Справа 229/277/24
Номер провадження 3/229/292/2024
10 січня 2024 року м. Дружківка
Суддя Дружківського міського суду Донецької області Панова Т.Л., розглянувши матеріали, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, місце служби та посада: командир гармати військової частини НОМЕР_2 , за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,
згідно протоколу про адміністративне правопорушення № ДНК/Б-2 №2503 від 02.01 2024 року, 01.01.2024 року близько 22 години 20 хвилин військовослужбовець військової служби за контрактом старший сержант ОСОБА_1 , в умовах особливого періоду, в місці тимчасового розташування підрозділу військової частини в АДРЕСА_2 виконував обов'язки військової служби у стані алкогольного сп'яніння, та в такому стані був виявлений командуванням військової частини НОМЕР_2 , чим вчинив правопорушення за яке передбачена відповідальність ч.3 ст. 172-20 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 провину у вчиненні правопорушення не визнав. Пояснив, що 01.01.2024 р. о 22:20 год, як зазначено в протоколі, обов'язків військової служби не виконував. Зазначив, що в цей день та час перебував в м. Дружківка, куди повернувся після виконання бойового завдання на відпочинок. Важає, що складений відносно нього протокол має спотворені обставини, що не відповідають дійсності. Крім того, він не розписувався в протоколі, в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння та в роздруківці з алкотестера. Хто замість нього розписався в зазначених документах йому не відомо. Йому не було роз'ясненно зміст ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Просив суд закрити провадження в зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Положеннями ч.2 ст.7 КУпАП визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договора», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування як джерело права.
У справах «Малофєєва проти Росії»(«Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Диспозиція ч.3 ст. 172-20 КУпАП визначає склад правопорушення: розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Дослідивши матеріали, які надійшли до суду, суд приходить до висновку, що дана справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з таких підстав.
У протоколі ДНК/Б-2 №2503 від 02.01.2024 року зазначено, що 01 січня 2023 року о 22:20 год. старший сержант ОСОБА_1 , що проходить військову службу на посаді командира гармати, перебуваючи в місці тимчасового розташування підрозділу військової частини в АДРЕСА_2 виконував обов'язків військової служби в стані алкогольного сп'яніння.
Поясненнями ОСОБА_1 спростовуються обставини викладені у протоколі ДНК/Б-2 №2503, при цьому суд позбавлений можливості перевірити, ці обставини, оскільки до матеріалів справи не долучено доказів, які б підтвердили чи спростували ці обставини.
З наведенного вбачається, передбачена диспозицією ст. 172-20 КУпАП відповідальність за появу військовослужбовців на території військової частини в нетверезому стані. Проте суд позбавлений самостійно змінювати кваліфікацію дій правопорушника.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він не був ознайомлений зі змістом протоколу, а також з актом огляду на стан алкогольного сп'яніння і роздруківкою з алкотестера, хто саме розписався в указаних документах йому не відомо. А також йому не було роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України та не роз'яснені його права за ст. 268 КУпАП.
Матеріалами справи доводи ОСОБА_1 не спростовуються.
Враховуючи правове значення протоколу про адміністративне правопорушення, який не тільки визначає суть адміністративного правопорушення, поставленого особі у провину, а також є доказом у справі про адміністративне правопорушення, протокол у такому вигляді не може вважатись допустимим доказом по справі.
При цьому, суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, (рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже суду не надано належних доказів щодо виконання ОСОБА_1 обов'язків військової служби в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумних сумнівом.
Наявні в матеріалах справи докази не дають підстав поза розумним сумнівом дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, відтак провадження у справі підлягає закриттю згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247,284 КУпАП, суддя
провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 294 КУпАП, до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Т.Л. Панова