Додаткова постанова
24.01.2024 року м.Дніпро Справа № 904/141/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. (доповідач),
суддів Мороз В.Ф., Кощеєв І.М.,
секретар судового засідання Солодова І.М.
за участю:
представника позивача: Русанова В.В. (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат
представника відповідача: Самсонова Н.В. ( в залі суду) - адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання/заяву Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про ухвалення додатковго рішення у справі №904/141/20
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до: Управління соціальної політики Нікопольської міської ради, м. Нікополь
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Нікопольської міської ради, м. Нікополь
про стягнення збитків за пільгові перевезення громадян в розмірі 4 206 947, 83 грн
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2021 у справі №904/141/20 позовні вимоги задоволено та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача збитки за пільгове перевезення пасажирів у розмірі 4 206 947, 83 грн.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі №904/141/20 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2021 у справі №904/141/20 - без змін.
Постановою Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №904/141/20 скасовані судові рішення попередніх інстанцій, справу направлено до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.
Після нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2022 у даній справі відмовлено в задоволенні позовних вимог з підстав врахування внесених змін до законодавства, місцевої бюджетної програми та прийнятого органом місцевого самоврядування, з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету, відповідного рішення, виконання відповідачем укладеного з позивачем договору від 08.02.2017.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2022 у справі №904/141/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2022 у справі №904/141/20 залишено без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
11.12.2023 від Управління соціальної політики Нікопольської міської ради до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яким просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Управління соціальної політики Нікопольської міської ради витрати на правничу допомогу в розмірі 90 000 (дев'яносто тисяч) грн. 00 коп.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в розмірі 90 000,00 грн. Відповідачем надано копії: договору № 8 про надання правової допомоги від 27 січня 2023 року, додаткової угоди №1 від 06.12.2023 року, рахунку-фактури № 153/23 від 06.12.2023, акту № 1 прийому - передачі наданих послуг від 06.12.2023 року.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.12.2023 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Чус О.В., судді: Мороз В.Ф., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2023 призначено розгляд заяви Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/141/20 судове засідання на 24.01.2024 о 09 год. 40 хв.
23.01.2024 від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Центрального апеляційного господарського суду надійшли заперечення на заяву Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про стягнення витрат на послуги адвоката.
Так, позивач зазначає про те, що відповідачем не надано належних та допустимих документальних доказів, які б підтверджували розмір та обґрунтованість витрат на оплату послуг адвоката, який приймав участь справі, через що неможливо встановити час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, та обсяг наданих адвокатом послуг, а також вирішити питання обґрунтованості розміру цих витрат та його пропорційності предмету спору.
Позивач наголошує, що в умовах дії воєнного стану АТ «Українська залізниця» для збалансування доходів та витрат змушене було переходити до жорсткого регулювання всіх видів ресурсів, у тому числі, витрат на персонал шляхом введення режиму простою працівників, обмеження таких виплат як матеріальна допомога, одноразові заохочення та інші компенсаційні виплати. Стягнення Судом на користь Відповідача 90 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката буде несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат впливає певною мірою на виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар є невиправдано обтяжливим і може призводити до негативних наслідків.
24.01.2024 третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача/Нікопольська міська рада наданим процесуальним правом не скористалась та не забезпечила явку в судове засідання повноважних представників.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.
24.01.2024 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину додаткової постанови.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву представника Управління соціальної політики виконавчого комітету Нікопольської міської ради адвоката Самсонової Наталії про ухвалення додаткового рішення у справі №904/141/20, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Частиною 1 статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див пункт 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Матеріалами справи підтверджується, що між відповідачем - Управлінням соціальної політики Нікопольської міської ради та Адвокатським бюро "Герман і партнери" (надалі - Виконавець) було укладено договір № 8 від 27.01.2023 року. (т. 6 а.с. 152-154)
Відповідно до п.1.2 вищезазначеного Договору, Виконавець зобов'язується у 2023 році за плату надавати Управлінню соціальної політики Нікопольської міської ради юридичні за кодом ДК 021:2015- 79112000-2 «Послуги з юридичного представництва», а саме: у вигляді правової допомоги Управлінню соціальної політики Нікопольської міської ради в Центральному апеляційному господарському суді за апеляційною скаргою AT «Українська залізниця» в особі регіональної філії Придніпровська залізниця А і Українська залізниця» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2022 року справі № 904/141/20.
Виконання Послуг за цим договором засвідчується двостороннім Актом приймання - передачі наданих послуг, який складається щомісячно або за фактом надання Послуг ( за домовленістю сторін). (п. 1.3. договору)
Згідно п.п. 3.2. Договору № 08 від 27.01.2023 року вартість послуг становить 90 000, 00 грн. без ГІДВ.
У п.3.3. Договору № 08 від 27.01.2023 року визначено, що Управління соціальної політики Нікопольської міської ради здійснює розрахунки за надані Послуги протягом 5 календарних днів з момент підписання Акту , складеного відповідно до вимог Договору з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України 590 від 09.06.2021 зі змінами.
Договором № 08 від 27.01.2023 року передбачено, що виконання послуг за цим Договором засвідчується двостороннім Актом приймання - передачі наданих послуг (надалі - «Акт»), який складається щомісячно або за фактом надання Послуг (за домовленістю Сторін).
Між Відповідачем - Управління соціальної політики Нікопольської міської ради та Адвокатським бюро "Герман і партнери" 06.12.2023 було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 8 від 27.01.2023. (т. 6 а.с. 204)
Так, Сторони домовились внести зміни до Калькуляції до Договору № 8 від 27.01.2023 про надання правової допомоги та викласти її в наступній редакції: 1. Участь у судових засідання -2 послуги - загальна вартість 10 000,00 грн; 2. Підготовка процесуальних документів, документів правового характеру та інша правова робота - 3 послуги - загальна вартість 80 000,00 грн. Всього 90 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в розмірі 90 000,00 грн. Відповідачем надано копії: договору № 8 про надання правової допомоги від 27 січня 2023 року (т. 6 а.с. 152-154); додаткової угоди №1 від 06.12.2023 року (т. 6 а.с. 204); рахунку-фактури № 153/23 від 06.12.2023 (т.6 а.с. 202), акту № 1 прийому - передачі наданих послуг від 06.12.2023 року (т. 6 а.с. 203).
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на викладене, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України колегія суддів не вбачає підстав для присудження на користь відповідача всі його витрати на професійну правову допомогу.
Як зазначено вище, позивач заявив про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу вартість яких складає 90 000 грн.
Зазначене не суперечить вимогам законодавства, зокрема положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Однак, такий розмір вартості адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у встановленому розмірі з іншої сторони. В будь-якому разі розмір витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Підставою оплати наданої правничої допомоги клієнту за умовами договору є фактичне її надання, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами, які б підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону наданих послуг, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету. Без цього неможливо перевірити факт надання правової допомоги та встановити обґрунтованість і правомірність її оплати. Наведена правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №916/1830/19.
Всупереч вимог чинного законодавства, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір та обґрунтованість витрат на оплату послуг адвоката, який приймав участь у справі, через що неможливо встановити час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, та обсяг наданих адвокатом послуг, а також вирішити питання обґрунтованості розміру цих витрат та його пропорційності предмету спору.
Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що адвокатом витрачено час на підготовку процесуальних документів та участь у судових засіданнях, вартість чого складає 90 000, 00 грн., що виходить за розумні межі вартості цих послуг у даному випадку. Не є співмірним визначений сторонами розмір гонорару обсягу документів та часу витраченому адвокатом на надання правничої допомоги.
Окрім того, суд зазначає, що договір про надання правової допомоги №8 укладено між Управлінням соціальної політики Нікопольської міської ради та Адвокатським бюро "Герман і партнери" 27.01.2023, тобто вже після скасування постановою Верховного Суду 01.02.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2021 та нового розгляду справи, за результатами якого 04.10.2022 Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення про відмову у задоволенні позову, а отже представник відповідача - адвокат Самсонова Наталія приймала участь лише на етапі апеляційного перегляду справи.
Таким чином, враховуючи вищевказане, заявлені витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв'язку з чим виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі у суді апеляційної інстанції та стягнення з позивача на користь відповідача 7 000,00 грн., оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, в стягненні решті суми витрат суд відмовляє, оскільки такі витрати неспівмірні з необхідним обсягом правничих послуг на етапі апеляційного перегляду.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Заяву представника Управління соціальної політики виконавчого комітету Нікопольської міської ради адвоката Самсонової Наталії про ухвалення додаткового рішення у справі №904/141/20 - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця” в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь Управління соціальної політики виконавчого комітету Нікопольської міської ради 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
В решті вимог заяви відмовити.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 25.01.2024
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя І.М. Кощеєв