Справа № 462/1415/22 Головуючий у 1 інстанції: Мруць І.С.
Провадження № 22-ц/811/2068/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
23 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод бабусі у здійсненні нею права на спілкування і виховання внучки,
01.04.2022 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод бабусі у здійсненні нею права на спілкування і виховання внучки.
Просила зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні внучки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом покладення обов'язку на відповідача надавати ОСОБА_1 внучку один раз на місяць з 10 години другої суботи місяця для здійснення нею своїх прав та обов'язків у спілкуванні і вихованні внучки до 18 години другої неділі місяця з поверненням ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 , встановити побачення ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_4 у день її народження, за домовленості та у присутності її матері у місцях дозвілля та відпочинку, також спільний відпочинок баби із внучкою погоджувати із батьками дитини.
В обґрунтування позову покликалася на те, що із червня 2021 року не контактує із відповідачкою та не має змоги побачити свою внучку - ОСОБА_5 . Зазначає, що відповідачка заблокувала її номер телефону, на телефонні дзвінки не відповідає, із соціальних мереж позивачку видалила, обмежила спілкування. Позивачка неодноразово намагалася поспілкуватися із відповідачкою, побачити онуку, принести дитині подарунок, однак відповідачка ігнорує, не допускає її до онуки. Позивачка також вказує, що проживає у житловому будинку у с.Скнилів, має можливість забирати внучку до себе додому, бажає з нею спілкуватися та зустрічатися, хоче бути присутня у її вихованні та житті.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 03 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод бабуся у здійсненні нею права на спілкування і виховання внучки - задоволено частково.
Встановлено час зустрічей ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в кожну другу суботу місяця з часу набрання рішенням законної сили, зокрема, у перший місяць - з 10 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв., у другий місяць - з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв., у третій місяць і надалі - з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., у присутності матері дитини ОСОБА_2 , з врахуванням можливостей матері та дитини бути присутніми у визначений період зустрічей за попередньо узгодженим місцем зустрічі.
Встановлено побачення ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в день народження дитини ОСОБА_4 у час та місці, попередньо визначеному для проведення святкування, у присутності матері дитини ОСОБА_2 .
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Додатковим рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26 квітня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Додаткове рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 квітня 2023 року оскаржила ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість додаткового рішення суду.
Вважає, що при прийнятті додаткового рішення судом не взято до уваги, що вона не має джерела доходу, чоловік у неї інвалід ІІ-групи, також на їх утриманні та вихованні є неповнолітній син, ОСОБА_7 . Зазначає, що вона перебуває у трудових відносинах з ДП Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького на посаді комірника. У зв'язку із введенням воєнного стану діяльність не проводиться, відповідно за 2023 рік у неї немає доходів.
Просить додаткове рішення скасувати.
09.10.2023 ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, додаткове рішення залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду таким вимогам відповідає.
Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно із частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
В той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Колегія суддів відзначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником відповідача разом із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу надано копію договору про надання правової допомоги, укладеного 06.01.2023 №01/2023 між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , Акт виконаних робіт №1 від 05.04.2023, згідно якого адвокатом надано клієнту правову допомогу на суму 8000 грн, платіжну інструкцію №P24AP24A1039517179D427 від 05.04.2023 на суму 8040,20 грн, призначення платежу - оплата за договором №01/2023 (акт виконаних робіт №1)
10.04.2023 представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 було подано заперечення на заяву представника відповідача. Зазначала, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для позивача. Зазначає, що відповідачка породила спір, не бажала його вирішити мирним шляхом.
З урахуванням зазначених вище вимог процесуального закону, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, з урахуванням наслідку вирішення спору - часткового задоволення вимог позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з чим погоджується судова колегія.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Додаткове рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а додаткового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено: 24.01.2024
Головуючий
Судді