Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 січня 2024 року Справа№200/78/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення заборгованості з пенсії,
встановив:
05 січня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), надісланий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 03 січня 2024 року, в якому позивач просив:
- стягнути з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01 квітня 2016 року по 31 серпня 2018 року в розмірі 196 899,57 грн.
Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.
08 січня 2024 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував у відповідача докази.
Цією ж ухвалою суд задовольнив клопотання позивача та відстрочив йому сплату судового збору за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення у справі.
Питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, а в разі, якщо такий строк пропущено, - поважності причин його пропуску та наявності підстав для його поновлення, вирішив розглянути на стадії судового розгляду після встановлення відповідних фактичних обставин.
Про відкриття провадження у справі сторони повідомлені належним чином в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС).
Як на час прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі, так і на час розгляду справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».
Указом Президента України від 06 листопада 2023 року № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач протиправно не виплачує йому нараховану суму пенсії за період з 01 квітня 2016 року по 31 серпня 2018 року, яка на час звернення до суду становить 196 899,57 грн, а тому його право на отримання цієї виплати має бути забезпечено шляхом стягнення коштів з відповідача.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.
Вказував на те, що ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області з дислокацією у м. Бахмут як внутрішньо переміщена особа та отримував пенсію за віком, призначену на підставі Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-VІ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) по 31 березня 2016 року.
З 01 квітня 2016 року виплата пенсії позивачеві була припинена на підставі обміну інформацією з органами соціального захисту населення.
На підставі заяви ОСОБА_1 від 22 серпня 2017 року № 1011 позивач був прийнятий на облік як отримувач пенсії - внутрішньо переміщена особа з 01 квітня 2016 року ГУ ПФУ в Донецькій області з дислокацією у смт Нікольське.
Починаючи з вересня 2018 року нарахування та виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться шляхом включення нарахованого місячного розміру пенсії до сформованої відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на її поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».
Відповідач покликався на постанову Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплата внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова КМУ № 637) та Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165, (далі - Порядок № 1165), та зазначав, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Виплата таких пенсій проводиться за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів Державного бюджету України на відповідний рік.
ГУ ПФУ в Донецькій області вказувало на те, що кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
П. 14 Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2009 року № 21-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23 вересня 2009 року за № 897/16913, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 19 травня 2014 року № 8-1), (далі - Порядок № 21-2) передбачено, що проект бюджету Пенсійного фонду на плановий рік подається на розгляд та погодження заінтересованим органам відповідно до вимог Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2011 року № 1156) протягом місяця з дня прийняття закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до Порядку № 21-2 кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Сума коштів на погашення заборгованості з виплати пенсії з числа внутрішньо переміщених осіб визначена в бюджеті Пенсійного фонду України на 2022 та 2023 роки.
Бюджет Пенсійного фонду України на 2022 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2022 року № 1167.
Нарахована доплата позивачу за період з 01 квітня 2016 року по 31 серпня 2018 року складає 201 385,07 грн, і як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу.
Відповідач вказував на те, що суму заборгованості перед ОСОБА_1 обліковано ГУ ПФУ в Донецькій області та включено до переліку отримувачів виплат за минулий період станом на 01 січня 2022 року.
Впродовж 2022 року відповідно до Порядку № 1165 проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень, а саме: в листопаді 2022 року - в розмірі 530,00 грн та в грудні 2022 року - в розмірі 2,18 грн.
Бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2023 року № 631.
Впродовж 2023 року відповідно до Порядку 1165 проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень, а саме: в липні 2023 року - в розмірі 557,32 грн, у вересні 2023 року - 2 093,00 грн, в жовтні 2023 року - 1 303,00 грн, в листопаді 2023 року - 4,10 грн та в грудні 2023 року - 0,62 грн.
Відтак, залишок невиплачених пенсійних коштів ОСОБА_1 станом на 15 січня 2024 року складає 196 894,85 грн.
Відповідач зазначив, що подальша виплата невиплачених пенсійних коштів, що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, буде проведена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету Пенсійним фондом України відповідно до вимог Порядку № 21-2.
Просив відмовити в позові.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
З 18 жовтня 1988 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.
У зв'язку тимчасовою окупацією його населеного пункту позивач був вимушений покинути місце свого постійного проживання та переміститися на підконтрольну органам державної влади України територію.
ОСОБА_1 набув статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджено відповідною довідкою від 21 серпня 2017 року № 0000305185/19410.
Фактичне місце проживання/перебування позивача після переміщення: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області за фактичним місцем проживання як внутрішньо переміщена особа, де отримує пенсію за віком.
Спірні правовідносини виникли з приводу виплати заборгованості з пенсії за минулий період.
Так, у відповідь на звернення ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Донецькій області листом від 26 жовтня 2023 року № 21061-19747/П-02/8-0500/23 повідомило, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058); має статус внутрішньо переміщеної особи.
Пенсійний орган покликався на постанову Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова КМУ № 637) і зазначив, що призначення, відновлення та продовження виплати пенсій здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
На підставі отриманої інформації про стан дії довідки заявника та підтвердження його перебування на обліку, як внутрішньо переміщеної особи, виплату пенсії розпочато з вересня 2018 року.
За пенсійною справою заявника утворилася заборгованість за період з 01 квітня 2016 року по 31 серпня 2018 року в сумі 201 385,07 грн.
Пенсійний орган з посиланням на п. 1 Постанови КМУ № 637 вказав, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Передбачений Постановою КМУ № 637 окремий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території» (далі - Порядок № 1165).
Відповідно до п. 4 Порядку № 1165 пенсійні виплати за минулий період проводитимуться одержувачам щомісяця, в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не більшому від належної до виплати одержувачу суми, що обліковується.
Порядком № 1165 передбачено, що пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться одержувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
З огляду на викладене пенсійний орган повідомив заявникові, що заборгованість з пенсійних виплат обліковується в ГУ ПФУ в Донецькій області та буде виплачена на умовах Порядку № 1165, після затвердження відповідних бюджетних призначень.
Також відповідач повідомив, що відповідно до Порядку № 1156 в листопаді 2022 року на рахунок ОСОБА_1 ,відкритий в АТ «Ощадбанк» та зазначений в заяві для отримання пенсії, проведено виплату коштів на погашення заборгованості в розмірі 530,00 грн, а в грудні 2022 року - в розмірі 2,18 грн в межах бюджетних призначень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2023 року № 631 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2023 рік» затверджено Бюджет Пенсійного фонду України на поточний рік.
ГУ ПФУ в Донецькій області на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), які не виплачено за період до місяця їх відновлення, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території в 2023 році доведено асигнування в сумі 68,75 млн грн.
В межах бюджетних призначень у липні 2023 року заявникові проведена виплата коштів на погашення заборгованості в розмірі 557,32 грн, у вересні 2023 року - 2 093,00 грн, а в жовтні 2023 року - 1 303,00 грн.
На дату відповіді, тобто станом на 26 жовтня 2023 року, залишок невиплаченої пенсії становив 196 899,57 грн.
Заявникові роз'яснено, що у разі незгоди з відповіддю органів Пенсійного фонду України він має право оскаржити їх дії або бездіяльність до вищого органу або у судовому порядку.
Також суд встановив, що 22 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області, правонаступником якого є відповідач, з заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з взяттям на облік, яка зареєстрована за № 1011.
Позивач просив запросити його пенсійну справу з Управління Пенсійного фонду України в м. Бахмут Донецької області і зазначив, що раніше проживав за адресою: АДРЕСА_3 .
Разом з цією заявою позивач надав документ про місце проживання (реєстрації), довідку про взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи від 21 серпня 2017 року № 0000305185/19410, а також паспорт громадянина України.
Відповідно до рішення ГУ ПФУ в Донецькій області (смт Нікольське) від 20 лютого 2018 року № 914390140964 (дата-час розрахунку 20 лютого 2018 року 15:04) перерахунок пенсії ОСОБА_2 був проведений, виходячи з такого:
шифр та вид пенсії - 103 пенсія за віком;
умови призначення - Закон № 1058;
середньомісячний заробіток - 12 132,13000;
дата перерахунку, вік, ознака роботи - 07 жовтня 1991 року, 50 років 00 місяців 00 днів, не працює;
особливості - ВПО не зареєстрована;
тривалість стажу:
страховий стаж (повний) - 86 років 01 місяць 06 днів;
коефіцієнт стажу без урахування кратності - 0,85000;
коефіцієнт стажу з урахуванням кратності ((1069/100*12)*1) - 0,85000;
01 жовтня 2017 року - 30 листопада 2017 року
розмір пенсії за віком (ст. 27) - 10 312,31 грн;
доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) (за років) - 929,28 грн;
підвищення дітям війни постанова КМУ № 112 п. 6 - 66,43 грн;
розмір пенсії з надбавками - 10 740,00 грн;
01 грудня 2017 року - 31 грудня 2017 року
розмір пенсії за віком (ст. 27) - 10 312,31 грн;
доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) (за років) - 929,28 грн;
підвищення дітям війни постанова КМУ № 112 п. 6 - 66,43 грн;
розмір пенсії з надбавками - 10 740,00 грн;
01 січня 2018 року - довічно
розмір пенсії за віком (ст. 27) - 10 312,31 грн;
доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) (за років) - 929,28 грн;
підвищення дітям війни постанова КМУ № 112 п. 6 - 66,43 грн;
розмір пенсії з надбавками - 11 308,02 грн;
Призначено згідно з Законом № 1058 щомісячно в сумі 10 740,00 грн з 01 жовтня 2017 року, 11 308,02 грн - з 01 січня 2018 року - довічно.
Згідно з рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області (смт Нікольське) від 20 серпня 2018 року № 914390140964 (дата-час розрахунку 17 липня 2018 року 14:34) перерахунок пенсії ОСОБА_1 був проведений, виходячи з такого:
шифр та вид пенсії - 103 пенсія за віком;
умови призначення - Закон № 1058;
середньомісячний заробіток - 12 132,13000;
дата перерахунку, вік, ознака роботи - 17 липня 2018 року, 76 років 09 місяців 10 днів, не працює;
вид перерахунку - зміна статусу переселенця;
особливості - ВПО зареєстрована - з 01 лютого 2018 року по довічно;
тривалістю стажу:
страховий стаж (повний) - 89 років 01 місяць 06 днів;
страховий стаж до 01 січня 2004 року - 45 років 01 місяць 06 днів;
страховий стаж після 01 січня 2004 року - 04 роки 00 місяців 00 днів;
додаткові роки за Список 1 - 40 років 00 місяців 00 днів;
коефіцієнт стажу без урахування кратності - 0,85000;
коефіцієнт стажу з урахуванням кратності ((1069/100*12)*1) - 0,85000;
01 лютого 2018 року - 30 червня 2018 року
розмір пенсії за віком (ст. 27) (12 132,13*0,85000) - 10 312,31 грн;
доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) (за 64 роки) - 929,28 грн;
загальний розмір пенсії - 11 241,59 грн;
сума пенсії за Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (80% від 12 132,13 грн) - 9 705,70 грн;
підвищення дітям війни, постанова КМУ № 112 п. 6 - 66,43 грн;
місяць підвищення розміру пенсії - 01 січня 2018 року;
розмір пенсії з надбавками - 11 308,02 грн;
01 липня 2018 року - довічно
розмір пенсії за віком (ст. 27) (12 132,13*0,85000) - 10 312,31 грн;
доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) (за 64 роки) - 929,28 грн;
загальний розмір пенсії - 11 241,59 грн;
сума пенсії за Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (80% від 12 132,13 грн) - 9 705,70 грн;
підвищення дітям війни, постанова КМУ № 112 п. 6 - 66,43 грн;
місяць підвищення розміру пенсії - 01 січня 2018 року;
розмір пенсії з надбавками - 11 308,02 грн;
Призначено згідно з Законом № 1058 щомісячно в сумі 11 308,02 грн з 01 лютого 2018 року - довічно.
Наданий відповідачем розрахунок нарахованої та виплаченої пенсії за період з 01 квітня 2016 року по 31 серпня 2018 року по особовому рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 (від 16 січня 2024 року № 969/05-16) свідчить про таке:
за квітень 2016 року - ОСОБА_1 нарахована пенсія в сумі 4 329,42 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 4 329,42 грн;
за травень 2016 року - нарахована пенсія в сумі 4 329,42 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 4 329,42 грн;
за червень 2016 року - нарахована пенсія в сумі 4 329,42 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 4 329,42 грн;
за липень 2016 року - нарахована пенсія в сумі 4 368,03 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 4 368,03 грн;
за серпень 2016 року - нарахована пенсія в сумі 4 368,03 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 4 368,03 грн;
за вересень 2016 року - нарахована пенсія в сумі 4 368,03 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 4 368,03 грн;
за жовтень 2016 року - нарахована пенсія в сумі 4 368,03 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 4 368,03 грн;
за листопад 2016 року - нарахована пенсія в сумі 4 368,03 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 4 368,03 грн;
за грудень 2016 року - нарахована пенсія в сумі 4 368,03 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 4 368,03 грн;
за січень 2017 року - нарахована пенсія в сумі 4 368,03 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 4 368,03 грн;
за лютий 2017 року - нарахована пенсія в сумі 4 368,03 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 4 368,03 грн;
за березень 2017 року - нарахована пенсія в сумі 4 368,03 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 4 368,03 грн;
за квітень 2017 року - нарахована пенсія в сумі 4 368,03 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 4 368,03 грн;
за травень 2017 року - нарахована пенсія в сумі 4 406,47 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 4 406,47 грн;
за червень 2017 року - нарахована пенсія в сумі 4 406,47 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 4 406,47 грн;
за липень 2017 року - нарахована пенсія в сумі 4 406,47 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 4 406,47 грн;
за серпень 2017 року - нарахована пенсія в сумі 4 406,47 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 4 406,47 грн;
за вересень 2017 року - нарахована пенсія в сумі 4 406,47 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 4 406,47 грн;
за жовтень 2017 року - нарахована пенсія в сумі 10 740,00 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 10 740,00 грн;
за листопад 2017 року - нарахована пенсія в сумі 10 740,00 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 10 740,00 грн;
за грудень 2017 року - нарахована пенсія в сумі 10 740,00 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 10 740,00 грн;
за січень 2018 року - нарахована пенсія в сумі 11 308,02 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 11 308,02 грн;
за лютий 2018 року - нарахована пенсія в сумі 11 308,02 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 11 308,02 грн;
за березень 2018 року - нарахована пенсія в сумі 11 308,02 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 11 308,02 грн;
за квітень 2018 року - нарахована пенсія в сумі 11 308,02 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 11 308,02 грн;
за травень 2018 року - нарахована пенсія в сумі 11 308,02 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 11 308,02 грн;
за червень 2018 року - нарахована пенсія в сумі 11 308,02 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 11 308,02 грн;
за липень 2018 року - нарахована пенсія в сумі 11 308,02 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 11 308,02 грн;
за серпень 2018 року - нарахована пенсія в сумі 11 308,02 грн, виплачено - 0,00 грн, розмір заборгованості - 11 308,02 грн.
Всього, за розрахунком пенсійного органу, ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2016 року по 31 серпня 2018 року нарахована пенсія в загальній сумі 201 385,07 грн.
При цьому, відповідно до Порядку № 1165 в рахунок погашення вказаної заборгованості ГУ ПФУ в Донецькій області виплатило позивачеві 4 490,22 грн, в тому числі в листопаді 2022 року - 530,00 грн, в грудні 2022 року - 2,18 грн, в липні 2023 року - 557,32 грн, у вересні 2023 року - 2 093,00 грн, в жовтні 2023 року - 1 303,00 грн, в листопаді 2023 року - 4,10 грн, в грудні 2023 року - 0,62 грн.
Як наслідок, станом на 15 січня 2024 року за період з 01 квітня 2016 року по 31 серпня 2018 року у відповідача існує заборгованість з виплати ОСОБА_1 пенсії в сумі 196 894,85 грн.
Факт повного або часткового погашення цієї заборгованості на час розгляду справи належними і допустимими доказами відповідач не довів.
Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.
Ухвалою від 08 січня 2024 року суд витребував у відповідача докази перебування позивача на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області як отримувача пенсії як в період з 01 квітня 2016 року по 31 серпня 2018 року, так і на час розгляду справи; витяг з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01 квітня 2016 року по січень 2024 року; докази нарахування та фактичної виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01 квітня 2016 року по 31 серпня 2018 року (списки осіб на перерахування коштів, платіжні доручення тощо), якщо такий факт мав місце; довідку про розмір нарахованої та фактично виплаченої ОСОБА_1 пенсії за період з 01 квітня 2016 року по 31 серпня 2018 року; пенсійну справу (копії матеріалів електронної пенсійної справи) ОСОБА_1 з усіма наявними у ній документами; рішення про припинення (призупинення) виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2016 року з усіма документами, що слугували підставою для його прийняття, якщо таке приймалося, якщо ні - письмово повідомити про це суд; рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року та всі документи, що слугували підставою для його прийняття, якщо таке приймалося, якщо ні - письмово повідомити про це суд.
В повному обсязі витребувані докази відповідач суду не надав, про причини, що унеможливили їх подання, суд не повідомив, а тому справа розглянута по суті за наявними у ній матеріалами.
Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування.
Висновки суду по суті позовних вимог.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
П. п. 1, 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
В преамбулі до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) зазначено, що цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Законодавство про пенсійне забезпечення в Україні визначено ст. 4 Закону № 1058.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 1058 види пенсійного забезпечення, умови норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Ст. 5 Закону № 1058 визначає сферу дії цього Закону.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 5 Закону № 1058 порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням визначається виключно цим Законом.
Законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є одним з його принципів (ч. 1 ст. 7 Закону №1058).
Право громадян України на отримання пенсійних виплат передбачено ст. 8 Закону № 1058.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Виплата пенсії регламентована ст. 47 Закону № 1058.
Ч. 1 ст. 47 Закону № 1058 установлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Підстави припинення та поновлення виплати пенсії визначає ст. 49 Закону № 1058.
Ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 установлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 49 Закону № 1058 поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Системний аналіз наведених вище положень Конституції України та Закону № 1058 зумовлює висновок, що припинення виплати пенсії можливе лише за рішенням територіального органу Пенсійного фонду або за рішенням суду та виключно з підстав, що визначені ст. 49 Закону № 1058.
Суд відзначає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт того, що виплата пенсії позивачеві була припинена за рішенням територіального органу Пенсійного фонду або за рішенням суду з підстав, зазначених у ст. 49 Закону № 1058.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлює Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706).
Ч.1 ст. 1 Закону № 1706 установлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1706 Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Забезпечення реалізації прав зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб на пенсійне забезпечення регламентовано положеннями ст. 7 Закону № 1706.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 1706 для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація права на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України.
При цьому Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що передбачено ч. 2 ст. 7 Закону № 1706.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону № 1058 громадянин пенсійного віку, якого зареєстровано внутрішньо переміщеною особою, має право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Суд встановив, що виникнення заборгованості з пенсії є наслідком того, що виплату пенсії ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеній особі було припинено (призупинено) в результаті обміну інформацією між органами Пенсійного фонду України та органами соціального захисту населення, тобто з підстави, яка не передбачена ст. 49 Закону № 1058.
Щодо підстав припинення (призупинення) пенсійної виплати суд зауважує, що постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовими актами, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами, що мають вищу юридичну силу.
Так, відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Ч. ч. 1-2 ст. 49 Закону України від 27 лютого 2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові до виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видають у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Ст. 75 Конституції України установлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України (п. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України).
В абз. 2 п. 1 резолютивної частини рішення від 17 жовтня 2002 року № 17-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що право приймати закони та вносити до них зміни належить виключно Верховній Раді України і не може передаватися іншим органам чи посадовим особам; закони приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; постанови Кабінету Міністрів України за своєю юридичною силою є підзаконними нормативно-правовими актами, приймаються на основі та на виконання Конституції та законів України.
Ні Конституція України, ні Закон № 1058, не передбачають можливості припинення виплати пенсії з підстав, що визначені постановами Кабінету Міністрів України.
До того ж, п. 15 Порядку № 365 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365» установлено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Проте, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року, у справі № 640/18720/18 визнано протиправними та нечинними підпункт 2 пункту 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365» в частині, що стосується сум невиплачених пенсій.
Щодо посилання відповідача на Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно прозивають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165 (далі - Порядок № 1165), суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1 Порядку № 1165 цим Порядком визначено механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) з урахуванням надбавок, підвищень, компенсації втрати частини доходу, грошової допомоги та інших пов'язаних із ними виплат, які не виплачено за період до місяця відновлення їх виплати (далі - пенсійні виплати за минулий період) внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону № 1706 від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, в тому числі недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до ст. 52 Закону № 1058 та ст. 61 Закону № 2262 (далі - отримувачі).
Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Згідно з п. 2 Порядку № 1165 облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фонду України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), а також про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб або осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території (за наявності нарахованих сум, що підлягають виплаті за період до місяця відновлення виплати пенсій або до місяця смерті особи) (далі - рішення), та у cформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період (далі - перелік отримувачів).
Відповідно до п. 3 Порядку № 1165 наказом керівника територіального органу Пенсійного фонду України визначаються не менше ніж дві відповідальні особи, які ведуть облік рішень (далі - відповідальна особа). Відповідальні особи визначаються із числа працівників, які згідно з розподілом службових повноважень мають право доступу до автоматизованих засобів і баз даних обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справ).
Якщо на дату внесення інформації до переліку отримувачів одержувач пенсії перебуває на обліку в іншому територіальному органі Пенсійного фонду України, інформацію до переліку отримувачів вносить відповідальна особа такого органу з урахуванням матеріалів пенсійної справи одержувача пенсії, в тому числі наявного в ній рішення.
П. 4 Порядку № 1165 передбачено, що пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абз. 2 п. 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.
Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.
У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за дев'ять місяців відповідного року зазначений в абзаці другому цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційно залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1165 кошти для проведення пенсійних виплат за минулий період включаються до плану-графіка поденного фінансування виплати пенсій і видатків на утримання апарату Пенсійного фонду України, передбаченого Порядком покриття тимчасових касових розривів Пенсійного фонду України, пов'язаних з виплатою пенсій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 грудня 2010 року № 1080.
Згідно з п. 6 Порядку № 1165 виплачені згідно з цим Порядком суми пенсійних виплат за минулий період обліковуються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз норм Порядку № 1165 зумовлює висновок, що цим порядком Уряд унормував виплату пенсій за минулий період, визначив джерела фінансування цих видатків тощо. Однак положення Порядку № 1165 жодним чином не перешкоджають стягненню заборгованості з пенсії на користь відповідних отримувачів, зокрема в судовому порядку.
Суд відхиляє як таке, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, заперечення відповідача, яке полягає в тому, що, оскільки виплата заборгованості з пенсії за минулий період має здійснюватися відповідно до Порядку № 1165, стягнення на користь ОСОБА_1 цієї заборгованості в судовому порядку матиме наслідком подвійну виплату пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Суханов та Ільченко проти України», №№ 68385/10, 71378/10, §§ 52, 30-31, 53, рішення від 26 червня 2014 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Щодо соціальних виплат, ст. 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам.
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом ст. 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.
У справі «Щокін проти України», №№ 23759/03, 37943/06, § 50, рішення від 14 жовтня 2010 року, Європейський суд з прав людини вказав, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
21 травня 2015 року Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 462-VIII схвалена Заява Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод» щодо відступу від окремих зобов'язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме: до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих російською федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України.
У зв'язку з цим суд відзначає, що від зобов'язань, визначених ст. ст. 1, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Україна не відступала.
Таким чином, припинення (призупинення) виплати пенсії, (а в подальшому - невиплата заборгованості з пенсії) за відсутності передбачених законом підстав є порушенням права позивача на мирне володіння своїм майном, яке є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Ст. 46 Закону № 1058 встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Суд зауважує, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які не підставі закону та/або іншого нормативного-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
На відміну від бездіяльності, дія є активною поведінкою суб'єкта владних повноважень.
Отже, невиплата пенсії за своєю сутністю є бездіяльністю пенсійного органу.
Ч. 1 ст. 2 Закону України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901) передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 4901 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (п. п. 51 і 52).
Відповідач допускає бездіяльність, а саме не виплачує позивачу нараховану пенсію.
Отже, стягнення заборгованості з пенсії є належним способом захисту порушеного права позивача, а виконання рішення суду про стягнення такої заборгованості здійснюватиметься в порядку, визначеному Законом № 4901.
Суд встановив, що за період з 01 квітня 2016 року по 31 серпня 2018 року ОСОБА_1 нарахована, проте не виплачена (на час розгляду справи), пенсія за віком в сумі 196 894,85 грн.
Докази повного або часткового погашення цієї заборгованості відповідачем не надані.
Враховуючи викладене порушене право позивача підлягає поновленню шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 пенсії за віком, нарахованої за період з 01 квітня 2016 року по 31 серпня 2018 року, в сумі 92 782,84 грн.
З огляду на те, що сума заборгованості за спірний період визначена самим пенсійним органом, будь-якого втручання в повноваження відповідача як суб'єкта владних повноважень в даному випадку не має.
Позовні вимоги на суму 4,72 грн задоволенню не підлягають, оскільки в листопаді 2023 року в рахунок погашення заборгованості за спірний період пенсійний орган виплатив позивачеві 4,10 грн, а в грудні 2023 року - 0,62 грн.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін. Решта доводів і заперечень сторін не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.
Щодо строку звернення до суду.
За загальним правилом, встановленим КАС, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС).
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Зміст наведеної норми свідчить, що КАС є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами КАС України, а й іншими законами України.
Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон № 1058.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про виплату пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно з ч. 2 ст. 46 Закону № 1058 суми пенсії виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Як наслідок, позивач не потребує поновлення строку звернення до суду з цим позовом, а доводи відповідача щодо пропуску цього строку є безпідставними.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Докази здійснення позивачем, на користь якого ухвалено рішення, судових витрат суду не надані.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674).
Позовна заява належить до об'єктів справляння судового збору відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 3674, а особа, яка її подала, в силу приписів ч. 1 ст. 2 цього Закону є платником судового збору.
Докази належності позивача до суб'єктів, яким ст. 5 Закону № 3674 встановлені пільги щодо сплати судового збору, суду не надані.
Ч. 1 ст. 4 Закону № 3674 визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674 за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ст. 7 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028,00 гривень.
Вимоги позивача мають майновий характер.
Отже, судовий збір за подання цього позову становить 1 968,95 грн (196 894,85 грн х 1% = 1 968,95 грн, (що є більшим за 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 0,4 = 1 211,20 грн) та не перевищує 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 5 = 15 140,00 грн)).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 3674 при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивач реалізував своє право на звернення до суду в електронній формі, а тому з урахуванням приписів ч. 3 ст. 4 Закону № 3674, мав сплатити судовий збір в розмірі 1 575,16 грн (1 968,95 грн х 0,8 = 1 575,16 грн).
Ухвалою від 08 січня 2024 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення у справі.
Судовий збір позивачем не сплачений.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір в сумі 1 575,16 грн підлягає присудженню на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про стягнення заборгованості з пенсії - задовольнити частково.
2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 пенсію за віком, нараховану за період з 01 квітня 2016 року по 31 серпня 2018 року, в сумі 196 894 (сто дев'яносто шість тисяч вісімсот дев'яносто чотири) гривні 85 копійок.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь держави судовий збір в сумі 1 575 (одна тисяча п'ятсот сімдесят п'ять) гривень 16 копійок.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
7. Повне судове рішення складено 22 січня 2024 року.
Суддя Т.О. Кравченко