19.01.24
Справа № 635/738/24
Провадження по справі №1-кс/635/335/2024
19 січня 2024 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю прокурора - ОСОБА_2 ,
власника майна - ОСОБА_3 ,
адвоката - ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 за матеріалами досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221220001711 від 21 листопада 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, про арешт майна,
До Харківського районного суду Харківської області надійшло клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 за матеріалами досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221220001711 від 21 листопада 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, яким вона просить накласти арешт на майно, із забороною відчуження, користування та розпорядження, а саме: на автомобіль «Chevrolet Aveo», сірого кольору, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , об'єм двигуна становить - 1498 куб. см, повна маса 1530 кг, маса без навантаження 1120 кг.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що в провадженні СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12023221220001711 від 21 листопада 2023 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Під час проведення досудового розслідування встановлено, що 21 листопада 2023 року до ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області надійшла заява ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно того, що 26 вересня 2018 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом зловживання довірою заволоділа його житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , та іншим майном, чим спричинила йому матеріальну шкоду у великих розмірах.
Так, 21 листопада 2023 року було допитано в якості потерпілого ОСОБА_6 , який пояснив, що до 26 вересня 2018 року в його власності перебував будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який йому передано 29 листопада 2017 року у спадщину від померлих батьків. Також ОСОБА_6 повідомив, що з 2008 по 2023 роки він спільно проживав (цивільним шлюбом) зі ОСОБА_3 , у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті батька 29 листопада 2017 року ОСОБА_6 переоформив будинок на себе, вступивши у спадщину по закону. Його сестра, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка теж мала права на вищезазначений будинок, у присутності нотаріуса написала відмову від спадщини, за що ОСОБА_6 разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_3 сплатив їй чотири тисячі доларів США (вартість її частини будинку). Будинок був оцінений експертом з нерухомості в дев'ять тисяч доларів США, але вони погодили суму в чотири тисячі доларів США. Після того, як будинок було переоформлено на ОСОБА_6 , ОСОБА_3 почала його вмовляти переписати будинок на неї, мотивуючи це тим, що його сестра зможе відібрати будинок, а сплачені їй кошти залишити собі. На зазначену пропозицію, він спочатку не погоджувався, так як, за його словами, рідна сестра не здатна на такий вчинок та в неї є де мешкати, але ОСОБА_3 не припиняла його вмовляти переоформити будинок на неї та ОСОБА_6 нарешті погодився це зробити. В ході неодноразових умовлянь співмешканка говорила, що переоформлення потрібно зробити саме на неї, щоб 100% власником будинку була вона одноосібно, а не у рівних частках (50 на 50) на нього і на неї. Мотивувала ОСОБА_3 це тим, що в неї точно ніхто не забере будинок, а якщо буде навпіл, то частину будинку можуть забрати родичі ОСОБА_6 . Він, не розуміючи нічого в законодавстві, довірився співмешканці. Перед тим, як йти до нотаріуса, ОСОБА_3 розповіла ОСОБА_6 , як себе поводити та що і як потрібно говорити. Також, жодних грошових коштів при переоформленні та в подальшому від ОСОБА_3 за будинок він не отримував.
26 вересня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_9 було здійснено переоформлення належного ОСОБА_6 будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на його співмешканку ОСОБА_3 . В договорі купівлі-продажу була зазначена сума 106200 (сто шість тисяч двісті грн.) гривень, хоча будинок попередньо був оцінений в дев'ять тисяч доларів США. За будинок від ОСОБА_3 . ОСОБА_6 жодних грошових коштів не отримував. ОСОБА_3 , йому сказала, що вона його в будинку зареєструє та він буде таким же самим власником як і вона, але для цього йому потрібно буде в нотаріуса сказати, що він отримав від неї 106200 (сто шість тисяч двісті) гривень, що він в подальшому і зробив, повністю довіряючи їй. Після укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_3 , як і обіцяла прописала його в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Після вчинення зазначених дій у ОСОБА_6 , на той момент, не залишалося жодних сумнівів в доброчесності ОСОБА_3 .
В кінці 2021 року ОСОБА_6 продав належний йому автомобіль «ЗАЗ Таврія», державний номерний знак НОМЕР_3 , своєму знайомому ОСОБА_10 за тисячу доларів США та, маючи власні заощадження від раніше проданої земельної ділянки, вирішив придбати собі новий автомобіль. З цією метою він звернувся до своєї доньки ОСОБА_11 , яка в свою чергу запропонувала придбати в неї та її чоловіка автомобіль «Chevrolet Aveo» 2007 року випуску. Він погодився та після огляду автомобіля на підставі усної домовленості почав користуватися цим автомобілем.
12 липня 2022 року чоловік його доньки на підставі договору купівлі-продажу переоформив на ОСОБА_6 автомобіль «Chevrolet Aveo», 2007 року випуску, з державним номерним знаком НОМЕР_2 . Згідно усної домовленості з донькою та її чоловіком ОСОБА_6 передав їм п'ятдесят тисяч гривень в якості розрахунку за автомобіль та пообіцяв ще протягом трьох років виплатити додатково три тисячі доларів США в якості підтримки їх малолітніх дітей. Такий період був обумовлений тим, що він одразу не міг надати грошові кошти в зв'язку з тим, що на той момент вже потребував проведення дорогої операції, пов'язаної з хворобою. Коли транспортний засіб, автомобіль «Chevrolet Aveo», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , було оформлено на нього, ОСОБА_3 почала вмовляти ОСОБА_6 переоформити автомобіль на неї тому, що вона почала ним користуватися. Коли ОСОБА_6 запитував навіщо це робити, остання відповіла, що автомобіль у неї можуть забрати на блок-посту, на що він відповів, що йому відомо, що керувати можна, маючи при собі лише документи на автомобіль і більше нічого не потрібно. Коли ОСОБА_6 відмовився переоформлювати автомобіль на ОСОБА_3 , в них почали виникати сварки та стосунки погіршилися. Після чергової сварки ОСОБА_6 висунув вимогу до ОСОБА_3 повернути належні йому банківські карти Приватбанку (зарплатна та кредитна), на що остання відмовилася та він вимушений був їх заблокувати. Приблизно через тиждень, а саме 20 липня 2022 року, у ОСОБА_6 погіршився стан здоров'я та чекати з операцією (заміна стегнового суглобу) вже було нікуди. В цей період часу ОСОБА_3 запропонувала йому продати автомобіль, а отримані від продажу кошти витратити на його операцію та реабілітацію. ОСОБА_6 було ніколи займатися продажем автомобіля, тому він, за проханням ОСОБА_3 , оформив на неї генеральну довіреність, попередньо обговоривши з неї суму за продаж автомобіля в чотири тисячі п'ятсот доларів США, розраховуючи, що ці гроші будуть витрачені на операцію. Отримавши від ОСОБА_6 довіреність, ОСОБА_3 продовжила користуватися автомобілем, та постійно йому говорила, що клієнтів на автомобіль поки не має.
По причині того, що, зі слів співмешканки, автомобіль не продавався, а затягувати операцію вже не було можливості, ОСОБА_6 вирішив взяти грошові кошти на операцію в борг у своїх знайомих та родичів. Сума грошових коштів, які він позичив, склала сто тисяч гривень.
24 червня 2023 року ОСОБА_6 було зроблено операцію в Нововодолазькій ЦРЛ, в ході якої йому замінили лівий стегновий суглоб на штучний. Зазначена операція та подальша реабілітація коштували йому приблизно сто шість тисяч гривень, які він по теперішній час змушений повертати особам, в яких позичав.
Після проведеної операції ОСОБА_6 знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем його мешкання разом зі ОСОБА_3 , де й проходив реабілітацію, але ОСОБА_3 жодним чином не допомагала йому ні фізично, ні матеріально. Приблизно через декілька місяців після операції ОСОБА_6 в чергове запитав ОСОБА_3 про продаж свого автомобіля, на що остання відповіла, що продавати автомобіль вона не буде та йому його не поверне. В результаті чого вони знову посварилися та ОСОБА_3 забрала в ОСОБА_6 ключі від квартири, в якій вони на той момент мешкали. Наступного дня, коли він прийшов додому, то виявив, що замки в будинку, де він зареєстрований та який належав йому після смерті батька, поміняні. Коли ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_3 та запитав, що відбувається, остання повідомила, що він їй більше нецікавий, тому що з нього більше нічого взяти. В зв'язку з вищевикладеними подіями ОСОБА_6 був вимушений декілька ночей провести в котельній, де працює, поки йому не запропонували родичі пожити в них. Через деякий час, зустрівши ОСОБА_3 на вулиці, ОСОБА_6 почав вимагати, щоб остання повернула йому його автомобіль, але ОСОБА_3 відповіла, що автомобіль вже йому не належить і щоб він залишив її у спокої. Після цього ОСОБА_6 виявив, що у застосунку «Дія» в нього зникли документи про право власності на автомобіль (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу). Використовуючи доступні в мережі Інтернет програми, ОСОБА_6 вияснив, що 31 жовтня 2023 року в сервісному центрі МВС України було внесені зміни щодо власника авто «Chevrolet Aveo», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , тобто автомобіль було продано та переоформлено без його відома.
Допитані як свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтвердили свідчення надані потерпілим ОСОБА_6 .
Вищезазначений автомобіль під час досудового розслідування було внесено до ІП «Гарпун» за категорією «204-розшук ТЗ за іншими кримінальними правопорушеннями». На даний час місце знаходження автомобіля не відоме.
Виходячи з обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлено, що предметом кримінального правопорушення є автомобіль «Chevrolet Aveo», сірого кольору, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , об'єм двигуна становить - 1498 куб. см, повна маса 1530 кг, маса без навантаження 1120 кг, який на даний час належить на праві власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, 20 жовтня 2023 року надано від імені ОСОБА_3 довіреність в порядку передоручення на ОСОБА_14 .
Прокурор зазначає, що з метою повного, об'єктивного та всебічного розслідування всіх обставин скоєного кримінального правопорушення, а також враховуючи, що автомобіль «Chevrolet Aveo», сірого кольору, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , є предметом кримінально- противоправних дій, в органу досудового розслідування виникла необхідність в накладенні арешту на вищевказаний автомобіль, з метою заборони користування, приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, до прийняття рішення у даному кримінальному провадженні, оскільки за відсутності арешту існує висока ймовірність подальшого відчуження майна третім особам, чим буде суттєво ускладнено можливість захисту порушених інтересів потерпілого.
Прокурор Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала клопотання та просила його задовольнити з посиланням на обґрунтування, викладене у клопотанні.
Власник майна ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання та пояснила, що укладенням довіреності між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 від 20 липня 2022 року, посвідченої приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_9 за реєстровим № 853, вона має право щодо користування, експлуатації та продажу (за ціну та на умовах за його розсудом), належного ОСОБА_6 транспортного засобу, марки автомобілю «Chevrolet Aveo», сірого кольору, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . З того часу, потерпілий звернувся із заявою про заволодіння його майном лише 21 листопада 2023 року. Крім того, ОСОБА_3 зазначила, що спірний автомобіль був придбаний за її грошові кошти.
Представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 та зазначила, що клопотання є необґрунтованим, прокурором у своєму клопотанні про арешт майна жодним чином не доведено, що майно відповідає критеріям, зазначеним ст. 98 КПК України.
Слідчий суддя, вивчивши документи та матеріали, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023221220001711 від 21 листопада 2023 року, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання, з наступних підстав.
Пункт 7 частини 2 статті 131 КПК України регламентує арешт майна як один з заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження за №12023221220001711 від 21 листопада 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.
Постановою слідчого СВ відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області від 22 листопада 2023 року автомобіль Chevrolet Aveo», сірого кольору, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12023221220001711 від 21 листопада 2023 року.
У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям; зазначеним у статті 98 КПК України.
Положеннями ст.98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив забезпечення збереження речових доказів.
Статтею 100 КПК України передбачено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст.170КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України.
При накладенні арешту на вилучене майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження факту (події) вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для ймовірного пред'явлення в подальшому обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Як вбачається з клопотання про арешт майна, прокурором зазначено попередню кваліфікацію у даному кримінальному провадженні за ч.3 ст.190 КК України, що передбачає шахрайство, вчинене в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілому. З метою встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, а також особи, яка може бути причетна до вчинення вказаного злочину, слідчий суддя зазначає, що автомобіль має значення для забезпечення цього кримінального провадження. А тому, є підстави вважати, що цей автомобіль відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Тому, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування.
Вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.
З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження чи відчуження майна в цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав щодо арешту транспортного засобу Chevrolet Aveo», сірого кольору, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , враховуючи можливість використання його як доказу у цьому кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Майно відповідає критеріям ст.98 КПК України та може бути використане як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, за версією органу досудового розслідування, може бути предметом вчинення злочину, передбаченого особливою частиною КК України.
При цьому, накладення арешту на майно з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.170 КПК України, не вимагає обов'язкової наявності у кримінальному провадженні підозри. Арешт майна з вказаної підстави по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна та, на відміну від інших правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Разом з цим слідчий суддя звертає увагу, що згідно приписів ч.4 ст.173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Крім того, відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їхнє не застосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
В клопотанні про арешт майна прокурор зазначив, що транспортний засіб Chevrolet Aveo», сірого кольору, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , має доказове значення в рамках кримінального провадження, однак, прокурором не доведено, що існують обставини, які підтверджують, що не застосування заборони або обмеження права користування вказаним майном, призведе до приховування, пошкодження, зникнення, втрати, знищення, пересування, передачі майна.
За таких обставин, з урахуванням фактичних обставин справи, обраної органом досудового розслідування правової кваліфікації протиправної діяльності, слідчий суддя дійшов до висновку про спосіб накладення арешту на вилучене майно шляхом заборони відчуження та розпорядження транспортним засобом Chevrolet Aveo», сірого кольору, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , до скасування арешту майна у встановлений законом спосіб, з передачею зазначеного майна на відповідальне зберігання власнику. Такий спосіб арешту буде найменш обтяжливим та не призведе до зупинення або надмірного обмеження будь-якої правомірної діяльності власника, не зашкодивши при цьому кримінальному провадженню.
Саме такий спосіб та місце зберігання арештованого майна, на переконання слідчого судді є ефективним, оскільки буде сприяти дієвості кримінального провадження, завданням досудового розслідування та захисту прав користувача майна.
Керуючись ст.ст. 98, 131-132, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 за матеріалами досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221220001711 від 21 листопада 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, а саме: транспортний засіб Chevrolet Aveo», сірого кольору, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Визначити спосіб арешту майна шляхом заборони відчуження і розпорядження автомобілем марки Chevrolet Aveo», сірого кольору, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який належать на праві власності ОСОБА_3 .
Передати автомобіль марки Chevrolet Aveo», сірого кольору, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 .
Попередити ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
Виконання ухвали у порядку ст.175 КПК України доручити слідчому та прокурору, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні.
Контроль за виконанням ухвали про арешт майна покласти на прокурора.
Роз'яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час її постановлення, в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 23 січня 2024 року.
Слідчий суддя - ОСОБА_1