Головуючий у І інстанції Колесник О.М.
Провадження № 22-ц/824/1959/2024 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.
Іменем України
18 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Гуля В.В., Мельника Я.С.,
при секретарі: Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року про залишення без розгляду позовної заяви Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Департаменту будівництва і житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», про стягнення заборгованості за договором іпотечного кредиту,
У травні 2017 року Державна іпотечна установа звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Департаменту будівництва і житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, третя особа: ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», про стягнення заборгованості за договором іпотечного кредиту.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року позов Державної іпотечної установи залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обгрунтовуючи скаргу, позивач посилається на те, що судом першої інстанції були допущені порушення норм процесуального права, не в повному обсязі досліджені матеріали справи, а також передчасно прийнято ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Зазначає, що постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд не врахував, що представником позивача 19 липня 2023 року було направлено до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання було направлене на електронну пошту суду з накладенням електронного цифрового підпису.
При цьому, в умовах карантину, запровадженого на території України згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11 березня 2020 року № 211 (з відповідними внесеними змінами), згідно Рекомендацій Ради суддів України, викладених у листі № 9 рс186/20 від 16 березня 2020 року, - громадянам (та іншим особам) як раз таки було рекомендовано подавати процесуальні документи у справах шляхом їх надіслання на офіційну електронну адресу суду, а не зобов'язано подавати електронні документи лише через підсистему «Електронний суд».
В судовому засіданні представник позивача Державної іпотечної установи Подольна О.М. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з викладених у ній підстав.
Інші учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з'явились; колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в судові засідання 17 травня 2023 року та 19 липня 2023 року представник позивача Державної іпотечної установи не з'явився, при цьому, про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що представник позивача був повідомлений належним чином про призначення розгляду справи на 17 травня 2023 року о 15 год. 40 хв., про що свідчить відповідна розписка від 26 квітня 2023 року (том 2, а.с.168).
У зв'язку з неявкою представника позивача розгляд справи було відкладено на 19 липня 2023 року о 14 год. 00 хв.
29 травня 2023 року Державна іпотечна установа була повідомлена про призначення справи до розгляду на 19 липня 2023 року о 14 год. 00 хв., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2, а.с.190).
Також, з матеріалів справи вбачається, що судова повістка про призначення судового засідання на 19 липня 2023 року була доставлена позивачу на офіційну електронну адресу Державної іпотечної установи 17 травня 2023 року о 17 год. 35 хв., про що свідчить довідка про доставку електронного листа (том 2, а.с.188, 189).
Вищенаведене свідчить про належне повідомлення позивача про призначені судові засідання 17 травня 2023 року та 19 липня 2023 року, на які останній без поважних причин повторно свого представника не направив, не повідомив суд про причини неявки, клопотань про відкладення розгляду чи про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.
Вимогами ч.5 ст. 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналогічні положення містяться в п. 3 ч.1 ст.257 ЦПК України, якими передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання, або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
У частинах першій, другій та четвертій статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Згідно з частиною п'ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
У пункті 3 частини першої статті 43 ЦПК Українипередбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
При цьому учасники справи зобов'язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Крім того, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Тобто, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффрделя Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В). З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Слід зазначити, що аналіз норм ст.ст. 223, 257 ЦПК України свідчить про те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.
Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Водночас, правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на доведеність факту повторної неявки Державної іпотечної установи в судові засідання, призначені на 17 травня та 19 липня 2023 року, про які позивач був повідомлений належним чином, беручи до уваги те, що від позивача не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про залишення позовної заяви Державної іпотечної установи без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Доводів, які б спростовували законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали, апеляційна скарга Державної іпотечної установи не містить. При цьому, аргументи скарги про неврахування судом першої інстанції поданої позивачем 19 липня 2023 року на електронну пошту суду заяви про відкладення розгляду справи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, так як з матеріалів справи вбачається, що судове засідання 19 липня 2023 року розпочалося о 14 год. 20 хв., а закінчилось о 14 год. 42 хв. (том 2, а.с.193-194), натомість клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи надійшло на електронну адресу суду лише о 14 год. 44 хв. 19 липня 2023 року, та було зареєстровано о 14 год. 51 хв. (том 2, а.с.197-202), тобто після завершення судового засідання та проголошення оскаржуваної ухвали, що об'єктивно унеможливило прийняття даного клопотання до уваги судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи - залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року про залишення без розгляду позовної заяви - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: