Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/3307/2024
м. Київ Справа №367/4008/21
19 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Музичко С.Г.
- Болотова Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Синюка Станіслава Леонідовича на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 серпня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Карабази Н.Ф., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова Група «ОБЕРІГ» про відшкодування завданих збитків,-
ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ТДВ «Страхова Група «ОБЕРІГ» про відшкодування завданих збитків. В позовній заяві позивач вказує, що 05 жовтня 2020 року на вул. Пушкінській в м. Ірпінь мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Lancia Delta д.н. НОМЕР_1 , під його керуванням та Opel Omega д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого відбулось пошкодження зазначених транспортних засобів. Йому, на момент дорожньо-транспортної пригоди належав на праві власності, транспортний засіб Lancia Delta д.н. НОМЕР_1 .
Згідно Постанови Ірпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2020 року, вищезазначена дорожньо-транспортна пригода, сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України, водієм автомобіля Opel Omega д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_2 .
Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідач його повідомив про наявність поліса цивільно-правової відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки ЕР 143018345, який був укладений з ТДВ «Страхова Група «ОБЕРІГ» та який був чинний станом на момент ДТП, а саме 05.10.2020 року.
З метою отримання страхового відшкодування та встановлення розміру матеріального збитку він звернувся до суб'єкта оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_3 ».
Відповідно звіту № 12/2020 від 23 листопада 2020 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Lancia Delta д.н. НОМЕР_1 , становить 25 807,95 грн., а вартість відновлювального ремонту (повна вартість ремонту) становить 48 499,60 грн. У встановлений законом термін позивач звернувся до ТДВ «Страхова Група «OБЕРІГ» з заявою на отримання страхового відшкодування.
11 січня 2021 року на станції ремонтних робіт, ФОП « ОСОБА_4 » було проведено дефектування вищезазначеного транспортного засобу, та складено Рахунок-Фактуру №0711012021 вартості ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля Lancia Delta д.н. НОМЕР_1 , відповідно до якого останній становив 48000,00 грн. 29 січня 2021 року був завершений ремонт на станції технічного обслуговування ФОП « ОСОБА_4 », автомобіля Lancia Delta д.н. НОМЕР_1 , що підтверджується нарядом замовленням № НОМЕР_3 , що являє також актом виконаних робіт.
Також відповідно до товарного чека від 29 січня 2021 року за проведення ремонтних робітавтомобіля Lancia Delta д.н. НОМЕР_1 було сплачено 48 000,00 грн. 15 квітня 2021 року, третьою особою, ТДВ «Страхова Група «ОБЕРІГ», було проведено виплату страхового відшкодування в розмірі 25 807,95 грн.
Таким чином фактичні витрати на відновлення транспортного засобу автомобіля Lancia Delta д.н. НОМЕР_1 , склали 48 000,00 грн. Враховуючи той факт, що третьою особою ТДВ «Страхова Група «ОБЕРІГ», відшкодовано матеріальний збиток в розмірі 25 807,95 грн., тому залишок невідшкодованих фактичних витрат становлять 22 192,05 грн. (48 000,00 грн. фактичні затрати - 25 807,95грн. страхове відшкодування = 22192,05 грн.(борг.) За загальним правилом особа, на користь якої здійснено страхування (потерпілий), не має права звернутися безпосередньо до страхувальника. Вимога про відшкодування шкоди пред'являється до страховика.
Проте, якщо страхового відшкодування (сплату якого проводить страховик) недостатньо, страхувальник (для повного відшкодування завданої ним шкоди зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Позиція судової практики з цього питання сформульована в постанові Пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня 1992 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди», в п. 2 якого роз'ясняєються, що: «відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Зазначав, що окрім сплати судового збору в розмірі 900,00 грн., (матеріальна шкода), поштових витрат в розмірі до 100 грн., а також витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн,, (доказ наданий буде в процесі слухання справи) не поніс додаткових судових витрат, пов'язаних із розглядом даної справи. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 22195,05 грн., матеріальної шкоди та судові витрати та витрати на правову допомогу.
Відповідачем ОСОБА_2 подано письмові пояснення, в яких він просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Зазначав, що відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Положеннями ч.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Отже, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, третя особа як страховик відповідальності особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування шкоди отриманої внаслідок ДТП з урахуванням ліміту страхової відповідальності, а різницю між реальними збитками і страховим відшкодуванням згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Таким чином, позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди пред'явлено позивачем до неналежного відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31 серпня 2023 рок в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Синюк Станіслав Леонідовичподав апеляційну скаргу в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що фактичні витрати на відновлення транспортного засобу автомобіля Lancia Delta д.н. НОМЕР_1 , склали 48 000,00 грн. Враховуючи той факт що третьою особою ТДВ «Страхова Група «ОБЕРІГ», відшкодовано матеріальний збиток в розмірі 25 807,95 грн., тому залишок невідшкодованих фактичних витрат становлять 22 192,05 грн. (48 000,00 грн. фактичні затрати - 25 807,95грн. страхове відшкодування = 22192,05 грн.(борг.) За загальним правилом особа, на користь якої здійснено страхування (потерпілий), не має права звернутися безпосередньо до страхувальника. Вимога про відшкодування шкоди пред'являється до страховика.
Проте, якщо страхового відшкодування (сплату якого проводить страховик) недостатньо, страхувальник (для повного відшкодування завданої ним шкоди зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Позиція судової практики з цього питання сформульована в постанові Пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня 1992 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди», в п. 2 якого роз'ясняється, що: «відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ТДВ «Страхова Група «ОБЕРІГ» на даний час не ліквідовано, позивач не надав доказів стосовно відмови йому у виплаті суми страхового відшкодування в повному розмірі 48 000,00грн., чи звернення його до суду з відповідним позовом до страховика.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що згідно постанови Ірпінського міського суду Київської області від 21 жовтня 2020 року встановлено, що 05.10.2020 о 11 год. 00 хв. в м. Ірпені Київської області по вул. Пушкінська, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «ОРЕL Omega» д.н.з. НОМЕР_2 , перед перестроюванням не переконався, що це буде безпечно, в результаті чого відбулося зіткнення з автомобілем «Lаnсіа», д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив п.10.1. Даною постановою суду визнано винним ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно звіту від 23.11.2020 № 12/2020 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Lаnсіа Delta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного ФОП ОСОБА_3 » (дата оцінки 05.10.2020) вартість відновлювального ремонту КТЗ «Lаnсіа Delta», д.р.н. НОМЕР_1 , визначена за витратним підходом, складає: 48,499,60грн. за врахуванням ПДВ на нові складники та матеріали , вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ станом на 05.10.2020 з врахуванням ПДВ на нові складники та матеріали дорівнює 25807,95грн.
Згідно рахунку-фактури № 0711012021 від 11 січня 2021 року, наряду замовлення № 0429012021 від 29 січня 2021р. на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту (акту виконаних робіт) та товарного чеку від 29 січня 2021 року вбачається за роботу ФОП ОСОБА_4 оплачено 48 000,00грн.
Згідно заяви на виплату страхового відшкодування по справі № 23562 адресованої ТОВ «Страхова група «ОБЕРІГ» вбачається, що ОСОБА_1 у зв'язку з настанням страхового випадку 05.10.2020, за договором страхування № ЕР-143018345 від 09.02.2020, належне йому (за вирахуванням суми франшизи 0,00грн.) страхове відшкодування - 25807,95грн. просить перерахувати за вказаними реквізитами.
Згідно роздруківки з карткового рахунку від 15.04.2021, вбачається, що здійснено переказ коштів 25807,95грн. - страхове відшкодування згідно страхового акту № 23562/1 від 28.03.2021.
Згідно Полісу № ЕР-143018345 цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів застрахована в ТДВ «Страхова група «ОБЕРІГ», страхувальник: ОСОБА_5 , забезпечений транспортний засіб: марка OPEL, модель ОMEGA, номерний знак НОМЕР_2 строк дії договору 10.02.2020 по 09.02.2021 включно, розмір франшизи 0,00грн., страхові суми (ліміти відповідальності з одного потерпілого: за шкоду, заподіяну майну - 130000,00грн.
Згідно сертифікату до договору «комплексний договір автострахувань «Євроцивілка» № 41-027346 від 09.02.2020р. страховик : ТДВ «Страхова група «ОБЕРІГ», страхувальник: ОСОБА_5 страхувальник, транспортний засіб: « OPEL ОMEGA», державний номер НОМЕР_2 , страхова сума: «пряме врегулювання» - 50000,00грн, «медичний захист водія та пасажирів» - 50000,00грн.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, необхідно мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди.
Така особа відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 50 000,00 грн. на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Підпункт 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 вказаного Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року в справі № 286/1643/18, провадження №61-11107св19.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Саме такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Зазначеним судовим рішенням Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована, визнавши, що наведений правовий висновок не відповідає змісту та сенсу чинного законодавства.
Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
За таких обставин, у разі, якщо позивач (особа, якій завдана шкода) не звертався до страховика відповідача (завдавач шкоди) та не отримував його відмову у виплаті страхового відшкодування, а пред'явив відразу вимогу до особи, відповідальної за шкоду, то відсутні передбачені законом підстави для задоволення його позовних вимог.
Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року, справа №640/12615/15-ц, провадження №61-31141св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року, справа № 369/8675/16-ц, провадження № 61-25447св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року, справа №759/9261/15-ц, провадження №61-15093св18.
Отже, зобов'язаною особою внаслідок заподіяних позивачу у результаті дорожньо-транспортної пригоди збитків, є страховик відповідача.
Таким чином, враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час настання страхового випадку була застрахована в ТДВ «Страхова Група «ОБЕРІГ» згідно поліса № ЕР-143018345, згідно якого франшиза 0,00грн., ліміт за шкоду майну 130000,00грн., позивач мав самостійно звернутись до страхової компанії з вимогою про виплату страхового відшкодування за полісом. Позивачем не надано доказів, що у ТДВ «Страхова Група «ОБЕРІГ» не виникає обов'язок з виплати страхового відшкодування в повному розмірі завданих матеріальних збитків, а саме: на суму 48000,00, що не перевищує ліміту страхового відшкодування.
Позивач особисто звернувся до ТДВ «Страхова Група «ОБЕРІГ» з заявою щодо виплати страхового відшкодування в сумі 25 807,95грн. - вартості матеріального збитку завданого пошкодженням автомобіля, а не вартістю відновлювального ремонту автомобіля.
Визначення різниці між фактичним розміром шкоди та розміром страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з винної особи, можливо лише після здійснення страховиком виплати страхового відшкодування.
Непред'явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексу. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ТДВ «Страхова Група «ОБЕРІГ» на даний час не ліквідовано, позивач не надав доказів стосовно відмови йому у виплаті суми страхового відшкодування в повному розмірі 48 000,00грн., чи звернення його до суду з відповідним позовом до страховика, а також оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу.
Надання платної правової допомоги регламентується Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно частини 1 статті 26 якого, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
В матеріалах справи міститься: копія ордеру серія АІ № 1112332 від 11.05.2021 року, та копія договору № 7 про надання правової допомоги від 21 квітня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та АБ «СИНЮК ТА ПАРТНЕРИ» в особі керуючого бюро адвоката Синюка Станіслава Леонідовича, однак в порушення вимог ст. 163 ЦПК України до позовної заяви не додано документів, які містять детальний опис робіт, вчинених адвокатом, документів про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31 серпня 2023 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Синюка Станіслава Леонідовича.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Синюка Станіслава Леонідовича залишити без задоволення.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: