ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
18 січня 2024 року Справа № 906/481/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Гладка Л.А.
за участю представників сторін:
позивача: Закшевський О.С.
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Закшевського Олексія Станіславовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.10.2023 р. у справі №906/481/23, ухвалене суддею Сікорською Н.А., повний текст рішення складено 18.10.2023 у справі №906/481/23
за позовом Фізичної особи-підприємця Закшевського Олексія Станіславовича
до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання продовженим договору оренди
Фізична особа - підприємець Закшевський Олексій Станіславович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення №689 виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, ЄДРПОУ 04348303, від 16.02.2023 "Про відмову фізичній особі-підприємцю Закшевському Олексію Станіславовичу у продовженні договору оренди комунального майна від 29.04.2014 №105"; визнання продовженим "Договір оренди №105 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у спільній власності територіальної громади селищ Новогуйвинської селищної ради" від 29 квітня 2014 року на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.10.2023 р. у справі №906/481/23 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.10.2023 р. Фізична особа-підприємець Закшевський Олексій Станіславович звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Закшевського Олексія Станіславовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.10.2023 по справі №906/481/23 задовольнити. Визнати незаконним та скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 05.10.2023 по справі №906/481/23 повністю і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області № 689 від 16.02.2023 “Про відмову фізичній особі-підприємцю Закшевському Олексію Станіславовичу у продовженні договору оренди комунального майна від 29.04.2014 №105.” Визнати продовженим Договір оренди №105 “індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у спільній власності територіальної громади селищ Новогуйвинської селищної ради” від 29 квітня 2014 року на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 05.10.2023 по справі №906/481/23, виклавши в новій редакції.
Також, до матеріалів апеляційної скарги, апелянтом додано заяву про поновлення строку, встановленого для подання апеляційної скарги.
Листом №906/481/23/7499/23 від 16 листопада 2023 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.
01 грудня 2023 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 р. поновлено Фізичній особі-підприємцю Закшевському Олексію Станіславовичу строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.10.2023 р. у справі №906/481/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Закшевського Олексія Станіславовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.10.2023 р. у справі №906/481/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 18.01.2024 р.
18.12.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 р. клопотання Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/481/23 - задоволено.
02.01.2024 р. на адресу апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Закшевського Олексія Станіславовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 05 жовтня 2023 року у справі 906/481/23 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 05 жовтня 2023 року без змін.
16.01.2024 р. на адресу апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Закшевського Олексія Станіславовича надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 18.01.2024 р. представник Фізичної особи-підприємця Закшевського Олексія Станіславовича підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті апеляційної скарги. Вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 05.10.2023 р. винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача для участі у судовому засіданні, не підключився за допомогою додатку EASYCON, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відтак, колегія суддів визначилась про можливість розгляду скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено наявність у відповідача правових підстав, визначених ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", для відмови у продовженні договору оренди, а тому рішення виконкому Новогуйвинської селищної ради від 16.02.2023р. №689 не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує законні інтереси позивача, в зв'язку з чим в задоволенні позовної вимоги про його скасування слід відмовити.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.
В апеляційній скарзі Фізична особа-підприємець Закшевський Олексій Станіславович вказує на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим у зв'язку з неповнотою та неправильністю встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження і оцінки, неподання доказів з поважних причин та неправильного визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин.
Зокрема вказує на те, що Фізична особа-підприємець Закшевський Олексій Станіславович від 03.01.2023 до звернувся до Новогуйвинської селищної ради із заявою за вх.№ 84/05-18 від 10.01.2023, із заяви вбачається, що останнім днем дії Договору оренди №105 від 29.04.2014 є 12.04.2023, а тому його дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, могло бути законно припинено тільки з 13.04.2023, дня наступного за останнім днем оренди.
Висновок суду першої інстанції про те, що останнім днем строку дії Договору оренди №105 є 14.04.2023, не відповідає дійсності. В дійсності останній день строку дії Договору-105 припадає на 12.04.2023, що підтверджується п.10.1 Договору оренди №105, додатковою угодою № 107 від 23.12.2014, якою сторони внесли зміни до п.10.1 Договору оренди-105, згідно яких Договір оренди -105 укладено строком на два роки і 360 днів, що діє з 29.04.2014 до 23.04.2017 включно (т.1 а.с.199). Відповідно наступний пролонгований строк дії Договору оренди-105 визначався протягом двох років і 360 днів, а з врахуванням того, що 2020 рік був високосним (в лютому місяці було 29 днів), 360 днів припало на період з 24.04.2019 до 17.04.2020 включно. Таким чином, останній пролонгований строк Договору оренди-105 визначався з 18.04.2020 до 12.04.2023 включно, а саме з 18.04.2020 до 17.04.2022 - два роки. Тобто, строком Договору оренди №105, з врахуванням Додаткової угоди №107 та двох пролонгацій є період з 29.04.2014 до 12.04.2023 включно, зі спливом якого 12.04.2023 пов'язана подія припинення договору оренди, яка має юридичне значення. В даному випадку строк оренди визначався Договором оренди №105 з 29.04.2014 до 12.04.2023 включно.
Натомість, судом встановлено нову дату закінчення строку дії Договору оренди №105 за власного ініціативою, що привело до неповноти та неправильності встановлення обставин внаслідок неправильного їх дослідження і оцінки.
Крім того, судом першої інстанції встановлено наявність у відповідача правових підстав, визначених ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» для відмови у продовженні договору оренди, а тому рішення виконкому Новогуйвинської селищної ради від 16.02.2023р. № 689 не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує законні інтереси позивача, в зв'язку з чим в задоволенні позовної вимоги про його скасування слід відмовити.
Однак, з таким висновком позивач не погоджується і вважає, що встановлення судом наявності у відповідача правових підстав, визначених ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є помилковим. На думку позивача, у відповідача відсутні підстави для відмови у продовженні договору оренди.
Враховуючи невизнання відповідачем Договору оренди №105 автоматично продовженим, позовна вимога про визнання Договору оренди №105 продовженим на законодавчому рівні на період воєнного стану та чотири місяці після його завершення чи скасування, підлягає задоволенню.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги, представник Новогуйвинської селищної ради у відзиві стверджує, що апелянтом не наведено, в чому саме полягає неправильність встановлення судом обставин справи щодо дати припинення дії договору, у зв'язку із чим скаржник вважає незаконним рішення господарського суду .
Повідомлення відповідача про закінчення терміну дії договору оренди було направлено 02.03.2023 через оператора поштового зв'язку Акціонерне товариство «УКРПОШТА», тобто більш ніж за 30 днів до дати припинення. Враховуючи інформування оператором поштового зв'язку позивача про надходження адресованого йому відправлення, вважаємо, що висновок суду про добросовісну поведінку Орендодавця щодо своєчасного інформування Орендаря про припинення дії договору є достовірним і таким, що встановлений з дотриманням норми ч.1 ст.209 ГПК України.
При дослідженні цих обставин справи судом застосовано висновок Великої Палати Верховного суду, викладений у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19, відповідно до якого факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного відправлення орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
Також, відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, якими обґрунтовується автоматичне продовження договору оренди, однак в такому випадку слід зазначити про наявність заяви позивача від 03.01.2023 р. про продовження договорів з ініціативою, викладеною особисто у письмовій формі.
Судом першої інстанції правильно було визначено обставини щодо встановлених правовідносини, які склалися між сторонами в частині реалізації положень матеріального права, а саме ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», щодо можливості припинення в односторонньому порядку договору оренди у разі потреб для використання орендованого майна орендодавцем та в контексті цього вірно застосовано положення Цивільного кодексу України, що регулюють оренду майна.
Відповідач у зв'язку із цим не погоджується з твердженням позивача, що інформування його, як сторони договору, про припинення дії договору оренди було здійснено посадовою особою.
Відповідне інформування здійснено в письмовій формі від імені Новогувинської селищної ради Житомирського району Житомирської області.
Стосовно помилковості застосування судом висновків, викладених у постанові Верховного суду від 20.02.2018 року у справі №902/582/17, то об'єктом оренди є майно комунальної власності, а сторонами укладеного у справі договору є орган місцевого самоврядування та суб'єкт підприємницької діяльності, а відтак посилання на висновок Верховного суду щодо застосування ст.3 ЦК України у судовому рішенні є правильним.
З приводу постанови Верховного суду від 16.09.2020 року у справі 904/5126/19 то слід зазначити, що у пункті 30 даної постанови Верховний суд прийшов до висновку, що суди попередніх інстанцій встановили обставину припинення дії договору оренди 01.09.2019 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено та своєчасним запереченням орендодавця проти продовження дії договору, що означає втрату орендарем права на автоматичну пролонгацію договору.
Наведений висновок підлягає врахуванню у справі, що розглядалася Господарським судом Житомирської області, оскільки договір припинив дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено і орендодавець заперечив проти його продовження.
16.01.2024 р. на адресу апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Закшевського Олексія Станіславовича надійшли заперечення на відзив. У запереченнях позивач звертає увагу на невірне встановлення судом обставин щодо кінцевої дати дії «Договору оренди №105 індивідуально визначеного майна від 29.04.2014 та дати, з якої його дія припиняється, відповідачем не спростовується, а визнається.
Про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що стосуються строків розгляду справи, прийняття, оприлюднення та надіслання рішень. Позивачем чітко викладено на стор.4 у п/п.3 п.1 розд.І апеляційної скарги, що відповідачем залишено поза увагою і не спростовано висновок позивача про те, що саме такі дії суду, здійснені з порушенням процесуальних строків сприяли ухваленню незаконного рішення у зв'язку з недотриманням норм процесуального права.
З врахуванням завершення строку дії Договору №105 у період воєнного стану (12.04.2023) та відсутності у Орендаря за 30 календарних днів (12.03.2023) до дати закінчення (12.04.2023) Договору №105, повідомлення балансоутримувача про не продовження цього договору, Договір №105 вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом 4-х місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, що відповідачем не спростовано, а судом 1-ї інстанції не досліджено.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
29.04.2014р. між Фізичною особою-підприємцем Закшевським Олексієм Станіславовичем (орендар) та Новогуйвинською селищною радою (орендодавець) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у спільній власності територіальної громади селищ Новогуйвинської селищної ради №105 (далі - договір оренди).
Додатковою угодою №107 від 23.12.2014 сторони внесли зміни до п.10.1 договору оренди №105 від 29.04.2014, згідно якого договір укладено строком на два роки і 360 днів, що діє з 29.04.2014 до 23.04.2017 включно. (т.1, а.с.199).
Згідно п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно вбудоване нежиле приміщення, надалі - майно, площею 69,7 кв.м., розміщене за адресою: смт.Гуйва, вул.Бердичівська, буд.2, на першому поверсі житлового будинку №2, що знаходиться на балансі Новогуйвинської селищної ради, вартість якого визначена відповідно до експертного висновку про оцінку згідно з актом інвентаризації (додаток №1) 84599 грн. (т.1, а.с.17-18).
Майно передається в оренду з метою розміщення крамниці-складу.
Згідно п.10.5 договору, у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.10.5 договору).
Згідно матеріалів справи, договір оренди №105 від 29.04.2014р. неодноразово пролонгувався.
На думку сторін, черговий строк дії договору оренди №105 від 29.04.2014 спливав 12.04.2023 р.
03.01.2023р. ФОП Закшевський О.С. звернувся до Новогуйвинської селищної ради із заявою, в якій, посилаючись на приписи ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частину 6.1. Прикінцевих та перехідних положень Закону, п.5 Постанови КМ України №634 від 27.05.2022р. "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", вказав, що договір №105 від 29.04.2014р. вважається продовженим на період дії воєнного стану (т.1, а.с.25).
Листом від 08.02.2023р. №05-18/184 Новогуйвинська селищна рада повідомила, що 01.02.2023р. від старости Гуйвинського старостинського округу надійшло звернення про необхідність забезпечення старостату окремими приміщеннями для виконання службових обов'язків, в зв'язку з чим нежитлове приміщення може бути використане для власних потреб громади, а тому договір оренди №105 підлягатиме припиненню у зв'язку з завершенням терміну дії, на який його було укладено (т.1, а.с.24).
В матеріалах справи міститься копія доповідної старости Гуйвинського старостинського округу №03-08/21 від 01.02.2023р., адресованої секретарю Новогуйвинської селищної ради повідомляється про необхідність забезпечення старостату окремим приміщенням (т.1, а.с.26).
Рішенням виконкому Новогуйвинської селищної ради №689 від 16.02.2023р. відмовлено ФОП Закшевському О.С. у продовженні дії договору оренди від 29.04.2014р. №105 вбудованих нежитлових приміщень, площею 69,7 кв.м., за адресою: смт.Гуйва, вул.Бердичівська, 2, Житомирського району, Житомирської області, в зв'язку з необхідністю їх використання для власних потреб балансоутримувача Новогуйвинської селищної ради.
Пунктом п.2 рішення №689 від 16.02.2023р. вирішено припинити дію договору оренди з дати закінчення строку, на який його було укладено, а саме з 12.04.2023р. (т.1, а.с.36-37, 72-76).
17.02.2023р. Новогуйвинською селищною радою було проведено перевірку виконання умов договору оренди від 29.04.2014р. №105, за результатами якої складено акт, яким ухвалено провести додаткове обстеження проведених орендарем поліпшень орендованого майна; вказано орендарю на необхідність надати селищній раді документи, підтверджуючі здійснені витрати на поліпшення приміщень, дозвільні документи, договір суборенди; орендарю забезпечувати страхування майна та його належний технічний стан, також забезпечувати виконання рішень співвласників житлового будинку, у разі їх прийняття (т.1, а.с.117-119).
Листом №05-19/316 від 01.03.2023р. Новогуйвинська селищна рада повідомила ФОП Закшевського О.С. про прийняття виконавчим комітетом рішення №689 від 16.02.2023р. №689, яким відмовлено у продовженні дії договору оренди №105 від 29.04.2014р. (т.1, а.с.34).
15.03.2023р. позивач звернувся до відповідача із заявою про скасування рішення виконкому з мотивів його невідповідності законодавству (т.1, а.с.77).
Листом від 23.03.2023р. №065-18/427 відповідач на заяву позивача від 15.03.2023р. повідомив, що підстави для скасування рішення виконкому від 16.02.2023р. відсутні (т.1, а.с.78).
Заявою від 25.03.2023р. ФОП Закшевський О.С. запропонував селищній раді перелік приміщень, які можуть бути використані для розміщення старостату Гуйвинського старостинського округу та просив визнати незаконним і скасувати рішення виконкому селищної ради від 16.02.2023р. №689 (т.1, а.с.79-80).
Вважаючи, що договір оренди №105 є автоматично продовженим, а рішення виконкому селищної ради про відмову в його продовженні - незаконним, Фізична особа - підприємець Закшевський Олексій Станіславович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення №689 виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, ЄДРПОУ 04348303, від 16.02.2023 "Про відмову фізичній особі-підприємцю Закшевському Олексію Станіславовичу у продовженні договору оренди комунального майна від 29.04.2014 №105"; визнання продовженим "Договір оренди №105 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у спільній власності територіальної громади селищ Новогуйвинської селищної ради" від 29 квітня 2014 року на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно з п.10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
В разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.
Відповідно до ч.1 ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
За частиною 1 статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Колегією суддів встановлено, що правовідносини сторін виникли з договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у спільній власності територіальної громади селищ Новогуйвинської селищної ради №105 від 29.04.2014р.
Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, яке перебуває в державній та комунальній власності регулює Закон України "Про оренду державного та комунального майна".
На час укладення договору №105 від 29.04.2014 року діяв Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ.
На час виникнення спірних правовідносин діє Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ (далі - Закон №157-ІХ), який введено в дію з 01.02.2020.
Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №157-ІХ договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що на правовідносини сторін, що виникли із договору оренди №105 від 29.04.2014 р. поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019р.
Статтею 18 вказаного Закону визначено порядок продовження договору оренди.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався указами Президента України.
Пунктом 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, а саме щодо продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.
Відповідно до вказаних положень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №634 від 27.05.2022 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", яка набрала чинності 01.06.2022.
Пунктом 5 вищевказаної постанови визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
У п.16 постанови №634 від 27.05.2022 передбачено орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови, починаючи з 24 лютого 2022 року.
Таким чином, згідно постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 продовження договору оренди державного та комунального майна, строк дії якого завершується у період воєнного стану, обумовлене відсутністю повідомлення балансоутримувача про непродовження договору оренди.
Як вже вказувалося, договір оренди №105 від 29.04.2014р. неодноразово пролонгувався.
За обрахунками суду першої інстанції та колегії суддів, після закінчення строку дії 23.04.2017р. договір оренди був пролонгований з 24.04.2017р. до 18.04.2020р. та з 19.04.2020р. до 14.04.2023р.
Тобто, строк дії договору оренди №105 спливав під час дії воєнного стану, однак 14.04.2023р., а не 12.04.2023р., як помилково стверджує апелянт в апеляційній скарзі.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 08.02.2023р. №05-18/184 Новогуйвинська селищна рада повідомила ФОП Закшевського О.С., про можливе припинення договору у зв'язку із завершенням терміну дії, на який його було укладено, після розгляду виконавчим комітетом селищної ради питання про використання нежитлових приміщень для власних потреб балансоутримувача (т.1, а.с.24).
Листом №05-19/316 від 01.03.2023р. Новогуйвинська селищна рада повідомила ФОП Закшевського О.С. про прийняття виконавчим комітетом рішення №689 від 16.02.2023р. №689, яким відмовлено у продовженні дії договору оренди №105 від 29.04.2014р.в зв'язку з необхідністю використання орендованих приміщень для власних потреб балансоутримувача (Новогуйвинської селищної ради) (т.1, а.с.34).
Рішенням виконкому Новогуйвинської селищної ради №689 від 16.02.2023р. відмовлено ФОП Закшевському О.С. у продовженні дії договору оренди від 29.04.2014р. №105 в зв'язку з необхідністю використання приміщень для власних потреб балансоутримувача (Новогуйвинської селищної ради) (т.1, а.с.36-37. 72-76).
Вищевказане рішення виконавчого комітету позивач вважає незаконним та таким, що порушує його права як орендаря нежитлового приміщення.
Враховуючи вище вказані норми чинного законодавства, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 року у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 року у справі № 924/949/20, від 05.12.2019 року у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 року у справі № 910/21404/17, від 13.10.2020 року у справі №911/1413/19.
Колегія суддів, досліджуючи доводи апеляційної скарги, наголошує, що постанова Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022р. визначає інший порядок продовження договорів оренди на період воєнного часу порівняно із загальним порядком, встановленим Законом України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна", та не вимагає від орендаря подачі заяви та прийняття окремого рішення орендодавцем для продовження договору оренди.
За таких обставин, враховуючи необов'язковість подання орендарем заяви про продовження договору оренди, юридична оцінка поданої позивачем заяви від 03.01.2023р. (прохання про продовження договору/повідомлення про автоматичне продовження), щодо якої існують розбіжності в її тлумаченні сторонами, не впливає на правильність вирішення спору.
Скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що орендодавець повідомив його про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди менш ніж за 30 календарних днів до дати його закінчення, оскільки лист селищної ради від 01.03.2023р. був отриманий позивачем 14.03.2023р.
Однак, колегія суддів критично оцінює вказаний довід, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що лист №05-19/316 від 01.03.2023р. Новогуйвинською селищною радою був надісланий позивачу з дотриманням встановлених законом строків , а саме 02.03.2023р., що становить більш ніж 3 місяці до дати його закінчення. Згідно даних офіційного сайту Укрпошти поштове відправлення прибуло на відділення отримувача 03.03.2023р. та отримане позивачем лише 14.03.2023р. (т.1, а.с.123-125).
Апеляційний суд, оцінюючи висновки суду першої інстанції та наведені обставини, вважає, що орендодавцем обов'язок повідомлення орендаря про відсутність намірів продовжити договірні відносини і припинення у зв'язку з цим договору оренди комунального майна виконано вчасно, у відповідності з вимогою закону, а та обставина, що отримання такого повідомлення відбулось пізніше, не може впливати на зміст цих правовідносин.
З огляду на викладене, доводи апелянта про невчасне повідомлення його про відсутність згоди на продовження договору оренди не є переконливими.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у встановлений строк, визначений пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", орендаря було повідомлено належним чином про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
За таких обставин правові та фактичні підстави для автоматичного продовження договору оренди відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" відсутні.
Враховуючи викладене, дія договору оренди припинилася 14.04.2023 внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Частини 1 і 3 Конституції України встановлює, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Частина 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні » визначає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частина 1 статті 60 цього ж Закону встановлює, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Відтак, виходячи з наведених положень закону , а також враховуючи приписи частини 2 статті 327 ЦК України , суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що здійснення органом місцевого самоврядування правомочностей власника щодо належного йому комунального майна не може бути обмежено жодним чином, якщо правомочності здійснюються в межах законодавчих приписів, відтак вибір власника здавати своє майно в оренду чи використовувати для власних потреб є безумовним його правом.
Новогуйвинська селищна рада як орган місцевого самоврядування, діючи в особі виконавчого комітету, скористалася правом власника не передавати належне їй майно в оренду, в зв'язку з використанням його для власних потреб - розміщення старостату.
Стаття 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає підстави для відмови в пролонгації договору оренди, зокрема, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача. Ураховуючи приписи частини 2 статті 2 цього Закону , якою встановлено, що передача в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону, положення закону щодо балансоутримувача мають бути застосовані і до власника майна.
У даному випадку таке право було використано орендодавцем та реалізовано шляхом прийняття рішення виконавчим комітетом Новогуйвинської селищної ради від 16.02.2023р. та надсилання орендарю відповідного повідомлення від 01.03.2023р.
Таким чином, у відповідача наявні правові підстави, які визначенні ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", для відмови у продовженні договору оренди, а тому рішення виконкому Новогуйвинської селищної ради від 16.02.2023р. №689 не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує законні інтереси позивача, в зв'язку з чим в задоволенні позовної вимоги про його скасування судом першої інстанції відмовлено правомірно.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.02.2018 у справі №902/582/17, від 16.09.2020 у справі №904/5126/19, порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце, зокрема, при укладенні договору оренди з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.
Посилання позивача на наявність інших приміщень, де можливо розмістити старостат Гуйвинського старостинського округу, не приймаються до уваги, оскільки розпорядження належними територіальній громаді приміщеннями належить до дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування.
Дискреційними повноваженнями є сукупність прав та обов'язків суб'єкта на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів рішень, кожне з яких є правомірним. Відтак, наведені апелянтом доводи у цій частині не можуть бути предметом судового розгляду.
Відносно доводів апелянта про незаконність рішень селищної ради від 15.06.2022р. №1010, від 16.12.2021р. №403, якими відповідач керувався при прийнятті спірного рішення, апеляційний суд вважає правильною позицію суду першої інстанції стосовно того, що встановлення правомірності прийняття вказаних рішень виходить за межі предмета доказування в даній справі.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 05.10.2023 р. у справі №906/481/23 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Закшевського Олексія Станіславовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.10.2023 р. у справі №906/481/23 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №906/481/23 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "24" січня 2024 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.