10 січня 2024 року Справа № 480/9847/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глазька С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Щербаченко В.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Якименко О.І.,
представника відповідачів - Бардакової Ю.В.,
розглянувши в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду м. Суми адміністративну справу № 480/9847/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, у якій просить визнати протиправним та скасувати наказ Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 126 від 07.08.2023 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у Сумській області Департаменту патрульної поліції, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , у вигляді догани.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що не вчиняв дисциплінарних проступків під час несення служби, у його діях відсутній склад дисциплінарних порушень, про які вказано у висновку службового розслідування та наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а службове розслідування проведене з порушенням встановленого законом порядку.
Ухвалою суду від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 06.10.2023 клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін було задоволено частково, суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 25.10.2023.
Відповідачі заперечуючи проти задоволення позовних вимог надали суду відзиви у яких зазначили, що оскаржуваний в даній справі наказ Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції від 07.08.2023 №126 «Про застосування до працівників УПП в Сумській області ДПП дисциплінарних стягнень» в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у Сумській області Департаменту патрульної поліції, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Представником позивача було подано відповідь на відзив у якому вона додатково зазначає про неналежне витребування у позивача пояснень у ході проведення службового розслідування, а також зазначає, що факт нерухомості тіла позивача впродовж 31 секунди не доводить того, що він спав. Окрім того, зазначається, що позивач бачив невідому особу біля автомобіля, однак доки позивач відчиняв двері, невідома особа втекла.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
Представник відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, а також покази свідків, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що з 19.04.2019 по теперішній час позивач проходить службу в Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції.
07.12.2020 позивач призначений на посаду інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону УПП в Сумській області ДПП на якій і перебуває по теперішній час.
Наказом УПП в Сумській області ДПП від 26.06.2023 № 94 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» з метою своєчасного, повного та об'єктивного встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни командиром роти №1 батальйону УПП в Сумській області ДПП капітаном поліції ОСОБА_2 , заступником командира роти № 1 батальйону УПП в Сумській області ДПП капітаном поліції ОСОБА_3 , командиром взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 , командиром взводу № 2 роти № 1 батальйону УПП в Сумській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 , інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП в Сумській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 , інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП в Сумській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_7 , інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП в Сумській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8 та інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону УПП в Сумській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 03.04.2023 року, що виразилось у сні під час несення служби було призначено службове розслідування у формі письмового провадження та утворено дисциплінарну комісію для його проведення (а.с.154-155).
Наказом УПП в Сумській області ДПП від 07.08.2023 № 126 «Про застосування до працівників УПП в Сумській області ДПП дисциплінарних стягнень» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог частини першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої статті 12 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4, 8, 11 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, підпунктів 1, 4 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС від 01 лютого 2016 року № 70, підпунктів 2.4.1, 2.4.10, 2.4.13 пункту 2.4 розділу 2 посадової інструкції інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону УПП в Сумській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 28.09.2020 № 2007, п. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 №893, до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани (а.с.158).
Вважаючи необґрунтованим наказ Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції №126 від 07.08.2023 (у частині, що стосується його) і таким, що порушує його право на проходження служби в поліції, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби ОВС, регулюються нормативно-правовими актами у сфері проходження служби, а саме Законом України «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 233 7-VIII (в редакції від 01.05.2022 ) (далі - Дисциплінарний статут Національної поліції України), та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна визначається як дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до частини 2 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Отже, підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого визначена в ст. 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
З приводу правомірності встановлених в ході проведення службового розслідування порушень з боку позивача службової дисципліни, які стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення суворої догани, суд зазначає наступне.
Так, за результатами проведення службового розслідування, дисциплінарною комісією встановлено, що у період з 02.04.2023 по 03.04.2023 старшим інспектором відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Сумській області ДПП капітаном поліції ОСОБА_29, спільно з заступником начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Сумській області ДПП майором поліції ОСОБА_9 та старшим інспектором з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Сумській області ДПП майором поліції ОСОБА_10 , шляхом прихованого патрулювання (спостереження), здійснено несподівану перевірку з метою контролю за належним виконанням службових обов'язків під час несення служби поліцейськими УПП в Сумській області ДПП у нічний час.
У ході проведення вказаної перевірки несення служби особовим складом роти №1 батальйону УПП в Сумській області ДПП під час нічної зміни з 19.00 02.04.2023 по 07.00 03.04.2023 були виявлені та зафіксовані на персональний нагрудний відеореєстратор DMT1 ВМ0071 факти порушення службової дисципліни.
Так, наряд «ІНФОРМАЦІЯ_1» о 03.40 03.04.2023, у складі капітана поліції ОСОБА_11 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_12 , під час несення служби, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 без руху у службовому автомобілі «Renault Duster» н.з. НОМЕР_1 на синьому фоні, допустили сон, а саме: капітан поліції ОСОБА_13 знаходиться на передньому пасажирському кріслі з відкинутою спинкою у положенні напівлежачи із заплющеними очима, також, старший лейтенант поліції ОСОБА_14 знаходиться на водійському сидінні у розслабленому сидячому положенні з відкинутою назад головою та заплющеними очима. Поліцейські під час відеофіксації жодним чином не реагували на все, що відбувається поряд та не прокидалися, при цьому двигун службового транспортного засобу був заведений.
Капітан поліції ОСОБА_15 у своєму поясненні повідомив, що з 19.00 02.04.2023 до 07.00 03.04.2023 заступив на службу у складі наряду поліції «ІНФОРМАЦІЯ_1» спільно з старшим лейтенантом поліції ОСОБА_16 .
Близько 23.10 02.04.2023 наряд поліції «ІНФОРМАЦІЯ_2» повідомив, що за адресою: АДРЕСА_2 , куди наряд попередньо виїжджав на виклик, водій ОСОБА_17 , 1979 року народження, перебуває у дворі за вищевказаною адресою та вживає алкогольні напої у автомобілі «ВАЗ 2106», н.з. НОМЕР_2 жовтого кольору. Даний водій може здійснити рух, оскільки проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
03.04.2023 після 00.00 наряд поліції «ІНФОРМАЦІЯ_1» прослідував на вул. Глінки до буд. 11, де і виявив вищевказаний транспортний засіб з водієм у середині. Поліцейськими було прийнято рішення чекати момент, коли водій почне рух за кермом авто. Водій час від часу заводив транспортний засіб з метою прогрівання двигуна та знову глушив, але так і не здійснив рух. Водій автомобілю не покидав та залишався у його салоні. Близько 05.20 наряд поліції, не дочекавшись руху авто, покинув місце події.
Як зазначено у висновку службового розслідування, відповідно до довідки, що надана старшим інспектором з особливих доручень відділу чергової служби УПП в Сумській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_18 у відповідності до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та у відповідності до наказу Департаменту патрульної поліції від 27.03.2023 №603 «Про закріплення табельної та автоматичної вогнепальної зброї на постійне зберігання і носіння особовим складом УПП в Сумській області ДПП», з огляду на несення служби поліцейськими із забезпечення публічної безпеки і порядку у відсічі збройної агресії російської федерації було закріплено:
за інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону УПП в Сумській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_12., 9-мм пістолет «Форт-17» № НОМЕР_3 , 2 (два) магазини та 28 (двадцять вісім) набоїв до нього, автомат АК-74 НОМЕР_5, 4(чотири) магазини та 300 (триста) набоїв до нього.
Як зазначають відповідачі, у ході службового розслідування 27.06.2023 з метою забезпечення поліцейського правом на захист та для всебічного і об'єктивного встановлення обставин події, що мала місце 03.04.2023 під час несення служби, у відповідності до частин 1, 2, 3, 6, 7, 8, 10, 12 статті 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, за допомогою поштового зв'язку було запрошено капітана поліції ОСОБА_19 , капітана поліції ОСОБА_20 , старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4., старшого лейтенанта поліції ОСОБА_21 , старшого лейтенанта поліції ОСОБА_22 , лейтенанта поліції ОСОБА_23 , старшого лейтенанта поліції ОСОБА_24 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_25 05.07.2023 з 09.00 до 10.30 з'явитися до УПП в Сумській області ДПП за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 18/1, каб. 37, для надання пояснень. За вказаним викликом 05.07.2023 на призначений час, до УПП в Сумській області ДПП для надання пояснень з'явились тільки три працівники, а саме: старший лейтенант поліції ОСОБА_26 , старший лейтенант поліції ОСОБА_27 та лейтенант поліції ОСОБА_28 . Відповідно до вимог статті 27 Дисциплінарного статуту працівників, які не прибули до підрозділу складено акти про відмову надавати пояснення. Опрацьовані матеріали службового розслідування та дослідженні фактичні дані, зокрема відеозаписи на переконання посадових осіб відповідача чітко вказують на порушення службової дисципліни, самоусуненні від виконання службових обов'язків, ігноруванні вимог нормативно-правових актів та не виконанні своїх посадових інструкцій.
Таким чином, дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що 03.04.2023 позивач допустив сон під час несення служби, чим вчинив дисциплінарний проступок.
Позиція позивача з цього приводу, викладена ним в позовній заяві, зводиться до того, що він не вчиняв дисциплінарних проступків під час несення служби (не допускав сон), а у його діях відсутній склад дисциплінарних порушень, про які вказано у висновку службового розслідування та наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності, окрім того зазначає що йому не пропонувалось надати пояснення у ході проведення службового розслідування .
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Частиною третьої статті 1 Статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Частиною другою статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до статті 12 Статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з частинами першою, другою статті 14 Статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до частини четвертої статті 14 Статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
З висновку службового розслідування судом вбачається, що факт сну позивача підтверджується відеозаписами з персонального нагрудного відеореєстратора DMT1 ВМ0071.
З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи судом у ході судового розгляду здійснено перегляд відеозапису, наданого суду, з персонального нагрудного відео реєстратора DMT1 BM0071 за 03.04.2023 та встановлено факт перебування позивача (на місці водія) та його напарника (на місці переднього пасажира) в нічний час доби 03.04.2023 о 03 год 40 хв, в салоні службового транспортного засобу н.з. НОМЕР_1 в стані з ознаками сну, оскільки вони жодним чином не реагували на наявність у вказаний нічний час у період дії воєнного стану перебуваючи в м.Суми, на наявність людини, яка перебувала безпосереднього біля автомобіля та здійснювала відкрите відео фіксування поліцейських через скло обох передніх дверей автомобіля.
Так, на вищевказаному відеозаписі спостерігається відсутність будь-яких рухів тіла, як позивача так і його напарника, не зважаючи на те, що їх знімають на відео реєстратора. До завершення перевірки, позивач не здійснював ніяких рухів та жодним чином не реагував на наявність сторонньої особи біля дверей службового автомобілям.
За клопотання представника позивача, останній був допитаний у якості свідка.
Відповідно до наданих позивачем показів, як свідка у справі, останній визнав, що на вказаному відео дійсно перебуває він за кермом, а його напарник ОСОБА_15 на передньому пасажирському сидінні. Позивач заперечував факт сну та наполягав на тому, що у продовж всього часу належним чином виконував свої функцій обов'язки. Наявність позивача на вище вказаному відео у відповідному положенні (з ознаками сну) пояснив тим, що відповідне відео було знято саме в ті декілька секунд, коли він кліпнув очима. На запитання суду, у зв'язку з чим позивач не реагував на наявність сторонньої особи біля автомобіля, зазначив, що оскільки основний час відео знімалось з правого боку, то він не мав обов'язку здійснювати контроль з вказаного боку автомобіля, так як це зона королю його напарника. Щодо здійснення вказаного відеозапису з його боку автомобіля пояснив, що як тільки він почув якийсь шум він вийшов з автомобіля, однак нікого не бачив.
Допитаний свідок ОСОБА_20 (напарник позивача) у своїх показах не зміг пояснити чи спав позивач під час несення служби 03.04.2023 , оскільки сам заснув.
Допитаний свідок ОСОБА_29 у своїх показах зазначив, що ним разом, з ОСОБА_30 03.04.2023, у ході проведення перевірок було встановлено вісім випадків сну правниками поліції під час несення служби. Щодо встановлення факту перебування позивача у стані сну зазначив, що він разом з іншими перевіряючими приїхали до місця знаходження службового автомобіля н.з. НОМЕР_1. Спільно з заступником начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Сумській області ДПП майором поліції ОСОБА_9 перебуваючи у цивільному одязі, зайшли у двір житлової забудови, де стояв вказаний автомобіль, обійшли вказаний автомобіль по кругу, світили ліхтарем в авто, однак руху в середні авто не було, у працівників поліції ( ОСОБА_25 та ОСОБА_20 ) голови були відкинуті назад, а очі закриті. Після цього ОСОБА_29 здійснив відповідний відео запис. На запитання представника позивача чому свідок у разі наявності вказаного порушення не припинив його (не розбудив позивача), свідок зазначив, що відбувалася комплексна перевірка.
Допитаний свідок ОСОБА_31 фактично підтвердив свідчення, надані ОСОБА_32 .
Відтак, твердження позивача, що жодним належним доказом не підтверджено факт перебування його в стані з ознаками сну, суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються зібраними під час службового розслідування доказами.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно ст. 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (частини 2 та 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Відповідно до ч.7 ст. 19 Дисциплінарного статуту НП України, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Відтак, у разі протиправних діянь та вчинення дисциплінарного проступку, поліцейський несе дисциплінарну відповідальність у вигляді стягнення, вид якого визначається в залежності від характеру вини та скоєного проступку. При цьому, характер вини та ступень тяжкості дисциплінарного проступку (неналежне виконання посадових обов'язків, вчинення дій або бездіяльності під час несення служби, що підривають авторитет поліції, тощо) визначається під час проведення у відношенні поліцейського службового розслідування, в результаті чого і обирається вид дисциплінарного стягнення, який застосовується до винної особи.
Отже, у процедурі дисциплінарного провадження відносно поліцейських законодавець наділив свободою адміністративного розсуду одразу двох учасників, а саме: дисциплінарну комісію та керівника, дискреція кожного з яких є вільною, самостійною і незалежною один від одного (тобто межі дискреції цих суб'єктів дисциплінарного провадження не перетинаються, а вчинені адміністративні волевиявлення не мають безумовно імперативного характеру).
Європейський суд з прав людини зазначив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 12 січня 2012 року у справі «Горовенки та Бугара проти України» (Заяви №№ 36146/05 та 42418/05) п. 38).
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Застосування дисциплінарного стягнення здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
На переконання суду, дисциплінарна комісія у даному конкретному випадку обставини діяння поліцейського з'ясувала повно, оцінила правильно, вчинене поліцейським діяння кваліфікувала правильно, норму закону визначила неналежну, зміст норми права витлумачила відповідно до її дійсної суті, а, відтак, забезпечила дотримання процедури притягнення особи до відповідальності.
Дисциплінарною комісією взяті до уваги усі суттєві поза розумним сумнівом аспекти, які здатні вплинути на міру відповідальності особи, а саме: негативний досвід громадянина України від неприбуття поліцейського за викликом та втрата довіри до належності функціонування поліції у цілому. Наслідки цього проступку є явними та очевидними і не підлягають окремому викладенню у тексті Висновку.
Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини, суд доходить висновку про те, що службовим розслідуванням підтверджено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог частини першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої статті 12 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4, 8, 11 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, підпунктів 1, 4 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС від 01 лютого 2016 року № 70, підпунктів 2.4.1, 2.4.10, 2.4.13 пункту 2.4 розділу 2 посадової інструкції інспектора взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Сумській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 28.09.2020 № 2007, а, відтак, на переконання суду, до позивача правомірно було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Суд зауважує, що сон поліцейського під час несення служби є серйозним дисциплінарним проступком, враховуючи те, що поліцейський повинен цілодобово здійснювати патрулювання та під час сну поліцейський не може забезпечувати громадську безпеку на визначеній території. Така подія може призвести до заволодіння невідомими особами табельною вогнепальною зброєю поліцейських (у даному випадку, ще і автоматом АК-74 з 300 (триста) набоями до нього), їх спеціальними засобами та іншими матеріальними цінностями, переданими їм у користування департаментом патрульної поліції.
Відтак, застосований до позивача вид дисциплінарного стягнення відповідає характеру вчиненого ним дисциплінарного проступку, обставинам, за яких він був вчинений, враховано особу порушника, ступінь її вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
З приводу посилань позивача на порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування, а саме не надання йому можливості надати пояснення у ході проведення службового розслідування, суд зазначає наступне.
Порядок проведення службового розслідування врегульований Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок №893).
Відповідно до п.2 ч. IV Порядок №893, поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право:
надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються.
Як встановлено судом, та визнано представником відповідачів в судовому засіданні, дійсно, виклик про надання пояснення для ОСОБА_25 був надісланий на неактуальну адресу позивача, тобто фактично позивачу у належний спосіб не пропонувалось надати письмові пояснення, щодо вище вказаних обставин у ході проведення службового розслідування.
Разом з тим суд вважає, що відповідно до вище вказаних фактичних обставин вказане порушення відповідача (посадових осіб, що проводили службове розслідування) при проведенні службового розслідування не може бути самостійною (достатньою) підставою для скасування дисциплінарного стягнення у формі догани, оскільки воно не впливає на саму суть порушення, окрім того, сам позивач у судовому засіданні визнав, що у відповідних поясненнях він не міг би зазначити більше інформації, окрім тієї, що він виклав у позовній заяві по даній справі.
Разом з тим, відповідач, визначаючи підстави для накладення оскаржуваного дисциплінарного стягнення зазначив, як одну з підстав видання оскаржуваного наказу, порушення позивачем п. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 № 893, яким визначено, що кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування. Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.
Як вище встановлено судом, позивач не міг фактично вчинити вказане порушення, оскільки йому взагалі не пропонувалося (не доводилося до його відома у будь-який спосіб) надати пояснення під час проведення службового розслідування.
У зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 126 від 07.08.2023 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора взводу №2 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Сумській області Департаменту патрульної поліції, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , за порушення п. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 № 893.
Разом з тим, суд зазначає, що скасування вище вказаної підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності не може бути підставою для скасування догани, оскільки інші встановленні порушення у повній мірі є співмірними з застосованим видом дисциплінарного стягнення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даній частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 8073,60 грн., а саме судового збору у розмірі 1073,60 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
З матеріалів справи суд вбачає, що з метою отримання правничої допомоги позивачем було укладено Договір про надання правничої допомоги в адміністративній справі від 23.08.2023 №б/н (далі по тексту - Договір) з адвокатом Якименко О.І. (а.с.75). Відповідно до п.4.2 Договору, всього гонорар адвоката складає 10000 грн за ведення даної справи в суді першої інстанції (направлення запиту, складання позову та подання його до суду, участь у судовому засіданні). Відповідно до матеріалів справи, позов був дійсно підписаний адвокатом, також адвокатом вживалися дії щодо отримання інформації у зв'язку з чим направлялись відповідні запити, окрім того, адвокат приймав участь у всіх судових засідання по даній справі.
30.11.2023 між позивачем та адвокатом була укладена додаткова угода про розірвання договору про надання правничої допомоги в адміністративній справі від 23.08.2023, відповідно до п.2 якої сторони підтвердили, що станом на день укладення цієї угоди виконавиць надав, а замовник прийняв послуги у вигляді правової допомоги по справі №480/9847/23, які оплачені замовником своєчасно та в повному обсязі на загальну суму 7000 грн (т. 2 а.с.76).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано акт приймання передання виконаних послуг від 30.11.2023, відповідно до якого, замовник - ОСОБА_1 з одного боку, та виконавець - адвокат Якименко О.І., з іншого боку, склали цей акт про те, що адвокат передав, а клієнт - прийняв роботи відповідно до договору про надання правничої допомоги в адміністративній справі від 23 серпня 2023 року по справі № 480/9847/23. Клієнт прийняв, а адвокат передав наступні роботи та їх вартість:
консультація та вивчення документів наданих клієнтом (30 хв. х 1000 грн. = 500 грн.)
формування та подання адвокатських запитів (1 год. 30 хв. х 1000 грн. = 1500 грн.)
підготовка процесуальних документів по справі, копіювання документів та формування пакету документів для подання в суд першої інстанції, підготовка клопотань та заяв (5 год. х 1000 грн. = 5000 грн.).
Загальна сума наданих послуг складає 7000,00 грн.
Також адвокатом надано довідку від 30.11.2023, у якій зазначається, що адвокат (Якименко О.І.) отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в якості гонорару по справі №480/9847/23 за фактично надані послуги в сумі 7000 грн (т.2 а.с.72).
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що, з урахуванням досліджених доказів щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу можна дійти висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру (т.1 а.с.117).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 по справі № 280/2635/20.
Враховуючи заперечення відповідачів, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також враховуючи, що судом було частково задоволено позовні вимоги позивача, суд, виходячи з критерію пропорційності, співмірності та реальності, вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. є завищеними та підлягають стягненню з відповідача частково, в сумі 3500,00 грн.
Разом з тим, враховуючи приписи ч.3 ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції суму судового збору у розмірі 536,80 грн. (1073,60 грн * 50%), сплаченого при подачі позову.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 126 від 07.08.2023 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у Сумській області Департаменту патрульної поліції, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , за порушення п. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 № 893.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 536,80 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22.01.2024.
Суддя С.М. Глазько