23 січня 2024 року м. Київ № 320/41722/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер»
до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
11 листопада 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» (далі - позивач, ТОВ «Євро Смарт Пауер») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків від:
06.09.2023 №1959/Ж10/31-00-07-05-01-24,
07.09.2023 №1986/Ж10/31-00-07-05-01-24, №1987/Ж10/31-00-07-05-01-24.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023, позовну заяву №320/41722/23 розподілено судді Жуковій Є.О.
14 листопада 2023 року зазначену позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем за наслідками фактичної перевірки автомобільної заправної станції (АЗС) ТОВ ««Євро Смарт Пауер», що розташована за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Гальчевського Якова, буд.60А, складений акт перевірки від 17.08.2023 №14083/02-32-09-02/42547705. З урахуванням висновків акту перевірки податковим органом 06.09.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №1959/Ж10/31-00-07-05-01-24, 07.09.2023 форми «С» №1986/Ж10/31-00-07-05-01-24, форми «ПС» №1987/Ж10/31-00-07-05-01-24. Позивач категорично не погоджується із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 відкрито провадження у справі №320/41722/23, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 14.11.2023 по справі №320/41722/23 доставлено до електронного кабінету ТОВ «Євро Смарт Пауер» 16.11.2023.
13 грудня 2023 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшов відзив на позов сформований в підсистемі «Електронний суд» 12.12.2023.
Відповідач із позовом не погоджується та вважає його необґрунтованим та такими, що не підлягає задоволенню. Вказує, що за результатами проведеної фактичної перевірки встановлено порушення вимог пп.230.1.2 п.230.1 статті 230 Податкового кодексу України та п.11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Встановлені порушення стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Зазначає, що окремі дефекти оформлення податкових повідомлень-рішень не повинні сприйматись, як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення.
Правом надання відповіді на відзив відповідно до вимог ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивач не скористався.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ТОВ «Євро Смарт Пауер» зареєстроване як юридична особа 11.10.2018 відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Основним видом діяльності позивача згідно із КВЕД є: 47.30 - Роздрібна торгівля пальним.
ГУ ДПС у Вінницькій області на підставі наказу від 08.08.2023 №2260к «Про проведення фактичної перевірки» призначено фактичну перевірку ТОВ «Євро Смарт Пауер» (ЄДРПОУ 42547705) за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Гальчевського Якова, буд. 60 А, з метою протидії незаконному обігу пального, впорядкування обліку пального та здійснення функцій, визначених законодавством в сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального.
Головним управлінням ДПС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку суб'єкта господарської діяльності ТОВ «Євро Смарт Пауер», АЗС, розташованої за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Гальчевського Якова, буд. 60 А.
За результатами перевірки складено акт (довідка) фактичної перевірки від 17 серпня 2023 року №14083/02-32-09-02/42547705 (далі по тексту - акт перевірки), яким встановлено наступні порушення:
пп.230.1.2 п.230.1 статті 230 Податкового кодексу України за період з 04.06.2023 року по дату закінчення перевірки відсутній позитивний результат повірки або оцінки відповідності на рівнемір-лічильник рівня пального VЕЕDЕR-RООТ зав. номер 292245;
п.11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями).
Примірник вказаного акту отримано начальником АЗС, за місцем проведення перевірки під підпис 17 серпня 2023 року.
На підставі акту перевірки, 06 вересня 2023 року Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесене податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №1959/ж10/31-00-07-05-01-24, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 і пункту 1281.3 статті 1281 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 18000 грн.
На підставі акту перевірки, 07 вересня 2023 року Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесені податкові повідомлення-рішення:
форми «ПС» №1987/ж10/31-00-07-05-01-24, яким на підставі пп.54.3.3 п.54.3 п.54 і п.1281.3 статті 1281 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2000грн;
форми «С» №1986/ж10/31-00-07-05-01-24, яким на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, п.7 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5100 грн;
Не погоджуючись із застосування штрафних (фінансових) санкцій позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 06.09.2023 №1959/Ж10/31-00-07-05-01-24, від 07.09.2023 №1986/Ж10/31-00-07-05-01-24, №1987/Ж10/31-00-07-05-01-24 до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент проведення перевірки).
Згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Так, відповідно до статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з п.75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно із п.п.75.1.3 п.75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно із п.80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Щодо порушення позивачем пп.230.1.2 п.230.1 статті 230 Податкового кодексу України за період з 04.06.2023 року по дату закінчення перевірки відсутній позитивний результат повірки або оцінки відповідності на рівнемір-лічильник рівня пального VЕЕDЕR-RООТ зав. номер 292245 суд зазначає наступне.
Відповідно до пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України, акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Згідно пп.230.1.2 п.230.1 ст.230, п.12 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.
Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Згідно з підпунктом 12 підрозділу 5 Розділу XX ПК України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
Проведеною перевіркою встановлено, що на акцизному складі уніфікований номер 1012850 використовують 5 введених в експлуатацію резервуарів, а саме:
№ 1 - РГС-15 сталевий горизонтальний циліндричний V- 15,48 м3;
№ 2 - РГС-15 сталевий горизонтальний циліндричний V- 15,694 м3;
№ 3 - РГС-15 сталевий горизонтальний циліндричний V- 15,477 м3;
№ 4 - РГС-15 сталевий горизонтальний циліндричний V- 15,589 м3;
№ 5 - СЗГ-20п-ГТРС - 19,951 м3.
На резервуари є в наявності градуювальні таблиці від 19.11.2018 та чинні до 19.11.2023 та від 10.01.2022 та чинні до 10.01.2027.
Резервуари обладнано рівнемірами-лічильниками рівня пального VЕЕDЕR-RООТ зав. номери: 303711; 319610; 319613; 319608 (свідоцтва про повірку від 19.04.2022 та чинні до 19.04.2024); 292245 (сертифікат відповідності UА.ТR001 23 25-19 від 14.11.2019).
Як зазначено в акті перевірки, позивачем не надано свідоцтво про повірку рівнеміра-лічильника VЕЕDЕR-RООТ зав. номер 292245 до перевірки не надано.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів лічильників і рівнемірів лічильників рівня пального в резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку до контролюючих органів (далі - Порядок №891).
Рівнемір - лічильник рівня пального у резервуарі (далі - рівнемір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об'єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара (п.2 Порядку №891).
Резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці (п.2 Порядку №891).
14 листопада 2019 року на рівнемір лічильник пального №292245 видано сертифікат відповідності UА.ТR001 23 25-19.
Рівнемір лічильник пального №292245 введено в експлуатацію 18 липня 2022 року.
За результатами проведених досліджень та випробовувань встановлено, що засоби вимірювальної техніки із зазначеними в пункті 3 Сертифікату заводськими номерами відповідають затвердженому типу щодо вимірювання рівня рідини.
Згідно вимог п.1 ст.1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» документ про відповідність - декларація (в тому числі декларація про відповідність), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання заданих вимог, які стосуються об'єкта оцінки відповідності.
Тобто сертифікат відповідності засвідчує, що продукція (рівнемір-лічильник) відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документу. Разом із цим, сертифікат відповідності не містить кінцевої дати.
З довідки про розпорядника акцизного складу пального від 18.07.2022, рівнемір-лічильник VЕЕDЕR-RООТ TLS 4 із серійним номером 292245 було зареєстровано на акцизному складі пального №1012850 18.07.2022.
Відповідно до п.4 постанови КМУ від 13.01.2016 «Про затвердження Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки» введення в експлуатацію - використання засобу вимірювальної техніки за призначенням споживачем (користувачем) в Україні в перший раз.
Підпунктом 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність» визначено, що періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747 затверджено міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями. Згідно п.61 та примітки12 цього наказу для рівнемірів акустичних, буйкових, зондових, гідрологічних, метроштоків установлено міжповірочний інтервал 1 рік; ультразвукових, радіолокаційних, радарних, рефлексних, мікроімпульсних, мікроімпульсних рефлексних, ємнісних, мікрохвильових, гідростатичних, магнітострикційних, сервопривідних, герконових, комплексів технічних засобів обліку нафтопродуктів у резервуарах - 2 роки.
Рівнемір-лічильник рівня пального типу VЕЕDЕR-RООТ TLS 4 №292245 є магнітострікційним рівнеміром, що підтверджується паспортом на цей рівнемір.
Згідно ч.1 статті 17 Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Частиною 3 Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність» визначено, що суб'єкти господарювання зобов'язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що строк інтервалу повірки засобів вимірювальної техніки, яка перебуває в експлуатації рахується від дати введення засобів вимірювальної техніки в експлуатацію.
Враховуючи, що вказаний рівнемір-лічильник рівня пального №292245 ведений в експлуатацію на вказаному акцизному складі в перший раз 18.07.2022 то його повірка має відбутись через 2 роки, тобто 18.07.2024.
З огляду на що суд погоджується із позивачем, що в останнього був відсутній обов'язок по проведенню повірки цього рівнеміра у період з 04.06.2023 по дату закінчення перевірки 17.08.2023.
Крім того, суд звертає увагу на те, що застосовуючи до позивача за штрафні санкції, відповідач у податкових повідомленнях-рішеннях від 06.09.2023 форми «ПС» №1959/ж10/31-00-07-05-01-24 та від 07.09.2023 форми «ПС» №1987/ж10/31-00-07-05-01-24, як на правову підставу покликався на п.1281.3 статті 128 ПК України. Тоді як вказана норма регулює відповідальність платника податку за незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового.
Проте в акті фактичної перевірки від 17 серпня 2023 року №14083/02-32-09-02/42547705 вказаного порушення не зафіксовано.
Враховуючи викладене, спірні податкові повідомлення-рішення від 06.09.2023 форми «ПС» №1959/ж10/31-00-07-05-01-24 та від 07.09.2023 форми «ПС» №1987/ж10/31-00-07-05-01-24 не можуть вважатись законними та обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.
Щодо порушення позивачем пункту 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (із змінами та доповненнями) суд зазначає наступне.
Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (далі Закон № 265/95-ВР).
Пунктом 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
При цьому, суд вказує, що згідно статті 2 Закону № 265/95-ВР фіскальний режим роботи - це: режим роботи опломбованого належним чином реєстратора розрахункових операцій, який забезпечує безумовне виконання ним фіскальних функцій; режим роботи програмного реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого у реєстрі таких реєстраторів, що забезпечує реєстрацію розрахункових документів на фіскальному сервері контролюючого органу відповідно до цього Закону.
Фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний фіскальний звітний чек) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час створення якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься відповідно до фіскальної пам'яті реєстратора розрахункових операцій або фіскального сервера контролюючого органу (стаття 2 Закону № 265/95-ВР).
Пунктом 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 №13, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 (далі - Положення №13).
Пунктом 2 розділу II Положення №13 передбачено, що фіскальний чек на товари (послуги) має містити такі обов'язкові реквізити: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7): назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 9).
Тобто, у розрахункових документах, які створюється реєстратором розрахункових операцій/програмних РРО при проведенні розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів, має відображатися такий обов'язковий реквізит як код УКТ ЗЕД.
В свою чергу, підакцизні товари (продукція) - це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД на які Податковим кодексом України встановлено ставки акцизного податку (пп.14.1.145 п.14.1 ст.14 ПК України).
До підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; пальне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія (п.215.1 ст.215 ПК України).
Відповідно до п. 14.1.144, п.14.1 ст.14 ПК України, пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об'ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»: пиво безалкогольне - насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, одержаний під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами з об'ємною часткою спирту не більш як 0,5 відсотка, отриманий шляхом діалізу або переривання головного бродіння, або виготовлення пивного сусла зі зниженою часткою сухих речовин у початковому суслі, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2202.
У цій справі предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення податкового органу про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону №265/95-ВР, що, за твердженням відповідача, полягало у не проведенні розрахункових операцій через РРО без використання попереднього програмування товарів із зазначенням кодів УКТ ЗЕД та у не забезпеченні ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, а саме, чи прийнято це рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, в акті перевірки податковий орган зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено, що розрахункові операції здійснювались через РРО з порушенням порядку програмування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД, зокрема, при продажу підакцизного товару пива «Старий Мельник» по цій 39,90 грн (фіскальний чек від 08.07.2022 №1256609) у розрахунковому документі зазначено код УКТ ЗЕД 2202901000, який відноситься до безалкогольного пива, в той час як код УКТ ЗЕД пива (солодового) 2203000100. Аналогічне порушення при продажу пива «Велкоповицький Козел» 0,5л. по ціні 49,99 грн (фіскальні чеки №1502077 від 01.05.2023, № 1507443 від 07.05.2023, у розрахунковому документі зазначено код УКТ ЗЕД 2202901000, який відноситься до безалкогольного пива, в той час, як код УКТ ЗЕД пива(солодового) 2203000100. Таким чином, встановлено порушення пункту 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями).
При цьому, як слідує з акту перевірки, контрольної закупки відповідачем не здійснювалось, чеки від 01.05.2023 №1502077, від 07.05.2023 № 1507443 від 08.07.2022 №1256609 не бралися до уваги контролюючим органом.
В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі.
Суд зазначає, що відповідач не подав суду фіскальні чеки РРО від 01.05.2023 №1502077, від 07.05.2023 № 1507443 від 08.07.2022 №1256609 та не досліджував їх, а лише використав роздруківку з відповідного програмного забезпечення ДПС України, внаслідок чого суд позбавлений можливості дослідити наявність усіх обов'язкових реквізитів їх заповнення, а відтак дотримання товариством режиму програмування відповідного підакцизного товару в РРО.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не допущено порушення вимог пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, відтак відповідач неправомірно застосував до товариства штрафні санкції, встановлені пунктом 7 частини першої статті 17 Закону №265/95-ВР, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.09.2023 форми «С» №1986/ж10/31-00-07-05-01-24 слід скасувати як протиправне.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з статтею 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених судом обставин, оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивач у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7000грн та судовий збір у розмірі 8052грн.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з вимогами частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною шостою статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, пункт 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (далі Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги №170323 від 17.03.2023; додаткової угоди №1 від 17.03.2023 до договору про надання правової допомоги №170323 від 17.03.2023; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/2176 від 16.07.2019, виданого на ім'я Яковенка Д.А.; ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1365911 від 17.03.2023; акту приймання наданих послуг від 07.11.2023 до договору про надання правової допомоги №170323 від 17.03.2023.
Судом також встановлено, що згідно акту приймання наданих послуг від 07.11.2023 до договору про надання правової допомоги №170323 від 17.03.2023 позивачу надано послуги: первинну консультацію, підготовка правової позиції, пошук судової практики вартість 2000грн та підготовка і подача позову до суду вартість 5000грн.
У постанові Верховного Суду від 17.09.2019 по справі №810/3806/18 суд зазначає, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Згідно з пунктом 2 частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11.05.2018 по справі №814/698/16 (провадження №К/9901/11835/18).
Дослідивши надані позивачем документи, беручи до уваги ціну позову в 25100грн та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) та ціною позову.
Ураховуючи вищевикладене та проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно з актом про надання послуг від 07.11.2023 до договору про надання правової допомоги №170323 від 17.03.2023 суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн є пропорційним до предмету спору та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Таким чином, заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 3000 грн.
Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 8052 грн, що підтверджується квитанціями до платіжних інструкцій від 10.11.2023 №№ПН 1874, 1875, 1876.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2684 гривень.
Ціна позову у справі №320/41722/23 становить 25100 грн.
Отже сума судового збору за подання цього позову становить 2684 грнь.
Отже, позивачем під час звернення до суду з позовною заявою було надмірно сплачено судовий збір на суму 5368грн.
Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, становить 2684 грн.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» надмірно сплачена ним сума судового збору підлягає поверненню у разі його звернення до суду з відповідним клопотанням.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми «ПС» від 06.09.2023 №1959/ж10/31-00-07-05-01-24, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 18 000 гривень.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми «С» від 07.09.2023 №1986/ж10/31-00-07-05-01-24, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5100 гривень.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми «ПС» від 07.09.2023 №1987/ж10/31-00-07-05-01-24, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2000 гривень.
5. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2684 гривень (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривень).
6. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у сумі 3000 гривень (три тисячі гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.