Справа № 420/29708/23
23 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, в якому позивач просить суд:
-визнати протиправними дії 9 прикордонного загіну імені ОСОБА_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням з військової служби з ОСОБА_1 .
-зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін імені Січових Стрільців (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України сплатити на Користь ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 29.09.2023 по 11.10.2023 включно відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.
Позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу від 27.09.2023 року №644-ос позивача 27.09.2023 року звільнено з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи.
Станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу, відповідачем не проведено розрахунків щодо виплати належних сум при звільненні з військової служби.
11.10.2023 року відповідачем проведено остаточний розрахунок та виплату на користь позивача компенсації за неотримане речове майно у загальній сумі 91933,54 грн., що підтверджується банківською випискою.
Позивач вважає, що у нього виникло право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з військової служби, що розраховується за період з 27.09.2023 по день фактичного розрахунку 11.10.2023.
Позивач з посиланням на ст.ст.116,117 КЗпПУ, Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100) просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 03.11.2023 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача надав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що листом від 24.07.2013 № 774/13/84-13 Мінсоцполітики повідомило, що на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється.
30.11.2023 позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до наказу від 27.09.2023 року №644-ос позивача 27.09.2023 року звільнено з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи.
11.10.2023 року відповідачем проведено остаточний розрахунок та виплату на користь позивача компенсації за неотримане речове майно у загальній сумі 91933,54 грн., що підтверджується банківською випискою.
Враховуючи, що після звільнення відповідач з ним розраховувався лише 11.10.2023 року, позивач вважаючи порушеними його права звернувся до суду з даним позовом про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України.
За змістом частини першої ст.117 КЗпП обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100). Відповідно до абзацу третього пункту 3 Порядку № 100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
В силу пункту 2 Постанови № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 прийшов до висновку, що компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 Кодексу законів про працю України та застосування передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.
Враховуючи викладені та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.09.2023 по 11.10.2023 включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.09.2023 по 11.10.2023 включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
При цьому нарахування та виплата середнього заробітку здійснюється починаючи з 27.09.2023, оскільки саме з цієї дати позивача виключено зі списків особового складу та саме у цей день роботодавець мав провести остаточний розрахунок зі своїм працівником.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши надані докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Суд вважає необхідним стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір.
Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321914, вул. Промислова, 5, м. Житомир, 10025) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.09.2023 по 11.10.2023 включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.09.2023 по 11.10.2023 включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1073,60 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя О.О. Хурса