нп 2/490/2745/2021 Справа № 490/3781/18
Центральний районний суд м. Миколаєва
про залишення позову без розгляду
22 січня 2024 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Красноноженко Л.О.., без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , треті особи - Державне підприємство «Сетам», Акціонерне товариство «УкрСиббанк» при визнання недійсними електронних торгів та свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів ,-
В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, ОСОБА_2 , треті особи - Державне підприємство «Сетам», Акціонерне товариство «УкрСиббанк» при визнання недійсними електронних торгів та свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів.
В червні 2021 року надійшов відзив на позов від відповідача Заводський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції на його правонаступника - Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просили відмовити у позові.
Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 19.11.2021 року замінено відповідача Заводський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції на його правонаступника - Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 34993162, 54029, м. Миколаїв, вул. Робоча, 1).
Вказана справа перебувала в провадженні судді Центрального районного суду м.Миколаєва Саламатіна О.В.
Згідно Розпорядження в.о. керівника апарату суду від 06.06.2022 року "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" в зв'язку з увільненням від виконання обов'язків судді Саламатіна О.В, на час мобілізації - справу передано на повторний розподіл справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2022 року дану справу розподілено на суддю Гуденко О.А. та передано останній в зв'язку з особливостями роботи суду у воєнний час - 29 червня 2022 року.
Ухвалою суддю Гуденко О.А. від 11.07.2022 справу прийнято до провадження та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначити проведення підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 26 квітня 2023 року закрито підготовче провадження по справі . У зв'язку з надмірною навантаженістю суду призначено цивільну справу до розгляду по суті на 12-00 год. 01 серпня 2023року.
В судові засідання, призначені на 01 серпня, 05 жовтня, 29 листопада, 20 грудня 2023 року та 22 січня 2024 року позивач та його представник, не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлялися судом належним чином, про причини неявки суду не повідомили, повідомлялися судом багаторазово належним чином, в тому числі і на електронну позивача , яку повідомлено стороною позивача суду в заяві про пперенесення судового засідання.
Так, 05.10.2023 року на електронну адресу суду позивачем направлено заяву про перенесення судового засіданні в зв'язку з хворобоою , при цьому жодних доказів на підтвердження заявлених обстваин на підтвердження поважності причин неявки суду надано не було.
20 грудня 2023 року на адресу суду від представника відповідача Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшло клопотання про залишення позову без розгляду в зв'язку з багаторазовою неявкою позиваач.
Відповідач ОСОБА_3 та треті особи в судове засідання не з'явилиися, про причини неявки суду не повідомили.
За вказаних фактичних обставин, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду, виходячи з наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободтапрактику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно із ч. 1ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.
Згідно приписів ст. 58, ч.ч. 3, 5 ст.223 ЦПК України позивач може забезпечити свою участь в судовому засіданні особисто або шляхом участі повноважного представника, при цьому особиста участь позивача не позбавляє його права мати при розгляді справі й представника, неявка ж представника за умови участі позивача не є перешкодою в розгляді справи, відкладення розгляду справи у такому випадку є правом, а не обов'язком суду, коли з урахуванням обставин суд дійде поважності причин та підстав відкладення справи, в той час у разі одночасної повторної неявки позивача та його представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від цих учасників процесу надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, та не з'явлення безпосередньо позивачане перешкоджає вирішенню спору.
Згідно положень п. 3 ч. 1ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності. Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у справі № 522/22303/14-ц від 27.03.2020 та у справі№ 658/1141/18 від 21.09.2020 .
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення від 17 січня 1970 року у справі «Delcourt v. Belgium» («Делькур проти Бельгії»), заява № 2689/65, пункт 25 та рішення від 11 жовтня 2001 року у справі «Hoffmann v. Germany» («Гофман проти Німеччини»), заява № 34045/96, пункт 65).
ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення від 08 квітня 2010 року у справі «GUREPKA v. UKRAINE (№ 2)» («Гурепка проти України (№ 2)»), заява № 38789/04, § 23).
Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення від 13 грудня 2011 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA», заява № 43330/09, § 25, 27).
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята статті 14 ЦПК України).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).
При цьому, відповідно до частини п'ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Крім того, Верховний Суд виходить із того, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22) та у Постанові Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі №465/6147/18 .
З матеріалів справи вбачається, що позивач та його представник не з'явивися п'ять поспіль рази у судове засідання з розгляду справи по суті, а загалом вісім разів поспіль не з'являвся до суду в призначені судові засідання, до цього протягом більше року не з'являвся в судові засідання попереднього складу суду, не подав жодної заяви про розгляд справи у його відсутність чи про відкладення судового засідання з посиланням на поважні причини, повідомлялися судом завчасно та належним чином, що вказує на зловживання позивачем своїми прецесуальними правами. Неявка позивача позбавляють суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору.
У постановах Верховного Суду: від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18 (провадження № 61-19742св21), від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16 (провадження № 61-6033св22), від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21 (провадження № 61-10773св22) зазначено, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов'язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.
Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, що презюмується.
Таким чином, положення частини п'ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.
Суд зобов'язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.
Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.
Відповідно до положеньст. 223 ЦПК України в даному випадку відсутні правові підстави для відкладення судового засідання, оскільки позивач вп'яте не з'явивися для розгляду справи по суті.
Таким чином, відповідно до ч.3ст.131 ЦПК України, суд визнає, що позивач вдруге не з'явився до суду без поважних причин.
За таких обставин, враховуючи принцип розумності строків розгляду справи та те, що позивач повторно не з'явився у судове засідання для розгляду справи по суті, протягом більше трьох років взагалі не проявляючи жодного інтересу до своєї справи, позивач та його представник не позбавлені були можливості подавати будь-які заяви через систему "Електронний суд", засобами електронного чи поштового зв'язку, даних про те, що перебуває за межами міста суду не надав, місто Миколаїв після звільнення м.Херсон вже не є прифронтовим містом та не перебуває в зоні активних бойових дій, що вже не створює небезпеку для сторін перебувати в приміщенні суду, працівники Центрального районного суду м.Миколаєва щоденно перебувають на робочому місці задля забезпечення безперервного доступу сторонам доступу до правосуддя - суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст.46,47,55,84,223,247,257,258,260,261,268,353,354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , треті особи - Державне підприємство «Сетам», Акціонерне товариство «УкрСиббанк» при визнання недійсними електронних торгів та свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Гуденко О.А.