Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/1808/2024
м. Київ Справа № 382/1386/23
17 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Болотова Є.В.
- Музичко С.Г.
при секретарі - Кіпрік Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 05 жовтня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Нарольського М.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позову зазначила, що з відповідачем шлюб зареєстрували 11.01.2020 року в Яготинському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 02 (прізвище позивачки до реєстрації шлюбу ОСОБА_4 ).
Від подружнього життя сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сімейне життя у сторін не склалося у зв'язку з тим, що сторони перестали розуміти одне одного, ведуть різні бюджети, шлюбні відносини не підтримують, разом не проживають, шлюб носить формальний характер, подальше збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, призначення строку для примирення є недоцільним. Просить залишити прізвище « ОСОБА_6 » після розірвання шлюбу.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 05 жовтня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 11.01.2020 року в Яготинському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 02, розірвано.
Після розірвання шлюбу залишено прізвище позивачки « ОСОБА_6 ».
ОСОБА_2 повернуто 536 грн. 80 коп. сплаченого нею судового збору з державного бюджету у зв'язку з визнанням позову відповідачем.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з рішенням в частині стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Яготинського районного суду Київської області від 05.10.2023 року в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_2 1500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що суд першої інстанції не повною мірою врахував норми ЦПК, якими передбачено порядок розподілу судових витрат, та не взяв до уваги, що відповідач у справі є звільненим від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як інвалід II групи, при цьому судом не враховано, щойогодоходи є надто невеликими і складаються лише з пенсії, яку він отримує у розмірі 2760,00 грн. щомісячно, обставин про наявність у нього щомісячних доходів понад пенсійні виплати, що могло бути підставою для покладення на мене компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом встановлено не було, тому місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з мене - відповідача на користь позивача понесених судових витрат.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., перевіривши рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
З матеріалів ссправи вбачається, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 05 жовтня 2023 року позов про розірвання шлюбу задоволено.
Відповідно до частини 2 статті 141 України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1).
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК).
Частинами першою, другою статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві позивач просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн.
Відповідач до початку розгляду справи по суті подав заяву про визнання позову, та просив звільнити його від сплати понесених позивачем витрат на правову допомогу, оскільки він є інвалідом ІІ групи довічно, не працює, має дохід лише від пенсії у розмірі 2 100 грн.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.
Матеріалами справи підтверджуються фактично понесені витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 1500 грн (договір про надання правничої допомоги від 25.08.2023, копія посвідчення адвоката Вак О. В., акт виконаних робіт, квитанція про сплату 1500 грн, розрахунок суми гонорару).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 922/3812/19, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Таким чином, суд першої інтсанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для звільнення відповідача від компенсації позивачу витрат на правову допомогу, та в повній мірі врахував обставини даної справи, критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, та фінансовий стан сторін.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 1500 грн. підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 05 жовтня 2023 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статтею 389ЦПК України.
Повний текст постанови складено 22 січня 2024 року.
Головуючий Судді: