15 січня 2024 р.Справа № 160/28952/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ - СЛАВУТИЧ» про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання вчинити певні дії,-
06.11.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ - СЛАВУТИЧ» (вул. Південне шосе, буд. 74, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 43317264), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви від 20.11.2023 року, позивач просить:
визнати бездіяльність ТОВ «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ - СЛАВУТИЧ» протиправною, у зв'язку з ненаданням інформації про розміри оплати праці ОСОБА_1 з 01.01.2023 року та зобов'язати надати інформацію ОСОБА_1 про розміри належних йому сум згідно ст. 110 КЗпП України та ст. 30 Закону України «Про оплату праці», за весь період його праці у відділі охорони ПівнГЗК ТОВ «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ - СЛАВУТИЧ» з 01.01.2023 по теперішній час.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.08.2023 року позивач звернувся до директора ТОВ «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ - СЛАВУТИЧ» з листом, в якому просив надати йому інформацію згідно ст. 110 КЗпП України та ст. 30 Закону України «Про оплату праці» за весь період його роботи у відділі охорони Півн ГЗК ТОВ «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ - СЛАВУТИЧ»; надати його екземпляр трудового договору, що був підписаний ним та роботодавцем при працевлаштуванні у ТОВ «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ - СЛАВУТИЧ». Однак, відповідач відповіді не надав, питання у порядку досудового вирішення спору не вирішив.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ - СЛАВУТИЧ» про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання вчинити певні дії - залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року відкрито провадження у справі № 160/28952/23 та призначено її до розгляду одноособово суддею Луніною О.С. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
14.12.2023 року до суду надійшов відзив ТОВ «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ - СЛАВУТИЧ» на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач зазначає про безпідставність заявлених позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивовано тим, що на лист позивача надано відповідь вих. № 03-05/21/2 від 03.10.2023 року, яка була направлена позивачу. За викладених обставин відповідач вважає, що права позивача не були порушені.
Крім того, 14.12.2023 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ - СЛАВУТИЧ» про закриття провадження у справі, аргументована тим, що ТОВ «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ-СЛАВУТИЧ» не є суб'єктом владних повноважень, не є розпорядником публічної інформації, відносини між ним та позивачем не мають характеру публічно-правових, інформація, про яку зазначає позивач не є публічною інформаціє, а запити такими, що подані до суб'єктів владних повноважень, тому спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.
18.12.2023 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, в якій зазначено про безпідставність доводів відповідача та вказано, що відповідач вводить суд в оману, з огляду на те, що докази направлення позивачу відповіді на його звернення до суду не надано.
Вирішуючи питання щодо наявності законних підстав для закриття провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.
Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. (далі - КАС України).
Завданням адміністративного судочинства в силу ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єктом владних повноважень на підставі п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Варто зазначити, що для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з ненадання публічної інформації належним розпорядником такої інформації
Так, спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
Відповідно до ст. 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
За приписами ч. 1 ст. 12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону №2939-VI до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Аналіз наведеної норми спеціального Закону №2939-VI, яка визначає перелік осіб, що є розпорядниками публічної інформації, дає підстави для висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ - СЛАВУТИЧ» не відноситься до переліку розпорядників інформації, наведеного у вказаному Законі.
Так, позивач звернувся до адміністративного суду в порядку, визначеному КАС України з вимогами про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання інформації та зобов?язання відповідача надати позивачу інформацію про розміри належних йому сум згідно ст. 110 КЗпП України та ст. 30 Закону України «Про оплату праці» за весь період його роботи у відділі охорони Півн ГЗК ТОВ «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ - СЛАВУТИЧ».
З огляду на визначення терміну публічної інформації, згідно з яким, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та враховуючи, що ТОВ «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ - СЛАВУТИЧ» не є розпорядником публічної інформації, суд дійшов висновку, що позивач помилково оцінює запитувану ним інформацію, як публічну інформацію.
Більше того, позивач у своїх вимогах посилається на ст. 110 КЗпП України та ст. 30 Закону України «Про оплату праці», які визначають обов'язок надання власником підприємства, де працює позивач повідомити його про такі дані, що належать до періоду, за який проводиться оплата праці.
Таким чином, позивач у межах справи № 160/28952/23 вирішує трудовий спір, який виник у зв'язку з ненаданням підприємством відомостей про оплату праці позивача.
Вимогами ч. 1 ст. Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Водночас, за приписами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
З огляду на викладене вище, з урахуванням предмету позову, а саме зобов?язання ТОВ «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ - СЛАВУТИЧ» надати позивачу інформацію, що стосується оплати праці позивача, тобто стосується трудових відносин, суд дійшов висновку, що дана справа не підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає про те, що цей спір у відповідності до ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладене та, враховуючи п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ СЛАВУТИЧ» про закриття провадження у справі № 160/28952/23.
У зв'язку з перебуванням судді Луніної О.С. у відпустці, ухвала постановлена в перший робочий день.
Керуючись ст.ст. 132, 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ СЛАВУТИЧ» про закриття провадження у справі № 160/28952/23 - задовольнити.
Провадження у справі № 160/28952/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ - СЛАВУТИЧ» про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити позивачу, що заявлені ним позовні вимоги підлягають розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна