виплатний об'єкт поштового зв'язку АТ «Укрпошта» (індекс 87520) за місцем її реєстрації у м. Маріуполь Донецької області.
У зв'язку із військовою агресією російської федерації, відділення поштового зв'язку АТ «Укрпошта» (індекс 87520), яке розташоване за адресою Донецька область, м. Маріуполь, вул. Маміна Сибіряка, 36, перестав функціонувати, у зв'язку з чим з березня 2022 року ОСОБА_1 не отримувала пенсійні виплати.
04 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою, в якій просила: належні їй суми пенсії починаючи з 04.12.2023 року перераховувати на її поточний рахунок, який відкрито у 50046/9999 - ПАТ КБ «Приватбанк», поточний рахунок № НОМЕР_2 .
У відповіді про зміну банківського рахунку відповідач вказує позивачу про необхідність особисто подати заяву про поновлення виплати пенсії.
В той же час, відповідач не заперечує щодо того факту, що ОСОБА_1 з 01.03.2022 року не отримувала пенсію, а з 01.09.2022 року виплата пенсії автоматично припинені у зв'язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 49 Закону України № 1058.
Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно відмови позивача щодо виплати їй пенсії на картковий рахунок.
Відповідно до преамбули до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 4 ст. 4 Закону від 09.07.2003 року № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 5 вказаного Закону встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, про що зазначено в ч. 1 ст. 7 Закону від 09.07.2003 року № 1058-IV.
Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Зазначений підхід узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 30 січня 2020 року у справі № 489/5194/16-а та від 30 вересня 2021 року у справі № 540/4060/20.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 1058, пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 27 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР передбачено, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.
Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону від 09.07.2003 року № 1058-IV встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Приписами п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 49 Закону від 09.07.2003 року № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 49 вказаного Закону, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Суд зазначає, що законами про пенсійне забезпечення, у тому числі Законом від 09.07.2003 року № 1058-IV, не передбачено такої підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії, як «тривала неоплата».
Конституційний Суд України в рішенні від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (рішення від 7 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України» (Заява № 10441/06), п.п. 48, 49).
Суд також зазначає, що не можна вважати не отримання позивачем пенсії в період з березня 2022 року по серпень 2022 року її виною, оскільки пенсія позивача перестала їй надходити з 01.03.2022 року у зв'язку із припиненням функціонування відділення АТ «Укрпошта» № 87520, на яке надходила пенсія ОСОБА_1 , через військову агресію російської федерації та подальшої тимчасової окупації території м. Маріуполя Донецької області.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції з тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» м. Маріуполь віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території з 05.03.2022 року.
Суд також зазначає, що відповідач був обізнаний про припинення функціонування відділення АТ «Укрпошта» № 87520 з 01.03.2022 року.
Отже, ствердження відповідача про наявність вини ОСОБА_1 у неотриманні пенсійних виплат протягом березня - серпня 2022 року не відповідають дійсності, оскільки неможливість отримання пенсії позивачем спричинила військова агресія російської федерації та подальша окупація нею Маріупольського району Донецької області, до якого відноситься відділення АТ «Укрпошта» № 87520, у якому позивач й отримувала пенсійні виплати.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону від 20.10.2014 року № 1706-VII встановлено, що Кабінет Міністрів України: координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.
Проте положення Закону від 20.10.2014 року № 1706-VII не визначають правила, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення або організацію та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення та не надає Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій.
Змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Прийняття законодавцем вказаного Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV.
В той же час, суд вказує на те, що відповідно до положень абз. 7 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану» (далі - постанова № 162), Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства соціальної політики щодо виплати та доставки пенсій, грошової допомоги на період введення воєнного стану з урахуванням таких особливостей: одержувачам, яким у визначених населених пунктах АТ «Укрпошта» не має технічної можливості здійснювати виплату та доставку пенсій, Пенсійний фонд України відповідні суми пенсій перераховує на їх поточні рахунки, які відкриваються в банку за зверненням органів Пенсійного фонду України без отримання від одержувачів заяв про виплату пенсії з відкриттям рахунка в банку, відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596, і вони виплачуються одержувачам після укладання ними договору банківського рахунка з банком. На таких же умовах виплата пенсій за поточний місяць здійснюється у разі, коли до Пенсійного фонду України до 15 числа поточного місяця надійде додаткове повідомлення АТ «Укрпошта», погоджене з відповідною військовою адміністрацією про населені пункти, в яких АТ «Укрпошта» не має технічної можливості здійснювати виплату і доставку пенсій одержувачем. При цьому до такого повідомлення Пенсійному фонду України додаються відомості на виплату пенсій.
Отже, на виконання Постанови № 162, Пенсійний фонд був зобов'язаний, як мінімум, вжити заходів для відкриття у банку поточного рахунка для перерахування пенсії позивача, а відтак перерахувати відповідні суми пенсії ОСОБА_1 на відповідний поточний рахунок та проінформувати про це позивача, як одержувача пенсії про порядок отримання перерахованих банку коштів.
Отже, відкриваючи поточний рахунок у банку для отримання пенсійних виплат самостійно, ОСОБА_1 по суті виконала обов'язки, які були покладені законодавцем на орган владних повноважень.
Крім того, суд також не погоджується з позицією Пенсійного фонду про те, що для отримання пенсії, ОСОБА_1 повинна особисто звернутись до будь-якого відділення Пенсійного фонду із відповідною заявою, з огляду на наступне.
Як вже зазначалось вище та з огляду на те, що суд прийшов до висновку, що вини позивача не має у тому, що їй було припинено нарахування та виплату пенсії, у зв'язку із військовою агресією російської федерації, а відтак відповідач повинен був самостійно усунути порушення ним права позивача на отримання пенсії, як того вимагає Постанова КМУ № 162.
Позивач зазначає у своєму позові про те, що на даний час вона фізично не може особисто звернутись до будь-якого територіального органу ПФУ із заявою про поновлення виплати їй пенсії.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасова окупована російською федерацією територія України є невід'ємною частини території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Суд зазначає, що існуючі «загальні» норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом.
Очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля повторної ідентифікації, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права.
Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 року № 25-рп/2009.
Аналогічний правовий висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 20.01.2022 року у справі № 280/4551/21.
Відповідно до положень п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», захист соціальних прав людини та сприяння забезпеченню відновлення порушених матеріальних прав входить до основних напрямів захисту прав і свобод цивільного населення на тимчасово окупованих територіях.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 5 цього ж Закону, за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ним спеціального правового статусу зберігається право власності, інші права на майно.
Стаття 1 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.ХІ.1950) з Протоколами №№ 1, 4, 6, 7, 12, 13 та 16, яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» з поправками, внесеними відповідно до положень Протоколів № 11, 14 та 15 визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Положеннями ст. 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що оскільки припинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області виплати ОСОБА_1 пенсії відбулося не у спосіб, що передбачений законом, з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції має місце втручання відповідачем у право власності позивача, і таке втручання не є законним.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання пенсійного фонду поновити їй виплату пенсії на банківський рахунок, який вона відкрила у АТ КБ «ПриватБанк», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону № 1058 поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 цього Закону.
Пунктом 2.8 Порядку № 22-1 передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Згідно з п. 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Відповідно до п. 1.2 Порядку № 22-1 заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596, (далі Порядок № 1596).
Станом на 21 серпня 2023 року (день звернення позивача з заявою про поновлення виплати пенсії через банківську установу) Порядок № 1596 діяв в редакції від 21 квітня 2023 року.
Відповідно до п. 1 Порядку № 1596, цей Порядок визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв'язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду) та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках.
Абз. 1 п. 4 Порядку № 1596 визначено, що виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі установи уповноважених банків).
Відповідно до абз. 2 п. 6 Порядку № 1596 для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, за виключенням осіб, зазначених в абз. 18 п. 2 цього Порядку, уповноваженим банком є АТ «Ощадбанк».
При цьому суд зауважує, що норми абз. 2 п. 6 Порядку № 1596 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки місцем фактичного проживання позивача є м. Маріуполя Донецької області, а позивач не є внутрішньо переміщеною особою.
За приписам п. 8 Порядку № 1596 поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Відповідно до п. 9 Порядку № 1596, між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
У разі відкриття поточного рахунка за зверненням органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення одержувач повинен укласти договір банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.
За правилами п. 10 Порядку № 1596, заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, одержувача та уповноваженого працівника банку.
Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
У разі отримання від одержувача заяви про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення інформує одержувача про необхідність укладення договору банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.
Органи Пенсійного фонду України та органи соціального захисту населення формують перелік одержувачів на підставі отриманих заяв про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка та разом із необхідними для відкриття поточних рахунків таким особам документами та відомостями, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку, подають його відповідному уповноваженому банку у строки, визначені у договорі, але не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дати прийняття документів.
Уповноважений банк може відмовити у відкритті поточного рахунка одержувачу з підстав, визначених законодавством та/або нормативно-правовими актами Національного банку, або у разі надання не в повному обсязі та/або недостовірної інформації чи документів, що містять недостовірну/неправдиву інформацію, та/або будь-яких інших відомостей, необхідних уповноваженому банку для відкриття поточного рахунка згідно з вимогами законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, про що повідомляє відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення із зазначенням причин відмови у відкритті рахунка для інформування одержувача або подання відсутньої/уточнювальної інформації, відсутніх відомостей та/або документів.
Уповноважений банк щомісяця не пізніше 20 числа подає органам Пенсійного фонду України або органам соціального захисту населення перелік відкритих за зверненнями органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення поточних рахунків одержувачам із зазначенням номерів таких рахунків та інформації про укладення договорів банківського рахунка з одержувачами, а в разі відмови у відкритті поточного рахунка - інформацію про причину відмови.
Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.
Відповідно до п. 12 Порядку № 1596, органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.
Списки та описи складаються окремо за пенсіями та грошовою допомогою, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і за грошовою допомогою та іншими грошовими виплатами, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів.
Перший примірник списків формується за датою виплати в порядку зростання номерів поточних рахунків, другий - за датою виплати в порядку зростання номерів пенсійних (особових) справ. Дати і виплатний період визначаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення.
Відповідно до п. 13 Порядку № 1596, списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.
Списки подаються одночасно на паперових і магнітних (електронних) носіях, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цього пункту.
За договорами, зазначеними у пункті 3 цього Порядку, та за наявності технічних можливостей сторін цих договорів списки, а також документи та відомості, необхідні для відкриття рахунків одержувачам за зверненнями органів Пенсійного фонду України, органів соціального захисту населення, можуть подаватися в електронній формі з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які містять вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів і їх копіювання.
Під час централізованого перерахування коштів списки подаються уповноваженим банкам виключно в електронній формі через Пенсійний фонд України та Мінсоцполітики.
Органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення протягом місяця, за який виплачується пенсія та грошова допомога, можуть складати і подавати додаткові списки на зарахування пенсій та грошової допомоги одержувачам, яких із різних причин не було внесено до основних списків, а також у разі перерахунку пенсій та грошової допомоги.
Для виплати допомоги на поховання, суми пенсії, грошової допомоги, недоотриманої у зв'язку із смертю одержувача, пенсії, грошової допомоги у разі виїзду одержувача на постійне місце проживання за кордон та у випадках, що потребують термінових виплат, складаються додаткові списки, які подаються до уповноважених банків органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення в день їх формування. Перерахування коштів проводиться не пізніше наступного робочого дня, що настає за днем формування списків.
Відповідно до п. 14 Порядку № 1596, на підставі складених документів Пенсійний фонд України та органи соціального захисту населення проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги, через поточні рахунки одержувачів.
Під час централізованого перерахування Мінсоцполітики перераховує необхідні для виплати грошової допомоги через поточні рахунки одержувачів кошти уповноваженим банкам за списками органів соціального захисту населення.
Для забезпечення своєчасної виплати пенсій та грошової допомоги кошти перераховуються не пізніше ніж за один операційний день до встановленої дати виплати.
Згідно з п. 15 Порядку № 1596, зарахування сум пенсій та грошової допомоги уповноваженими банками на поточні рахунки одержувачів проводиться не пізніше наступного операційного дня після надходження відповідних сум від Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення.
Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії та грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п. 10 Порядку № 1596 двома шляхами: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду або від установи уповноваженого банку. За наявності такої заяви органи Пенсійного фонду зобов'язані здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках.
Суд встановив, що 04 грудня 2023 року, позивач звернулась до ГУ ПФУ в Донецькій області з заявою про поновлення виплати пенсії на її особистий рахунок, відкритий в акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк».
Також суд вважає за необхідне зауважити, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в ст. 46 Конституції України.
Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які знаходяться на тимчасово окупованих російською федерацією територіях, призвела до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які на тих територіях, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
Крім того, жоден з пунктів Порядку № 22-1 не містить обов'язку пенсіонера звертатись з заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий в п. 1.1 Порядку № 22-1 термін «заявник», на переконання суду, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.
Відсутність в п. 1.3 Порядку № 22-1 згадки заяви про поновлення виплати пенсії не можна тлумачити як заборону подання таких заяв представниками пенсіонерів, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях не мають можливості звідти виїхати.
Таким чином, пенсіонер наділений правом вибору щодо особистого звернення до пенсійного органу або через свого представника.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 11 липня 2019 року по справі № 812/564/18, від 01 жовтня 2019 року по справі № 826/3943/16, від 31 жовтня 2019 року по справі № 160/7699/18, від 30 січня 2020 року по справі № 489/5194/16-а, від 05 лютого 2020 року по справі № 501/28/17 та від 31 березня 2020 року по справі №826/14837/16.
До того ж, суд зазначає що, ні Порядок № 22-1, ні Порядок № 1596 не були приведені у відповідність до Конституції України в частині регулювання порядку виплати пенсій пенсіонерам, які знаходяться на тимчасово окупованій російською федерацією території України.
Як вже було зазначено судом, наразі відсутній чіткий механізм відновлення виплати пенсій особам, які знаходяться на тимчасово окупованій російською федерацією території України, а тому існуючі «загальні» норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося не з вини позивача, а знаходячись в окупації й так є постраждалим від дій агресора.
Очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, які знаходяться на тимчасово окупованій російською федерацією території України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009. А також наражає на небезпеку при проходженні окупаційних блок постів та кордонів.
В умовах воєнного стану ще більш очевидною стає невідповідність надмірного формалізму при застосуванні відповідачем норм Порядків № 22-1 та № 1596 принципу верховенства права, за яким людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, стає в умовах воєнного стану.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надала до відповідача інформацію щодо відкриття особистого рахунку у відділенні АТ КБ «Приватбанк».
Беручи до уваги, що ОСОБА_1 дотримала вимогу щодо особистого подання заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Донецькій області безпідставно відмовило позивачу у виплаті пенсії на її рахунок, відкритий в акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк».
Крім того, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 року у справі № К/800/6581/1613 визначено, що пенсія повинна бути виплачена на банківський рахунок, який було вказана пенсіонером, зокрема колегія судів зазначила, що виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.
До того ж пенсія ОСОБА_1 призначена довічно; поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії, а знаходження позивача на даний час на тимчасово окупованій російською федерацією території України жодним чином не свідчить про припинення позивачем громадянства України.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача на соціальний захист, суд виходить з того, що такий спосіб має бути ефективним, забезпечувати повне відновлення прав особи, порушених суб'єктом владних повноважень, та виключати необхідність повторного звернення до суду за їх захистом.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості з пенсійних виплат, підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 29 грудня 2023 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.
Як вбачається з характеру позовних вимог ОСОБА_1 при зверненні до суду із даним позовом вона повинна була сплатити судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Отже, враховуючи співмірність заявлених та задоволених вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь Державного бюджету України з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - 1073,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд,
Адміністративний ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа, соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості з пенсійних виплат - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа, соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) щодо припинення виплати пенсії з 01.03.2022 року та відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) виплачувати пенсію на визначений банківський рахунок.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа, соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 1 березня 2022 року, на банківський рахунок, а саме: поточний рахунок НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПРИВАТБАНК».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.М. Тарасенко