Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/3344 /2024
м. Київ Справа № 761/22291/23
19 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Музичко С.Г.
- Болотова Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Богуцького Івана Олександровича на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування майнової шкоди,-
26.06.2023 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування майнової шкоди у розмірі 40010,00 грн.
Позов обґрунтовує тим, що 06.03.2023 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено Договір оренди автомобіля «Тоуоtа Саmгу», д.н. НОМЕР_1 , де останній зобов'язується сплачувати орендну плату та несе повну матеріальну відповідальність. Відповідно до акту прийому-передачі автомобіля від 09.05.2023 року транспортний засіб за час користування зазнав механічних пошкоджень з матеріальними збитками, а відтак Позивачеві було завдано майнову шкоду. На даний час позивачу шкода завдана не відшкодована, тому він змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Богуцький Іван Олександрович подав апеляційну скаргу в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та просив його скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов задовольнити.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що між ним та відповідачем 06.03.2023 року складено Акт прийому-передачі автомобіля, що є додатком до Договору оренди легкового автомобіля згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове користування автомобіль і несе повну матеріальну відповідальність. Вказує, що відповідач взяв у користування майно та має відповідати за допущене ним погіршення цього майна, тобто відшкодувати позивачу шкоду, завдану пошкодженням належного позивачеві на праві власності автомобіля.
Згідно рахунком-фактурою №1265 від 09.05.2023 року , Атом виконаних робіт №1265 від 12.05.2023 року та Квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 02.06.2023 року вартість відновлюваного ремонту автомобіля складає 40010 грн.
Вказує, що судом першої інстанції застосовано не вірні норми які не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, а наведені обгрунтування суду першої інстанції не можуть бути покладені в основу підстав і причин відмови у задоволенні позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого автомобіля «Тоуоtа Саmгу», д.н. НОМЕР_1 , стороною позивача не надано Звіту про вартість відновлювального ремонт з урахуванням зносу пошкодженого автомобіля чи Висновку автотоварознавчого дослідження. Клопотань про витребування доказів чи призначення судом експертизи суду не заявлялось.
Позивачем надано лише Рахунок-фактура № 1265 від 09.05.2023 року, Акт виконаних робіт № 1265 від 12.05.2023 року та Квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 0267810009 від 02.06.2023 року, які не можу бути належним доказом заподіяння шкоди автомобілю.
Стороною позивача не доведено суду, яка фактична шкода була заподіяна власнику застрахованого ним транспортного засобу, а тому недоведеною на думку суду є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 40010,00 грн. завданої матеріальної шкоди
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення таким вимогам не відповідає.
Судом встановлено наступне.
06.03.2023 року між ОСОБА_1 як Орендодавцем та ОСОБА_2 як Орендарем було укладено Договір оренди легкового автомобіля (далі - Договір).
Згідно з п.п. 1.1.-1.2. Договору Орендодавець зобов'язується передати за плату Орендареві у строкове користування, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове користування легковий автомобіль «Тоуоtа Саmгу», д.н. НОМЕР_1 (далі - Автомобіль) та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п. 1.3. Договору право власності Орендодавця на Автомобіль, що орендується, підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу: серії НОМЕР_2 , виданий 28.02.2023 року.
Згідно з п.п. 3.1., 11.2. Договору автомобіль передається Орендареві у користування у строк з 06.03.2023 року до 06.03.2023року, що може бути подовжений за згодою сторін.
Сторони також погодили порядок здійснення розрахунку, порядок передачі автомобіля в оренду, порядок дострокового розірвання договору, тощо.
Згідно акту прийому-передачі автомобіля від 06.03.2023 року, що є Додатком до Договору оренди легкового автомобіля від 06.03.2023 року, згідно з яким Позивач передав, а Відповідач прийняв у тимчасове користування автомобіль «Тоуоtа Саmгу», д.н. НОМЕР_1 , і несе повну матеріальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
09.05.2023 року згідно Акта прийому-передачі (повернення) автомобіля Відповідач повернув, а Позивач прийняв автомобіль, що передавався в тимчасове користування на виконання Договору оренди легкового автомобіля від 06.03.2023 року «Тоуоtа Саmгу», д.н. НОМЕР_1 .
Автомобіль Відповідач повернув з наступними недоліками: пошкодження накладки порогу лівого; пошкодження накладки порогу правого; пошкодження підкрилку лівого; пошкодження підкрилку правого; пошкодження накладки передньої нижньої (губи); пошкодження бамперу переднього; пошкодження бамперу заднього; пошкодження накладки бамперу заднього; пошкодження катафоту лівого бамперу заднього: пошкодження покришки (резини).
Разом з тим, в матеріалах справи наявні докази майнової шкоди, а саме позивачем надано Рахунок-фактура № 1265 від 09.05.2023 року, Акт виконаних робіт № 1265 від 12.05.2023 року та квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 0267810009 від 02.06.2023 року, які є належним доказом заподіяння шкоди автомобілю.
Стороною позивача доведено фактична шкода, яка була заподіяна власнику транспортного засобу, а тому доведеною на думку апеляційного суду є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 40010,00 грн. завданої матеріальної шкоди, яка підтверджена документально.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди неповно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, не врахував правових позицій Верховного Суду, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення цих позовних вимог.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК) .
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Отже, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності вартості відновлюваного ремонту та приходить до висновку про задоволення позовних вимог як обгрунтованих та доведених.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1073.60. і за подання апеляційної скарги у сумі 1610.41.грн,
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника позивачаОСОБА_1 , адвоката Богуцького Івана Олександровича задовольнити.
Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування майнової шкоди-задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) майнову шкоду у розмірі 40 010 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1073.60. і за подання апеляційної скарги у сумі 1610.41.грн
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: