єдиний унікальний номер справи 546/673/23
номер провадження 2/546/36/24
24 січня 2024 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретарки судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про захист прав споживача житлово-комунальних послуг,-
встановив:
У червні 2023 року до суду звернулася представниця позивача ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Сотник І.Л. із вищезазначеним позовом, посилаючись на ті обставини, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надавало послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , загальною опалювальною площею 50,6 кв.м. Взаємовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного договору від 01.08.2007. Відповідачі належним чином не виконують свій обов'язок по оплаті послуг за теплопостачання, у зв'язку з чим за період з 01.11.2014 по 01.12.2021 утворилась заборгованість.
Посилаючись на вищезазначені обставини, представник позивача звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість на загальну суму 58797,48 грн, з яких: по оплаті послуг за теплопостачання - 44766,96 грн, інфляційні втрати - 10139,90 грн, 3% річних - 3890,62 грн, та судові витрати.
Ухвалою судді від 22 червня 2023 року у справі відкрите спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 15 серпня 2023 року.
Ухвалою суду від 14 липня 2023 року було задоволено клопотання відповідачки ОСОБА_1 та продовжено процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву та зустрічного позову.
28 липня 2023 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , у якій вона просила відмовити у задоволенні первісного позову та стягнути з ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 41639,00 грн та 20000,00 грн моральної шкоди. Зустрічний позов мотивований тим, що позивач неналежним чином виконував договір та надавав неякісні послуги, які не тільки не забезпечували належні санітарно - гігієнічні вимоги проживання у квартирі відповідачки, а навпаки завдали шкоди майну та створили небезпечні умови для здоров'я і життя. У зв'язку з тим, що температура у приміщенні в опалювальний період була значно нижче ніж передбачено договором на надання послуг теплопостачання (повинна бути 20+ градусів), стіни у квартирі ОСОБА_1 мокріли, а потім покривалися пліснявою. Через неякісні послуги теплопостачання квартира потребує відновлювального ремонту. Таким чином відповідачці ОСОБА_1 було завдано матеріальних збитків на суму 41639,00 грн, а також моральної шкоди у сумі 20000,00 грн (а.с. 42-43).
У відзиві на позов, який надійшов до суду 28 липня 2023 року, ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на ті обставини, що через неякісні послуги теплопостачання квартира потребує відновлювального ремонту, оскільки температура у приміщенні у період опалювального сезону була значно нижче, ніж передбачено договором на надання послуг теплопостачання (повинна бути +20 градусів). У зв'язку з цим стіни покривались пліснявою та квартира фактично була непридатна для проживання. Також, відповідачка ОСОБА_1 зазначила, що у порядку, передбаченому договором, вона письмово зверталася до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» з наміром розірвати договір, однак їй було відмовлено. Зокрема, відповідачка зазначила, що не підлягають стягненню з неї три відсотки річних та індекс інфляції, оскільки умовами договору така відповідальність не була передбачена. Крім того, ОСОБА_1 вказала, що відповідач ОСОБА_2 проживає за іншою адресою, тому не є належним відповідачем (а.с. 46-47).
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відзив не відповідає вимогам, встановленим ст. 178 ЦПК України, та не містить доказів. Крім того, представник позивача зазначив, що відповідачі неналежно виконували свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим з чим вони несуть відповідальність передбачену ст. 625 ЦК України. Також, представник позивача вказав, що ОСОБА_2 є належним відповідачем, оскільки зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та є отримувачем послуг, які надає позивач. Доказів протилежного відповідачка ОСОБА_1 не надала. Посилаючись на вищезазначені обставини представник позивача просив задовольнити позов у повному обсязі (а.с. 51-53).
Також, 14 серпня 2023 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про визнання недійсним п. 10.10. Договору про надання послуг теплопостачання від 01.08.2007 та застосування позовної давності тривалістю у три роки. У даному клопотанні відповідачка просила визнати недійсним вищезазначений пункт договору та застосувати наслідки спливу позовної давності, оскільки даним пунктом було встановлено, що позовна давність збільшується до 10 років. У той же час, відповідач не роз'яснив, що позовна давність, встановлена договором, відмінна позовної давності, встановленої законом (а.с. 63-64).
15 серпня 2023 року ухвалою суду прийнято зустрічний позов до спільного розгляду із первісним позовом, у зв'язку з чим здійснено перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 12 вересня 2023 року.
У відзиві на зустрічну позовну заяву, який надійшов до суду 19 вересня 2023 року, представник ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» зазначив, що зустрічний позов не відповідає вимогам, встановленим ст. 175 ЦПК України, та не містить доказів. Крім того, зустрічний позов не спростовує доводи первісного позову та жодним доказом не підтверджуються обставини, зазначені у позовній заяві. Також, представник відповідача за зустрічним позовом зазначив, що належним доказом підтвердження надання неналежних послуг є акт-претензія, складений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Такого доказу не було надано суду та за останні три опалювальні періоди звернень від ОСОБА_1 не надходило. Таким чином, ОСОБА_1 не довела факт завдання їй матеріальної та моральної шкоди, у зв'язку з чим представник ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» просив відмовити у задоволенні вимог зустрічного позову (а.с. 90-93).
02 жовтня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, у якій відповідачка ОСОБА_1 зазначила, що лише вона є користувачем послуг, оскільки ОСОБА_2 не користується квартирою, зареєстрований за іншою адресою, тому є неналежним відповідачем. Також, ОСОБА_1 вважає, що вимоги про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції не підлягають до задоволення, оскільки постановою КМУ від 05.03.2022 № 206 заборонено до припинення чи скасування воєнного стану в Україні нараховувати, зокрема: інфляційні втрати та три відсотки річних, за несвоєчасне та неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги. Зокрема, доказами є фото стіни з пліснявою та лист-відповідь відповідача за зустрічним позовом. Крім того, у довідці ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» зазначило, що з питань функціонування системи опалення житлового будинку необхідно звертатись до третьої особи, що свідчить про відсутність наміру виконувати умови договору належним чином. Щодо моральної шкоди ОСОБА_1 зазначила, що через завдані незручності вона відчуває постійні душевні страждання, оскільки з пліснявою на стінах не комфортно ні самі перебувати, ні когось запросити до помешкання (а.с. 107-108).
У письмових запереченнях на відповідь на відзив на зустрічний позов, які надійшли до суду 17 жовтня 2023 року, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 жодним доказом не довела, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем за первісним позовом. Крім того, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» має право на стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, оскільки стягує зазначену заборгованість, нараховану до введення в Україні воєнного стану. Щодо неналежного надання житлово-комунальних послуг представник відповідача за зустрічним позовом зазначив, що ОСОБА_1 не надала жодного належного та достатнього доказу на підтвердження вказаної обставини. Крім того, жодним нормативним актом обов'язок по утриманню внутрішньобудинкових мереж в багатоквартирному будинку не покладено на ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». Представник позивача вважає, що вимога зустрічного позову не підлягає задоволенню, оскільки не доведено вину ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у завданні матеріальної шкоди ОСОБА_1 (а.с. 122-125).
Ухвалою суду від 12 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду по суті на 05 жовтня 2023 року, розгляд якої було відкладено на 31 жовтня 2023 року, у зв'язку з витребуванням доказів. У подальшому судове засідання було відкладене на 27 листопада 2023 року, оскільки у суду була відсутня інформація про вручення судової повістки відповідачці ОСОБА_1 . У зв'язку з повторним направленням ОСОБА_1 копії ухвали про витребування доказів, судове засідання було відкладене на 25 грудня 2023 року.
22 грудня 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, оскільки нею було направлено звернення з проханням провести контрольний захід до Держпродспоживслужби (а.с. 163).
Ухвалою суду від 25.12.2023 було виправлено описку в ухвалі суду від 05.10.2023, яку направлено відповідачам. У зв'язку з цим судове засідання було відкладене на 24 січня 2024 року.
У судове засідання 24 січня 2024 року представник позивача за первісним позовом не з'явився, 04.10.2023 до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с. 160).
У судове засідання 24 січня 2024 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не з'явилися, до суду повернулися судові повістки без вручення з поштовими відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.а.с. 172, 173). Заяв чи клопотань від відповідачів до суду не надходило.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вирішив проводити судове засідання, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 01 серпня 2007 року між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», в особі начальника абонентської служби Пасічко С.Г., та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг теплопостачання (далі - Договір), за умовами якого ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» зобов'язується надавати споживачеві та його членам сім'ї, а також іншим особам, які фактично проживають в квартирі, послуги з теплопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за спожиті послуги на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору) (а.с. 11-14).
Відповідачка ОСОБА_1 не заперечувала, що вона укладала Договір із позивачем за первісним позовом.
Відповідно до п. 3.1. Договору, тарифи на послуги становлять: централізоване гаряче водопостачання (підігрів води) - 24,77 грн з 1 мешканця, усього за 3 мешканців - 74,31 грн.
Термін внесення платежів - не пізніше ніж 10 числа наступного за розрахунковим місяця (п. 4.1. Договору).
Споживач зобов'язаний, зокрема оплачувати надані послуги в установлений договором термін (п. 7.2. Договору).
Згідно з п. 9.1. Договору, договір діє з 01.08.2007 по 01.08.2009. Якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна зі сторін не висловила наміру змінити, доповнити або розірвати договір, він продовжується на наступний рік (п. 9.2. Договору).
З розрахунків заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що за період з 11.2014 по 11.2021 включно відповідачі мають заборгованість в сумі 44766,96 грн (а.с. 3-4).
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 цього Закону, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 1 зазначеного Закону, індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
За приписами пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до частин 1, 5 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.
Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що надавались в період з 01 лютого 2019 року по 01 грудня 2021 року, затверджено постановою НКРЕКП від 10 грудня 2018 року №1769 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго», яке є виконавцем цих послуг», згідно якої тариф на послуги централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 1596,93 грн/Гкал, з урахуванням податку на додану вартість, для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 35,78 грн за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення, з урахуванням податку на додану вартість; з централізованого постачання гарячої води: за умови підключення рушникосушильників до систем централізованого постачання гарячої води - 96,71 грн за 1 куб. м, з урахуванням податку на додану вартість, за відсутності рушникосушильників - 89,54 грн за 1 куб. м, з урахуванням податку на додану вартість.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктами 35, 36 та 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, визначено, що розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Частинами 1, 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Крім того відповідно до статті 156 ЖК Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
На виконання ухвали суду від 05 жовтня 2023 року ОСОБА_1 повідомила, що у неї відсутні правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_2 , оскільки вона не є власницею зазначеного майна (а.с. 163).
Ухвалою суду від 25.12.2023 було виправлено описку в ухвалі суду від 05.10.2023 в частині помилково зазначеного номеру квартири відповідачів. Ухвала суду відповідачкою ОСОБА_1 виконана не була.
Згідно відповіді Виконавчого комітету Решетилівської міської ради від 20.06.2023, місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 25).
У той же час, позивачем ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» за первісним позовом не було доведено та не надано суду доказів, що відповідач ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та користується наданими житлово-комунальними послугами за вказаною адресою. Крім того, суду не було надано доказів, що ОСОБА_2 є власником (співвласником) квартири АДРЕСА_4 .
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що ОСОБА_2 не несе солідарну відповідальність та не є належним відповідачем у даній справі. Тому у задоволенні позовних вимог ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 слід відмовити.
У той же час, відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 , діючи в даних правовідносинах належним чином, мала оплачувати одержані нею послуги згідно затверджених тарифів.
Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на ті обставини, що позивач надавав неналежні послуги з огляду на наступне.
Згідно з п. 5.1. Договору, споживач має право на перевірку якості послуг ТО і, в разі підтвердження відхилення актом, оформленим в установленому порядку, на індексування оплати за послуги. У разі порушення п. 5 Договору споживач викликає представника ТО для складання та підписання акта-претензії, в якому зазначаються терміни, види, відхилення показників у наданні послуг тощо (п. 10.1. Договору).
Відповідачкою ОСОБА_1 не було надано суду відповідного акта-претензії, складеного з дотриманням умов Договору.
Надана відповідачкою за первісним позовом фотокартка із зображенням стіни з пліснявою (як вказала ОСОБА_1 ) жодним чином не підтверджує факт неналежного виконання позивачем за первісним позовом умов Договору (а.с. 49). Крім того, з даної фотокартки неможливо встановити, що дане фото зроблене саме в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, суд не приймає до уваги надану ОСОБА_1 копію листа ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» від 22.07.2015, яким їй було відмовлено в розірванні Договору, оскільки невідомо з якої підстави їй було відмовлено та з листом якого змісту зверталася ОСОБА_1 до позивача за первісним позовом (а.с. 48).
Судом встановлено, що отримані послуги за період з жовтня 2014 року по листопад 2021 рокувідповідачка оплатила не у повному обсязі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
У разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17).
Тобто на дані правовідносини також поширюється норма статті 625 ЦК України, а тому позивач має законне право на стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних.
При цьому суд звертає увагу, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Про це неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 127/6494/21.
Суд не приймає посилання відповідачки за первісним позовом ОСОБА_1 на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», відповідно до якої до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, оскільки пунктом 2 вказаної постанови визначено, що постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Водночас позивачем було нараховано три відсотки річних та інфляційні втрати до 23.02.2022, тобто за період, на який не розповсюджується дія вищезазначеної постанови КМУ від 05.03.2022.
Таким, чином, відповідачка за первісним позовом має заборгованість у виді трьох відсотків річних від простроченої суми боргу за послуги теплопостачання - 3890,62 грн за 2599 днів, та інфляційних втрат з січня 2015 року по січень 2022 року включно - 10139,90 грн. (а.с. 5-7, 8-10).
Суд приймає до уваги вказані розрахунки, оскільки відповідачкою не було надано власних розрахунків.
Щодо клопотання відповідачки за первісним позовом ОСОБА_1 про застосування позовної давності.
Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (зокрема, до вимоги про стягнення пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як встановлено судом, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» просить стягнути заборгованість за період з листопада 2014 року по листопад 2021 року включно.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Пунктом 10.10. Договору встановлено, що ТО і споживач дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років та встановили, що вказаний строк застосовується до правовідносин, які виникли до укладення даного Договору.
Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 , що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не роз'яснило про продовження Договором строку позовної давності, оскільки Договір від 01.08.2007 містить підпис ОСОБА_1 . Відповідачка за первісним позовом не заперечувала, що вона укладала даний договір, тому суд доходить висновку, що вона була ознайомлена з його змістом, зокрема з п. 10.10. Договору.
Тому суд не вбачає підстав для застосування наслідків пропуску позовної давності, оскільки ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду із даним позовом в межах позовної давності, узгодженої сторонами Договору.
Таким чином, суд доходить висновку, що з відповідачки ОСОБА_1 необхідно стягнути заборгованість на загальну суму 58797,48 грн, з яких: по оплаті послуг за теплопостачання - 44766,96 грн, інфляційні втрати - 10139,90 грн, та 3% річних - 3890,62 грн.
Щодо зустрічної позовної заяви суд зазначає наступне.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення вимог позовної заяви ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про стягнення заборгованості, позовна вимога зустрічного позову про відмову у стягненні боргу, заявленого ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» з 01.11.2014 по 01.12.2021, задоволенню не підлягає.
Щодо вимог зустрічного позову про стягнення завданої майнової та моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 1167 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).
Як встановлено судом, позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1 не була доведена належними та достатніми доказами вина ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у завданні їй майнової чи моральної шкоди.
Тому, враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що у задоволенні вимог зустрічного позову слід відмовити.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. За загальним правилом, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції № 284544041 від 11.05.2023 позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2684,00 грн (а.с. 1).
Відповідно до виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, судовий збір по даній справі в розмірі 2684,00 грн було зараховано до Державного бюджету України (а.с. 18).
Враховуючи, що позовні вимоги до відповідачки за первісним позовом суд задовольняє у повному обсязі, з ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2684,00 грн на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. 1, 2, 5, 6, 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», ст. 526, 625 ЦК України, ст. 10, 11, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Вимоги позовної заяви Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задовольнити.
Стягнутиз ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 58797 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто сім) гривень 48 копійок, з яких: 44766 гривень 96 копійок - по оплаті послуг за теплопостачання, 10139 гривень 90 копійок - інфляційні втрати та 3890 гривень 62 копійки - три проценти річних.
У задоволенні позовних вимог Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»судовий збір в розмірі 2684 гривні 00 копійок.
У задоволенні вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про захист прав споживача житлово-комунальних послуг відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго», місцезнаходження: вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, ІКЮО в ЄДРПОУ 03338030.
Відповідачка - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП не встановлено.
Суддя Ю.В. Зіненко