22 січня 2024 року Справа № 591/9025/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Осіпової О.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №591/9025/23 за позовом ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову ВП №72869615 від 27.09.2023 в частині стягнення штрафу у сумі 17000 грн.,
- визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 72869615 від 27.09.2023 в частині стягнення виконавчого збору у сумі 1700 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що на його звернення адвокат Євген Руднєв листом від 03.10.2023р. відповів, що дійсно Сумським апеляційним судом 21.07.2023 року було прийнято постанову № 591/3226/22, якою на нього накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн., про що він відповідно його раніше не повідомляв.
Після отримання такої відповіді позивач звернувся до Сумського апеляційного суду із заявою про видачу йому копії постанови від 21.07.2022р. №591/3226/22, яка йому була надана 03.10.2023р., що підтверджується відміткою про виготовлення копії постанови 03.10.2023р. головним спеціалістом І.О. Олтушевською.
Таким чином, лише з 03.10.2023р. він був обізнаний про прийняття Сумським апеляційним судом постанови № 591/3226/22, якою на нього накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн., внаслідок чого не міг її добровільно виконати в 15 денний строк, що призвело до того, що відповідачем до нього було застосовано подвійний розмір штрафу 34 000 грн. замість 17 000 грн. та стягується 10% виконавчий збір у розмірі 3 400 грн. замість 1 700 грн.
Таким чином, загальна сума надлишкового штрафу та виконавчого збору складає 18 700 грн. (17 000 грн.+ 1700 грн.).
Враховуючи отримання ним лише 03.10.2023р. постанови Сумського апеляційного суду №591/3226/22 від 21.07.2023р., то відповідно 15-денний строк на сплату штрафу має закінчуватися 18.10.2023р., і до цього часу застосування подвійного розміру штрафу та виконавчого збору є передчасним та ставить позивача в нерівні умови з іншими учасниками виконавчих проваджень.
Ухвалою від 21.12.2023р. провадження у справі відкрито та розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки до Відділу 14.09.2023р. надійшла заява з постановою Сумського апеляційного суду від 21.07.2023р. у справі №591/3226/22, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн., із позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік.
Державним виконавцем в порядку ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» під час відкриття виконавчих проваджень винесені постанови про арешт коштів боржника, копії яких направлено для виконання до банківських установ (згідно з ч.3 ст.56 Закону арешт накладено у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, що становить 37725,30 грн.).
Підставою для відкриття виконавчого провадження по виконанню судового рішення є пред'явлений до відповідного відділу державної виконавчої служби виконавчий документ разом із заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження, а саме постанова від 21.07.2023р. у справі №591/3226/22, яка надіслана до виконавчого Відділу.
Постанову від 21.07.2023р. у справі №591/3226/22 отримано своєчасно захисником Руднєвим Є.Г. через електронний суд, отже, на думку представника відповідача, позов ОСОБА_1 є безпідставним, а тому в його задоволенні слід відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
14.09.2023р. до Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява з постановою Сумського апеляційного суду від 21.07.2023р. у справі №591/3226/22, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн., із позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік.
Державним виконавцем в рамках ВП №72869615 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення на користь держави штрафу в сумі 34000 грн. та постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 3400 грн., тобто у подвійному розмірі, оскільки у 15-денний строк з дня вручення постанови апеляційного суду боржник добровільно рішення не виконав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з приписами ст.1 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2014р. «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.п.1, 2, 5 ч.1 ст.3 цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди наведеного Закону.
Згідно з п.3 ч.1 ст.26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.
Строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу передбачено ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), відповідної до якої штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
Відповідно до ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
З матеріалів справи слідує, що постановою Сумського апеляційного суду №591/3226/22 від 21.07.2023р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано відносно нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000, яка набрала законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає.
При цьому, у постанові Сумського апеляційного суду №591/3226/22 від 21.07.2023р. зазначено, що, будучи неодноразово повідомленими про час і місце апеляційного розгляду у встановлений законом спосіб, ОСОБА_1 та його захисник Руднєв Є.Г. в судове засідання 21.07.2023 не з'явились, від захисника Руднєва Є. Г. надійшло чергове клопотання про відкладення судового розгляду через його відрядження до м. Києва для участі в судовому засіданні у кримінальній справі і відрядженням ОСОБА_1 до м. Глухова.
Також ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 зазначив, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. При цьому саме на національні суди покладено обов'язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні (рішення ЄСПЛ від 06.09.2007 у справі «Цихановський проти України», рішення ЄСПЛ від 18.10.2007 у справі «Коновалов проти України»).
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність учасників провадження у справі про адміністративне правопорушення».
Таким чином позивач та його захисник повідомлялися судом про розгляд справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності та були обізнані про наявність такої справи.
Неявка без поважних причин у відповідні судові засідання не позбавляла права позивача цікавитися про подальший рух розглядуваної справи та про прийняте рішення.
Незнання про прийняте судом рішення через байдужість або небажання дізнатися не можуть розглядатися судом як поважна причина невиконання відповідних рішень суду, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають йому вчасно виконати відповідне рішення суду.
Отримання позивачем копії постанови апеляційного суду 03.10.2023р. (а.с.9) та відповіді адвоката на його усний запит від 03.10.2023р. про те, що дійсно Сумським апеляційним судом 21.07.2023р. було отримано постанову №591/3226/22, якою на нього накладено штраф у розмірі 17000грн. та стягнуто судовий збір у розмірі 536,80грн., не можна розцінювати як остаточну дату, з якої позивач довідався про наявність такої постанови суду, оскільки, як вбачається із відзиву, постанову від 21.07.2023р. у справі №591/3226/22 отримано своєчасно захисником Руднєвим Є.Г. через електронний суд.
Підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.
Крім того, копія постанови у справі №591/3226/22 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 24.08.2023р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112978005), тобто ще за місяць до винесення оскаржуваних постанов про стягнення штрафу та виконавчого збору позивач та його представник могли ознайомитися із оприлюдненою судом у загальному доступі копією постанови.
Так, відповідно до п.4 розділу ІІІ «Оприлюднення судом інформаційних ресурсів Реєстру» Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 19.04.2018р. № 1200/0/15-18, зі змінами Рішенням Вищої ради правосуддя від 11.07.2023 року № 706/0/15-23) відомості про набрання судовим рішенням законної сили (в тому числі за результатами розгляду справи судом апеляційної чи касаційної інстанції) вносяться до АСДС та надсилаються до Реєстру засобами АСДС відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Радою суддів України.
Згідно з п.2, п.4 розділу VIII «Забезпечення надання загального доступу до Реєстру» цього ж Порядку для неавторизованих користувачів надання безоплатного цілодобового доступу до образів інформаційних ресурсів Реєстру здійснюється через офіційний веб-портал "Судова влада України".
Для реалізації права доступу до судових рішень та окремих думок суддів, внесених до Реєстру, неавторизованим користувачам надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судового рішення або його частини з дотриманням вимог цього Порядку. Авторизованим користувачам можуть додатково надаватися інші можливості роботи з образами інформаційних ресурсів Реєстру.
У рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року справа «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони вживають заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на зазначене, доводи позивача про те, що він не був повідомлений про розгляд зазначеної справи та результат її розгляду, є необґрунтованими.
Також суд зазначає, що неповідомлення своєчасно адвокатом про винесення Сумським апеляційним судом 21.07.2023 року постанови у справі № 591/3226/22 може свідчити про неналежне виконання адвокатом своїх обов'язків за договором про надання правничої допомоги та про наявність підстав для його дострокового припинення чи розірвання, однак вказані правовідносини між адвокатом та клієнтом безпосередньо не впливають на обов'язок сплати штрафу особою, визнаною судом винною у вчиненні адміністративного правопорушення, не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу їй чи її представнику.
Через несплату штрафу у добровільному порядку у встановлені законом строки постанова суду звернута до примусового виконання відповідно до вимог ст.308 КУпАП.
Позивачем не сплачено штраф відповідно до названої постанови суду у сумі 17000грн. до відкриття виконавчого провадження ВП №72869615.
Суд погоджується із доводами представника відповідача, що виконавчий документ набрав законної сили, крім того, примусовому стягненню підлягає штраф у подвійному розмірі, через що закінчити виконавче провадження у зв'язку з оплатою штрафу в одинарному розмірі не є можливим.
Додатково суд наголошує, що порядок виконання постанов суду щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності і сплати накладених штрафів передбачений приписами ст.ст.307, 308 КУпАП.
Вказаними нормами визначено строк сплати накладених штрафів 15 днів з моменту вручення постанови про накладення штрафу, а також імперативне правило подвійного стягнення несплачених штрафів у порядку примусового виконання постанови про накладення штрафу.
Отже, в разі скерування судом постанови про накладення штрафу для примусового виконання в силу наведених вимог закону вважається, що: такий штраф не сплачений в 15-денний строк; постанова про накладення штрафу підлягає примусовому виконанню із обов'язковим стягненням подвійного розміру штрафу.
Також нормами профільного Закону України «Про виконавче провадження» та приписами КУпАП не покладений на державного виконавця обов'язок чи повноваження щодо перевірки своєчасного врученню боржнику копії постанови про накладення штрафу.
Таким чином, підстави для визнання протиправними та скасування постанови ВП №72869615 від 27.09.2023р. в частині стягнення штрафу у сумі 17000 грн. та постанови ВП №72869615 від 27.09.2023р. в частині стягнення виконавчого збору у сумі 1700 грн. відсутні.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, розглянувши подані документи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування постанови відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова