Справа № 420/35716/23
23 січня 2024 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Аракелян М.М., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання позивача про закриття провадження у справі за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 02883110; адреса: вул.Рішельєвська, буд.8, м.Одеса, 65026) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
20 грудня 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 20.12.2023 року) до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, щодо ненадання ОСОБА_1 запитуваної інформації згідно запиту від 18.12.2023 року у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI;
зобов'язати Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України розглянути запит ОСОБА_1 від 18.12.2023 року, та надати ОСОБА_1 повну відповідь відповідно до поставлених питань у порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI, із змінами і доповненнями;
стягнути на користь позивача - ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Одеського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України судові витрати за подання правничої допомоги у розмірі 3000 грн.;
розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст.263 КАС України).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.12.23 року ОСОБА_1 подав запит на інформацію до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, в якому просив надати інформацію за переліком питань. Відповідач надав відповідь на запит листом від 19.12.2023 року № 735-0-11.34-23, проте відповідь є невичерпною. Відповідач, розглядаючи запит позивача, повинен був вчинити дії, які передбачені ст. 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI , а саме: надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, чого ним зроблено не було.
До позову було додано попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи - 3000грн.
27.12.2023 року позивач подав суду заяву, у якій з посиланням на п.8 ч.1 ст.238 КАС України просив суд:
закрити провадження у справі;
вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат, стягнути на користь позивача - ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Одеського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України судові витрати за подання правничої допомоги у розмірі 2500грн.
У заяві зазначено, що 21.12.23 року позивач отримав частково запитувану інформацію із відповіді відповідача на своє звернення від 18.12.23 року. Натомість, з вини відповідача Позивач поніс матеріальні збитки у вигляді судових витрат на послуги адвоката. При цьому, складання відповіді на відзив, надання консультацій впродовж судового розгляду позову, яка оцінена в 500 грн. адвокатом не виконувалось.
28.12.2023 року відповідач подав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що ОНДІСЕ законно відмовив у наданні інформації розповсюдження якої не замовнику експертизи чи суду - є порушенням вимог вищевказаної Інструкції №53/5. Запитувані відомості, які не були надані, можуть підпадати під розголошення відомостей досудового розслідування та відповідну кримінальну відповідальність для експерта та керівника установи. ОНДІСЕ листом від 20.12.2023 за вих. №738-2-11.34-23 надав позивачу та його захиснику більш зрозуміліше трактування відповіді на перше питання його запиту та більше детальне роз'яснення у межах, в яких це можливо для недопущення розголошення відомостей досудового розслідування та порушення пункту 2.2. Інструкції №53/5.
В частині витрат на правничу допомогу відповідач зазначив, що усі документи, які надані нібито на підтвердження витрат на правову допомогу - є підробленими: печатка і підпис адвоката однакові, з особливою затертістю, а підпис розташований на печатці в одному і тому ж місці. Для цього навіть не потрібно проводити експертизу. Такі обставини є підробкою документів, за що передбачена кримінальна відповідальність. Дата акта наданих послуг - 29.12.2023. Чому саме ця дата, хоча позов було подано на 10 днів раніше? І ще одне: чому адвокат, який надає правову допомогу у написані позовної заяви та який подає аналогічні запити і захищає під час досудового розслідування - відрізняються? Скоріше за все, можливо, позивач здійснює маніпуляцію із подачею позовних заяв за відсутності необхідності сплачувати судовий збір, для подальшого отримання коштів за правову допомогу. ОНДІСЕ не порушувало норми матеріального права під час надання відповіді позивачу з огляду на характер інформації, що не належить до публічної, більше того - ОНДІСЕ надав лист-уточнення до первісного листа відповіді та надав інформацію в межах допустимого законодавством, що по суті є виконанням того, що просить позивач у пункті 2 позовної заяви. Також, відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення витрат за надання правничої допомоги в силу явної підробки наданих доказів.
Розглянувши заяву позивача, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 18.12.2023 року позивач звернувся до відповідача із запитом на інформацію, в якому просив повідомити (а.с.18-19):
1. Чи призначалась дізнавачем Подільського РУП ГУНП в Одеської області Жаруком О.М, технічна експертиза документів за експертною спеціальністю 2.3 (Експертиза друкарських форм), та чи направлено речовий доказ - друкарський пристрій Samsung CSX-4200, 8T66DAKP818390L та матеріали кримінального провадження №12022166180000124 від 26.04.2022 в двох томах до Одеського НДІСЕ Міністерства юстиції України розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8?
2. Повідомити який строк проведення експертизи встановлено керівником експертної
установи.
3. Чи надавалося до Подільського РУП ГУНП в Одеської області клопотання експерта, усунення недоліків, допущених органом, який призначив експертизу, та чи виконано воно Подільським РУП ГУНП в Одеської області.
4. Чи проведено експертизу на цей час та чи повернуто речові докази та матеріали справи до Подільського РУП ГУНП в Одеської області?
Одночасно просив не зволікати зі строками проведення експертизи, та провести її у встановлений законом строк.
Відповідь просив надіслати скановану в електронному вигляді на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Листом від 19.12.23 року № 735-0-11.34-23 вих відповідач повідомив, що До Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов запит позивача щодо стану проведення експертиз, призначених до ОНДІСЕ відповідними органами досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження №12022166180000124. Згідно з п. 2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, на експерта покладається обов'язок, зокрема, не розголошувати без дозволу органу, який призначив експертизу (залучив(ла) експерта), відомості, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків, або не повідомляти будь-кому, крім органу, який призначив експертизу (залучив(ла) експерта), чи суду про хід проведення експертизи та її результати. Про хід проведення судових експертиз позивач має можливість звернутись до їх замовника (а.с.27).
21.12.2023 року відповідач надіслав представнику позивача лист від 20.12.2023 року №738-2-11.34-23 вих, яким повідомлено, що Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України стало відомо про подання ОСОБА_1 , позовної заяви до суду про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації (ОНДІСЕ), у частині доступу до публічної інформації. Після виникнення вищевказаних обставин, лист ОНДІСЕ від 19.12.2023 за вих. №735-0- 11.34-23 було переглянуто і встановлено, що перший абзац листа-відповіді ОСОБА_1 та листа-відповіді на адвокатський запит (від 19.12.2023 за вих. №738-0- 11.34-23) може бути неоднозначно трактований та тлумачений. Для вирішення ситуації, що склалася, ОНДІСЕ відкликає і просить не враховувати лист ОНДІСЕ від 19.12.2023 за вих. №735-0-11.34-23, який адресований ОСОБА_1 , та лист ОНДІСЕ від 19.12.2023 за вих. №738-0-11.34-23, який адресований представнику позивача, як його захиснику.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В даній справі позивач звернувся до суду з підстав ненадання йому вичерпної відповіді у листі ОНДІСЕ від 19.12.2023 року на його інформаційний запит від 18.12.2023 року.
Наразі лист ОНДІСЕ відкликало свій лист від 19.12.2023 року на адресу позивача, покликається на те, що 20.12.2023 року надав інформацію в межах, встановлених законодавством, та обґрунтував ці межі .
Отже відповідач усунув порушення, які безпосередньо стали підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Висновки щодо застосування вказаної норми права неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №800/250/17, від 26.06.2018 у справі № 800/369/17, від 11.02.2020 у справі №9901/426/19, 12.02.2020 у справі № 9901/799/18, від 23.09.2020 у справі № 9901/536/19, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі №9 901/426/19 та від 20.01.2021 у справі № 826/5621/17, де зазначено, що для застосування наведеної підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність таких фактів: самостійне виправлення суб'єктом владних повноважень оскаржуваних порушень; відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними.
У розумінні п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з'ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Вказана норма процесуального закону зобов'язує суд закрити провадження у справі у випадку, якщо, зокрема, рішення/бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що є предметом спору, було виправлене самим же суб'єктом його прийняття.
Відповідачем такі дії вчинені, а саме, відкликаний лист від 19.12.2023 року та надана інформація у межах, встановлених законодавством.
Щодо неповноти наданої інформації позивачем зауважень не висловлено.
Відтак, наявні підстави для закриття провадження у справі відповідно до п. 8 ч. 1 ст.238 КАС України.
Згідно із ч.2 ст.241 КАС України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Відповідно до ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Суд роз'яснює, що відповідно до ч.2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
В частині вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.6 ст.143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.
Позивач у заяві про закриття провадження у справі просить суд стягнути на його користь з відповідача 2500грн. витрат на правничу допомогу.
Згідно ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом
послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, «розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги».
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 1 О % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі :витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії'' (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява№ 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення з цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обгрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). ...
Згідно зазначеного вище Висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, "для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги". З цієї підстави суд не може брати до уваги ті послуги, опис яких не є конкретизованим або щодо яких відсутні чітко встановлені результати проведеної роботи.
Згідно п.1 ч. 5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з'ясувати, чи, є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо (ч.9 ст.139 КАС України).
Відповідно до ч.ч.7,9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вимоги ч.7 ст.139 КАС України позивачем дотримані.
Згідно ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обрунтовуючи розмір витрат на правничу допомогу позивач посилається на укладення між ним (Замовник) та адвокатом Опалько О.М. (адвокат) договору про надання правничої (адвокат) допомоги від 18.12.2023 року(а.с.22-23), а також на Акт виконаних робіт від 29.12.2023 року (а.с.21), відповідно до якого, зокрема, адвокатом надані позивачу наступні послуги на правову допомогу:
18.12.2023 року надання консультації Замовнику, роз'яснення - затрачено часу - 1 година, вартість - 500грн.;
18.12.2023 року склав запит до ОНДІСЕ від 18.12.2023 року - затрачено часу - 1 година, вартість 250грн.;
19.12.2023 року надав роз'яснення та відповіді - затрачено часу - 1 година, вартість - 250грн.;
20.12.2023 року зібрав докази, склав позов до Одеського окружного адміністративного суду - затрачено часу - 1 година, вартість - 1000грн.;
20.12.2023 року склав акт виконаних робіт і заяву на відшкодування судових витрат - затрачено часу - 1 година, вартість - 500грн..
Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, "розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги".
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу, зазначаючи про те, що надані позивачем документи містять ознаки їх підробки, що є його власною думкою, яка наразі не підтверджується належними та допустимими доказами.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позивачу до відшкодування відповідачем підлягають 1000грн. витрат на правничу допомогу - вартість послуг на правничу допомогу в частині збирання доказів та складання позовної заяви до суду.
Решта витрат на правничу допомогу у сумі 1500грн. покладається на позивача, оскільки за переконанням суду витрати з надання консультацій, роз'яснень, складання запиту та акту виконаних робіт не відносяться до правничої допомоги та не стосуються розгляду справи саме в суді.
При цьому суд відхиляє посилання відповідача на наявність ознак підробки документів, наданих позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу, оскільки для встановлення цього факту необхідні спеціальні знання, якими суд не володіє.
Керуючись 134, 139, п.8 ч.1 ст.238, ст.ст.239, 241-243, 248, 256, 263, 294-297 КАС України, суд,-
Закрити провадження у справі №420/35716/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 02883110; адреса: вул.Рішельєвська, буд.8, м.Одеса, 65026) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити учасникам справи, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Стягнути з Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 02883110; адреса: вул.Рішельєвська, буд.8, м.Одеса, 65026) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 1000(одна тисяча)грн. 00коп. витрат на правничу допомогу.
Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М.Аракелян
.