Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 січня 2024 року Справа№200/6294/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - 1-й відповідач) та до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - 2-й відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо здійснення розрахунку та призначення пенсії на заяву ОСОБА_1 від 02.09.2021 року без врахування періодів його роботи: з 23.08.1994 року по 14.12.1994 року, з 05.03.1998 року по 09.06.1998 року, з 26.05.2005 року по 31.08.2006 року, з 11.09.2006 року по 30.04.2010 року, з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 02.09.2021 року по Списку № 1, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та з урахуванням вимог статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", - протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 обчислення розміру пенсії з дати призначення (02.09.2021 року) відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" (у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням зарахованих до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та вимог статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" періодів роботи: з 23.08.1994 року по 14.12.1994 року, з 05.03.1998 року по 09.06.1998 року, з 26.05.2005 року по 31.08.2006 року, з 11.09.2006 року по 30.04.2010 року, з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 02.09.2021 року, та виплатити різницю між сумою перерахованої та сумою раніше виплаченої пенсії.
В обґрунтування позову позивач зазначає про те, що він є особою, яка має право на призначення пенсії згідно з частиною 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки має більше 10-ти років пільгового стажу та вік більше 50-ти років, однак на його первісну заяву від 02.09.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах в її призначенні було відмовлено, внаслідок чого позивач був змушений звернутися до суду з відповідним позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2022 року у справі № 200/133/22 даний позов було задоволено частково та, серед іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 02.09.2021 року про призначення пенсії, із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 з повним робочим днем в шахті спірних періодів роботи з 23.08.1994 року по 14.12.1994 року, з 05.03.1998 року по 09.06.1998 року, з 26.05.2005 року по 31.08.2006 року, з 11.09.2006 року по 30.04.2010 року, з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 02.09.2021 року та до страхового стажу періодів роботи з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.12.2018 року по 02.09.2021 року.
На виконання цього рішення суду 1-м відповідачем здійснено повторний розгляд заяви позивача від 02.09.2021 року про призначення пенсії, із зарахуванням до його страхового та пільгового стажу вказаних вище періодів, однак вдруге відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, що мало наслідком повторне звернення позивача до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2023 року у справі № 200/1384/23 поданий позивачем позов було задоволено частково та, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 02.09.2021 року про призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та призначити пенсію позивачу з дня звернення - 02.09.2021 року.
На виконання цього рішення суду 1-м відповідачем здійснено повторний розгляд заяви позивача від 02.09.2021 року про призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та призначено позивачу пенсію за віком на пільгових умовах (Список № 1).
Проте під час призначення пенсії 1-м відповідачем, на думку позивача, не враховано положення статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" та не зараховано спірні періоди роботи з 23.08.1994 року по 14.12.1994 року, з 05.03.1998 року по 09.06.1998 року, з 26.05.2005 року по 31.08.2006 року, з 11.09.2006 року по 30.04.2010 року, з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 02.09.2021 року до пільгового стажу позивача саме як підземні роботи, що вплинуло на розмір призначеної пенсії.
Не погоджуючись із розміром пенсії позивачем, через уповноваженого представника, були направлені відповідні запити до відповідачів, які у відповідях на ці запити повідомили, що на виконання рішення суду у справі № 200/1384/23 позивачу була призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 1 (розмір пенсії становить 6020,50 грн), будь-яке зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо розрахунку розміру пенсії позивачу з урахуванням статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" у даному рішенні суду відсутнє.
Позивач вважає таку бездіяльність 1-го відповідача протиправною та у зв'язку з цим звернувся до суду з даним позовом.
Відповідачі позов не визнали, подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких просять суд повністю відмовити у задоволенні позову.
У своїх відзивах на позов відповідачі вказують, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2023 року у справі № 200/1384/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснено повторний розгляд заяви позивача від 02.09.2021 року про призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та призначено позивачу пенсію за віком на пільгових умовах (Список № 1) з 23.08.2021 року.
Для обчислення пенсії заробітна плата, розрахована відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", склала 11205,01 грн.
Після призначення пенсії проведені всі передбачені законом перерахунки та станом на 01.10.2023 року розмір пенсії позивача складає 6255,50 грн.
Отже, як вказують відповідачі, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2023 року у справі № 200/1384/23 було виконано у межах резолютивної частини даного судового рішення (яка не містила зобов'язання стосовно розрахунку розміру пенсії з урахуванням положень статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці") та функціональних повноважень пенсійного органу.
Серед іншого, 2-й відповідач у відзиві на позов зазначає про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не здійснювало розгляд заяви позивача від 02.09.2021 року про призначення пенсії та жодних рішень по ній не приймало, а отже, не є належним відповідачем у цій справі.
1-й відповідач у відзиві на позов, серед іншого, зауважив, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом щодо періоду з 02.09.2021 року по 05.05.2023 року, а щодо іншої певної частини позовних вимог наразі вже існує рішення суду з того самого спору, між тими самими сторонами і про той самий предмет (справа № 200/133/22).
У зв'язку з цим 1-й відповідач просив суд залишити позовні вимоги стосовно періоду з 02.09.2021 року по 05.05.2023 року без розгляду, закрити провадження у справі в частині вимог стосовно зобов'язання 2-го відповідача здійснити обчислення розміру пенсії з дати її призначення (02.09.2021 року), з урахуванням зарахованих до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за частиною 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періодів роботи з 23.08.1994 року по 14.12.1994 року, з 05.03.1998 року по 09.06.1998 року, з 26.05.2005 року по 31.08.2006 року, з 11.09.2006 року по 30.04.2010 року, з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 02.09.2021 року, та виплатити різницю між сумою перерахованої та сумою раніше виплаченої пенсії, а також відмовити в іншій частині заявлених позовних вимог.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/6294/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 18.01.2024 року відмовлено у задоволенні викладених у відзиві на позовну заяву клопотань 1-го відповідача щодо залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі в частині заявлених позовних вимог.
Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_1 (дата видачі - 24.03.2021 року, є дійсним до 24.03.2031 року), РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 20490012, місцезнаходження: 69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б, та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, є органами державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
02.09.2021 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою (з доданими документами) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-IV).
Подана заява була опрацьована за принципом екстериторіальності згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
За результатами розгляду вказаної заяви 1-м відповідачем було прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, що мало наслідком звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2022 року у справі № 200/133/22 даний позов було задоволено частково та, серед іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 02.09.2021 року про призначення пенсії, із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 з повним робочим днем в шахті спірних періодів роботи з 23.08.1994 року по 14.12.1994 року, з 05.03.1998 року по 09.06.1998 року, з 26.05.2005 року по 31.08.2006 року, з 11.09.2006 року по 30.04.2010 року, з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 02.09.2021 року та до страхового стажу періодів роботи з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.12.2018 року по 02.09.2021 року.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2023 року вказане рішення суду було залишено без змін.
На виконання цього рішення суду 1-м відповідачем здійснено повторний розгляд заяви позивача від 02.09.2021 року про призначення пенсії, із зарахуванням до його страхового та пільгового стажу вказаних вище періодів, однак вдруге відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, що мало наслідком повторне звернення позивача до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2023 року у справі № 200/1384/23 поданий позивачем позов було задоволено частково та, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 02.09.2021 року про призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та призначити пенсію позивачу з дня звернення - 02.09.2021 року.
На виконання вказаного рішення суду 1-м відповідачем здійснено повторний розгляд заяви позивача від 02.09.2021 року про призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV та на підставі зазначеної заяви призначено позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 23.08.2021 року.
За наданим до справи рішенням № 056650006302 від 02.08.2023 року про призначення пенсії страховий стаж позивача на дату його звернення за призначенням пенсії складає 51 рік 1 місяць 15 днів, у тому числі на пільгових умовах за Списком № 1 - 21 рік 3 місяці 12 днів, вік позивача на дату звернення - 50 років 10 днів.
При цьому, як видно з розрахунку стажу позивача (форма РС-право), зазначені вище спірні періоди були зараховані до пільгового стажу позивача за Списком № 1, однак не як підземні роботи за статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року № 202.
Водночас, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2022 року у справі № 200/133/22 та від 25.05.2023 року у справі № 200/1384/23 не містило зобов'язань відповідачів зарахувати дані періоди до пільгового стажу позивача саме як підземні роботи чи призначити пенсію з урахуванням статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", оскільки такі вимоги позивачем у вказаних справах не заявлялись.
Суд зауважує, що у справах № 200/133/22 та № 200/1384/23 позивачем не заявлялись також і вимоги щодо перерахунку пенсії позивачу або обчислення її розміру з урахуванням статті 8 Закону України від 02.09.2008 року № 345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" (далі - Закон № 345-VI), які заявлені позивачем у цій справі, отже, дані вимоги є новими позовними вимогами, не є тотожними та не стосуються порядку виконання рішень суду у справах № 200/133/22 або № 200/1384/23.
Як свідчать матеріали цієї справи, у подальшому позивач, через свого уповноваженого представника, звертався до відповідачів з адвокатськими запитами від 11.10.2023 року та від 12.10.2023 року, хоча відповідних звернень позивачем до суду не надано.
Разом з тим, листами від 18.10.2023 року № 0500-0202-8/74092 та № 0500-0202-8/89391, які були надані у відповідь на вказані адвокатські запити, відповідачі повідомили, зокрема, що на виконання рішення суду у справі № 200/1384/23 позивачу призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 1; розмір пенсії на дату призначення склав 6020,50 грн, станом на 01.10.2023 року - 6255,50 грн; будь-яких зобов'язань щодо Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення суду у справі № 200/1384/23 не містить; зобов'язань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо розрахунку розміру пенсії позивачу з урахуванням вимог статті 8 Закону № 345-VI рішення суду у справі № 200/1384/23 також не містить.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону № 1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до положень абзацу 1 пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно з абзацом 3 пункту 2 розд. ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає стаття 114 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
18.11.2005 року Міністерством праці та соціальної політики України було прийнято наказ № 383, яким затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії або посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
31.03.1994 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 202 "Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років" (далі - Постанова КМУ № 202).
До розділу І "Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт" зазначеної Постанови КМУ № 202 включені усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Порядок підтвердження стажу роботи регламентується статтею 62 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ (яка кореспондуються зі статтею 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій, їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.
Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19.
Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання відповідної заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
При цьому органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі, достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.
Як було встановлено судом у рішенні суду від 13.10.2022 року у справі № 200/133/22, зі змісту трудової позивача та наданих ним уточнюючих довідок, у періоди 23.08.1994 року по 14.12.1994 року, з 05.03.1998 року по 09.06.1998 року, з 26.05.2005 року по 31.08.2006 року, з 11.09.2006 року по 30.04.2010 року, з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року по 02.09.2021 року позивач працював повний робочий день під землею.
Згідно з положеннями частини 4 статті 78 КАС України обставини, які встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, вказані вище періоди роботи позивача підлягали зарахуванню 1-м відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком № 1 саме як підземні роботи (за статтею 14 Закону № 1788-ХІІ та Постановою КМУ № 202).
При цьому дані періоди роботи позивача у підсумку, за арифметичним підрахунком, налічують понад 15-ти років.
Положеннями статті 1 Закону № 345-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових та рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві, солі магнієві), а також озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та членів їх сімей.
Відповідно до статті 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії тим шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV передбачено, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", а так само працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної за статтею 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, однак, не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивач має більше 15-ти років пільгового стажу за Списком № 1 на підземних роботах, суд приходить до висновку про те, що позивач має право на визначення розміру його пенсії з урахуванням положень статті 8 Закону № 345-VI та абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV.
Щодо обраного позивачем способу захисту суд вважає за необхідне зазначити таке.
У позові позивач просить суд, серед іншого, визнати протиправною бездіяльність 1-го відповідача стосовно здійснення розрахунку та призначення пенсії на заяву позивача від 02.09.2021 року без врахування періодів його роботи з 23.08.1994 року по 14.12.1994 року, з 05.03.1998 року по 09.06.1998 року, з 26.05.2005 року по 31.08.2006 року, з 11.09.2006 року по 30.04.2010 року, з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 02.09.2021 року по Списку № 1, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, та з урахуванням вимог статті 8 Закону № 345-VI.
Суд зауважує, що дія - це активна поведінка, під час якої приймаються певні рішення, вчиняються певні активні дії, які змінюють існуюче (статичне) положення, а бездіяльність - це пасивна поведінка, тобто невиконання будь-яких активних дій в конкретних умовах.
У даному випадку 1-м відповідачем були вчинені певні активні дії, зокрема, шляхом призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на підставі його заяви від 02.09.2021 року, із зарахуванням до пільгового стажу позивача вказаних вище періодів його роботи за Списком № 1 відповідно до частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, однак не в якості підземних робіт за статтею 14 Закону № 1788-ХІІ та за положеннями Постанови КМУ № 202.
Також у позовній заяві позивач просить суд, серед іншого, зобов'язати 1-го відповідача здійснити обчислення розміру пенсії з дати призначення, тобто з 02.09.2021 року, відповідно до вимог статті 8 Закону № 345-VI, з урахуванням зарахованих до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV та статті 8 Закону № 345-VI, періодів роботи з 23.08.1994 року по 14.12.1994 року, з 05.03.1998 року по 09.06.1998 року, з 26.05.2005 року по 31.08.2006 року, з 11.09.2006 року по 30.04.2010 року, з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 02.09.2021 року, та виплатити різницю між сумою перерахованої та сумою раніше виплаченої пенсії.
Згідно з абзацом 13 пункту 4.2. Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Як зазначається у позовній заяві та не заперечується відповідачами, за результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі заява позивача від 02.09.2021 року щодо призначення пенсії була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Тобто розгляд заяви позивача від 02.09.2021 року і прийняття відповідних рішень були здійснені саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Суд зазначає, що дії зобов'язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.
Отже, у даній справі дії зобов'язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
За даних обставин пред'явлення позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позбавлено фактичних та юридичних підстав, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог щодо Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області слід відмовити.
Як установлено судом, пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 було призначено позивачу з 23.08.2021 року (а не з 02.09.2021 року), що підтверджується, зокрема, наданим розрахунком стажу (форма РС-право) та іншими документами з пенсійної справи позивача.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 10 частини 2 та абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи викладені у цьому рішенні висновки суду та встановлені судом обставини, з метою забезпечення повного, належного і ефективного захисту прав позивача та реального їх поновлення, суд вважає за необхідне застосувати положення частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України і частково задовольнити позовні вимоги шляхом:
- визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо здійснення розрахунку та призначення пенсії на підставі заяви ОСОБА_1 від 02.09.2021 року про призначення пенсії без урахування положень статті 8 Закону № 345-VI - протиправними;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 обчислення розміру пенсії з дати призначення (23.08.2021 року) відповідно до статті 8 Закону № 345-VI (у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням зарахованих до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, та вимог статті 8 Закону № 345-VI періодів роботи з 23.08.1994 року по 14.12.1994 року, з 05.03.1998 року по 09.06.1998 року, з 26.05.2005 року по 31.08.2006 року, з 11.09.2006 року по 30.04.2010 року, з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 02.09.2021 року, а також виплатити різницю між сумою перерахованої та сумою раніше виплаченої пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог та у задоволенні позовних вимог щодо Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області слід відмовити.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, із застосуванням частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України.
Щодо строків звернення до суду з цим позовом суд зазначає про таке.
Позивач у позовній заяві просить суд поновити йому строк на звернення до суду з цим адміністративним позовом, визнавши причини його пропуску поважними.
У питанні щодо строків звернення до адміністративного суду з даним позовом суд виходить із того, що правовідносини між сторонами у даній справі є триваючими. Зокрема, у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких триваючих правовідносин є, зокрема, правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати, тощо).
Триваюче безперервне невиконання суб'єктом владних повноважень передбачених законом обов'язків є триваючим порушенням. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії або допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону.
Водночас, триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом; припиненням дії відповідної норми закону.
Отже, 1-м відповідачем у даному випадку було допущено триваюче порушення, яке фактично позбавило позивача права на вільне володіння майном (пенсія, яка обчислена у належному розмірі, з урахуванням вимог статті 8 Закону № 345-VI та абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV) протягом значного часу.
Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. У протилежному випадку, з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання свого обов'язку, суб'єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки.
Аналогічна правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 24.11.2020 року у справі № 815/460/18 та інших.
Таким чином, з огляду на викладене, строк звернення до адміністративного суду з цим позовом позивачем не пропущений.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн (квитанція № 6404-9200-4875-5951 від 03.11.2023 року).
Докази здійснення інших судових витрат позивачем не надані.
Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, які були заявлені позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою (постанова Верховного Суду від 06.10.2020 року у справі № 826/11984/16).
Суд, застосувавши положення частини 2 статті 9, статті 245 КАС України, задовольнив пов'язані між собою немайнові позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії щодо 1-го відповідача, у зв'язку з чим за рахунок бюджетних асигнувань 1-го відповідача на користь позивача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1073,60 грн.
Керуючись нормами Конституції України, Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення" та "Про престижність шахтарської праці", постановами Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" та "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", постановою правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо здійснення розрахунку та призначення пенсії на підставі заяви ОСОБА_1 від 02.09.2021 року про призначення пенсії без урахування положень статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" - протиправною.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, місцезнаходження: 69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) обчислення розміру пенсії з дати призначення (23.08.2021 року) відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" (у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням зарахованих до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до положень частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та вимог статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" періодів роботи з 23.08.1994 року по 14.12.1994 року, з 05.03.1998 року по 09.06.1998 року, з 26.05.2005 року по 31.08.2006 року, з 11.09.2006 року по 30.04.2010 року, з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 02.09.2021 року, а також виплатити різницю між сумою перерахованої та сумою раніше виплаченої пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, місцезнаходження: 69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Повне судове рішення складене 18 січня 2024 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч