16 січня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 06.03.2023, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік 6 місяців з покладенням на нього обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Степанівка Сумського району Сумської обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ч.5 ст.72 КК України попереднє ув'язнення ОСОБА_9 зараховано у строк відбування покарання, а саме: з 22.04.2022 по 24.04.2022 включно, день за день,
Вказаним вироком встановлено, що 21.04.2022 близько 23:30, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , перебували біля будинку за адресою: пр. В.Маяковського, 4-Г в м. Києві, де помітили телефонний комунікаційний колодязь, металевий люк якого був привідчинений, та частину телефонного комунікаційного кабелю, що виднівся з нього.
В цей час, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, а у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, а саме: телефонного кабелю, що належав Київській міській філії ПАТ «Укртелеком».
ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану, та ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану, разом, підійшли до вказаного колодязя, взявшись за частину телефонного кабелю, що виднівся ззовні, витягнули з нього та обрізали невстановленим досудовим розслідуванням предметом 34,81 метра телефонного кабелю.
В подальшому, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , вищезазначений телефонний кабель, який належить Київській міській філії ПАТ «Укртелеком», загальною довжиною 34,81 метра, маркуванням ТИП 100x2x0,4, вартістю 10 701,29 грн., розрізали на шість частин.
Після чого, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , утримуючи при собі викрадене майно, намагались зникнути з місця вчинення кримінального правопорушення, виконавши усі дії, які вважали необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, однак з причин, які не залежали від їх волі, кримінальне правопорушення не було закінчено, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_9 були затримані працівниками поліції поряд із місцем вчинення кримінального правопорушення за адресою: вул. Закревського, 3 в м. Києві.
Прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, просить вирок суду скасувати в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, ухвалити новий вирок в цій частині, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі. У решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Зокрема зазначає, що при призначенні покарання ОСОБА_6 судом проігноровано умови та обставини, за яких вчинено інкримінований йому тяжкий злочин та помилково застосовано ст. 75 КК України. Вказує, що ОСОБА_6 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих кримінальних правопорушень та до нього застосовувалося покарання, не пов'язане з позбавленням волі, а вчинення ним нового умисного тяжкого корисливого злочину свідчить про його стійку антисоціальну спрямованість та небажання ставати на шлях виправлення. Зазначає, що суд при визначенні ОСОБА_6 виду та міри покарання залишив поза увагою той факт, що ним вчинено злочин за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, а предметом крадіжки були не товари першої необхідності. Стверджує, що судом безпідставно враховано щире каяття як обставину, яка пом'якшує покарання ОСОБА_6 . Звертає увагу, що матеріальна шкода не відшкодована в повному обсязі, а заходи до її відшкодування обвинуваченими не вживалися.
Захисник ОСОБА_7 подав в інтересах ОСОБА_9 апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати в частині призначеного ОСОБА_9 покарання та постановити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Зокрема зазначає, що ОСОБА_9 визнав вину у повному обсязі та щиро покаявся. Звертає увагу на відсутність обставин, які обтяжують покарання. Зазначає, що ОСОБА_9 попереднє покарання відбув у повному обсязі, з 19.02.2015 до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується нормально, має стійкі соціальні зв'язки, по мірі можливості відшкодовує завдану шкоду потерпілій стороні. Вказує, що з урахуванням вищезазначених характеристик, суд мав можливість та законні підстави призначити ОСОБА_9 менш суворе покарання в межах санкції статті.
В судові засідання апеляційного суду, які призначались на 30.05.2023, 25.10.2023, 16.01.2024 обвинувачений ОСОБА_9 та захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_10 не з'явилися, хоча про час та місце апеляційного розгляду повідомлялися у передбачений законом спосіб, про причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч.4 ст.401, ч.4 ст.405 КПК України участь обвинуваченого у розгляді апеляційної скарги, в якій не порушується питання про погіршення його становища, не є обов'язковою, у зв'язку з чим апеляційний суд не вправі був застосовувати до ОСОБА_9 привід в судове засідання.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - захисник ОСОБА_7 вважав за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_9 .
Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував проти проведення апеляційного розгляду за відсутності його захисника - адвоката ОСОБА_10 .
З урахуванням викладеного, з метою дотримання вимог ст.28 КПК України щодо розумності строків апеляційного розгляду, колегією суддів було прийнято рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 .
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. Суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також наявність обставин, які пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу ОСОБА_6 , який в силу ст.89 КК України не має судимості, за місцем проживання характеризується посередньо, наявності обставин, які пом'якшують покарання - щирого каяття, перебування на утриманні малолітньої дитини, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд першої інстанції правильно визначив йому розмір покарання в межах санкції статті та обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Висновки суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованими та узгоджуються з вимогами ст.75 КК України.
Будь-яких обмежень щодо застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд безпідставно врахував наявність обставини, яка пом'якшує покарання обвинуваченого - щирого каяття, не ґрунтуються на матеріалах справи, з яких вбачається, що під час судового розгляду обвинувачений визнав висунуте йому обвинувачення, дав критичну оцінку своєї протиправної поведінки.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання до реального відбування, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Призначаючи ОСОБА_9 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
З урахуванням характеру і тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, наявності обставини, що обтяжує покарання - рецидиву злочинів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та обґрунтовано обрав йому покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально.
Разом з тим, з урахуванням наявності обставини, яка пом'якшує покарання - щирого каяття, суд першої інстанції правильно призначив обвинуваченому покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті для даного виду покарання.
Підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_9 колегія суддів не вбачає.
Отже судом першої інстанції при винесенні вироку дотримано вимог ст.ст. 50, 65 КК України, призначено покарання, що відповідає особам обвинувачених та ступеню тяжкості вчиненого ними правопорушення, є необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченими, так і іншими особами.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 06.03.2023 щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_9 без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3