про залишення позовної заяви без руху
23 січня 2024 року м. Житомир справа № 240/1389/24
категорія 113000000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Окис Т.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання дій протиправними,
установив:
15 січня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправними дій Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 4 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За загальним правилом, під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем, із визначених у частині 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, способи захисту своїх порушених прав, свобод чи інтересів.
Позивач у прохальній частині позовної заяви просить визнати протиправними дії Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо притягнення його до адміністративної відповідальності.
При цьому на обгрунтування позовних вимог зазначає, що копію протоколу не отримував. З цього суд робить висновок, що постанова відносно позивача за статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення не виносилась.
Таким чином, рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутнє.
У постанові Верховного Суду від 10 липня 2020 року № 420/647/19 колегія суддів погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про те, що складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Верховний Суд наголосив, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його протиправним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Указане свідчить про те, що позовні вимоги не відповідають вимогам частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, відповідно до пункту 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак, у порушення наведеного позивач не підтвердив у позовній заяві те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Окрім того, частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зокрема, відповідно до приписів пунктом 3 частини 2 цієї правової норми за подання до адміністративного суду адміністративного позову не майнового характеру, який подано фізичною особою встановлено ставку судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2024 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
З огляду на викладене, розмір судового збору за подання позову складає 1211,20 грн. (3028,00 грн. х 0,4).
Проте, позивачем у позові заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, однак не зазначено на якій підставі повинно відбутися таке звільнення відповідно до Закону України "Про судовий збір" та не надано відповідних доказів про наявність таких підстав для звільнення.
Частинами 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом 5 днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи вище викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням ОСОБА_1 строку для усунення недоліків шляхом надання до суду уточненої позовної заяви з копією для відповідача та оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн на такі реквізити: отримувач коштів ГУК у Жит.обл/ТГ м.Житомир/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37976485; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача UA048999980313181206084006797; код класифікації доходів бюджету 22030101 або надати докази для звільнення від сплати судового збору.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків - 10 (десять) днів з дня отримання копії цієї ухвали.
У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк позовна заява буде повернута позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Окис